Рішення № 14404714, 20.10.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-532-1/09

2-3591-1/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2009 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Співакову І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за обєднаними в одне провадження: позовом Спільного підприємства „Партнер" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства „Партнер" про визнання недійсним договору № 678 від 03.06.2005 року та за позовом Спільного підприємства „Партнер" до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Спільного підприємства „Партнер" про визнання недійсним договору № 698 від 23.08.2005 року,

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство „Партнер" (надалі по тексту - СП „Партнер") звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 2400, 00 грн., що виник у результаті неналежного виконання ним умов договору № 678 від 03.06.2005 р., а саме у результаті несплати платежів за договором за період з січня 2007 р. по жовтень 2008 року включно. З аналогічним позовом СП „Партнер" звернулось до ОСОБА_2 щодо неналежного виконання ним умов договору № 698 від 23.08.2005 р.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із зустрічними позовами до СП „Партнер" щодо визнання недійсними вказаних договорів посилаючись на фактичне припинення надання послуг зі сторони СП „Партнер" та на відсутність у підприємства відповідної ліцензії з надання охоронних послуг.

Ухвалою суду вищезазначені позови були об"єднані в одне провадження.

У судовому засіданні СП „Партнер" збільшило позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідачів суму боргу у розмірі 4200, 00 грн. з кожного збільшивши період на день розгляду справи, за який борг нарахований та заборонити ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в"їзд на територію автогаражу „Святошинський" через СП „Партнер", крім цього зобовязати демонтувати гаражні бокси НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Вимоги зустрічних позовних заяв не визнає.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги не визнають, просять задовольнити їх зустрічні позови.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позови СП „Партнер" підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають виходячи із наступного.

Відповідно до п. 3 рішення Київської міської Ради народних депутатів від 23.03.1981 р. № 460 „Про відведення земельних ділянок виконкомам райрад народних депутатів під влаштування тимчасових відкритих кооперативних автостоянок та дозвіл на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва кооперативних автостоянок" було доручено забезпечити знесення гаражів, які самостійно побудовані в садибах житлових будинків на території, яка підлагає забудові, або не відповідає санітарно-технічним нормам, (а.с. 73).

На виконання рішення Київського міськвиконкому від 15.05.1995 року № 138 та п. 3 рішення Київської міської ради народних депутатів від 23.08.1981 р. № 460, розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 26.04.1996 р. № 569 з метою забезпечення знесення гаражів, які були побудовані без погодження проектної документації та відведення земельної ділянки по вул. .Службова, 1 та прилеглих гаражів на території в межах вул. .Депутатської, Оніскевича, залізничного полотна та спорткомплексу „Темп" було доручено МП „Партнер" (нині - СП „Партнер") здійснити заходи щодо вирішення питання землекористування цією земельною ділянкою на підставі акту технічної інвентаризації земельної ділянки, привести автогараж та прилеглу до нього територію у відповідність з вимогами рішення Киї міськради № 138 від 15.05.1995 p., включити до складу членів автогаража „Святошинський" громадян якими були встановлені гаражі без дозвільної документації, фінансову та господарську діяльність організувати згідно зі статутом підприємства. Актом від 23.07.1996 р. МГКП „Партнер" прийняв авто гаражний кооператив „Святошинський на свій баланс" (а.с. 52, 70).

На виконання розпорядження Ленінградської районної адміністрації м. Києва від 26.04.1996 р. № 569, територію по вул. .Службовій, 1 було приведено у відповідність з вимогами рішення Київського міськвиконкому від 15.05.1995 р. № 138 з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючої автостоянки та гаражів по вул. .Службовій, 1 у Святошинському районі м. Києва. За даними автоматизованої системи „Кадастр", землекористувачем замельної ділянки з кадастровим номером 75:109:007 є СП „Партнер" по вул. .Службова, 1 та описом - авто гараж „Святошинський". Але на даний час право користування земельною ділянкою СП „Партнер" не оформлено відповідно до ст.. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, (а.с. 6-8).

Суд розглядає дану цивільну справу з дотриманням принципу диспозитивності в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

03.06.2005 року між СП „Партнер" та ОСОБА_1 як автовласником був укладений договір за яким СП „Партнер" брало на себе обов"язки по зберіганню і охороні автомобіля ОСОБА_1 в автогаражі НОМЕР_2 А/Г „Сувятошинський", а автовласник зобовязаний своєчасно проводити оплату за надані послуги відповідно до „Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках". Відповідно до наданого розрахунку, ОСОБА_1 з січня 2007 р.по жовтень 2008 р. не сплачував кошти за надані послуги у зв"язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 2400, 00 грн.(а.с. 5, 9-11).

23.08.2005 року між СП „Партнер" та ОСОБА_2 як автовласником був укладений договір за яким СП „Партнер" брало на себе обовязки по зберіганню і охороні автомобіля ОСОБА_3 в автогаражі НОМЕР_1 А/Г „Святошинський", а автовласник зобовязаний своєчасно проводити оплату за надані послуги відповідно до „Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках". Відповідно до наданого розрахунку, ОСОБА_3 з січня 2007 р.по жовтень 2008 р. не сплачував кошти за надані послуги у зв"язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 2400, 00 грн.(а.с. 5, 9-11 об"єднаної)

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнали, що кошти вони дійсно у цей період не сплачували, оскільки вважають, що договори були розірвані посилаючись на заяви, що були відіслані поштою.

