Постанова № 14401818, 15.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

15.03.11 Справа № 01/54-71

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Луцьк,

на рішення Господарського суду Волинської області від 22.09.2010р.

у справі № 01/54-71

за позовом Приватного підприємства фірми «СПМК-1», м.Луцьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: підприємець ОСОБА_1, м.Луцьк

про усунення порушень прав власника

За участю представників:

позивача: Олексюк А.Л.

відповідача, третьої особи: не зявились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.09.2010р. у справі № 01/54-71 задоволено позов Приватного підприємства фірми «СПМК-1»до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»та вирішено усунути порушення прав Приватного підприємства фірми «СПМК-1»(м.Луцьк, пр.Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 13349848), як власника приміщення, шляхом зобовязання ПАТ «Західінкомбанк»(м.Луцьк, пр.Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 19233095) звільнити займані ним приміщення за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з ПАТ «Західінкомбанк»на користь ППФ «СПМК-1»85 грн. витрат, повязаних з оплатою держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.317, 321, 386, 391, 764, 782 Цивільного кодексу України, ст.284 Господарського кодексу України та того, що відповідач користується нежитловими приміщеннями по вул.Луцькій, 14 у смт.Маневичі без достатніх правових підстав; не уклавши договору оренди на новий строк, продовжує безпідставно перебувати в приміщенні; не виконує вимог позивача щодо звільнення приміщення, чим перешкоджає позивачу у здійсненні ним своїх прав щодо користування і розпорядження приміщенням, належним йому на праві власності.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного зясування обставин справи, порушення норм матеріального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити баз змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою суду від 07.12.2010р. за клопотання відповідача апеляційне провадження у справі № 01/54-71 було зупинено до завершення розслідування кримінальної справи № 24-122 Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України, передачі справи до суду та набрання законної сили вироком суду в зазначеній справі.

Ухвалою від 06.01.2011р. провадження у справі № 01/54-71 поновлено.

За клопотаннями відповідача у звязку з неявкою його представника ухвалами суду від 30.11.2010р. та 22.02.2011р. розгляд справи двічі відкладався.

Однак, відповідач, як і третя особа, участі уповноважених представників в судовому засіданні повторно не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної справи, про причини неявки не повідомили.

Тому виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити баз змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07.07.2005р., укладеного між ПП фірма «СПМК-1»і КП «Маневичіагробуд», приватне підприємство фірма «СПМК-1»набуло права власності на частину адміністративного будинку АДРЕСА_1 площею 148,3 кв. м., що складає 30/100 всієї площі будинку. Право власності ПП фірма «СПМК-1»на вказане нерухоме майно зареєстроване в КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»(номер запису 125, реєстраційний номер 6301447, дата реєстрації: 20.11.2009р.).

29.12.2007р. між приватним підприємством фірмою «СПМК-1», як орендодавцем, і підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 146,46 кв.м. по АДРЕСА_1 з правом здачі в суборенду. Згідно з п.9.1 цього договору строк його дії з 01.01.2008р. по 01.01.2010р.

Цього ж дня 29.12.2007р. між підприємцем ОСОБА_1, як орендодавцем, і КБ «Західінкомбанк», як суборендарем, було укладено договір, згідно з умовами якого підприємець ОСОБА_1 передала нежитлове приміщення площею 146,46 кв.м. по АДРЕСА_1 в суборенду КБ «Західінкомбанк»для розміщення в ньому Маневицької філії КБ (ПАТ) «Захід інкомбанк». Згідно з п.8.1 договору суборенди від 29.12.2007р. строк дії договору - з 01.01.2008р. по 01.01.2010р. Договором не передбачено умов, за яких його дія може бути продовжена.

Згідно з п.1.1 Статуту, затвердженого наказом тимчасового адміністратора № 05-ОД-02 від 12.02.2010р., погодженого НБУ 02.03.2010р., зареєстрованого 17.03.2010р., ПАТ «Західінкомбанк»є правонаступником КБ «Західінкомбанк».

Позивач стверджує, що до травня 2009 року відповідач вчасно і в повному розмірі сплачував орендну плату за користування зазначеними приміщеннями. Однак, починаючи з травня 2009 року, відповідач припинив оплату за користування орендованими приміщеннями, продовжуючи фактично користуватися приміщеннями.

У зв"язку із закінченням 01.01.2010р. строку оренди, позивач листом без номера і дати (а.с.11) звернувся до відповідача з пропозицією переукласти договір оренди на наступний період, або ж звільнити займані приміщення, але ні перша, ні друга, пропозиція відповідачем прийняті не була. Про факт отримання 12.01.2010р. зазначеного листа відповідачем, свідчить напис і штамп на листі.

Станом на квітень 2010 року заборгованість ПАТ «Західінкомбанк» перед підприємцем ОСОБА_1 за орендовані приміщення склала 180438,70 грн. Вказана обставина змусила позивача повторно висунути відповідачу вимогу про погашення боргу з одночасним підписанням договорів оренди на наступний період або звільненням займаних приміщень, які є власністю позивача і орендуються ПАТ «Західінкомбанк».

У звязку з наведеним ПАТ «Західінкомбанк» листом № 1845-19 від 14.04.2010р. (а.с.12) надіслав позивачу для підписання примірники договорів оренди, належних ППФ «СПМК-1»приміщень, у своїй редакції, де передбачив розмір орендної плати в сумі 9 грн. за 1 кв. метр в місяць, тоді як в п.2.1 договору суборенди від 29.12.2007р. було визначено, що орендна плата складає 112 грн. за 1 кв.м. Однак, запропонований відповідачем проект договору не був підписаний позивачем, як пояснив представник позивача, у звязку з тим, що за умовами договору плата за 1 кв.м. більше як у 12 разів нижча від тієї, яку орендар сплачував орендодавцю.

З наведеного вбачається, що після того, як договір суборенди від 29.12.2007р. припинив дію, інших договорів на оренду відповідачем приміщення по АДРЕСА_1 укладено не було.

Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, у ст.764 ЦК України йдеться про відсутність (або наявність) заперечень на подальше користування найманим (орендованим) майном не сторони договору, а саме наймодавця.

Відповідно ж до ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Крім цього, договір суборенди є похідним від основного - договору оренди. Із закінченням строку дії останнього, припиняється і чинність договору суборенди, оскільки цей договір обмежений строком договору найму, тобто закріпленою у ньому волею власника майна, а не суборендодавця .

Разом з цим, згідно із ч.2 ст.777 ЦК України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Доказів на підтвердження звернення до спливу строку договору найму чи то до позивача, чи то до підприємця ОСОБА_1, із проханням укладення договору найму на новий строк відповідач суду не подав.

Більше того, як зазначалось вище, із змісту листа позивача, якого відповідач отримав 12.01.2010р. (а.с.11), вбачається, що позивач мав заперечення проти продовження користування відповідачем приміщенням в тому випадку, якщо відповідач не укладе іншого договору. Однак, іншого договору оренди приміщення по АДРЕСА_1 відповідачем укладено не було.

Крім того, 01.07.2010р. на адресу відповідача надійшло повідомлення і від орендодавця за договором від 29.12.2007р. - підприємця ОСОБА_1 (а.с.42), в якому остання повідомила відповідача про те, що вона на підставі ст.782 ЦК України відмовляється від договору від 29.12.2007р. у звязку з тим, що відповідач з травня 2009 року не вносить плати за оренду. А також зазначає, що з моменту отримання повідомлення договір суборенди від 29.12.2007р. слід вважати розірваним, відповідач зобовязаний звільнити спірні приміщення.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що відповідно до ч.4 ст.284 ГК України, ст.764 ЦК України договір суборенди від 29.12.2007р. продовжує діяти, оскільки, як позивач, так і третя особа, не вимагали звільнення приміщень відповідачем у встановленому законом порядку, а відтак, відповідач на законних підставах користується приміщенням по АДРЕСА_1.

Наведені обставини дають підстави вважати, що відповідач користується нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав, не уклавши договору оренди на новий строк продовжує перебувати в приміщенні, не виконує вимог позивача щодо звільнення приміщення, чим перешкоджає позивачу у здійсненні ним своїх прав щодо користування і розпорядження приміщенням, належним йому на праві власності.

У відповідності із ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.ст.317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на його власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст.386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи наведене, позовна вимога ППФ «СПМК-1», як власника приміщення по АДРЕСА_1, про усунення порушення його прав власника в частині користування та розпорядження приміщенням шляхом зобовязання відповідача звільнити приміщення по АДРЕСА_1, обґрунтована і правомірно задоволена судом першої інстанції.

Тому виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Волинської області від 22.09.2010р. у справі № 01/54-71 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Луцьк, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяЯкімець Г.Г.