Рішення № 14408779, 11.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/19011.02.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

про                    стягнення 30 239,78 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Терещенко А.О. (Дов.)

Від відповідача:          не з’явився

У судовому засіданні 11.02.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" заборгованості у розмірі 30239,78 грн. (29772,00 грн. основного боргу, 391,93 грн. пені, 75,85 грн. 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати продукції відповідно до договору поставки № 154 від 15.04.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010р. порушено провадження у справі № 57/190 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010р. розгляд справи № 57/190 відкладено на 18.01.2011р.

В зв’язку з відпусткою судді Гулевець О.В. розгляд справи № 57/190, призначений на 18.01.2011р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010р. перенесено на 25.01.2011р.

25.01.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/190.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. відкладено розгляд справи № 57/190 на 08.02.2011р.

08.02.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 11772,00 грн. основного боргу, 1154,01 грн. пені, 202,06 грн. 3% річних та 576,51 грн. збитків від інфляції.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в заяві про уточнення позовних вимог.

08.02.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 08.02.2011р. було оголошено перерву до 11.02.2011р. для оголошення вступної та резолютивної частини рішення, про що сторони належним чином повідомлені.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2010 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем" був укладений договір поставки № 154 (далі - Договір), про що свідчать підписи відповідальних осіб та печатки сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов’язується передати у власність Відповідачу (Покупцю) плівку поліетиленову за ГОСТ 25951-83 (далі - товар) відповідно до рахунків-фактур та накладних виписаних на підставі замовлень Відповідача (Покупця), а Відповідач (Покупець) зобов’язується своєчасно приймати товар та сплачувати його вартість на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору товар передається Відповідачу частинами - партіями. Поставка кожної партії товару зазначається в товарно-транспортних накладних, складених на підставі замовлень Відповідача та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Замовлення передається Відповідачем та приймається Позивачем за допомогою факсу або електронної пошти не пізніше чим за 7 днів до дати поставки. Зміни в замовлення вносяться за згодою двох сторін.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що поставка товару проводиться за договірною ціною, яка вказується в додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов Договору Позивачем було передано Відповідачу товар на загальну суму 62455,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком на оплату від 30.06.2010р. № 367, видатковою накладною від 30.06.2010р. № 348 та податковою накладною від 30.06.2010р. № 367.

Як встановлено судом зазначена вище накладна, містить підпис уповноваженої особи Відповідача та відбиток печатки Відповідача, що підтверджує отримання товару.

У відзиві на позов Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" зазначає, що в основу позовної заяви покладений договір поставки № 154 від 15.04.2010 року. У податковій накладній № 367 від 30.06.10р. умовою поставки у графі форма "цивільно-правового договору" вказано рахунок на оплату № 367 від 30.06.2010р. та видаткову накладну № 348 від 30.06.2010р. У рахунку на оплату № 367 від 30.06.2010р. та видатковій накладній № 348 від 30.06.2010р., підставою поставки вказано "Основний договір", а не договір поставки № 154 від 15.04.2010 року. Таким чином, вищевказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами виникнення заборгованості у Відповідача за договором поставки № 154 від 15.04.2010 року. Однак "основний договір" як правочин, за яким виникають зобов'язання у учасників господарських правовідносин між сторонами не укладався.

Таким чином, на думку Відповідача, поставка здійснювалась відповідно видаткової накладної № 348 від 30.06.2010р., а не за договором поставки № 154 від 15.04.2010 року. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником Оскільки Позивач не звертався до Відповідача з вимогою щодо оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 348 від 30.06.2010р., то строк виконання обов'язку Відповідача щодо оплати отриманого товару на момент подання позову не настав.

Проте, суд не приймає зазначені заперечення Відповідача до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладання та існування між ним та Позивачем іншого договору поставки ніж договір № 154 від 15.04.2010 року. З пояснень наданих суду представником Позивача останній також зазначає, що будь-яких інших договорів щодо поставки товару - плівки поліетиленової сторонами не укладалось.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні належні докази, які б свідчили про існування між сторонами інших договорів, що стосуються спірних правовідносин, а отже суд враховує, що правовідносини сторін щодо поставки Позивачем товару Відповідачу відбувались по договору поставки № 154 від 15.04.2010 р. і саме на нього як на основний договір міститься посилання в накладних.

Тому є безпідставними твердження Відповідача, що строк оплати товару є невизначеним. Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, виходячи з вищевказаних обставин, Позивач має право звернутись до суду шляхом вчинення прямого позову.

Згідно п. 6.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється Відповідачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача наступним чином: 100% (сто) відсотків відтермінування, але не більше ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки.

В порушення взятих на себе зобов’язань Відповідач отриманий товар повністю не оплатив, в зв’язку з чим на день розгляду справи у нього утворилась заборгованість в сумі 11772,00 грн. з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Як вбачається з наданих суду доказів, сума заборгованості Відповідача за отриманий товар на день розгляду справи становить 11772,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином на день розгляду справи основний борг, який підлягає стягненню з Відповідача становить 11772,00 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору за несвоєчасну оплату товару Покупець (Відповідач) сплачує Постачальнику (Позивачу) пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу. Як вбачається з розрахунку, що міститься в заяві про уточнення позовних вимог сума пені 1154,01 грн. є обґрунтованою та відповідає обставинам справи.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача, що міститься в заяві про уточнення позовних вимог розмір 3% річних за весь час прострочення складає 202,06 грн., інфляційних збитків 576,51 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 302,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 19; ідентифікаційний код 21643937; р/р 2600001643574 в філії ВАТ "Укрексімбанк" м. Полтава, МФО 331649; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 25, к. 5; фактична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 136; ідентифікаційний код 30371359; р/р 260093010728 у АБ "Національні інвестиції", МФО 300498) 11772 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 1154 (одна тисяча сто п’ятдесят чотири) грн. 01 коп. пені, 202 (двісті дві) грн. 06 коп. 3% річних, 576 (п’ятсот сімдесят шість) грн. 51 коп. збитків від інфляції, 302 (триста дві) грн. 40 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення 17.02.2011 р.