Постанова № 14406946, 09.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 березня 2011 року Справа № 2а-124/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі: Кашкаровій Г.Є.;

за участю представників сторін:

від позивача: Самаріної І.О. (довіреність № 13/1424 від 02.11.2010 року);

представник відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу центральні електромеханічні майстерні до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовом звернулось публічне акціонерне товариство «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу центральні електромеханічні майстерні (далі-Позивач) до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі-Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту № 2009-1640-00178614 від 10.12.2010 року про результати невиїзної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства здійснив перерозподіл платежів за платіжними дорученнями № 725 від 28.11.2008 року, № 3886 від 28.11.2008 року, № 4171 від 23.12.2008 року, № 3078 від 01.09.2008 року, № 4329 від 30.12.2008 року, чим обмежив субєкта господарювання у праві погашати поточні платежі, що призводить до виникнення нового податкового боргу та застосування до платника податків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату. Згідно акту перевірки № 2009-1640-00178614 від 10.12.2010 року майже всі суми платежів були розподілені на погашення пені та податкового зобовязання. Позивач вважає, що Краснодонській ОДПІ відсутні повноваження змінювати призначення платежу, самостійне визначене платником податків у платіжному дорученні.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії Краснодонської ОДПІ щодо зміни призначення платежів за платіжними дорученнями № 725 від 28.11.2008 року, № 3886 від 28.11.2008 року, № 4171 від 23.12.2008 року, № 3078 від 01.09.2008 року, № 4329 від 30.12.2008 року і розподілу сплачених сум податків на погашення податкового боргу та пені згідно акту перевірки та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003491640/0 від 15.12.2010 року на суму 340546,21 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився та надав суду заяву про розгляду справи за його відсутністю.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та відповідні їм правовідносини суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Позивач у справі ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» є державним підприємством, заснованим на державній формі власності, включений до ЄДРПОУ (довідка № 290955), зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.02.1992 року № 1382107001 9000939 (аркуш справи 10).

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 (далі-Закон № 509) державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України, а відповідно до п.1 ст.8 Закону № 509 податкова адміністрація здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ст.11 Закону № 509 органи ДПІ у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі;

- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст.13 Закону № 509, посадові особи органу ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно розділу 2 Наказу ДПА України від 18.07.2005 року № 276 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» (далі-Наказ № 276) облік надходжень платежів до бюджету здійснюється на підставі виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 11.12.2000 року № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) (далі-Закон № 2181) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приписами зазначеної норми визначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій залежить від фактично сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів прострочення.

10 грудня 2010 року відповідачем була проведена невиїзна перевірка з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, результати якої викладені у акті перевірки № 2009-1640-00178614 від 10.12.2010 року (аркуш справи 7, 8).

За результатами перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення № 0003491640/0 від 15.12.2010 року, яким було нараховані штрафні санкції у розмірі 50% на суму 340546,21 грн. (аркуш справи 9).

З акту перевірки № 2009-1640-00178614 від 10.12.2010 року вбачається допущені порушення позивачем в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість по податковим деклараціям № 28512 від 20.12.2006 року, № 18510 від 16.07.2008 року, № 21850 від 15.08.2008 року, № 23846 від 22.09.2008 року, 27930 від 17.10.2008 року, № 31721 від 19.11.2008 року, № 33258 від 17.12.2008 року (аркуші справи 36-53).

Дослідивши питання своєчасності сплати податку на додану вартість по зазначеним податковим деклараціям судом було встановлено наступне.

Щодо податкової декларації № 28512 від 20.12.2006 року.

Частина податкового зобовязання з податку на додану вартість була сплачена позивачем згідно платіжних доручень № 286 від 30.01.2008 року (16004,60 грн.) та № 278 від 30.01.2008 року (62116,58 грн.), кількість днів затримки склала 391, таким чином на загальну суму сплаченого податку - 78121,18 грн. (16004,60 грн. + 62116,58 грн.) правомірно відповідачем було нараховане 50% штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобовязання 39060,59 грн.

При цьому, різниця податкового зобовязання по цієї декларації в сумі 59092,84 грн. була погашена згідно рішення Краснодонської ОДПІ про розстрочку згідно з мировою угодою від 31.01.2008 року за № 1. За таких обставин, на цю різницю 59092,84 грн. відповідач не мав право нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобовязання (аркуш справи 65, 66).

