Рішення № 14398431, 17.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.11 р. Справа № 34/14

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Доншахтоспецстрой”,

м. Донецьк

до відповідача – Приватного підприємства „ПКФ Абсолют”, м. Маріуполь

про стягнення 84672,88грн. та розірвання договору поставки №09-08-1 від 09.08.2010р.

за участю представників сторін:

від позивача – Полякова Ю.В. (за довіреністю)

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Доншахтоспецстрой”, м. Донецьк до Приватного підприємства „ПКФ Абсолют”, м. Маріуполь про стягнення суми боргу у розмірі 45197,03грн., інфляційних витрат в сумі 2079,06грн., пені в сумі 37396,79грн. та розірвання договору поставки №09-08-1 від 09.08.2010р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов’язання щодо передоплати виставленого відповідачем рахунку здійснив у повному обсязі, а саме сплатив суму у розмірі 50197,03грн., однак відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару не виконав, оплачений товар не поставив, повернув лише частину передоплати, у зв’язку із чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 45197,03грн. У зв’язку із тим, що відповідач не приступив до виконання своїх зобов’язань позивач також просить суд розірвати договір поставки №09-08-1 від 09.08.2010р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з довідки з витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №723098 станом на 03.03.2011р. відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „ПКФ Абсолют” зареєстрований за адресою: 87513, м. Маріуполь, вул. Карпинського, б. 56 кв. 81. Саме за цією адресою були надіслані ухвали суду.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Приватним підприємством „ПКФ Абсолют» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доншахтоспецстрой» (Покупець) 09 серпня 2010р. укладено договір поставки №09-08-1, за умовами якого Постачальник зобов’язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, товар, сортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках та специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

У другому розділі договору зазначено, що ціна на товар встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням та вказується у рахунках та інших супровідних документах. Датою оплати вартості товару вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунка Покупця.

Відповідно п. 3.1. договору постачальник відпускає Покупцю товар протягом 7 днів з моменту отримання Постачальником передоплати або на інших умовах передбачених додатковою угодою сторін.

За приписами п’ятого розділу договору Постачальник зобов’язаний передати Покупцю товар погоджений сторонами у порядку та на умовах передбачених даним договором. Передати разом з товаром наступні документи: оригінал рахунку на товар, видаткову накладну на товар та податкову накладну.

У шостому розділі договору сторони передбачили відповідальність сторін, а саме у випадку порушення строків поставки передбачених даним договором Постачальник зобов’язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. (п.8.1. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру №СФ-09-08-1 від 09.08.2010р. на суму 50197,03грн. для оплати труби цільнотянутої у кількості 7,070т., який позивачем було повністю оплачено, що підтверджується випискою з банку від 10.08.2010р.

Відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару протягом семи днів не виконав, поставку товару не здійснив, 20.08.2010р. повернув частину передоплати у розмірі 5000,00грн., що підтверджується випискою з банку від 20.08.2010р.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобов’язання за договором поставки №09-08-1 від 09.08.2010року виконав, виставлений відповідачем рахунок-фактуру №СФ-09-08-1 від 09.08.2010р. на суму 50197,03грн. оплатив у повному обсязі. Відповідачем в свою чергу зобов’язання щодо поставки товару виконано не було, передоплата в сумі 50197,03грн. на сьогоднішній день відповідачем повернута частково в сумі 5000,00грн., продукція на дану суму поставлена не була.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На час звернення із позовом товар на суму 45197,03грн. (50197,03грн. – 5000,00грн.) не поставлений, грошові кошти не повернуті. Будь-яких документів у підтвердження поставки товару або відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Потреба в отриманні товару у позивача відпала, відтак господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 45197,03грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних витрат в сумі 2079,06грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір між сторонами було укладено на поставку продукції, а інфляційні витрати стягуються з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання. Вимоги позивача щодо повернення грошових коштів – передоплати в сумі 45197,03грн. були заявлені безпосередньо у позові.

Відповідно до ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимоги щодо повернення грошової суми у розмірі 45197,03грн. позивачем до відповідача заявлено було, обов’язок негайного повернення суми договором не передбачено, термін виконання боржником своїх зобов’язань щодо повернення передоплати не встановлено. Відтак вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 2079,06грн. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені в сумі 37396,79грн., суд виходить з наступного.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У шостому розділі договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків поставки передбачених даним договором Постачальник зобов’язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення

Відповідач свої зобов’язання за договором поставки №09-08-1 від 09.008.2010р. належним чином не виконав, передбачений договором товар на адресу позивача не поставив, передоплату в сумі 45197,03грн. на сьогоднішній день не повернув, відтак позивачем правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді пені.

Однак як вбачається з матеріалів справи розрахунок пені позивачем було здійснено у розмірі 0,5% від 50197,03грн. без урахування суми 5000,00грн., яка була повернута відповідачем. Відтак за розрахунком суду стягненню підлягає пеня в сумі 33671,79грн., яка розрахована від суми 45197,03грн. за період з 20.08.2010р. по 15.01.2011р.

Щодо вимог позивача про розірвання договору поставки №09-08-1 від 09.08.2010р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Відповідач свої зобов’язання щодо поставки оплаченого товару належним чином не виконав, товар на адресу позивача не поставив, грошові кошти в сумі 47276,09грн. не повернув. Будь-яких документів у підтвердження поставки товару або відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Відтак судом встановлено порушення умов договору з боку відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У той же час в п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/12 від 15.01.2010р. „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним судом України)” зазначено, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Відтак суд дійшов висновку, що недотримання позивачем порядку розірвання договору не може бути підставою позбавити його права на звернення до суду за захистом свого порушеного права. У зв’язку із вищевикладеним вимоги позивача про розірвання договору поставки №09-08-1 від 09.08.2010р. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Доншахтоспецстрой”, м. Донецьк до Приватного підприємства „ПКФ Абсолют”, м. Маріуполь про стягнення суми боргу у розмірі 45197,03грн., інфляційних витрат в сумі 2079,06грн., пені в сумі 37396,79грн. та розірвання договору поставки №09-08-1 від 09.08.2010р., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „ПКФ Абсолют” (87513, м. Маріуполь, вул. Карпинського, б. 56, кв. 81, п/р 26005060115115 в Маріупольському ФПАТ КБ „приватбанк”, м. Маріуполь, МФО 335429, код ЄДРПОУ 32457480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Доншахтоспецстрой” (83062, м. Донецьк, вул. Спортивна, б.8, п/р 26006259864 ПАТ „Райфайзен банк „Аваль”, м Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 25103865) борг у розмірі 45197,03грн., пеню в сумі 33671,79грн.

Розірвати договір поставки №09-08-1 від 09.08.2010р. укладений між Приватним підприємством „ПКФ Абсолют” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Доншахтоспецстрой”.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства „ПКФ Абсолют” (87513, м. Маріуполь, вул. Карпинського, б. 56, кв. 81, п/р 26005060115115 в Маріупольському ФПАТ КБ „приватбанк”, м. Маріуполь, МФО 335429, код ЄДРПОУ 32457480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Доншахтоспецстрой” (83062, м. Донецьк, вул. Спортивна, б.8, п/р 26006259864 ПАТ „Райфайзен банк „Аваль”, м Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 25103865) витрати по сплаті державного мита в розмірі 788,69грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 219,84грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кододова О.В.