Рішення № 14408928, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/51721.02.11 За позовомЗакритого акціонерного товариства “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” До Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестал”

Провизнання правочину недійсним та стягнення 2464 000,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаСтуга В.В. —представник за довіреністю від 08.06.2010 р. № 14

Від відповідачане з’явився 21.02.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестал” з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного сторонами у будь-якій формі, застосування наслідків його недійсності у вигляді реституції (зобов’язання відповідача повернути отримані від позивача грошові коштів в сумі 2240000,00 грн.), а також стягнення 224000,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського міста Києва від 22.11.2010 р., яку було призначено до розгляду на 20.12.2010 р.

Ухвалою від 20.12.2010 р. зважаючи на неявку в засідання представника відповідача та неподання витребуваних судом доказів розгляд справи було відкладено на 14.01.2011 р.

14.01.2011 р. в судове засідання прибули представники сторін. Представник позивача доповів суду обставини справи та причини звернення до суду з вищевказаним позовом, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необізнаністю зі слуханням справи та повідомив про наявність письмово договору, в рамках якого позивач перерахував відповідачеві 2240000,00 грн.

За вказаних обставин в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.01.2011 р. та зобов’язано відповідача виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі № 46/517 (подати відзив на позовну заяву, докази на підтвердження заперечень проти позову, право установчі документи).

У судовому засіданні, призначеному на 24.01.2011 р., було оголошено перерву до 07.02.2011 р., оскільки відповідачем було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи через перебування уповноваженого представника в іншому судовому засіданні та неможливістю у зв’язку з цим подання документів, необхідних для правильного вирішення спору.

Ухвалою від 07.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 14.02.2011 р. у зв’язку з неявкою в засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом доказів.

14.02.2011 р. в судове засідання позивач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи і докази по справі не подав.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких повістю заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, оскільки отримані від позивача кошти в сумі 2240000,00 грн. були платою за надані послуги відповідно до укладеного сторонами договору. На підтвердження своєї позиції представник відповідача подав для залучення до матеріалів справи копію договору про комплексне юридичне обслуговування від 17.01.2008 р. з додатком, копію рахунку від 03.11.2008 р. № 03/11 на суму 2240000,00 грн. та копії актів прийняття-здачі наданих послуг.

Ухвалою від 14.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 21.02.2011 р.

21.02.2011 р. відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, витребувані судом документи і докази по справі не подав. Зважаючи на те, що відповідач був обізнаний про дату, час та місце розгляду справи, а також з огляду на відсутність доказів поважності пропуску представником відповідача судового засідання, призначеного на 21.02.2011 р., приймаючи до уваги той факт, що заперечення відповідача по суті спору оголошувалися його представником у попередньому судовому засіданні, суд вважає за доцільне розглянути справу по суті спору за відсутності представника відповідача.

В ході розгляду спору представник позивача надав письмові пояснення, в яких заперечує подані відповідачем документи в якості доказів існування між сторонами договірних відносин та підтримав заявлені вимоги і просив позов задовольнити посилаючись на те, що відповідач безпідставно користується належними позивачеві грошовими коштами в сумі 2240000,00 грн., які були перераховані 26.01.2009 р. Закритим акціонерним товариством “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестал”, а тому має сплатити проценти за користування ними. Також позивач вважає, що договір, відповідно до якого такі кошти були перераховані, підлягає визнанню недійсним через його відсутність, оскільки він у письмовій формі підприємствами не укладався. Вимагаючи визнання договору недійсним, позивач також просить застосувати наслідки його недійсності шляхом витребування від відповідача грошових коштів в сумі 2240000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено до суду вимоги про визнання недійсним укладеного з відповідачем у будь-якій формі договору, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестал” 2240000,00 грн. з призначенням платежу «за надані послуги згідно з рахунком № 03/11 від 03.11.2008 р».

На думку позивача, правочин, за яким перераховувалися кошти має бути визнаний недійсним через його невідповідність п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, відсутність у підприємства жодних документів на підтвердження факту існування між сторонами господарських відносин, та невідображенням даної операції у бухгалтерському обліку.

Також позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину, що оспорюється, шляхом зобов’язання відповідача повернути йому отримані грошові кошти.

Окрім вказаних вимог, заявленими до стягнення є 10 % від суми спірного договору в якості відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач заперечує заявлені вимоги посилаючись на правомірність отримання від позивача 2240000,00 грн., що були платою за отримані позивачем від відповідача послуги, надані відповідно до договору від 17.01.2008 р. про комплексне юридичне обслуговування

На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду для залучення до матеріалів справи копію договору від 17.01.2008 р., предметом якого є виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестал” обов’язків зі здійснення обслуговування Закритого акціонерного товариства “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” за замовленням останнього, а також копії рахунку № 03/11 від 03.11.2008 р. на суму 2240000,00 грн., копії актів прийняття-здачі послуг за договором № 1-юп від 01.02.2008 р. про надання юридичних послуг від 01.02.2008 р. на суму 50000,00 грн., від 03.03.2008 р. на суму 180000,00 грн., від 01.04.2008 р. на суму 190000,00 грн., від 06.05.2008 р. на суму 130000,00 грн., від 02.06.2008 р. на суму 250000,00 грн., від 01.08.2008 р. на суму 210000,00 грн., від 01.07.2008 р. на суму 200000,00 грн., від 01.09.2008 р. на суму 270000,00 грн., від 01.10.2008 р. на суму 170000,00 грн., від 03.11.2008 р. на суму 150000,00 грн., від 01.12.2008 р. на суму 190000,00 грн., від 08.01.2009 р. на суму 200000,00 грн., від 02.02.2009 р. на суму 120000,00 грн. від 02.03.2009 р. на суму 120000,00 грн.

