Рішення № 14398995, 17.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р. Справа № 5023/408/11

вх. № 408/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто)

першого відповідача - не з"явився

другого відповідача - Никифоров А.С., довіреність № 11/01-11 від 11.01.2011 року,

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до Головного Управління внутрішніх справ України в Харківській області м. Харків (перший відповідач) , Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "ІКР Баболна Україна", смт. Кіровське

про стягнення 40 066,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів солідарно 30366,23 грн. збитків, з яких: 10531,91 грн. витрати від інфляції та три відсотки річних від суми, яку другий відповідач не повернув за договором купівлі-продажу № 11/К від 11.04.2006 року, 18741,58 грн. - витрати пов'язані з перевезенням двох комбайнів до смт. Совєтський АР Крим, 450,00 грн. вартість дефектовки зернових жаток, 642,74 грн. витрати на проїзд, пов'язаний із розташуванням придбаних комбайнів. Крім того, просить суд стягнути з відповідачів солідарно 9700,00 грн. моральної шкоди. Судові витрати просить суд покласти на відповідачів. Позов обґрунтований ст.ст. 22, 216, 625, 1166, 1174 ЦК України та ст.ст. 15, 20, 47, 147, 196, 224-227 ГК України.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду № 445 від 12.03.2011 року та Протоколу повторного розподілу справи між суддями для розгляду справи призначено суддю Погорелову О.В.

16.03.2011 року до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням відзивів відповідачів.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримує позов у повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник другого відповідача проти позову заперечує, з мотивів викладених у відзиві на позов, наданому до господарського суду та долученому до матеріалів справи.

Перший відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника у повідомленні про відкладення розгляду справи від 14.03.2011 року.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення позивача, представника другого відповідача, суд встановив наступне.

11.04.2006 року, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 11/К, позивач придбав у ТОВ ПІІ "ІКР Баболна України" (другий відповідач) зернозбиральні комбайни NEW HOLLAND TC-56, 1997 р.в., зав. № 8029084, комплектність - жатка зернова № 361023 та NEW HOLLAND TC-56, 1997 р.в., зав. № 8029085, комплектність - жатка зернова № 361027 (аркуш справи 21).

Як зазначає позивач у позові, в зв'язку з тим, що жнива розпочинається з півдня країни, зазначена техніка була перевезена до АР Крим (смт. Совєтський) для її підготовки до робіт по збиранню ранніх зернових. Витрати позивача по перевезенню техніки склали 18500,00 грн., які були ним сплачені ФОП ОСОБА_3, відповідно до умов договору № 25/04 про надання послуг з організації перевезення від 25.04.2006 року (аркуш справи 30). Крім того, в зв'язку з оформленням в органах ДАІ та ДП "Укрмагістраль" відповідних дозволів та узгоджень умов та режиму перевезення великогабаритних та великовагових вантажів позивачем було сплачено 241,58 грн. Таким чином, загальні витрати, пов'язані з перевезенням двох комбайнів склали 18741,58 грн.

08.05.2006 року між позивачем та гр. ОСОБА_4 був укладений договір оренди складських приміщень за адресою: смт. Совєтський, вул. Суворова, 43 для зберігання вищезазначеної техніки (аркуш справи 32).

25.05.2006 року СУ ХМУ МУМВС України в Харківській області на підставі матеріалів перевірки за заявою гр. ОСОБА_5 Еміля була порушена кримінальна справа № 56060243 за ст. 191 ч. 5 КК України за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, здійсненим в особо великому розмірі, яке 28.07.2006 року перекваліфіковане на ст. 190 ч. 4 КК України.

25.05.2006 року ст. слідчим СГ СУ ХМУ МУМВС України у Харківській області в рамках кримінальної справи № 56060243 була винесена постанова про виїмку комбайнів NEW HOLLAND TC-56, 1997 р.в., зав. № 8029084, комплектність - жатка зернова № 361023 та NEW HOLLAND TC-56, 1997 р.в., зав. № 8029085, комплектність - жатка зернова № 361027 за адресою: АР Крим, смт. Совєтський, вул. Механізаторів, 1 (аркуш справи 97).

