Рішення № 14401756, 22.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2011 Справа № 5024/249/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду " Дарницького району м.Києва

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 12077грн.94коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - підприємець ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство “Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду” Дарницького району м. Києва (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 8229грн.44коп. основного боргу, 2309грн.97коп. втрат від інфляції, 550грн. 01 коп. 3% річних, 998грн.52коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем обовязків по своєчасних розрахунках за орендоване майно згідно з договором оренди №225 від 01.03.2008року.

Представник позивача в засідання суду не прибув, надіславши пояснення та додаткові обґрунтування позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримує в повному розмірі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Позовні вимоги не визнає, надавши в засіданні суду усні пояснення відповідно до яких вважає безпідставним підвищення позивачем розміру орендної плати. Крім того, відповідач зазначає, що позивач звернувся з позовом з перебігом строку позовної давності на застосуванні якого він наполягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши відповідача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

Між комунальним підприємством “Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду” Дарницького району м. Києва (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) 01 березня 2008 року укладено договір оренди №225.

Згідно з зазначеним договором в користування відповідача, на умовах оренди, передано нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади Дарницького району у м. Києві, а саме - нежилі приміщення загальною площею 77,7 кв.м. , які розташовані в АДРЕСА_2

Строк дії договору сторонами узгоджено пунктом 9.1 з 01.03.2008року до моменту приватизації обєкту оренди.

Актом приймання-передачі від 01.03.2008року підтверджується факт передачі майна в користування відповідача.

Відповідно до розділу 3 зазначеного договору оренди відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату в узгодженому сторонами розмірі 2454грн.54коп. згідно з підписаним сторонами розрахунком (додаток №1 до договору) за базовий місяць оренди та перераховувати її в безготівковому порядку не пізніше 15 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності в строки, встановлені договором оренди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір оренди від 01.03.2008року є обовязковим для виконання обома сторонами і сторони під час його дії мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Із наданих до справи доказів вбачається, що фактично обєкт оренди перебував в користуванні відповідача на умовах оренди до 16.09.2008року. Відповідно до акту приймання-передачі від 16.09.2008року обєкт оренди перейшов у власність відповідача у звязку з його приватизацією відповідно до договору купівлі-продажу №237/п від 16.07.2008року. Державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна відповідач здійснив 23.09.2008року, що підтверджується наданою відповідачем копією реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна.

За умовами пункту 9.5 договору оренди від 01.03.2008року договір оренди припиняється у разі приватизації обєкта оренди за участю орендаря.

Відповідач отримав обєкт оренди у власність за актом приймання-передачі 16.09.2008року відповідно до договору купівлі-продажу №237/п від 16.07.2008року, що не заперечував відповідач в засіданні суду. Таким чином договір оренди від 01.03.2008року припинився 16.09.2008року

Однак під час дії договору оренди своїх обов'язків по своєчасному перерахуванню орендної плати на розрахунковий рахунок позивача у встановленому договором оренди від 01.03.2008року розмірі та порядку відповідач не виконував.

Відповідно до пунктів 3.5, 7.5 договору оренди від 01.03.2008року у разі припинення договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передачі. Оскільки договір оренди припинився 16.09.2008року, орендар зобовязаний сплатити орендну плату нараховану станом на 16.09.2008року.

Документального підтвердження перерахування боргу за період з 01.07.2008року по 16.09.2008року в сумі 8229грн.44коп. відповідачем не надано і станом на день вирішення спору, тому заборгованість з орендної плати в сумі 8229грн.44коп. стягується на користь позивача.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано документального обґрунтування своїх заперечень щодо розміру орендної плати, а матеріалами справи підтверджується, що розмір орендної плати сторонами узгоджено сторонами розділом 3 договору оренди, та розрахунком орендної плати (додаток №1 до договору), який здійснено відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням 4 сесії 5 скликання Дарницької районної в м. Києві ради №31 від 20.12.2006року зі змінами, внесеними рішенням 8 сесії 5 скликання Дарницької районної в м. Києві ради № 13 від 19.12.2007року, відповідно до якого до розміру річної орендної плати застосовується коефіцієнт 1,3.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки обґрунтування поважності причин невиконання обовязків по розрахунках за оренду майна відповідач суду не надав, позовні вимоги про стягнення 2309грн.97коп. втрат від інфляції та 550грн.01коп. -3% річних, нарахованих позивачем за період з 16.07.2008року по 01.11.2010року також підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 988грн. 52коп. пені, суд виходить із наступного.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, за нормами ГК України пеня не має тривалого характеру та через шість місяців після дня виникнення прострочки слід припинити її нарахування.

Сторони в договорі від 01.03.2008року не визначили конкретного періоду нарахування пені, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ та порядок нарахування (за кожен день прострочки), не визначивши при цьому кінцевий термін обчислення. Тому, суд вважає необхідним застосувати норму п.6 статті 232 ГК України, що зазначає і позивач в позовній заяві. У зв'язку з цим, нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд також зазначає, що в силу статті 232 Господарського Кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо інші строки не встановлені Господарським Кодексом України.

Статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином статті 258 ЦК України та 232 ГК України підлягають застосуванню одночасно, оскільки вони не суперечать, а доповнюють одна одну.

Період нарахування пені за прострочку внесення орендної плати за липень, серпень, вересень 2008року в силу ч.6 статті 232 ГК України починається відповідно з 16 липня, 16 серпня, 16 вересня 2008року та закінчується відповідно 16.01.2009року, 16.02.2009року, 16.03.2009року. Строк позовної давності щодо стягнення пені, передбачений ст.258 ЦК України також скінчився 16.03.2010року, а з позовом позивач звернувся до суду 15.02.2011року.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги судом задовольняються частково. З відповідача на користь позивача стягується 8229грн.44коп. основного боргу, 2309грн.97коп. втрат від інфляції, 550грн. 01 коп. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 в Київському регіональному управлінні ТОВ “Укрпромбанк” МФО 380067 на користь комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду” Дарницького району м. Києва вул. Вербицького, 32 п/р 26003179145900 в АТ “Укрсиббанк” в м. Харків МФО 351005 код ЄДРПОУ 35660296 - 8229грн.44коп. основного боргу, 2309грн.97коп. втрат від інфляції, 550грн. 01 коп. 3% річних, 110грн.89коп. витрат по сплаті державного мита та 216грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволені позовних вимог в частині стягнення 988грн.52коп. пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23.03.2011р.