Відповідно до вступної частини договору від 17.01.2008 р. обслуговуванням є діяльність виконавця (Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестал”) та фахівців (фізичних осіб –спеціалістів у галузі права, фінансів, бухгалтерського обліку та звітності, безпеки та інших сферах й юридичних осіб, що надають послуги у таких же сферах) по наданню поточних юридичних консультацій замовникові (Закритому акціонерному товариству “Виробничо-торгова фірма “Радосинь”) з питань, що викають у процесі здійснення ними власної фінансово-господарської діяльності, а також розробка й упорядкування для нього різноманітних документів, участь у переговорах і представництво його інтересів перед суб’єктами права, у тому числі, перед фіскальними, адміністративними, судовими органами.

У додатку № 1 до договору від 17.01.2008 р. зазначено, що оплата за договором здійснюється на підставі виставлених виконавцем рахунків.

Згідно з п. 6.1 поданого суду договору, вартість обслуговування за виконану роботу, а також розмір винагороди за виграні справи в суді, господарському суді, встановлюється в додатку № 1 до даного договору.

Замовник сплачує виконавцеві аванс в розмірі, узгодженому сторонами та визначеному в рахунку, який виставляє виконавець. Надалі сума авансу зараховується як оплата за обслуговування (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору крім вартості обслуговування протягом терміну дії договору замовник сплачує виконавцеві вартість службових відряджень співробітників виконавця та фахівців, зроблених у зв’язку з дорученням замовника в рамках цього договору, включаючи плату за проїзд до місця відрядження, проживання в готелі, добові тощо та інші витрати, понесені в межах даного договору (оплата послуг нотаріусів, державних зборів, мита та ін).

Як слідує з поданої до матеріалів справи виписки з банківського рахунку, 26.01.2009 р. позивач перерахував відповідачеві 2240000,00 грн., призначення платежу: “за надані послуги згідно з рахунком 03/11 від 03.11.2008 р.”.

Відповідач в особі його представника підтвердив факт отримання вказаної суми від позивача з указаним призначенням платежу та вказав, що дана сума була отримана відповідно до договору від 17.01.2008 р., копія якого залучена до матеріалів справи та згідно з виставленим рахунком № 03/11 від 03.11.2008 р.

Відповідно до поданої суду копії рахунку від 03.11.2008 р. № 03/11 відповідач як продавець виставив позивачеві як покупцю до оплати суму в розмірі 2240000,00 грн., призначення - “часткова оплата за послуги по договору на комплексне юридичне обслуговування від 17.01.2008 р.”.

Дослідивши подані відповідачем документи, суд не вбачає підстав приймати їх в якості доказів, що спростовують заявлені позивачем вимоги, оскільки відповідно до вимог чинного процесуального законодавства докази мають подаватися до суду в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Разом з тим, подані до суду документи не відповідають вимогам законодавства, оскільки подані в копіях, що не засвідчені в установленому порядку. Оригінали таких документів так і не були подані на неодноразові вимоги суду для їх дослідження у судовому засіданні без вказання поважності причин. При цьому, суд враховує, що відповідач посилався на обставини неподання доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, які суперечать одна одній. Так, у клопотанні від 24.01.2011 р. вказувалося, що такі документи знаходяться у представника підприємства Носенко Т.С., яка зайнята в іншому судовому засіданні, а у клопотанні від 07.02.2011 р. відповідач, напроти, посилався на необхідність витребування необхідних для розгляду справи документів у колишнього керівника підприємства, що перебуває поза межами міста Києва.

Приписами чинного господарського процесуального законодавства встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а тому суд вважає, що сторони, і зокрема, відповідач, мали достатньо часу з моменту порушення провадження у справі для подання суду фактичних даних та доказів на підтвердження своєї правової позиції у спорі в оригіналах та належним чином засвідчених копіях.

Виходячи з наведеного, розглядаючи даний спір, суд виходить з того, що відповідачем не підтверджено наявності укладеного з позивачем договору про комплексне юридичне обслуговування, а також фактів існування господарських відносин, відповідно до правочину від 17.01.2008 р., оскільки подані копії вищеописаних актів приймання-здачі послуг містять посилання на договір № 1-юп від 01.02.2008 р. про надання юридичних послуг.

Відхиляючи подані відповідачем документи, які останній подав заперечуючи проти позову, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, у ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5), правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Чинним законодавством, а саме: ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, позивач та відповідач не довели належними доказами факту існування між ними договірних відносин (наявність правочину, укладеного в усній чи письмовій формі), які б слугували достатніми мотивами для перерахування позивачем відповідачеві 2240000,00 грн. з призначенням платежу: “ за надані послуги згідно з рахунком 03/11 від 03.11.2008 р.”, що свідчить про відсутність між позивачем та відповідачем господарсько-правових відносин, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору, укладеного у будь-якій формі.

Поряд з цим, також не можуть бути задоволені позовні вимоги, що стосуються наслідків визнання договору недійсним у вигляді повернення отриманого за недійсним правочином, а крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки їх заявлення до стягнення мотивоване недійсністю правочину, за яким відповідач отримав 2240000,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, у позові Закритого акціонерного товариства “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” слід відмовити повністю.

В силу вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, а несплачена ним частина державного мита за майнову вимогу про стягнення 224000,00 грн. підлягає стягненню в доход бюджету.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” (02217, м. Київ, пр. Маяковського, буд. 6, ідентифікаційний код 21538933) в доход Державного бюджету України 2244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 00 коп. державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 28.01.2011 р.