Рішення № 14401148, 21.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.11 р. Справа № 9/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Артемсіль”, м.Соледар

до відповідача Промислового підприємства „Промтехмеханізація”, м.Артемівськ

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 773грн.86коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 01.03.2011р. о 14год.20хв. по 01.03.2011р. о 16год.20хв. та з 21.03.2011р. о 14год.40хв. по 21.03.2011р. о 16год.00хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Артемсіль”, м.Соледар, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Промислового підприємства „Промтехмеханізація”, м.Артемівськ, про стягнення штрафних санкцій у розмірі 773грн.86коп., які складаються з пені в розмірі 675грн.39коп. та штрафу в розмірі 98грн.47коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №12/01-02-325 від 03.08.2009р., специфікацію б/н та дати до наведеного договору, додаткову угоду №1 від 28.10.2009р. до зазначеного договору, лист №12/21-236 від 17.08.2009р., претензію №27/05-15 від 02.04.2010р., а саме на те, що в порушення умов договору №12/01-02-325 від 03.08.2009р. відповідачем не здійснена поставка продукції позивачу.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

22.02.2011р. позивач надав довідку-розрахунок (обґрунтування суми позовних вимог до ПП „Промтехмеханізація”) №22/145 від 17.02.2011р., відповідно до якої останній здійснив розрахунок штрафних санкцій, у зв’язку з чим за розрахунком позивача сума пені складає 514грн.65коп. та сума штрафу складає 98грн.47коп.

Позивачем 01.03.2011р. надано довідку-розрахунок (обґрунтування суми позовних вимог до ПП „Промтехмеханізація”) №22/144 від 17.02.2011р., згідно якої позивач здійснив розрахунок штрафних санкцій, у зв’язку з чим за розрахунком позивача сума пені складає 259грн.44коп. та сума штрафу складає 98грн.47коп.

У судовому засіданні 01.03.2011р. представником позивача зазначено, що позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення суми пені та просить стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції згідно довідки-розрахунку (обґрунтування суми позовних вимог до ПП „Промтехмеханізація”) №22/144 від 17.02.2011р., а саме пеню в розмірі 259грн.44коп. та штраф в розмірі 98грн.47коп.

Суд розглядає позовні вимоги відповідно до довідки-розрахунку (обґрунтування суми позовних вимог до ПП „Промтехмеханізація”) №22/144 від 17.02.2011р. та пояснень представника позивача.

21.03.2011р. позивачем надані письмові пояснення №27/05-15 від 21.03.2011р. по суті спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8605846 Промислове підприємство „Промтехмеханізація”, м.Артемівськ станом на 03.02.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

03.08.2009р. між Державним підприємством „Артемсіль”, м.Соледар та Промисловим підприємство „Промтехмеханізація”, м.Артемівськ укладений договір №12/01-02-325 з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.10.2009р. до зазначеного договору, відповідно з п.1.1 якого продавець (відповідач) постачає покупцю (позивачу) продукцію у кількості та за ціною вказаними у специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару зазначається у специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію б/н та дати, відповідно до якої визначено асортимент, кількість та ціну продукції, а саме стропи різних марок у кількості 10 штук загальною вартістю 1 406грн.71коп.

Також, у наведеній специфікації сторонами визначено умови поставки: поставка товару здійснюється за письмовою заявкою покупця та строк поставки 1 календарний день.

Позивачем до матеріалів справи надана копія листа №12/21-236 від 17.08.2009р., зі змісту якого вбачається, що позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити постачання строп у повному обсязі у серпні 2009р. згідно договору №12/01-02-325 від 03.08.2009р., проте доказів направлення (вручення) вказаного листа суду не представлено.

Для всебічного та повного розгляду справи ухвалою від 01.03.2011р. господарський суд зобов’язав позивача надати докази направлення на адресу відповідача листа-заявки №12/21-236 від 17.08.2009р. та зобов’язав відповідача надати письмові пояснення щодо отримання від позивача листа-заявки №12/21-236 від 17.08.2009р. з додаванням відповідних доказів. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення та докази не надані.

