Рішення № 14405778, 17.03.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 березня 2011 р.

Справа 4/18/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді В. Білоуса

Секретар судового засідання А. Логінов

за участю представників:

позивача : Дубищев Ю.В. - за довіреністю;

відповідача : Бурденюк В.В. - за довіреністю.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (вул. Солом"янська, 3, м. Київ, 03110) до: Військової частини А -1185 (м. Вінниця, 21007) про стягнення 323 104,81 грн.,з яких: 298 702 грн.08 коп. - основна заборгованість за послуги зв"язку, 2347 грн. 43 коп. - пеня, 16690 грн.92 коп. - збитки від інфляції, 5364 грн. 38 коп. - 3 % річних, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому в листі № 228 від 09.03.2011 р. проти позову заперечив, покликаючись на те, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач здає в експлуатаційно-технічне обслуговування засоби і споруди зв'язку Відповідачу на підставі договору № 270/8 від 01.04.2003 р. За надані послуги виникла заборгованість в сумі 323 104грн. 81 коп. У зв»язку з несвоєчасністю сплати даної суми заборгованості Позивач просить стягнути на його користь борг з врахуванням рівня інфляції та 3% річних та пеню. Такі вимоги позивача є безпідставними. Із позову вбачається, що договір між сторонами був укладений у 2003 році. Відповідач є підпорядкованим Міністерству оборони України (ідентифікаційний код 00034022), і веде господарську діяльність на підставі Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженому Наказом Міністерства Оборони України № 300 від 16.07.1997 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 р. за № 615/2419 (далі за текстом - Положення). Згідно з ч. З п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. З Положення, командир військової частини (з»єднання), яка має права юридичної особи, у межах своїх повноважень та виділених коштів має право укладати господарські угоди або договори та несе повну відповідальність за обґрунтоване і правомірне витрачання (використання) коштів на пов»язану з цими угодами діяльність. Частиною 2 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Положення передбачено, що планування господарської діяльності повинно здійснюватись у тісному зв»язку з фінансовим плануванням, а також з урахуванням виділених частині (з»єднанню) фондів, лімітів і фактичної потреби в матеріальних засобах та коштах. На підставі п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Положення, для керування господарською діяльністю у військовій частині (з»єднанні) розробляється річний господарський план частини (з»єднання), в якому відображаються усі аспекти господарської діяльності частини (з»єднання) щодо всебічного безперервного забезпечення бойової підготовки, матеріально-побутових і культурних потреб особового складу та інших заходів практичної діяльності частини (з»єднання), пов»язаних із затратами праці, витратами матеріальних засобів і коштів, а також з використанням транспорту. У річному господарському плані частини (з»єднання) вказуються заходи чи роботи, що підлягають виконанню; обсяг або вартість робіт, потреба в робочій силі, транспорті, матеріальних засобах, коштах і джерелах забезпечення цих потреб. На виконання даних вимог Положення Відповідачем був розроблений річний господарський план, в якому також було вказано необхідність формування фонду оплати за отримані послуги зв»язку за вищевказаним договором з Позивачем. Даний план був затверджений головним підприємством Відповідача - Міністерством оборони України, однак з врахуванням нестабільності у країні та необхідності спрямування додаткових коштів на забезпечення обороноздатності України кошти Відповідачу виділені не були. Однак 14.12.2007 р. наказом Міністерства оборони України № 686 було прийнято рішення, що всі питання щодо визнання представником заявленого до військової частини позову можливе за наявності письмової згоди керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України. З огляду на викладене, співвідповідачем у даній справі повинно бути Головне управління зв'язку Збройних Сил України. Крім того, згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов»язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов»язання. Враховуючи, що Відповідач вжив всі необхідні заходи для виконання зобов»язань по оплаті послуг зв»язку, однак з незалежних від нього обставин обов»язок по розрахунках за підпорядковані військові частини взяло на себе Головне управління зв'язку Збройних Сил України згідно вищевказаного наказу, відповідач вважає, що позов про стягнення з Відповідача коштів в сумі 323 104грн. 81 коп. задоволенню не підлягає.

Крім того, у зазначеному відзиві відповідач просить суд залучити до участі у справі у якості відповідача Головне управління зв'язку Збройних Сил України.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості відповідача Головне управління зв'язку Збройних Сил України підлягає відхиленню, оскільки відповідач не надав доказів, що Головне управління зв'язку Збройних Сил України є правонаступником відповідача або до нього перейшли права і обов"язки відповідача за договором № 270/8 від 01.04.2003 р.

В письмових поясненнях № 103/06 від 11.03.2011 р., поданих із клопотанням № 102/06 від 11.03.2011 р., позивач зазначив, що відповідно до п. 3.1 Договору № 270/08 від 01.04.2003 р., Відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за технічне обслуговування до 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків Виконавця. Заперечень щодо якості наданих послуг від Відповідача на адресу Позивача не надходило. Таким чином, Філія «Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»свої обов'язки, згідно з умовами договору, виконує вчасно та у повному обсязі. Що стосується направлення (вручення) відповідачу щомісячних рахунків на оплату послуг повідомив, що рахунки надсилалися вчасно, що підтверджується описами вкладення у цінний лист. Також в підтвердження надання послуг є той факт, що відповідач жодного разу не звернувся до ВАТ «Укртелеком»зі скаргою на неотримання послуг чи якості отриманих послуг. Відповідач розрахунки за надані послуги проводить не своєчасно та не в повному обсязі, чим порушує умови договору та ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Позивачем для врегулювання конфліктної ситуації була направлена претензія № 5543/06 від 09.11.2010 р. з проханням погасити існуючу заборгованість, але відповідач ігнорував пропозицію досудового врегулювання ситуації. Бюджетні установи для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності укладають договори з суб'єктами господарювання. При цьому оплата за такими договорами здійснюється за рахунок виділених бюджетних коштів. Разом з тим, не зважаючи на те, що у відносинах між бюджетними установами та не бюджетними підприємствами залучені бюджетні кошти, це відносини не бюджетні, а цивільно-правові. Для таких цивільно-правових відносин характерна юридична рівність сторін. У нашому випадку - це рівність постачальника послуг - суб'єкта господарювання та покупця - отримувача і розпорядника бюджетних коштів. За порушення зобов'язань за договором бюджетна організація - отримувач послуг несе відповідальність відповідно до законодавства і укладеного договору. Згідно з вимогам ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Отже, ні Цивільний кодекс України (далі - ЦК), ні Господарський кодекс України при визначенні відповідальності за укладеними договорами не виділяють в окрему категорію осіб бюджетні установи і не встановлюють окремі правила для них. Згідно зі ст. 629 ЦК, «договір є обоє 'язковим для виконання сторонами». І якщо покупець - бюджетна установа не здійснить оплату наданих послуг в установлені договором строки, вона несе таку саму відповідальність, як і будь-який інший суб'єкт господарювання, а саме за п. 2 ст. 625 ЦК він має на вимогу постачальника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Крім того, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.96 р., регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Зазначений Закон поширюється і на платників грошових коштів - бюджетні установи. Тому згідно зі ст.ст. 1 і 2 цього Закону, вони у разі прострочення оплати сплачують пеню в розмірі, що встановлений договором, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за такими договорами. Діючим законодавством України не передбачено жодних привілей, чи пільг по сплаті штрафних санкцій бюджетними організаціями.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру пені по заборгованості військової частини А 1185, мотивоване скрутним матеріальним становищем, недофінансуванням та тим, що військова частина А 1185 є тільки структурним підрозділом Міністерства оборони України та фінансується з державного бюджету.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, повно, всебічно, об’єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд з’ясував, що позовні вимоги на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 901 ЦК України підлягають частковому задоволенню в сумі 321757, 38 грн.,з яких: 298 702 грн.08 коп. - основна заборгованість за послуги зв"язку надані за період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р.,1000 грн. - пеня, 16690 грн.92 коп. - збитки від інфляції, 5364 грн. 38 коп. - 3 % річних,оскільки стверджуються такими належними доказами, як копією договору № 270/8 від 01.04.2003 р., додатками до договору, копіями додаткових угод № 1 від 01.03.2005 р., № 2 від 11.03.2005 р.; розрахунками заборгованості, 3% річних, збитків від інфляції, пені; виставленими рахунками.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

01.04.2003 р. між ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»та військовою частиною А-1185 був укладений договір № 270/8 на експлуатаційно - технічне обслуговування засобів зв'язку.

