Рішення № 14401138, 24.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.03.11 р. Справа № 28/96

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Курило Г.Є., суддів Риженко Т.М., Сгара Є.В.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк

за участю третьої особи1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виконавчий комітет Донецької Міської ради

за участю третьої особи2 без самостійних вимог на стороні відповідача Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання права

Представники сторін:

від представника позивача: Крещенко В.В.

від представника відповідача: Жуковський Я.А.

від представника третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився.

від представника третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 02.08.2010р. по 16.08.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк, про визнання права власності на нежитлові будівлі – прибудови літера А1 -1, Б та В, загальною площею 565,40м2, розташованих по вул. Текстильників, 8-а у Кіровському районі м. Донецька за ТОВ „Восход”.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення будівництва об’єкту нерухомості у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.06.2010р. порушив провадження у справі № 28/96.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву №01-3/1514 від 22.06.2010р. та б/н та дати, в яких проти позовних вимог заперечує, та просив суд залучити до участі у справі в якості третьої без самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Донецької міської ради та Інспекцію державного архітектурно-будівничого контролю в Донецькій області особи.

Суд ухвалою від 23.06.2010р. залучив в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виконавчий комітет Донецької Міської ради, м.Донецьк, третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Донецьку міську раду, м. Донецьк.

Відповідно до пояснень щодо позовних вимог третьої особи 2 №01/15-2998 від 02.08.2010р., остання проти позову заперечує, з підстав викладених в поясненнях.

Відповідно до клопотання №01-3/1956 від 02.09.2010р. відповідач просить суд залучити до участі у справі в якості третьої без самостійних вимог на предмет спору Інспекцію державного архітектурно-будівничого контролю в Донецькій області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 15.09.2010р. розгляд справи здійснювався колегіально.

Розгляд справи зупинявся та поновлювався відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, склад судової колегії змінювався розпорядженням заступника голови суду. Строк розгляду справи також продовжувався розпорядженням заступника голови суду та ухвалою суду за клопотанням сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 24.04.2002р. №188/6 було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 2483,0 кв.м. позивачу для будівництва торгового комплексу з гостьовою автостоянкою на перехресті вулиць Петровського та Текстильників в Кіровському районі; передано в тимчасове користування земельну ділянку площею 2483,0 кв.м., кадастровий номер №1410137100:025:0077 строком на 15 років для будівництва торгового комплексу з гостьовою автостоянкою на перехресті вулиць Петровського та Текстильників в Кіровському районі; дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД” будівництво торгового комплексу з гостьовою автостоянкою на земельній ділянці площею 2483,0 кв.м. на перехресті вулиць Петровського та Текстильників в Кіровському районі відповідно до проектно-кошторисної документації.

Рішенням від 30.10.2002р. №488 виконавчим комітетом Донецької міської ради було внесено зміни в рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 24.04.2002р. №188/6 про надання земельної ділянки позивачу для будівництва торгового комплексу з гостьовою автостоянкою на перехресті вулиць Петровського та Текстильників в Кіровському районі, замінив в п.п. 2 і 3 площу „2483,0 кв.м” на площу „2563,0 кв.м”.

В силу ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України документом, що посвідчує право на оренду земельної ділянки є договір оренди.

Як встановлено судом, 20.06.2002р. між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач виступив орендарем земельної ділянки площею 2563,0 кв.м., що знаходиться на території Кіровського району м.Донецька на перехресті вул. Петровського та вул. Текстильників, в т.ч. земельну ділянку площею 2289,0 кв.м. та земельну ділянку площею 274,0 кв.м. із земель житлової та громадської забудови (п. 1.1. договору в редакції угоди про внесення змін та доповнень від 16.07.2003р.).

При цьому, згідно п.4.1 вказаного договору оренди встановлено, що земельна ділянка надається позивачу для будівництва торгового комплексу з гостьовою автостоянкою на перехресті вул. Петровського та вул. Текстильників в Кіровському районі м.Донецька.

Згідно акту від 16.12.2002р. виносу в натурі меж земельної ділянки ТОВ „Восход” земельна ділянка для будівництва торгового комплексу з гостьовою автостоянкою на перехресті вул. Петровського та вул. Текстильників в Кіровському районі м.Донецька на підставі рішення Донецької міської ради №488 від 30.10.2002р. представник Донецького обласного, геодезичного центру винесли в натуру 2 земельні ділянки загальною площею 2563,0 кв.м для будівництва торгового комплексу з гостьовою автостоянкою на перехресті вул. Петровського та вул. Текстильників в Кіровському районі.

Товариству з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк на праві власності належить будівля торгівельного комплексу літ. А-1, площею 2092,5 м2, що розташована за адресою: вул. Текстильників, 8а у Кіровському районі м.Донецька, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28.01.2003р., виданим Управлінням комунального господарства виконкому Донецької міської ради.