Відповідно до наданих позивачем письмових пояснень №27/05-15 від 21.03.2011р. останній надав відповідачу лист-заявку №12/21-236 від 17.08.2009р. нарочно. Зазначені відомості відповідачем не спростовані.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

02.04.2010р. позивач направив відповідачу претензію №27/05-15 від 02.04.2010р. з вимогою поставити позивачу товар та перерахувати останньому нараховані пеню та штраф в розмірі 400грн.21коп., яка отримана відповідачем 19.04.2010р. (докази направлення та отримання зазначеної претензії наявні у матеріалах справи). Однак, за твердженням позивача, наведена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки встановити точну дату отримання листа-заявки №12/21-236 від 17.08.2009р. неможливо, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо поставки продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо поставки товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем вимоги. При цьому, у письмових поясненнях №27/05-15 від 21.03.2011р., при встановленні моменту виникнення обов’язку відповідача щодо поставки товару, позивач посилається на претензію №27/05-15 від 02.04.2010р.

Таким чином, кінцевим строком постачання відповідачем продукції позивачу за договором №12/01-02-325 від 03.08.2009р. є 26.04.2010р.

За твердженням позивача, відповідач товар у повному обсязі позивачу не поставив, у зв`язку з чим відповідач порушив свій обов’язок щодо поставки продукції на суму 1 406грн.71коп. за договором №12/01-02-325 від 03.08.2009р., доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, направивши письмову заявку щодо поставки продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання стосовно своєчасної та повної поставки товару не виконав, у зв`язку з чим останній вважається таким, що порушив свій обов’язок в частині поставки товару у обсягах та у строки визначені договором №12/01-02-325 від 03.08.2009р.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі невиконання сторонами умов даного договору, сторони несуть відповідальність у відповідності до статті 231 Господарського кодексу України.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивачем до матеріалів справи надані копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №209076, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №626072 та статут останнього, з яких вбачається, що Державне підприємство „Артемсіль”, м.Соледар належить до державного сектору економіки.

Виходячи з чого, позивачем можуть бути застосовані до відповідача передбачені законодавством санкції, зокрема, пеня та штраф визначені ч. 2 ст.231 Господарського кодексу України.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 259грн.44коп. за 184 дня прострочення поставки продукції та штраф в розмірі 98грн.47коп.

Письмовими поясненнями №27/05-15 від 21.03.2011р. позивач визначив дату з якої починає нарахування сум пені та штрафу, а саме з 26.04.2010р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Перевіривши наданий розрахунок суми пені, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 259грн.44коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 258грн.83коп., оскільки при встановлені моменту виникнення обов`язку відповідача щодо поставки продукції, позивач визначає дату 26.04.2010р. Однак, як вище встановлено судом, кінцевим строком постачання відповідачем продукції позивачу за договором №12/01-02-325 від 03.08.2009р. є 26.04.2010р., виходячи з чого момент початку нарахування пені за зазначеною накладною є 27.04.2010р.

Одночасно, розглянувши наданий розрахунок суми штрафу, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 98грн.47коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 663 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Артемсіль”, м.Соледар до відповідача, Промислового підприємства „Промтехмеханізація”, м.Артемівськ, про стягнення штрафних санкцій у розмірі 357грн.91коп., які складаються з пені в розмірі 259грн.44коп. та штрафу в розмірі 98грн.47коп – задовольнити частково.

Стягнути з Промислового підприємства „Промтехмеханізація” (за адресою: провулок К. Лібнехта, б.8, м. Артемівськ, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 19385623) на користь Державного підприємства „Артемсіль” (за адресою: вул. Чкалова, б.1 А, м. Соледар, Донецька область, 84545, код ЄДРПОУ 00379790) суму пені в розмірі 258грн.83коп., штраф в розмірі 98грн.47коп, витрати по сплаті державного мита в сумі 47грн.09коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108грн.96коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 23.03.2011р.