Рішення № 14400755, 23.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.11р.

Справа № 5005/1056/2011

За позовом Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон", с. Княжичі Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро", с. Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 20 000,71 грн. за договором поставки

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Байраченко В.І., довір. № 03/01-16 від 03.01.11р.;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро" (надалі –відповідач) суму 9 234,56 грн. основного боргу, 2 735,07 грн. пені, 5 141,80 грн. інфляційних, 2 889,28 грн. 20% річних, а всього 20 000,71 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору поставки № 280/09/42 від 18.02.09р.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання не з’явився. Про час, дату та місце розгляду спору повідомлений належним чином, доказом чого є факт надіслання господарським судом кореспонденції поштовим зв’язком на юридичну адресу відповідача, згідно долученого до справи станом на 01.02.11р. витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/701 (а.с. 25), яка насамперед співпадає з адресою вказаною в позові. Однак, відзив на позов та документи витребувані ухвалами суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору або письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходили.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений належним чином, проте, правом на захист наданим йому господарським процесуальним законодавством відповідач не скористався.

Справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України, а також наданими представником позивача оригіналами документів (копії долучені до матеріалів справи) для огляду у судовому засіданні.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

18.02.2009 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 280/09/42 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити товар на умовах визначених цією угодою, де асортимент, кількість, ціна та строки оплати товару визначаються в додатках (накладними та/або рахунками-фактури), які є невід’ємною частиною договору.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що позивачем на виконання взятих на себе зобов’язань за Договором поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 45 634,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи узгодженими сторонами додатками до Договору № 280/09/42/2-Н від 15.04.09р. та № 280/09/42/5-ЗЗР від 17.06.09р., а також двосторонніми видатковими накладними № 17465 від 15.04.09р. на суму 36 604,80 грн. та № 18050 від 17.06.09р. на суму 9 029,76 грн.

Проведений аналіз умов названих вище додатків до Договору відображає, що відповідно п. 4 спірних додатків відповідач взяв на себе зобов’язання здійснити оплату вартості отриманого у квітні товару в строк до 15.04.09р., а вартість отриманого у червні товару в строк до 26.06.09р.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи відображають, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару перед позивачем здійснив частково на загальну суму 36 400,00 грн. (банківська виписка № 78 від 15.04.09р.), у зв’язку із чим у останнього станом на теперішній час утворилась спірна сума заборгованості за поставлений позивачем товар в розмірі 9 234,56 грн.

В силу положень статті 11 і 509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, із зазначених дій сторін у відповідача виникло зобов’язання по оплаті позивачу поставленого товару.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та тотожних умов ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Також, статтею 610 цього ж кодексу передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати суми 9 234,56 грн. основної заборгованості, а обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Між тим, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 7.1.1 Договору у випадку порушення строків оплати вартості поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Так, позивачем за період з 26.06.09р. по 17.01.11р. проведено нарахування відповідачу пені, розмір якої згідно доданого розрахунку складає суму 2 735,07 грн.

Однак, перевіривши здійснені позивачем нарахування пені господарський суд вважає їх частково необґрунтованими, оскільки постачальником невірно взято період для проведення таких розрахунків, тому суд задовольняє розмір пені розрахований за період з 27.06.09р. по 26.12.09р. (183 дня) у сумі 966,60 грн., а в решті відмовляє за безпідставністю.

Також, в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошових зобов’язань позивач нарахував відповідачу суму 5 141,80 грн. інфляційних за період з червня 2009 року по грудень 2010 року, а також, з врахуванням умов п. 7.7 Договору, суму 2 889,28 грн. 20% річних за період з 26.06.09р. по 17.01.11р., розмір яких відображається у розрахунках позивача.

Проведений господарським судом перерахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних та 20% річних, насамперед вказує на помилковість взятого періоду та недотримання встановленої методики для нарахування інфляційних та граничного строку оплати для нарахування 20% річних, тому суд задовольняє суму 1 186,56 грн. інфляційних за період з липня 2009 року по грудень 2010 року та суму 2 884,21 грн. 20% річних за період з 27.06.09р. по 17.01.11р., а в решті нарахувань відмовляє за необґрунтованості.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро" (52052, с. Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Шосе Криворізьке, буд. 2; ЄДРПОУ 34735809) на користь Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" (08143, с. Княжичі Києво-Святошинського району Київської області, вул. Леніна, 46; ЄДРПОУ 19420704) суму 9 234,56 грн. (дев’ять тисяч двісті тридцять чотири грн. 56 коп.) основного боргу, 966,60 грн. (дев’ятсот шістдесят шість грн. 60 коп.) пені, 2 884,21 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн. 21 коп.) 20% річних, 1 186,56 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість грн. 56 коп.) інфляційних, 142,71 грн. (сто сорок дві грн. 71 коп.) державного мита, 168,40 грн. (сто шістдесят вісім грн. 40 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –______