Постанова № 14407141, 01.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2011 року 11:03 № 2а-634/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Синчанський С.О. (довіреність від 25.01.2010 р.)

від відповідача: Миськів Н.В. (довіреність від 12.01.11 р. № 85/9/10-008), Алескерова Р.Б. (довіреність від 15.02.2011 р. № 1020/9/10-001)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українські резерви»

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Українські резерви»з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2010 р. № 0000762200/0 та від 17.12.2010 р. № 0000762200/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваними рішеннями відповідачем було безпідставно визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 30 165 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 082,5 грн. за порушення чинних на час виникнення спірних правовідносин п/п. 7.2.3. (оподаткування прибутку страховика) та п/п. 7.3.3. (оподаткування операцій з іноземною валютою) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі «Закон про прибуток») у звязку із заниженням, на думку відповідача, податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова.

Позивач стверджує, що податковий орган невірно дійшов до висновку про завищення валових витрат, зазначаючи при цьому, що збитки понесені страховою компанією від перерахування в гривні заборгованості по непогашеній частині основної суми фінансового кредиту, вираженого в іноземній валюті, є витратами, понесеними під час здійснення фінансової діяльності, що не повязана зі страхуванням, та включається до складу валових витрат, що не визнається податковим органом.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що викладена в Акті перевірки позиція податкового органу відповідає фактичним обставин та вимогам законодавства, а рішення, які прийняті за результатами перевірки, є обґрунтованими та законними.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство Страхова Компанія «Українські резерви»зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.12.1997 року (ідентифікаційний номер 25289272). Позивач взятий на облік у Державній податковій інспекції у Оболонському районі міста Києва.

Під час розгляду справи встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»позивачем змінено найменування та на даний час визначається як Приватне акціонерне товариство Страхова Компанія «Українські резерви»

Позивач зареєстрований Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг 21.08.2004 року як фінансова установа, про що свідчить свідоцтво № 80, серія СТ.

Основним видом діяльності позивача є «інші послуги у сфері страхування»та «допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення», тобто позивач є страховою організацією.

Згідно з положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинного на час виникнення спірних відносин та звернення до суду, завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки № 604-22-1-25289272 від 28.09.2010 року (далі Акт перевірки).

Щодо спірних питань формування валового доходу від діяльності іншої, ніж страхова (не основної діяльності), перевіркою встановлено порушення позивачем п/п. 7.3.3 Закону про прибуток, а саме - не включено в першому кварталі 2009 року до валового доходу від усіх видів діяльності (рядок 1 додатка К1 до рядка 13 декларації) прибуток, розрахований як різниця між балансовою вартістю основної суми депозиту, вираженої в іноземній валюті, на початок звітного періоду та балансовою вартістю основної суми депозиту на кінець звітного періоду. Як зазначено в Акті перевірки заниження валового доходу за перший квартал 2009 року в результаті вказаного порушення складає 43311,00 грн.

При цьому, під час розгляду справи встановлено, що дана сума доходу не була врахована у складі загального валового доходу шляхом безпосереднього включення до доходів від усіх видів діяльності страховика, а була окремо врахована при визначенні валових витрат шляхом зменшення на цю суму курсових різниць за кредитними (валютними) договорами, які за висновком податкового органу, підлягали окремому обліку, як витрати, повязані з основною діяльністю (страхуванням).

У взаємозвязку з вищенаведеним, ДПІ у ході перевірки правильності визначення та віднесення до складу валових витрат сум, які прямо повязані з отриманням доходів від діяльності, не повязаною із страхуванням, встановлено завищення валових витрат, а саме - показників в рядку 4К3 додатку К1 до рядка 13 «Частка валових витрат»: за перший квартал 2009 року 257331,0 грн.; за півріччя 2009 року 237888,0 грн.; за три квартали 2009 року 240977,0 грн.; за 2009 рік 240977,0 грн.

Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на тому, що страховиком повністю включено до складу валових витрат витрати у вигляді курсової різниці за кредитним договором в іноземній валюті № 26 від 24.04.2008 р., а саме - за 1 квартал 2009 р. у сумі 257331,00 грн., за півріччя у розмірі 240977,00 грн., три квартали 240977,00 грн. та за 2009 рік 240977,00 грн., які відповідач вважає такими, що повязані з основною діяльністю (є витратами із страхування) і не підлягали врахуванню при визначенні валових витрат від інших видів діяльності.

В свою чергу позивач вважає ці витрати такими, що понесені у звязку з фінансовою діяльністю, що не повязана із страхуванням та на загальних підставах включається до складу валових витрат страховика у повному обсязі.

На підставі акту перевірки відповідачем ухвалено оскаржувані повідомлення рішення, якими позивачу визначено податкове зобовязання у розмірі за основним платежем 30165,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15082,5 грн.

ЗАТ СК «Українські резерви»не погодившись із зазначеними рішеннями звернулось до ДПІ в Оболонському районі міста Києва зі скаргою від 21.10.2010 р. № 191. За результатами розгляду, скаргу залишено без задоволення та прийнято нове повідомлення рішення від 17.12.2010 року № 0000762200/1.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про страхування" (далі - Закон про страхування) встановлено, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Також дозволяється виконання будь-яких операцій для забезпечення власних господарських потреб страховика.

