Постанова № 14406996, 10.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2011 року Справа № 2а-1733/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі:Кашкаровій Г.Є.;

за участю представників сторін:

від позивача:Бондаренко О.М. (довіреність № 1/01-2575 від 29.06.2010 р.),

відповідача:Фролової Н.В. (довіреність б/н від 14.01.2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості (далі-Позивач) до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі-Відповідач) про визнання дій незаконними та скасування постанови, у якому позивач просив:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції;

- скасувати постанову посадових осіб Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 31.01.2011 року по зупиненню виконавчого провадження зі стягнення на користь позивача з ДП «Луганськвугілля» заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1025715,48 грн. ВП № 20154314.

У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 01.07.2010 року позивачем було направлено виконавчий лист № 2а-592/10/1270 до Ленінського ВДВС Луганського МУЮ для примусового виконання.

12.07.2010 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа.

Але, 31.01.2011 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-592/10/1270 на підставі ст.ст.34, 36 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Постанова про зупинення виконавчого провадження надійшла до відділенням Фонду 18.02.2011 року (вхід. № 1/1528).

Позивач не погоджувався з постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського МУЮ про зупинення виконавчого провадження, з огляду на те, що дія Закону України від 23.06.2005 № 2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та субєкти господарської діяльності, перераховані в п.1.3. ст.1 наведеного Закону щодо заборгованості, що виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

Позивач не відноситься до учасників зазначених розрахунків, борг ДП «Луганськвугілля» не відноситься до боргу у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу. Спірний борг виник внаслідок несплати обовязкових страхових внесків, на які не поширюється податкове законодавство та Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Таким чином, позивач вважає постанову відповідача про зупинення виконавчого провадження такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, про що надав письмові заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що на виконанні у Ленінському ВДВС Луганського МУЮ перебуває виконавчий лист № 2а-592/10 про стягнення з ДП «Луганськвугілля» на користь позивача заборгованості в розмірі 1025715,48 грн.

На підставі ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» 12.07.2010 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання.

На підставі Наказу Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 року, та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованостей у відповідності з вищевказаним Законом України, який продовжено до 01.01.2013 та п.15 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 31.01.2011 року.

Стаття 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» передбачає, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі-Закон № 606).

Згідно із ст.5 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону № 606 визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У судовому засіданні встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.04.2010 № 2а-592/10/1270 задоволено позовні вимоги першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до про стягнення заборгованості по страховим внескам з ДП «Луганськвугілля» в розмірі 1025715,48 грн. на користь Луганського міського центру зайнятості (аркуш справи 5).

01.07.2010 року Луганським міським центром зайнятості був спрямований виконавчий лист від 21.06.2010 року у справі № 2а-592/10/1270 до Ленінського ВДВС Луганського МУЮ для примусового виконання (аркуш справи 6).

12.07.2010 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ було винесено постанову ВП № 20154314 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа (аркуш справи7).

31.01.2011 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 20154314 по примусовому виконанню виконавчого листа від 21.06.2010 року у справі № 2а-592/10/1270 на підставі ст.ст.34, 36 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (аркуші справи 8).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.34 Закону № 606 виконавче провадження підлягає обовязковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що цей закон регулює відносини, повязані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, субєкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (п.1.3 ст.1 зазначеного Закону) до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана субєктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Вищенаведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п.15 ч.1 ст.34 Закону № 606 щодо обовязкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та субєктів господарської діяльності, зазначених в п.1.3 ст.1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що ДП «Луганськвугілля» не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а борг ДП «Луганськвугілля» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, оскільки борг виник через несплату ДП «Луганськвугілля» обовязкових страхових внесків, на які не поширюються норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому віднесення ДП «Луганськвугілля» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що приписи п.15 ч.1 ст.34 Закону № 606 визначають дві обовязкові умови, які зумовлюють обовязкове зупинення виконавчого провадження. Це внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, субєктивна ознака, що має місце у межах спірних відносин, та участь зазначеного підприємства у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», обєктивна умова, яка в свою чергу включає характер та термін виникнення заборгованості.

Недоведеність віднесення заборгованості ДП «Луганськвугілля» перед позивачем до такої, що погашається за процедурою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» унеможливлює застосування приписів п.15 ч.1 ст.34 Закону № 606 до спірних правовідносин.

Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування постанови від 31.01.2011 року ВП № 20154314 про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 21.06.2010 року № 2а-592/10 про стягнення заборгованості по страховим внескам з державного підприємства «Луганськвугілля» в розмірі 1025715,48 грн. на користь Луганського міського центру зайнятості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовна вимога щодо визнання незаконними дії посадових осіб Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії постанова про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що позивачем не зазчено які саме дії відповідача повинні бути визнані судом неправомірними суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи положення статті 124 Конституції України щодо обовязковості до виконання на всій території України судових рішень, ухвалених судами іменем України, суд вважає за необхідне скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 31.01.2010 року ВП № 20154314 про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 21.06.2010 року № 2а-592/10 про стягнення заборгованості по страховим внескам з державного підприємства «Луганськвугілля» в розмірі 1025715,48 грн. на користь Луганського міського центру зайнятості, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає обєкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Скасування у судовому порядку постанови про зупинення виконавчого провадження автоматично обумовлює обовязок відповідача за Законом України «Про виконавче провадження» відновити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову від 31.01.2010 року ВП № 20154314 про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 21.06.2010 року № 2а-592/10 про стягнення заборгованості по страховим внескам з державного підприємства "Луганськвугілля" в розмірі 1025715,48 грн. (один мільйон двадцять п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять грн. сорок вісім коп.) на користь Луганського міського центру зайнятості.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2011 року.

СуддяА.А. Лагутін