Щодо податкової декларації № 18510 від 16.07.2008 року.

Податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 109672,00 грн. було сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 2833 від 30.07.2008 року (позивачем помилкове в призначені до платіжному дорученні був зазначений замість шостого місяця сьомий) (109700,00 грн.), граничний термін сплати за цією декларацією склав 30.07.2008 року (аркуш справи 23).

Однак, відповідачем в акті перевірки було неправомірно зазначено, що податкове зобовязання було сплачено згідно платіжних доручень № 725 від 28.11.2008 року (11053,10 грн., дні затримки 121), № 3886 від 28.11.2008 року (64843,42 грн., дні затримки 121), № 4171 від 23.12.2008 року (33775,48 грн., дні затримки 146), що не відповідає дійсності, а відтак підлягає скасуванню в цієї частині (аркуш справи 7, 8).

Щодо податкової декларації № 21850 від 15.08.2008 року.

Податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 181361,00 грн. було правомірно сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 3078 від 01.09.2008 року (14906,00 грн., призначення платежу ПДВ за липень 2008 року), граничний термін сплати за цією декларацією склав 01.09.2008 року (аркуш справи 23).

Однак, різниця між податковим зобовязанням та сплаченою сумою склала 166455,00 грн. (181361,00 грн. 14906,00 грн.), яка була сплачена позивачем платіжними дорученнями № 4167 від 23.12.2008 року (8215,80 грн.) № 4165 від 23.12.2008 року (30256,74 грн.), № 4171 від 23.12.2008 року (67302,64 грн.) та № 4239 від 29.12.2008 року (75585,84 грн.), строк сплати за якими було фактично затримано від 113 до 119 днів. Таким чином, на залишок сплаченого податку - 166455,00 грн. відповідач правомірно нарахував 50% штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобовязання 83227,50 грн.

Щодо податкової декларації № 23846 від 22.09.2008 року.

Податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 261825,00 грн. було правомірно сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 3886 від 28.11.2008 року (87275,00 грн., призначення платежу ПДВ розстрочка за вересень 2008 року), граничний термін сплати за цією декларацією склав 30.09.2008 року (аркуш справи 8, 25).

При цьому, податкове зобовязання по цієї декларації в сумі 261825,00 грн. була погашена згідно рішення Краснодонської ОДПІ про розстрочку згідно з мировою угодою від 30.09.2008 року за № 10. За таких обставин, на цю суму 261825,00 грн. відповідач взагалі не мав право нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобовязання (аркуш справи 67, 68).

Щодо податкової декларації № 27930 від 17.10.2008 року.

Податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 267176,00 грн. було сплачено позивачем згідно платіжних доручень № 220 від 30.04.2009 року (30085,76 грн.) № 221 від 30.04.2009 року (34002,00 грн.), № 150 від 30.04.2009 року (37054,42 грн.) та № 151 від 30.04.2009 року (63611,02 грн.), строк сплати за якими було фактично затримано на 182 дні. Таким чином, на суму сплаченого податку - 267176,00 грн. відповідач правомірно нарахував 50% штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобовязання 133588,00 грн.

Доказів іншої сплати податкового зобовязання по вказаній декларації представником позивачем суду наведено не було.

Щодо податкової декларації № 31721 від 19.11.2008 року.

Податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11238,00 грн. було правомірно сплачено позивачем згідно платіжного доручення № 725 від 28.11.2008 року (11238,00 грн., призначення платежу ПДВ за жовтень 2008 року), граничний термін сплати за цією декларацією склав 01.12.2008 року (аркуш справи 35).

Однак, відповідачем в акті перевірки було неправомірно зазначено, що податкове зобовязання було сплачено згідно платіжного доручення № 439 від 08.05.2009 року (11238,10 грн., дні затримки 158), що не відповідає дійсності, а відтак підлягає скасуванню в цієї частині (аркуш справи 7, 8).

Щодо податкової декларації № 33258 від 17.12.2008 року.

Податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 127624,00 грн. було правомірно сплачено позивачем згідно платіжного доручення № 4329 від 30.12.2008 року (127624,00 грн., призначення платежу ПДВ за листопад 2008 року), граничний термін сплати за цією декларацією склав 30.12.2008 року (аркуш справи 32).

Однак, відповідачем в акті перевірки було неправомірно зазначено, що податкове зобовязання було сплачено згідно платіжних доручень № 696 від 22.05.2009 року (5931,10 грн., дні затримки 143), № 790 від 29.05.2009 року (121692,92 грн., дні затримки 150) що не відповідає дійсності, а відтак підлягає скасуванню в цієї частині (аркуш справи 8).

Таким чином, загальна сума штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість по зазначеним податковим деклараціям повинна становити -255876,09 грн.

Посилання представника відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу згідно п.7.7 ст.7 Закону № 2181 є незмістовними, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового, зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Таким чином, Краснодонська ОДПІ не повинна була зарахувати сплачені підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, оскільки ця норма не визначає кола осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків.

Крім того, зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку) змінювати призначення платіжних документів, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.10.1 ст.10, п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків, шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше, а не через зміни в призначені платежів платника податків, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку. В матеріалах справи відсутні докази, які-б свідчили про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до норм Конституції та законів України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.2 ст.10 Закону № 509 на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно п.6 ч.1 ст.7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Таким чином, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період. Змінюючи напрямок платежу, визначеному платником податків у платіжному документі, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений законом.

Аналізуючи зазначені норми, суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно платежі за платіжними дорученнями № 725 від 28.11.2008 року, № 3886 від 28.11.2008 року, № 4171 від 23.12.2008 року, № 3078 від 01.09.2008 року, № 4329 від 30.12.2008 року були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди.

Посилання представника відповідача на правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003491640/0 від 15.12.2010 року штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 50% є необґрунтованим, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В судовому засіданні встановлено, що сплачені позивачем суми за платіжними дорученнями № 2833 від 30.07.2008 року, № 3078 від 01.09.2008 року, № 3886 від 28.11.2008 року, № 725 від 28.11.2008 року та № 4329 від 30.12.2008 року відповідач неправомірно зарахував в рахунок погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди, оскільки зазначені платіжні доручення мають чітке призначення платежу.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачем безпідставно суми, сплачені підприємством за платіжними дорученнями № 2833 від 30.07.2008 року, № 3078 від 01.09.2008 року, № 3886 від 28.11.2008 року, № 725 від 28.11.2008 року та № 4329 від 30.12.2008 року, що вказані відповідачем в акті перевірки № 2009-1640-00178614 від 10.12.2010 року відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0003491640/0 від 15.12.2010 року на суму 340546,21 грн. були протиправно спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди, але враховуючи те, що представником позивача лише частково доведено суду неправомірність повідомлення-рішення № 0003491640/0 від 15.12.2010 року, суд дійшов до висновку про правомірність нарахування фінансової санкції у розмірі 50% за затримку сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість більш 90 календарних днів, на суму 255876,09 грн. (340546,21 грн. (сума нарахованої штрафної санкції згідно податкового повідомлення-рішення № 0003491640/0 від 15.12.2010 року) 84670,12 грн. (загальна сума штрафної санкції, яка правомірно застосована відповідачем згідно акту № 2009-1640-00178614 від 10.12.2010 року (39060,59 грн. + 83227,50 грн. + 133588,00 грн.)).

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу центральні електромеханічні майстерні до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо змінення призначення платежу у відповідності до п.7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 за платіжними дорученнями № 2833 від 30.07.2008 року, № 3078 від 01.09.2008 року, № 3886 від 28.11.2008 року, № 725 від 28.11.2008 року та № 4329 від 30.12.2008 року.

Внести зміни до податкового повідомлення-рішення № 0003491640/0 від 15.12.2010 року, в частині суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за його несвоєчасну сплату, а саме змінивши: « суму з 340546,21 (триста сорок тисяч пятсот сорок шість грн. двадцять одна коп.) грн. на суму 255876,09 (двісті пятдесят пять тисяч вісімсот сімдесят шість грн. девять копійок)».

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу центральні електромеханічні майстерні судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 01,70 (одна гривня сімдесят коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 14 березня 2011 року.

СуддяА.А. Лагутін