Рішення № 14405967, 17.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.11р.Справа № 5005/1763/2011

За позовом

позивача-1: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

позивача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнитив", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ

про визнання особи такою, що відступила частину частки в статутному капіталі товариства, та визнання особи такою, що увійшла до складу учасників товариства

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача-1: не зявився;

від позивача-2: не зявився;

від відповідача: Горбаненко С.В. директор.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнитив" (м. Дніпропетровськ) звернулись до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Дніпропетровськ" (м. Дніпропетровськ) про:

-визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнитив" таким, що відступило частину своєї частки у розмірі 10% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Дніпропетровськ";

-визнання ОСОБА_1 таким, що увійшов до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Дніпропетровськ" з часткою у розмірі 10% від загального статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Дніпропетровськ".

Позовні вимоги мотивовані тим, що до 02.02.2011р. ТОВ "Магнитив" було учасником відповідача з часткою у статутному капіталі відповідача 30%, що в грошовому виразі дорівнює 54000, 00 грн. 31.01.2011р. загальними зборами учасників позивача-2 прийнято рішення про вихід зі складу учасників відповідача та дарування третини частки 10% статутного капіталу відповідача ОСОБА_1. З метою реалізації свого права на вихід зі складу учасників відповідача позивач-2 подав відповідачу відповідну заяву. У звязку з наведеними обставинами, на думку позивачів, відповідач у звязку зі зміною складу його учасників був зобовязаний внести відповідні зміни до статуту товариства та вчинити всі необхідні дії щодо проведення державної реєстрації цих змін у встановленому порядку, що не відбулося. Відповідно, позивач-2 формально залишається учасником відповідача з часткою у статутному капіталі відповідача 30%, а позивач-1 не має змоги реалізувати своє право на участь в управлінні товариством. За таких обставин позивач-2 вбачає підстави для визнання у судовому порядку своїх прав, а саме: визнання його таким, що подарував частину своєї частки у статутному капіталі відповідача позивачу-1, а позивач-1 з метою визнання його права на участь в управлінні товариством визнання його таким, що з 02.02.2011р. є учасником відповідача з часткою у статутному капіталі відповідача 10%.

Позивач-1 та позивач-2 в жодне із судових засідань, призначених для розгляду справи, не забезпечили явку своїх повноважних представників. Також, у судові засідання, призначені для розгляду справи, позивач-1 не з'явився особисто.

Позивач-1 та позивач-2 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судових засідань за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

22.02.2011р. від позивачів у справі надійшло письмове клопотання про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчиняти усі та будь-які реєстраційні дії щодо зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Дніпропетровськ".

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що твердження позивача-2 про те, що до 02.02.2011р. позивач-2 був учасником відповідача з часткою 30% статутного капіталу відповідача не відповідає дійсності. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2010р. по справі № 2-10541/10 визнано недійсним договір купівлі-продажу частини частки, що складає 30% статутного капіталу відповідача, укладений 26.05.2009р. між продавцем Компанією Гранада Логістікс С.А. та покупцем позивачем-2. Саме на підставі цього договору позивач-2 набув право участі у товаристві. Зазначене рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без змін рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.01.2011р. За таких обставин, за доводами відповідача, позивач-2 не набув правових підстав дарувати третину частки у статутному капіталі відповідача позивачу-1. Також, як зазначає відповідач, позивач-2 не залишається і формально учасником відповідача, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на даний час позивач-2 не значиться у складі учасників відповідача.

24.02.2011р. до господарського суду від ОСОБА_4 надійшло письмове клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання мотивоване тим, що 05.05.2009р. між ОСОБА_4 та Компанією Гранада Логістікс С.А. було укладено попередній договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі відповідача. Однак, всупереч досягнутій домовленості Компанія Гранада Логістікс С.А. ухилилися від укладення основного договору, а в подальшому здійснила відчуження частини частки у статутному капіталі відповідача ТОВ "Магнитив". Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі відповідача, укладений 29.05.2009р. між Компанією Гранада Логістікс С.А. і позивачем-2 визнано недійсним та зобовязано Компанію Гранада Логістікс С.А. укласти договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Готель "Дніпропетровськ", на умовах визначених попереднім договором купівлі-продажу від 05.05.2009р., з ОСОБА_4 З огляду на наведені обставини, ОСОБА_4 вважає, що рішення зі спору може вплинути на його права та обовязки, що є підставою для залучення його до участі у справі в якості третьої особи.

Розгляд справи відкладався з 24.02.2011р. на 15.03.2011р.

У судовому засіданні 15.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Дніпропетровськ" (далі Товариство), затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства від 26.05.2009р., державна реєстрація змін до установчих документів проведена 15.06.2009р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнитив" значиться у складі учасників Товариства з часткою у статутному капіталі Товариства 30%, що відповідає 54 000, 00 грн.

02.02.2011р. директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнитив" Губаренко Наталія Іванівна склала заяву, адресовану загальним зборам учасників Товариства, якою повідомила, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнитив" та ОСОБА_1 було укладено договір дарування частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 10% від загального статутного капіталу Товариства; частину частки, що дорівнює 10% від загального статутного капіталу Товариства, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнитив" відступило на користь ОСОБА_1. Також, в заяві зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнитив" цим надає згоду на внесення відповідних змін до статутних документів Товариства, що повязані зі зміною складу учасників Товариства, в органах державної реєстрації.

Справжність підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнитив" Губаренко Н.І. на вказаній вище заяві 02.02.2011р. засвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 77.

У звязку з наведеними обставинами позивачі вважають, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнитив" вийшло зі складу учасників Товариства, а ОСОБА_1 увійшов до складу учасників Товариства.

Між тим, зміни до статутних документів Товариства, повязані зі зміною складу його учасників, не внесені, державна реєстрація цих змін у встановленому порядку не проведена, в чому позивачі вбачають порушення їх корпоративних прав, а саме: прав позивача-1 на участь в управлінні Товариством, прав позивача-2 на визнання його таким, що подарував частину своєї частки у статутному капіталі Товариства, що і є причиною спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасник господарського товариства має право, у тому числі, вийти в установленому порядку з товариства, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

За змістом розділу 4 "Товариство з обмеженою відповідальністю" параграфу 1 глави 8 Цивільного кодексу України, глави 2 "Товариство з обмеженою відповідальністю" розділу 2 Закону України "Про господарські товариства" підставами припинення участі у товаристві з обмеженою відповідальністю його учасника за його власним волевиявленням можуть бути вихід учасника з товариства; відступлення частки у статутному капіталі, у тому числі шляхом продажу, одному або кільком учасникам товариства, третім особам; придбання частки учасника самим товариством, які мають не тотожні правові наслідки.

За мотивацією позову позивач-2 здійснив відчуження належної йому частини частки у статутному капіталі Товариства, що становить 10% статутного капіталу, шляхом укладення договору дарування цієї частини частки на користь третьої особи - ОСОБА_1.

На ці обставини позивач-2 також послався у заяві від 02.02.2011р., адресованій загальним зборам учасників Товариства.

Між тим, договір дарування частини частки у статутному капіталі Товариства позивач-2 не надав, як і не надав доказів направлення/вручення Товариству заяви від 02.02.2011р.

Отже, у господарського суду за матеріалами, доданими до позову позивачами, відсутні підстави стверджувати, що позивач-2 уклав договір дарування, на який посилається в обґрунтування позовних вимог.

Ст.ст. 33, 34 ГПК України покладають на кожну сторону обовязок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, заявивши вимогу про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнитив" таким, що відступив частину своєї частки в розмірі 10% статутного капіталу Товариства, позивач-2 просить захистити його порушене право, обравши неналежний спосіб захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлює ст. 16 ЦК України, способи захисту прав субєктів господарювання визначає ст. 20 ГК України.

Наведені правові норми, норми інших законів не передбачають способу захисту цивільного права та захисту права субєкта господарювання шляхом визнання учасника товариства з обмеженою відповідальністю таким, що відступив (подарував) частку чи її частину у статутному капіталі товариства.

Відповідно до п. 10 постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, які не передбачені чинним законодавством.