Відповідно до протоколу виїмки від 26.05.2006 року, за адресою: АР Крим, смт. Совєтський, вул. Суворова, 43 були вилучені комбайни NEW HOLLAND TC-56, 1997 р.в., зав. № 8029084, комплектність - жатка зернова № 361023 та NEW HOLLAND TC-56, 1997 р.в., зав. № 8029085, комплектність - жатка зернова № 361027 та долучені до матеріалів кримінальної справи як речовий доказ.

27.06.2006 року прокурором Совєтського району була винесена постанова про порушення кримінальної справи та прийняття справи до свого провадження за фактом незаконного проникнення у володіння гр. ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст. 162 ч. 2 КК України (аркуш справи 39).

Результатів вирішення (винесення обвинувального вироку) зазначеної кримінальної справи позивачем до суду не надано.

25.04.2007 року та 06.12.2007 року ст. слідчим СВ Червонозаводського РВ ХМУ МУМС України в Харківській області винесені постанови, відповідно до яких кримінальна справа № 56060243 припинена за відсутністю складу злочину. Речові докази по справі комбайни NEW HOLLAND TC-56, 1997 р.в., зав. № 8029084, комплектність - жатка зернова № 361023 та NEW HOLLAND TC-56, 1997 р.в., зав. № 8029085, комплектність - жатка зернова № 361027 передані ТОВ ПІІ "ІКР Баболна Україна".

09.08.2007 року ПП ОСОБА_6 було проведено дефектовку зернових жаток №№ 361023 та 361027, за яку, відповідно до товарного чеку позивач сплатив 450,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2010 року по справі за позовом ТОВ ПІІ "ІКР Баболна Україна" до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 11/К від 11.04.2006 року позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу № 11/К від 11.04.2006 року та приведено сторони за зазначеним договором у первісний стан.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2010 року зазначене рішення в частині приведення сторін в первісний стан скасовано, а справу направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд в цій частині.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2011 року з ТОВ ПІІ "ІКР Баболна Україна" стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 9732,30 грн. за комбайни.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів збитки, які складаються з 10531,91 грн. витрат від інфляції та трьох відсотків річних від суми, яку другий відповідач не повернув за договором купівлі-продажу № 11/К від 11.04.2006 року, 18741,58 грн. - витрат пов'язаних з перевезенням двох комбайнів до смт. Совєтський АР Крим, 450,00 грн. вартості дефектовки зернових жаток, 642,74 грн. витрат на проїзд, пов'язаний із розташуванням придбаних комбайнів, обґрунтовуючи свої позовні вимоги незаконністю слідчих дій, виконаних працівниками першого відповідача, внаслідок яких він був незаконно позбавлений права володіння та користування технікою; не поверненням вилученої техніки йому після закриття кримінальної справи та не поверненням другим відповідачем суми сплаченої за комбайни.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання є відшкодування збитків.

Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань безпосередньо повязано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин, притягнення до відповідальності за яке можливо лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення. До складу правопорушення входять такі елементи: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторона. Субєктом є боржник, обєктом правовідносини по зобовязаннях; обєктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобовязання, причинний звязок між противоправною поведінкою боржника і збитками; субєктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобовязань. Обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого причинного звязку між порушенням зобовязанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора, на боржника покладається обовязок факту доведення відсутності вини.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6 та з урахуванням пункту 6 Розяснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 року № 02-5/215, суд зазначає наступне. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України, позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: 1) наявність обовязку відповідачів утриматись від дій, які можуть привести до порушення права позивача володіння та користування; 2) факт порушення цього обовязку; 3) наявність витрат понесених позивачем та їх розмір; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку тобто прямої залежності витрат, понесених позивачем від дій або бездіяльності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення збитків, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення збитків є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 13, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 225 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 8285 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 18 березня 2011 року