Рішення № 14398548, 16.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.11 Справа № 4/5009/799/11

Суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Вільнянського району електричних мереж, (70002, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Чехова, 45)

до відповідача Державного підприємства “Підприємство Кам’янської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№ 101)”, (70050, смт. Кам’яне Вільнянського району Запорізької області, вул. Зелена)

про стягнення 103 097,56 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 11 288,84 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача –Галутва Р.О., довіреність № 296 від 27.12.2010 р.;

Від відповідача –Гришунов С.О., довіреність № 11/8-1757 від 15.03.2011;

          18.02.20111 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Вільнянського району електричних мереж, м. Вільнянськ Запорізької області з позовною заявою до Підприємства Кам’янської виправної колонії № 101, смт. Кам’яне Вільнянського району Запорізької області про стягнення 103 097,56 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 11 288,84 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.02.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/799/11, судове засідання призначено на 16.03.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

          В судовому засіданні 16.03.2011 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

          За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 16.03.2011 р., до початку судового вирішення спору, дослідивши документи, що посвідчують правовий статус відповідача, зокрема Свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 № 627473 та Довідку АБ № 224908 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), судом встановлено, що правильним найменуванням відповідача у справі є: Державне підприємство “Підприємство Кам’янської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№ 101)”, (70050, смт. Кам’яне Вільнянського району Запорізької області, вул. Зелена, код ЄДРПОУ 08680112), тоді як у позовній заяві № 67/60 від 28.01.2011 р. позивачем назву відповідача було зазначено не повністю –Підприємства Кам’янської виправної колонії № 101, (70050, смт. Кам’яне Вільнянського району Запорізької області, вул. Зелена, код ЄДРПОУ 08680112).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне уточнити найменування відповідача у справі та правильним найменуванням відповідача вважати –Державне підприємство “Підприємство Кам’янської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№ 101)”.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 1212, 1213 ЦК України і полягають в наступному. Як зазначає позивач, в силу існуючих між сторонами правовідносин, позивачем і відповідачем у справі відповідний договір на користування електричною енергією до теперішнього часу не укладений. Натомість, позивачем укладений договір № 51 від 16.05.2001 р. на користування електричною енергією з Установою Кам’янської виправної колонії УДДУ з питань виконання покарань у Запорізькій області № 101. Враховуючи особливості схеми енергопостачання об’єкту відсутня технічна можливість провести відключення відповідача, тому відпуск електричної енергії відповідачу здійснювався, а відповідачем надавалися рапорти про спожиту електричну енергію та оплачувалися виставлені позивачем платіжні вимоги-доручення на оплату спожитої електроенергії. Згідно поданих відповідачем рапортів про спожиту електричну енергію за період з липня 2005 року по лютий 2006 року відповідачем була спожита електрична енергія на суму 56 619,79 грн. Відповідно до листа НКРЕ України від 11.07.2005 р. № 03-39-09/3076 порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджений постановою НКРЕ України від 10.03.1999 р. № 309, поширюється лише на установи покарань, які діють при Державному департаменті України з питань виконання покарань (арештні доми, виправні центри, виправні колонії, виховні колонії), і не поширюється на госпрозрахункові підрозділи цих установ, які мають статус юридичної особи. Відповідно до чинного законодавства України розрахунки за електроенергію, спожиту на потреби господарської діяльності, здійснюються за ринковим роздрібним тарифом на електричну енергію, який розраховують енергопостачальні компанії відповідно до встановленого Законом України “Про електроенергетику” порядку формування. У зв’язку із цим позивачем відповідачу був здійснений перерахунок за спожиту активну електроенергію за період з липня 2005 року по лютий 2006 року, згідно якого відповідач має перед позивачем заборгованості в сумі 79 693,78 грн. Крім того, відповідач має заборгованість за спожиту активну електричну енергію за березень 2006 року в сумі 23 403,78 грн. На оплату спожитої за березень 2006 року активної електричної енергії та по перерахунку за липень 2005 року –лютий 2006 року відповідачу була виставлена платіжна вимога-доручення № 3551 від 06.04.2006 р. на суму 126 296,50 грн., яка була частково оплачена відповідачем в сумі 23 198,94 грн. Таким чином, загальна сума боргу за спожиту активну електроенергію становить 103 097,56 грн. Також позивачем були зроблені розрахунки за перетікання реактивної електроенергії та регенерацію з мереж позивача до мереж відповідача. Так, реактивної електричної енергії за січень 2001 року, листопад 2004 року, грудень 2004 року, травень 2005 року, червень 2005 року, листопад 2005 року, грудень 2005 року відповідачем спожито від мереж Вільнянського РЕМ на загальну суму 11 662,04 грн. На оплату спожитої реактивної електроенергії відповідачу були виставлені відповідні платіжні вимоги-доручення на загальну суму 11 662,04 грн. Відповідачем в оплату спожитої реактивної електроенергії було сплачено 373,20 грн. Отже, заборгованість відповідача за реактивну електричну енергію становить 11 288,84 грн. Враховуючи, що електрична енергія є специфічною товарною продукцією, яку не можливо повернути в натурі, позивач просить суд на підставі ст. 1213 ЦК України стягнути з відповідача 103 097,56 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 11 288,84 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію.

          Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі з посиланням на те, що позовна заява про стягнення 103 097,56 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 11 288,84 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію подана позивачем до суду 28.01.2011 р., тоді як строк кінцевого розрахунку за активну електроенергію –14.04.2006 р., а за реактивну електроенергію – 13.01.2006 р. Таким чином, позивачем пропущені строки позовної давності для пред’явлення вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну і реактивну електричну енергію. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові. З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

          Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору та не заперечується сторонами, в силу існуючих між сторонами у справі правовідносин, ВАТ “Запоріжжяобленергр” в особі Вільнянського РЕМ (позивачем у справі) здійснювалося постачання ДП “Підприємство Кам’янської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№ 101)” (відповідачу у справі) електроенергії для споживання без укладення відповідного договору на користування електричною енергією.

Натомість, позивачем був укладений договір № 51 від 16.05.2001 р. на користування електричною енергією з Установою Кам’янської виправної колонії УДДУ з питань виконання покарань у Запорізькій області № 101. Однак, як зазначив позивач, враховуючи особливості схеми енергопостачання об’єкту, відсутня технічна можливість провести відключення відповідача, тому відпуск електричної енергії відповідачу здійснювався, а відповідачем надавалися рапорти про спожиту електричну енергію та оплачувалися виставлені позивачем платіжні вимоги-доручення на оплату спожитої електроенергії.

Зокрема, згідно поданих відповідачем позивачу рапортів про спожиту електричну енергію за період з липня 2005 року по лютий 2006 року відповідачем була спожита електрична енергія на суму 56 619,79 грн.

Відповідно до листа НКРЕ України від 11.07.2005 р. № 03-39-09/3076 порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджений постановою НКРЕ України від 10.03.1999 р. № 309, поширюється лише на установи покарань, які діють при Державному департаменті України з питань виконання покарань (арештні доми, виправні центри, виправні колонії, виховні колонії), і не поширюється на госпрозрахункові підрозділи цих установ, які мають статус юридичної особи.

Діючим законодавством України передбачено, що розрахунки за електроенергію, спожиту на потреби господарської діяльності, здійснюються за ринковим роздрібним тарифом на електричну енергію, який розраховують енергопостачальні компанії відповідно до встановленого Законом України “Про електроенергетику” порядку формування.

Керуючись зазначеними нормами, позивачем відповідачу був здійснений перерахунок за спожиту активну електроенергію за період з липня 2005 року по лютий 2006 року включно, згідно якого відповідач має перед позивачем заборгованості за спожиту активну електричну енергію за вказаний період в сумі 79 693,78 грн.

Крім того, згідно поданого відповідачем рапорту про спожиту електроенергію за березень 2006 року відповідач має заборгованість за спожиту активну електричну енергію за березень 2006 року в сумі 23 403,78 грн.

На оплату спожитої за березень 2006 року активної електричної енергії та по перерахунку за липень 2005 року –лютий 2006 року відповідачу була виставлена платіжна вимога-доручення № 3551 від 06.04.2006 р. на суму 126 296,50 грн., яка була частково оплачена відповідачем в сумі 23 198,94 грн.

Таким чином, станом на час проведення судового засідання загальна сума боргу відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію становить 103 097,56 грн.

Згідно Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. за № 1399/11679, та п. 3.1 Методики нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 р., розрахунки за перетікання реактивної електроенергії здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт/год. та більше.

У зв’язку з цим позивачем, на підставі наданих відповідачем рапортів про використану електричну енергію, були зроблені розрахунки за перетікання реактивної електроенергії та регенерацію з мереж позивача до мереж відповідача. Так, реактивної електричної енергії за січень 2001 року, листопад 2004 року, грудень 2004 року, травень 2005 року, червень 2005 року, листопад 2005 року, грудень 2005 року відповідачем спожито від мереж Вільнянського РЕМ на загальну суму 11 662,04 грн.

На оплату спожитої реактивної електроенергії відповідачу були виставлені платіжні вимоги-доручення № 01051 від 12.02.2001 р., № 11051 від 10.12.2004 р., № 12051 від 11.01.2005 р., № 5051 від 03.06.2005 р., № 6051 від 05.07.2005 р., № 11051 від 05.12.2005 р. і № 12051 від 05.01.2006 р. на загальну суму 11 662,04 грн.

Відповідачем в оплату спожитої реактивної електроенергії було сплачено 373,20 грн. Отже, заборгованість відповідача за реактивну електричну енергію становить 11 288,84 грн.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до положень Закону України “Про електричну енергію” та Правил користування електричною енергією споживачі електричної енергії зобов’язані сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Зі змісту ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” випливає, що електрична енергія є товарною продукцією.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем була спожита електрична енергія, яка є власністю позивача, без достатньої правової підстави, тобто без договору про постачання електричної енергії.

Отже, отримана відповідачем від позивача протягом спірного періоду електрична енергія в силу зазначеної норми закону є безпідставно отриманим майном.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовуються його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки електрична енергія є специфічною товарною продукцією, яку не можливо повернути в натурі, позивач з посиланням на ст. 1213 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача 103 097,56 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 11 288,84 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію.

Відповідачем в судовому засіданні заявлено про застосування до заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 103 097,56 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 11 288,84 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки позовна заява подана позивачем до суду 2011 році, тоді як строк кінцевого розрахунку за активну електроенергію –14.04.2006 р., а за реактивну електроенергію – 13.01.2006 р.

Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 18.02.2011 р. Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не були дотримані вимоги ст. 257 ЦК України щодо застосування загальної позовної давності.

Позивач не надав суду доказів поважності пропуску позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення 103 097,56 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 11 288,84 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, а також не звертався до суду з мотивованим клопотанням про поновлення пропущеної позовної давності.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає наявними підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП “Підприємство Кам’янської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№ 101)” 103 097,56 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 11 288,84 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію з огляду на пропущення позивачем позовної давності.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 22, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “21” березня 2011 р.