Рішення № 14409205, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/7202.02.11 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До відповідача          Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України

Про                              стягнення 190030,17 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Півень Д.О. (за дов.)                     

Від відповідача           Шапошнікова Н.В. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулась акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з управління житловими будинками Управління справами Верховної ради України 190030,17 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.05.2003 р. №240279, а саме: 167884,29 грн. основного боргу за спожиту з 01.06.2009 р. по 01.12.2010 р. теплову енергію, 9413,69 грн. інфляційних втрат, 3861,40 грн. трьох процентів річних, 8870,79 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р. порушено провадження у справі № 17/72 та призначено останню до розгляду на 02.02.2011 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07.05.2003 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальником) та Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (споживачем) було укладено договір № 240279 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) предметом останнього є постачання, користування та своєчасне сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

          Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що споживач зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з Додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії за період з 01.06.2009 р. по 01.12.2010 р. на загальну суму 188912,36 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, відомостями обліку теплової енергії.

Відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 21028,07 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 167884,29 грн.

Як встановлено судом, в грудні 2010 року (до подачі позову до суду) відповідач сплатив суму боргу за теплову енергію в сумі 70 000,00 грн.

Зважаючи на те, що відповідач основний борг за теплову енергію в сумі 70000,00 грн. сплатив до порушення провадження у цій справі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 70000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що 31.01.2011 р. відповідач в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію перерахував кошти в сумі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 31.01.2011р.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 50 000,00 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 50 000,00 грн. за використану теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 47884,29 грн. належним чином обґрунтований та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 47884,29 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.5 Додатка 4 Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення до моменту його повного погашення.

Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату наданих послуг, тому з нього на підставі п. 3.5 Додатка 4 до Договору підлягає стягненню пеня в сумі 8870,79 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційна складова становить 9413,69 грн., а три проценти річних –3861,40 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1200,30 грн. державного мита та 149,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Управління житловими будинками Управління справами Верховної ради України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 8, рахунок 26006200002132 у КМФ АКБ «Укрсоцбанк»Шевченківська філія, МФО 322012, код 22869342) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у місті Києві та Київській області, МФО 322669, код 00131305) 47884,29 грн. основного боргу, 8870,79 грн. пені, 9413,69 грн. інфляційних збитків, 3861,40 грн. трьох процентів річних, 1200,30 грн. витрат по оплаті державного мита та 149,07грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу припинити.

У позові в частині стягнення 70000,00 грн. основного боргу відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

          Рішення підписано 28.02.2011 р.