Рішення № 14401452, 22.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.11                                                                                           Справа№ 5015/640/11

За позовом: Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ЛКП „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: ДП „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів

про стягнення 28786,65 грн.

                                                                                 Суддя Чорній Л.З.

При секретарі М.Фарина

Представники сторін:

від прокуратури: не з’явився

від позивача: В. Охріменко –представник

від відповідача: не з’явився

Судом роз’яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

          Суть спору:

Позов заявлено Заступником прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ЛКП „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів до ДП „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів про стягнення 28786,65 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2011 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 10.03.2011 року. Ухвалою суду від 10.03.2011 р. у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 22.03.11 р.

22.03.11 р. представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача 28786,65 грн. боргу за надані послуги.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином і в установленому законом порядку був повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.02.11р.; вимог ухвал суду від 08.02.11 р. та від 10.03.11 р. не виконав, письмового пояснення по суті позову суду не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив.

01 жовтня 2009 р. між Дочірнім підприємством „ТУР”ВАТ „Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів та Львівським комунальним підприємством „Залізничнетеплоенерго” укладено договір №1022 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі.

У відповідності до п.1.1 даного договору енергопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов’язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов’язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до розділу 6-го договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді. Вказане підтверджується актами про включення від 28.10.2009 р. та від 11.10.2010 р. про надання таких послуг відповідачу, скріпленими підписами та печатками сторін та актами реалізації теплової енергії за вказаний період, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи.

Всупереч умов договору №1022 від 01 жовтня 2009 р. відповідач свого обов’язку з оплати наданих послуг згідно договору №1022 від 01 жовтня 2009 р. не виконав в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем за період 01.09.2010 р. по 01.01.2011 р. на загальну суму 28430,82 грн.

Згідно п.7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 209,38 грн.

Крім цього, згідно ст. 625 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного, згідно доданих розрахунків, відповідачу нараховано 105,92 грн. інфляційних та 40,53 грн. 3% річних.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви до суду сума боргу відповідача перед позивачем становить 28786,65 грн. з яких 28430,82 грн. складає основна сума боргу, 209,38 грн.-пеня, 105,92 грн. інфляційні та 40,53 грн. 3% річних.

Вказане підтверджується первинними документами, долученими позивачем до матеріалів справи, поясненнями представника позивача в судовому засіданні та не заперечено відповідачем в установленому законом порядку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обгрунтовані поданими доказами, і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства „ТУР” Відкритого акціонерного товариства „Львівський завод автонавантажувач” (79069, м. Львів, вул. Шевченка,392а; код ЄДРПОУ –25548101; р/р 26001241538001 у ЗГРУ „Приватбанк” у м. Львові, МФО 325321) на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. с. Петлюри, 4а; код ЄДРПОУ –20784943; р/р 260038680 в ЛОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 325570) 28430 грн. 82 коп. боргу, 209 грн. 38 коп. пені, 40 грн. 53 коп. 3% річних, 105 грн. 92 коп. інфляційних.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства „ТУР” Відкритого акціонерного товариства „Львівський завод автонавантажувач” (79069, м. Львів, вул. Шевченка,392а; код ЄДРПОУ –25548101; р/р 26001241538001 у ЗГРУ „Приватбанк” у м. Львові, МФО 325321) в дохід державного бюджету 287,86 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Дочірнього підприємства „ТУР” Відкритого акціонерного товариства „Львівський завод автонавантажувач” (79069, м. Львів, вул. Шевченка,392а; код ЄДРПОУ –25548101; р/р 26001241538001 у ЗГРУ „Приватбанк” у м. Львові, МФО 325321) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя