Рішення № 14398552, 21.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.11 Справа № 27/5009/287/11

Суддя

За позовом: Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Приватного підприємства творчо-виробничої фірми “Порцеляна”, м. Запоріжжя

про стягнення 9 625 грн. 40 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Фанін П.В., дов. № 1 від 04.01.2011 р.

Від позивача: не з’явився

Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства творчо-виробничої фірми “Порцеляна”, м. Запоріжжя про стягнення 9 625 грн. 40 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2008р. по 16.12.2010р. включно.

Ухвалою господарського суду від 25.01.2011 р. порушено провадження у справі № 27/5009/287/11 та призначено судове засідання на 21.02.2011 р.

Ухвалою суду від 21.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 16.03.2011 р., у зв’язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору, та неявкою в засідання суду представників позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 16.03.2011 р. розгляд справи відкладався на 21.03.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору та неявкою у судове засідання відповідача

21.03.2011 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/5009/287/10.

21.03.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні, відкритому 21.03.2011 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 21.02.2011 р., 16.03.2011 р. та 21.03.2011 р. не з’явився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” – неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарським судом ухвали суду від 25.01.2011 р., 21.02.2011 р. та 16.03.2011 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділенням повернуто ухвалу від 25.01.11р. до суду –“за закінченням терміну зберігання”, таким чином відповідач не бажав отримувати поштову кореспонденцію.

Неявка представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

          Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

          Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.

Господарським судом встановлено, що 28.03.2000 р. між Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (орендодавець) та Приватним підприємством творчо-виробничої фірми “Порцеляна”, м. Запоріжжя (орендар) укладений договір оренди окремо стоячої будівлі № 689.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету запорізької міської ради від 24.02.2000 р. № 62/2 передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо стоячу будівлю, загальною площею 153,6 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя вул. Тролейбусна, 1, будівля (літ. М), вартість якої для розрахунку орендної плати станом на 15.03.2000 р. становить 25200 грн. 00 коп.

Згідно з п. 1.2 договору будівля використовується орендарем на правах оренди під майстерню з виготовлення художніх виробів з граніту та інших матеріалів.

Відповідно до п. 3.3 договору та додаткової угоди від 14.04.2004 р. до договору оренди № 689 орендна плата перераховується орендарем згідно рахунків на відповідний розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. За перший місяць (березень 2004 р.) оренди окремо стоячої будівлі орендна плата становить 339 грн. 98 коп.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 28.01.2004 р. № 46 «Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за нерухоме майно комунальної власності м. Запоріжжя»з 01.04.2004 р. орендна ставка складає 12 %.

Відповідно до п. 3.4 договору сторони домовилися, що орендна плата підлягає обов’язковому перерахунку на вимогу однієї із сторін у випадку затвердження органом місяцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та інших законодавчих актів нових річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна комунальної власності м. Запоріжжя з урахуванням передбаченого цим договором цільового використання об’єкта оренди.

Відповідно до вимог ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності в строки, визначені у договорі.

В порушення вказаних вимог чинного законодавства України та умов договору оренди № 689 відповідачем орендна плата за користування окремо стоячою будівлею, загальною площею 153,6 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя вул. Тролейбусна, 1, будівля (літ. М) вноситься несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим, за період з 01.02.2008 р. по 16.12.2010 р. виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 9 625 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідач зобов’язується своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.

Згідно з п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно додаткової угоди до договору оренди від 28.03.2000р. № 689 сторони уклали цю додаткову угоду про нижченаведене: “внести зміни у п.3.3 розділу 3 “Орендна плата”, а саме: замість слів “... орендна плата перераховується Орендарем згідно рахунків на р/р № 3321285080003 в відділенні Держказначейства у Жовтневому районі м. Запоріжжя, МФО 813015, ЄДРПОУ 26014123...” читати “... Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок № 33216871700003 в ГУ ДКУ в Запорізькій області МФО 813015, ЄДРПОУ 34677124, код платежу 22080401...”.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

          Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 10.1 договору його строк дії встановлено з 28.03.2000 р. по 28.03.2010 р. (10 років).

06.05.2010 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 607, яким останнього повідомлено про обов’язок сплатити заборгованість з орендної плати та повернути позивачеві об’єкт оренди за актом прийому-передачі.

Разом з листом № 607 від 06.05.2010 р. відповідачу було направлено проект акту прийому-передачі в двох примірниках.

Лист № 607 було отримано відповідачем 07.05.2010 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 270975.

17.08.2010 р. та 18.10.2010 р. позивач повторно надіслав на адресу відповідача листи №№ 1184, 1598 з вимогами про сплату заборгованості з орендної плати.

16.12.2010 р. відповідачем повернуто об’єкт оренди позивачу шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі.

Заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2008 р. по 16.12.2010 р. у розмірі 9625 грн. 40 коп. відповідач не сплатив та не надав жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя правомірно звернулося до господарського суду з позовом, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.          

Стягнути з Приватного підприємства творчо-виробничої фірми “Порцеляна” (69091 м. Запоріжжя вул. Нижньодніпровська, 6-б/10, код ЄДРПОУ 23282283, р/р 26004234019000 в АКБ «Укрсиббанк»м. Запоріжжя, МФО 313805) на розрахунковий рахунок р/р 33212850800003 у відділенні Держказначейства у Жовтневому районі м. Запоріжжя, МФО 813015, код ЄДРПОУ 26014123) 9625 (дев’ять тисяч шістсот двадцять п’ять) грн. 40 коп. заборгованості з орендної плати, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 21.03.2011р.