Суд не приймає таких посилань відповідачів як на підставу розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін, оскільки у наданих копіях заяв (а.с. 43, 50)щодо розірвання оскаржуваних договорів зазначено, що ОСОБА_1просить

розірвати договір з 16.08.2006 p., ОСОБА_3 просить розірвати договір з 30.01.2007 р. та надавши доказ їх відправлення - чек підприємства „Укрпошта" датований 14.03.2008 р. Вказане вище не дає підстав вважати, що ОСОБА_1, та ОСОБА_3 дійсно виявили намір розірвати договори саме у 2006 та 2007 роках, так як заяви були відправлені по пошті більш як через рік після їх підпису. Крім того, один лише чек підприємства „Укрпошта" також не можна вважати належним повідомленням СП „Партнер" про намір розірвання договорів, оскільки належним повідомленням є опис вкладення та зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином укладені між сторонами договори не можна вважати розірваними відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.5.1. Договору № 678 від 03.06.2005 р. та № 698 від 23.08.2005 p., автовласник вносить грошові внески не пізніше 10 числа кожного місяця. Вартість послуг в період дії договору визначається підприємством, виходячи з витрат на забезпечення схоронності транспортного засобу.

Щомісячні внески для членів автостоянок та колективних гаражів встановлювались наказами по СП „Партнер" (а.с. 9, 10).

Відповідно до розрахунку заборгованості, що були надані СП „Партнер" за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла заборгованість у розмірі 2400, 00 грн. за кожним, яка і підлягає до стягнення.

Підставою для визнання укладених договорів недійсними ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважають ту обставину, що вони були укладені юридичною особою, а саме СП „Партнер" без наявності ліцензії на здійснення охоронної діяльності. Наявність такої ліцензії передбачена ст..9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" і у даному випадку була обов"язкова, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважають себе членами кооперативу „Святошинський".

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів про визнання недійсними оскаржуваних договорів на підставі відсутності у СП Партнер" відповідного дозволу, тобто ліцензії на здійснення охоронної діяльності, суд виходить з того, що власник автостоянки, у даному випадку СП „Партнер" таку ліцензію не повинен був отримувати, оскільки здійснював та здійснює діяльність крім іншого і з охорони майна, що знаходиться на території земельної ділянки з кадастровим номером 75:109:007 (а.с. 6-8) за яку він сплачує земельний податок і на якій продовжує існувати також кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів „Святошинський", який розпорядженням Ленінградської РДА м. Києва від 26.04.1996 р. включений до складу СП „Партнер".

Суд не вважає, що діяльність та обов"язки СП „Партнер", що виникли з оскаржуваних договорів не підлягають обов"язковому ліцензуванню відповідно до п.43 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Відповідно до ст..9 вказаного Закону, ліцензуванню підлягає, зокрема, такий вид діяльності як надання послуг, пов"язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян. Статтею 8 цього Закону встановлено, що суб"єкт господарювання зобов"язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. Відповідно до п.1.З.1. „Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов"язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян", затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерством внутрішніх справ України від 14.12.2004 р. № 145/1501, охорона майна - це діяльність суб"єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності

визначених володільцем майна належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно.

Як встановлено судом, СП „Партнер" не є суб"єктом охоронної діяльності, отже не може здійснювати діяльність, пов"язану з наданням послуг з охорони майна та на підставі Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а тільки на підставі Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 115 „Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках". Оскаржувані договори і укладались відповідно до цих Правил. Посилання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що СП „Партнер" надавав послуги з охорони автомобілів іншому суб"єкту підприємницької діяльності, а саме Кооперативу „Святошинський" судом не приймаються, оскільки по-перше договори укладались не з іншим суб"єктом господарювання, а з фізичними особами і по-друге суд виходить з того, що СП „Партнер" є правонаступником АГК „Святошинський" після підписання акту прийому-передачі, який був підписаний 23.07.1996 р. відповідно до Розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 26.04.1996 р. № 569. Питання щодо наявності спорів про розмежування та належності території земельної ділянки з кадастровим номером 75:109:007 та щодо діяльності СП „Партнер" та Кооперативу „Святошинський" не є предметом позовних вимог, а тому до уваги судом не брались.

На підставі викладеного та керуючись 629 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Спільного підприємства „Партнер" до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, проживає АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3 виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.12.1997 p., ідентифікаційний номер невідомий, на користь Спільного підприємства „Партнер" (код ЄДРПОУ 13684158) 2400, 00 грн. боргу, а також судовий збір у розмірі 51, 00 грн. і витрати на інфомаційно-технічне забезпечення розгляду справ у розмірі 30, 00 грн., всього 2481, 00 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, проживає АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_4 виданий Ленінградським РУГУ МВС України в м. Києві 30.03.1999 року., ідентифікаційний номер невідомий, на користь Спільного підприємства „Партнер" (код ЄДРПОУ 13684158) 2400, 00 грн. боргу, а також судовий збір у розмірі 51, 00 грн. і витрати на інфомаційно-технічне забезпечення розгляду справ у розмірі 30, 00 грн., всього 2481, 00 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Спільного підприємства „Партнер" про визнання недійсним договору № 678 від 03.06.2005 року відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Спільного підприємства „Партнер" про визнання недійсним договору № 698 від 23.08.2005 року, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м. Києва через районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.