У взаємозвязку з цим, статтею 31 Закону про страхування встановлено, що кошти страхових резервів мають бути представлені активами таких категорій, зокрема, як банківські депозити (вклади), валютні вкладення згідно з валютою страхування.

Щодо особливостей оподаткування прибутку страховика, підпунктом 7.2.1. Закону про прибуток встановлено, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків або страхових премій, накопичених страховиками протягом звітного періоду по договорах страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, які оподатковуються за ставками 0 % або 3 % в залежності від виду страхового доходу, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Підпунктом 7.2.3 цього ж Закону про прибуток передбачено, якщо страховик одержує доходи з джерел інших, ніж страхові внески, такі доходи оподатковуються на загальних підставах за ставкою 25 відсотків. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Відповідно до п/п. 4.1.3 Закону про прибуток доходи від операцій, передбачених ст. 7 Закону, включаються до валового доходу.

Відтак, фінансова діяльність в сфері страхування, це операції з формування, розміщення страхових резервів та їх управління, доход від яких (операцій) підлягає включенню до складу загального валового доходу.

Щодо оподаткування курсових різниць за депозитними та кредитними договорами, слід також зазначити, що до операцій, передбачених ст. 7 Закону про прибуток, належать також операції із розрахунками в іноземній валюті (п. 7.3 цієї статті), дохід від яких згідно до п/п. 4.1.3. цього Закону підлягає включенню до валового доходу.

Відповідно до пп. 7.3.3 Закону про прибуток балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини) або умовного продажу (погашення) заборгованості платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Під терміном "заборгованість" для цілей вказаного підпункту розуміються, зокрема, основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу), а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду.

В контексті наведеного слід додати, що як зазначено у п. 4 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 14.03.2002 р. № 1-у/2002, підпункт 7.3.6 пункту 7 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, на час постановлення ухвали КС України, що стосується спірних відносин) встановлює однаковий для всіх випадків порядок віднесення курсових різниць до складу валових витрат чи валових доходів. Вжите законодавцем слово "будь-яка" іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті передбачає всі можливі випадки виникнення курсових різниць, незалежно від підстав їх одержання.

Враховуючи викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що суми позитивних курсових різниць за депозитними договорами, які представлені коштами страхових резервів, включаються до валового доходу від іншої (фінансової) діяльності страховика і оподатковуються за ставкою 25 відсотків.

При цьому, виходячи з положень п/п. 7.2.3., 7.2.1. у взаємозвязку з положеннями п/п. 7.3.3. Закону про прибуток, витрати у вигляді курсової різниці за кредитними договорами є повязаними з фінансовою (не страховою) діяльністю страховика і ці витрати не зменшують доходів від безпосередньо страхової діяльності (страхові платежі, внески, премії), оскільки дохід від страхової діяльності зменшується за рахунок страхових платежів (внесків, премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом (абз. 4 п/п. 7.2.1. Закону про прибуток).

В даному випадку позивач дотримався цих вимог, а саме - витрати (курсові різниці) за кредитними договорами не враховувались на зменшення доходів від страхової діяльності.

Помилкове заповнення рядків додатків до декларації у рядку «валовий дохід від усіх видів діяльності»через не відображення у ньому позитивних курсових різниць за депозитами, але з врахуванням цих сум при визначенні валових витрат шляхом зменшення на цю суму курсових різниць за кредитними (валютними) договорами, не призвело до зміни показників суми прибутку, що підлягала оподаткуванню та суми податку, що підлягала сплаті і не призвело до ненадходження податку до бюджету.

В даному випадку висновки відповідача не враховують наведених положень законодавства та невірно застосовані податковим органом при прийнятті оскаржуваних рішень, а отже не можуть бути визнані такими, що відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам, повязаним із здійсненням позивачем спірних операцій, а отже оскаржуване рішення є протиправним в цілому, у т.ч. внаслідок невірних розрахунків та щодо встановленого відповідачем порушення (п. 4 висновків; стор. 40 Акту) щодо заниження збитків на 510 грн. від операцій з акціями. Зокрема, щодо останнього відповідачем не надано доказів в обґрунтування оскаржуваного рішення, а саме: доказів припинення ВАТ «Укрпромметал», щодо обігу акцій якого відповідачем встановлено порушення, та рішення ДКЦПФР від 03.11.2008 р. щодо зупинення обігу акцій цього підприємства, на що міститься посилання в Акті перевірки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на час виникнення спірних відносин) посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено обґрунтованості та законності оскаржуваних рішень, у звязку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При визначенні способу захисту прав позивача суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень. Виходячи з характеру спірних відносин та оскаржуваних актів, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українські резерви»(ідентифікаційний код 25289272; адреса: 03039, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 15-а) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 12.10.2010 р. № 0000762200/0 та від 17.12.2010 р. № 0000762200/1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українські резерви»3,40 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2011 року.