Вимога про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнитив" таким, що відступив частину своєї частки в розмірі 10% статутного капіталу Товариства, фактично є вимогою про встановлення певного факту, який підлягає встановленню не в межах вирішення спору за цією вимогою, а при вирішенні іншого спору про право цивільне у відповідності з заявленими вимогами з застосуванням належного способу захисту порушеного права.

За наведеного, є неправомірними та не підлягають задоволенню вимоги позивача-2 про визнання його таким, що відступив частину частки у статутному капіталі Товариства.

Суд не досліджує обставини, наведені відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, щодо визнання рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2010р. у справі № 2-10541/10 недійсним договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 30%, укладеного 26.05.2009р. між продавцем - Компанією Гранада Логістікс С.А. та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнитив", внесення на підставі рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства від 17.12.2010р. у звязку з зазначеним судовим рішенням змін до статуту Товариства, повязаних зі зміною складу учасників Товариства, в силу яких позивач-2 не значиться у складі учасників Товариства, державну реєстрацію цих змін, оскільки встановлення відповідних обставин є за межами предмету даного спору, не спростує того, що позивач-2 просить захистити його право з застосуванням неналежного способу захисту права.

Не підлягає задоволенню клопотання позивача-2 про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчиняти усі та будь-які реєстраційні дії щодо зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Дніпропетровськ" у звязку з відсутністю для цього підстав, передбачених ст. 66 ГПК України.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивачем-2 не доведена. Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач-2, є неспівмірними заявленим позовним вимогам.

Не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_4 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у звязку з відсутністю для цього підстав, передбачених ст. 27 ГПК України, з огляду на доводи, наведені в обґрунтування клопотання.

Провадження у справі в частині вимог позивача-1 до відповідача підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з непідвідомчістю спору господарським судам України.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за субєктним складом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Зазначена категорія справ підвідомча господарським судам України незалежно від субєктного складу учасників спору (фізичні, юридичні особи).

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин встановлює ст. 167 ГК України.

Відповідно до частини першої наведеної правової норми корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Зі змісту частини 3 статті 167 Господарського кодексу України, яка визначає поняття корпоративних відносин, вбачається, що обовязковим учасником корпоративного спору повинен бути субєкт корпоративних прав, тобто акціонер або учасник господарського товариства.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи господарського товариства повинні містити відомості, зокрема, про склад учасників товариства.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ч. 1 ст. 143 ЦК України).

Частина 1 статті 143 ЦК України також містить вимоги щодо змісту статуту товариства з обмеженою відповідальністю. За наведеною нормою, статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника.

Відповідно до статуту Товариства позивач-1 не є учасником Товариства. Отже, спір, що виник між позивачем-1 та Товариством, не є спором, що виник з корпоративних відносин.

Пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України не відносить до складу сторін корпоративного спору осіб, які мають право на набуття корпоративних прав шляхом вступу до господарського товариства.

Як зазначено в п. 1.10. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" господарським судам слід виходити з того, що справи у спорах, пов'язаних із вступом до господарських товариств осіб, яким було відчужено частку у статутному капіталі господарських товариств, розглядаються залежно від суб'єктного складу сторін спору загальними або господарськими судами.

За наведеного, оскільки спір між позивачем-1 та відповідачем не є корпоративним спором, а позивачем-1 у справі є фізична особа, за субєктним складом учасників спору, враховуючи положення ст.ст. 1, 21 ГПК України, спір між позивачем-1 та відповідачем не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тобто справа не підвідомча господарським судам України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по справі, понесені позивачем-2, відносяться на позивача-2.

Враховуючи припинення провадження у справі в частині вимог позивача-1, оплату позивачем-2 державного мита і за вимогами позивача-1, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст. 47 ГПК України, сплачене позивачем-2 державне мито у сумі 85, 00 грн. підлягає поверненню позивачу-2.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Дніпропетровськ".

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнитив" відмовити повністю.

Витрати у справі за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнитив" віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнитив".

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Магнитив" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Каспійська, буд. 2А, ідентифікаційний код 34681675) з державного бюджету державне мито у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп., оплачене згідно з квитанцією № 4961926 від 04.02.2011р., яка міститься в матеріалах справи.

СуддяЛ.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 21.03.2011р.