Позивач зазначає, що у зв’язку з великим попитом та розширенням асортименту товару виникла необхідність у додатковій торгівельній площі, таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД” на отриманій в оренду земельній ділянці самовільно добудувало прибудову літ. А 1 -1 площею 100,70м2, торговий павільйон літ. Б площею 354,6м2 та склад літ. В площею 110,10 м2.

Новостворені об’єкти нерухомості БТІ були про інвентаризовані, як прибудова до магазину літ. А 1 -1 площею 100,70м2, торговий павільйон літ. Б площею 354,60м2 та склад літ. В площею 110,10 м2, по вул. Текстильників, 8а у м. Донецьк.

Позивач звертався з заявою №28/5 від 28.05.2010р. до відповідача з метою реєстрації права власності на прибудови літ. А1-1, Б та В. Однак останнім було відмовлено в проведенні реєстрації права власності на вищезазначені прибудови.

Розглядаючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України, право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України).

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном, доказів зворотного суду не надано.

Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

За висновками суду, внаслідок здійснення спірного будівництва на земельній ділянці, користувачем якої згідно договору оренди земельної ділянки від 20.06.2002р. є позивач, відбулась реалізація права останнього на забудову орендованої земельної ділянки, яка розташована по вул. Текстильників, 8а у Кіровському районі м.Донецька та надана позивачу у користування саме з метою будівництва.

Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, і саме це є підставою для відмови в задоволені позову про визнання права власності на самочинне будівництво, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на новостворені об'єкти нерухомого майна.

Так, право власності на нововстворене майно у разі прийняття його в експлуатацію виникає на підставі ст. 331 ЦК України.

Вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об”єктів, визначені постановою Кабінету Міністрів України за № 923 від 08.10.2008 “Про Порядок прийняття в експлутацію закінчених будівництвом об”єктів”. При цьому, у видачі сертіфікату відповідності може бути відмовлено у разі, невідповідності закінченого будівництвом об”єкту погодженій та затвердженій проектній документації. Відсутність зазначеної документації унеможливлює взагалі видачу такого сертіфікату.

В той же час, у разі створення об”єктів нерухомості, які були побудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил, право власності на них може бути визнано тільки судом на підставі приписів саме ст. 376 ЦК України.

З огляду на наведене, здійснення забудовником будівництва об”єктів нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил, робить неможливим прийняття таких об’єктів до експлуатації у встановленому законом порядку, і як наслідок, визнання права власності на ці об’єкти на підставі ст. 331 ЦК України.

В той же час, обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

Суд зазначає, що на відміну від ст.105 ЦК УРСР, новий Цивільний кодекс не акцентує увагу на необхідність знесення таких об’єктів, а закріплює широке коло можливостей саме для узаконення самочинно побудованих об’єктів. При цьому необхідними умовами такого узаконення є відведення для цієї мети у встановленому законом порядку самочинному забудовнику земельної ділянки, відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб. Новий Цивільний кодекс України фактично змінив практику узаконення самочинної забудови в адміністративному порядку. Відтепер таке узаконення має відбуватися лише за рішенням суду.

Як зазначалося вище, на час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновками про технічний стан будівельних конструкцій будівлі, складеними ПП „КРАМБУДФАХ”, 30.10-ТЗ-1, 30.10-ТЗ-2, 30.10-ТЗ-3, встановлено, що будівельні конструкції прибудов до магазину по вул. Текстильників, 8а у м.Донецьку, за своїм конструктивним рішенням прибудови не є тимчасовими, капітальні бетонні фундаменти та стальний каркас виключають демонтаж будівель з можливістю повторного використання. Стан прибудов відповідає вимогам першої групи граничного стану по ДСТУ 27751-88.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівель за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

Право власності на спірне майно не спростовується жодною особою.

В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області, залишено без задоволення як безпідставні.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Суд не вважає, що рішення по даній справі може вплинути на права або обов'язки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області, в зв’язку з чим відмовляє в задоволенні означеного клопотання.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду у останнього були відсутні правоустановчі документи на спірне майно, у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 33, 43, 49, 69, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м.Донецьк до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати право власності на нежитлові будівлі-прибудови літ. А 1 -1 площею 100,70м2, літ. Б площею 354,60м2 та літ. В площею 110,10 м2, загальною площею 565,40 м2, що розташовані по вул. Текстильників, 8-а у Кіровському районі м. Донецька за Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход”, м.Донецьк (83102, м.Донецьк, пр. Ленінський, 11б, 83045, м.Донецьк, пр. Професорів Богославських, 7б, ЄДРПОУ 31018243).

В судовому засіданні 21.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 24.03.2011р.

Головуючий суддя Курило Г.Є.

Судд?я Т.М. Риженко

Суддя Е.В. Сгара

Повний текст рішення підписано 24.03.2011р.