Сторонами було підписано додаткові угоди № 1 від 01.03.2005 р., № 2 від 11.03.2005 р. до вказаного договору.

Відповідно до п.1.1, 2.1.2, 3.1, 3.5 Договору № 270/08 від 01.04.2003 р.,споживач здає, а виконавець приймає на експлуатаційно - технічне обслуговування за актом приймання - передачі такі засоби і споруди зв"язку КМ -7 В 2 пари, КМ-365, КМ-365 4 пари. ЗК, К-60П, НПП, згідно з паспортом (додаток № 2) та необхідною для обслуговування нормативно - технічною документацією. Відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за технічне обслуговування до 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків Виконавця. Відповідач зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг. При невиконанні вказаного має сплатити пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня (п. 3.5 договору).

З огляду на предмет і характер зобов‘язань взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 63 “Послуги. Загальні положення”, ст. 901, 903 ЦК України (договір про надання послуг). Відповідно до вказаних статей за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї статі застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов‘язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов‘язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання вказаного договору позивач надав відповідачеві послуг на суму 298 702, 08 грн. за період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р., що стверджується актом приймання передачі засобів і споруд зв"язку на експлуатаційно - технічне обслуговування в/ч А -1185, виставленими рахунками на оплату. Проте відповідач свої зобов"язання за договором не виконав.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 5543/06 від 09.11.2010 р., проте відповіді не отримав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача на позовну заяву, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги не беруться, оскільки спростовуються поданими в справу доказами.

Згідно ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання. Враховуючи викладене, винятковість випадку, клопотання відповідача про зменшення розміру пені по заборгованості військової частини А 1185, підлягає задоволенню, а пеня за ініціативою суду підлягає зменшенню до 1000 грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 321757, 38 грн.,з яких: 298 702 грн.08 коп. - основна заборгованість за послуги зв"язку надані за період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р.,1000 грн. - пеня, 16690 грн.92 коп. - збитки від інфляції, 5364 грн. 38 коп. - 3 % річних.

В зв’язку із доведенням спору до розгляду в суді внаслідок неправильних дій (бездіяльності) відповідача судові витрати позивача на держмито в сумі 3231, 05 грн., 236 грн. на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 901, 903 ЦК України, ст.4-3, 4-5, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 321757, 38 грн.,з яких: 298 702 грн.08 коп. - основна заборгованість за послуги зв"язку надані за період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р.,1000 грн. - пеня, 16690 грн.92 коп. - збитки від інфляції, 5364 грн. 38 коп. - 3 % річних. Судові витрати на держмито в сумі 3231, 05 грн., 236 грн. на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, покласти на відповідача.

2. Стягнути з Військової частини А -1185, код ЄДРПОУ 08158686 (м. Вінниця, 21007)на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" код ЄДРПОУ 16479714(вул. Солом"янська, 3, м. Київ, 03110) 298 702 грн.08 коп. - основна заборгованість за послуги надані за період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р.,1000 грн. - пеня, 16690 грн.92 коп. - збитки від інфляції, 5364 грн. 38 коп. - 3 % річних, витрати на держмито в сумі 3231, 05 грн., 236 грн. на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3.Копії даного рішення направити рекомендованою поштою позивачу, відповідачу або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17.03.2011.р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 22.03.2011р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Солом"янська, 3, м. Київ, 03110)

3 - відповідачу (м. Вінниця, 21007)