Рішення № 14401492, 27.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.11                                                                                           Справа№ 7/224(10)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована фірма «Регістр»

до відповідача публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 40633,15грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Радкевич С.О., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована фірма «Регістр»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»про стягнення заборгованості; ціна позову: 40633,15грн. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором на ведення системи реєстрів №5/231/2006-ЮР від 04.08.2006р., актом виконаних робіт від 29.12.2009р., рахунком №55 від 29.12.2009р., додатковою угодою від 29.12.2009р. до Договору, рахунком №56 від 29.12.2009р., розрахунком заборгованості, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, фіскальним поштовим чеком №4841 від 08.12.2010р., описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля, довіреністю на право здійснення представництва.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/224(10) від 15.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10год. 15хв. 04.01.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/244(10) від 04.01.2011р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах гсоподарського суду Львівської області по даній псраві, які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 гсоподарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; довідки про включення Позивача та Відповідача в ЄДРПОУ; акт приймання-передачі від 14.07.2008р.; супровідний лист з долученням копій документів, в тому числі доказів скерування відповідачеві копії акту звіряння розрахунків; письмові пояснення у справі.

Представник Відповідача в жодне з судових засідань не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, явка визнавалась обов’язковою; вимог ухвал гсоподарського суду Львівської області, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, та не повідомив про причини невиконання таких.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04.08.2006р. між Позивачем (Реєстратор) та Відповідачем (Емітент) укладено договір на ведення системи реєстрів №5/231/2006-ЮР (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Реєстратор зобов’язується надавати Емітенту послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, а Емітент зобов’язується здійснювати оплату наданих послуг.

Відповідно до п.2.4.12 Договору, Емітент зобов’язаний оплачувати послуги Реєстратора згідно з тарифами на умовах та у строки, визначені цим Договором.

Згідно п.4.3 Договору, оплата за послуги здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Реєстратора до 10 числа наступного за звітним місяця на підставі рахунку та акту виконаних робіт, які надаються Реєстратору Емітентом щомісячно.

Відповідно до п.8.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту його розірвання однією із сторін на умовах та в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Згідно наявного в матеріалах справи рахунку Позивача №55 від 29.12.2009р., вартість наданих Відповідачу послуг за період з 01.05 по 14.07.2008р. становить 3725,95грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 29.12.2009р. за Договором, з 01.05.2008р. по 14.07.2008р. Позивач надав Відповідачу послуги вартістю 3725,95грн. Акт підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

29.12.2009р. між Позивачем (Реєстратором) та Відповідачем (Емітентом) укладено додаткову угоду до Договору (далі –Додаткова угода), відповідно до п.1 якої, Емітент та Реєстратор, на виконання вимог чинного законодавства, цим правочином установлюють порядок, процедуру та умови передачі реєстру власників іменних цінних парерів, який був перееданий 14.07.2008р. без оформлення додаткової угоди.

Відповідно до п.2.4 Додаткової угоди, Емітент компенсує Реєстратору всі витрати по збереженню документів, обумовлених п.2.1.1, з попередньою оплатою та за фактом додаткових витрат, які можуть виникнути під час зберігання зазначених документів.

Пунктом 4 Додаткової угоди визначено, що вартість послуг та порядок розрахунків відповідно до тарифів, передбачених Договором. Крім того, пунктом 4.1 Додаткової угоди визначено вартість послуг по збереженню архіву, які сплачуються на розрахунковий рахунок Реєстратора.

Відповідно до п.п.4.2.1, 4.2.3 Додаткової угоди, оплата за упорядкування документів архіву та за весь період зберігання в сумі 36907,20грн. здійснюється на розрахунковий рахунок Реєстратора; розмір оплати не змінюється протягом дії Додаткової угоди.

Додаткова угода підписана та скріплена відбитками печаток Сторін.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.4 розділу III «Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006р. N1000 (далі –Положення), документи, які були підставою для відкриття у системі реєстру особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб і внесення змін до них, повинні зберігатись у реєстратора протягом строку існування відповідного рахунку в системі реєстру та протягом п'яти років з дати його закриття; інші документи щодо системи реєстру мають зберігатися реєстратором протягом п'яти років з дати їх надходження; після закінчення п'ятирічного терміну зберігання такі документи передаються уповноваженому на подальше зберігання.

Згідно п.7.2 Положення, питання оплати послуг реєстратора щодо формування системи реєстру та/або ведення особових рахунків власників вирішується в договорі між реєстратором та емітентом та не може здійснюватись за рахунок зареєстрованої особи та/або власників. Емітент - реєстроутримувач визначені операції здійснює за свій рахунок.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем, чи здійснення повної або часткової оплати боргу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 40633,15грн.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

27.01.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.02.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»(79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144, ідентифікаційний код 01293961) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізовна фірма «Регістр»(01004, м.Київ, вул.Горького, 5, ідентифікаційний код 25400226) 40633,15грн. боргу, 406,33грн. державного мита, 236грн. витрат на інфораційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя