Рішення № 14398130, 23.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.11р.

Справа № 5005/707/2011

За позовом Прокурора Дніпропетровської області, м Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 4 284 968 грн. 00 коп. збитків заподіяних порушенням природоохоронного законодавства

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

прокурор: Киричок О.В., прокурор, посвідчення № 112 від 12.07.2010р.;

від позивача: Кульбака С.О., довіреність 91 від 01.02.2011р.

від відповідача: Ткач Т.М., довіреність № 6/016-юр від 06.01.2011р.

Земляний О.Ю., довіреність 23/016-юр від 06.01.2011р.

від третьої особи: Панченко О.В., довіреність № 3-2232-2-1 від 29.12.2010р.

Андрєєв В.Г., довіреність № 3-309-2-1 від 22.02.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області звернувся до господарського суду з позовом та просить суд (з урахуванням заяви № 05/2-81 від 23.02.2011р. про збільшення розміру позовних вимог) стягнути з Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області збитки, заподіяні самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування у розмірі 5 076 648 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що порушення відповідачем встановлених умов водокористування, яке полягає в заборі води з поверхневих джерел без дозволу на спеціальне водокористування, приводить до погіршення водних ресурсів.

Прокурор зазначає, що Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог водоохоронного законодавства при здійсненні забору води та скиду зворотних вод на підприємстві відповідача, під час проведення якої встановлено, що товариство є первинним водокористувачем, яке здійснює забір поверхневих вод з р. Дніпра та скидає зворотні води в р. Дніпро.

11.12.2009р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області відповідачу видано дозвіл на спеціальне водокористування за № 02319 з терміном дії до 01.01.2011р., на час перевірки термін дії дозволу на спеціальне водокористування закінчився, ліміти забору та водокористування води на 2011 рік не доведені. Прокурор посилається на те, що відсутність спеціального дозволу на водокористування у відповідача порушує вимоги ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. В ході перевірки підприємства відповідача встановлено, що підприємством за період з 02.01.2011р. по 12.01.2011р. забрано води з річки Дніпро без спеціального дозволу на водокористування в обсязі 197 920 м. куб., у зв'язку з чим збитки заподіяні державі складають 5 076 648 грн. 00 коп.

Позивач, відповідно до додаткових пояснень зазначає, що Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області проведено розрахунок розмірів відшкодування збитків, з урахуванням того що Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 27.12.2010р. "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" скасовано постанову Кабінету Міністрів України № 836 від 18.05.1999р. у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України. Загальна сума збитків складає 5 076 648 грн. 00 коп.

Відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Пояснює суду, що двічі, 16.11.2010р. та 07.12.2010р., звертався до Центру дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради із заявою про видачу дозволу. В першому зверненні щодо видачі дозволу відповідачу відмовлено з тих підстав, що ним надано недостовірні та недостатні відомості, необхідні для отримання дозволу. По другому зверненню, протягом передбаченого законом строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру, Відкритим акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" не отримано ані дозволу на спеціальне водокористування, ані відмови у його видачі, ані будь –якого повідомлення про результати розгляду заяви на отримання дозволу.

Таким чином, на думку відповідача, на підставі ч. 6 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" Відкрите акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" отримало право здійснення спеціального водокористування протягом 2011 року, про що відповідач повідомив третю особу листом від 30.12.2010р. № 2706/01-6.

Крім того, відповідач зазначає, що лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області від 15.12.2010р. № 4-400-9-1 про повторну відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування не надсилався на адресу відповідача взагалі, а був отриманий представником підприємства безпосередньо в дозвільному центрі 14.01.2011р., тобто з пропуском строку, встановленого для розгляду заяви та прийняття рішення. Доводи прокурора про те, що Відкрите акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" з 02.01.2011р. по 12.01.2011р. здійснювало забір води з річки Дніпро без дозволу відповідач вважає помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам законодавства.

Ухвалою від 03.02.2011р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області.

Третя особа, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що на час перевірки термін дії дозволу на спеціальне водокористування у відповідача закінчився. Також третя особа зазначає, що причини першої відмови, вказані у листі від 26.11.2010р. № 4-3157-9-1 відповідачем усунено не в повному обсязі і тому до строку розгляду повторної заяви не може бути застосовано п’ятиденний термін, згідно з ч. 8 п. 5 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Повторна відмова у видачі дозволу –лист Державного управління від 15.12.2010р. № 4-3400-9-1, була направлена до Центру дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради з поясненням причин відмови, а саме –невиконання відповідачем умов, викладених у попередньому листі від 26.11.2010р.

18.03.2011р. до господарського суду від прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява № 05/2-81/3 вих.11 про зупинення провадження у справі. Заява мотивована тим, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувають справи № 2а/0470/2252/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області про скасування рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування та № 2а/0470/1200/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, третя особа: Центр Дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

На думку прокуратури, питання законності дій Державного управління навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області під час розгляду клопотань відповідача про видачу дозволу на спеціальне водокористування має істотне значення для вирішення по суті справи № 5005/707/2011, а отже прокуратура вбачає підстави для зупинення провадження у справі.

18.03.2011р. від третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження по справі обґрунтоване тим, що вищевказана справа № 2а/0470/1200/11 пов’язана з даною справою в частині правомірності відмови Держуправління у видачі дозволу на спеціальне водокористування Відкритому акціонерному товариству "ДніпроАЗОТ".

Позивач клопотання прокурора та третьої особи про зупинення провадження у справі підтримує в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення клопотання заперечує та зазначає, що не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

Розгляд справи відкладався з 03.02.2011р. до 24.02.2011р., з 24.02.2011р. до 16.03.2011р.

В судовому засіданні 16.03.2011р. оголошено перерву до 18.03.2011р.

Ухвалою від 16.03.2011р. продовжено строк розгляду справи до 05.02.2011р.

В судовому засіданні 18.03.2011р. оголошено перерву до 21.03.2011р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 21.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора, позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

13.01.2011р. Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області (далі –позивач) проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні забору води та скиду зворотних вод на Відкритому акціонерному товаристві "ДніпроАЗОТ" про що складено відповідний акт (т.1, а.с. 9 –11), згідно з яким встановлено, що дозвіл на спеціальне водокористування № 02319 від 11.12.2009р., виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області (далі –третя особа) закінчив свою дію 01.01.2011р., ліміти забору та використання води на 2011р. –не доведені.

Згідно з журналом первинного обліку водоспоживання водовимірювальними приладами та обладнанням по формі ПОД-11, підприємством забрано води з річки Дніпро за період відсутності дозволу на спеціальне водокористування з 02.01.2011р. по 12.01.2011р. в обсязі 197920 м.куб.

Відповідно до розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, сума збитків, внаслідок самовільного водокористування з поверхневого водозабору за період з 02.01.2011р. по 12.01.2011р. включно складала 4 284 968 грн. 00 коп. (т.1, а.с. 12 –13).

В подальшому Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області виставлено Відкритому акціонерному товариству "ДніпроАЗОТ" письмову претензію № 2-9/11 від 14 січня 2011 року (т.1, а.с. 14-15) про відшкодування збитків заподіяних державі в результаті самовільного використання водних ресурсів без дозволу на самостійне водокористування на суму 4 284 968 грн. 00 коп. та на підставі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 111 Водного кодексу України запропоновано відповідачу на добровільних засадах в місячний термін внести вказану суму на відшкодування заподіяних збитків на розрахунковий рахунок відділення Держказначейства.

Згідно з розрахунком розміру відшкодування збитків, проведеним з урахуванням ст. 325 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 - VI, сума збитків, заподіяна державі внаслідок самовільного водокористування з поверхневого водозабору за період з 02.01.2011р. по 12.01.2011р. перерахована та збільшена і складає 5 076 648 грн. 00 коп. (т.1, а.с. 91).

Прокурор та позивач посилаються на те, що відсутність спеціального дозволу на водокористування у відповідача порушує вимоги ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. В ході перевірки підприємства відповідача встановлено, що підприємством забрано води з річки Дніпро без спеціального дозволу на водокористування з 02.01.2011р. по 12.01.2011р. в обсязі 197 920 м. куб., у зв'язку з чим державі заподіяні збитки в сумі 5 076 648 грн. 00 коп., що і є причиною спору.

Відносини в галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також, відповідно до нього земельним, водним, законодавством про надра та іншим спеціальними нормами.

Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Згідно пункту 9 статті 44 названого Кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Спеціальне водокористування –це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України).

Приписами статті 49 цього Кодексу встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування (ч. 1 ст. 50 Водного кодексу України).

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, зокрема, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

За приписами статті 111 цього ж Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов’язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Згідно з ч. 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2009р. Державним управлінням навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області видано Відкритому акціонерному товариству "ДніпроАЗОТ" дозвіл на спеціальне водокористування № 02319 (т.1, а.с. 51 –54) на строк з 01.01.2010р. до 01.01.2011р.

16.11.2010р., (в період дії цього дозволу), відповідач звернувся до Центру дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради із заявою на отримання дозволу на спеціальне водокористування на 2011 рік, що підтверджується відміткою державного адміністратора (т.1, а.с. 55), а 17.11.2010р. відповідачем надано до Державного управління навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області додаткові документи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

30.11.2010р. Відкритим акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" отримано лист від Державного управління навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області № 4-3157-9-1 від 26.11.2010р., згідно з яким відповідачу відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування у зв’язку з виявленням у поданих документах недостовірних та недостатніх відомостей, необхідних для одержання документів довільного характеру, та зобов'язано надати повний звіт про стан водогосподарської діяльності підприємства та виконання п. 1 умов дозволу на спеціальне водокористування –виконання обов’язків водокористувачів, викладених у ст. 44 Водного кодексу України (т.1, а.с. 66).

07.12.2010р. відповідач повторно звернувся до Центру дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради із заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування та з усіма витребуваними документами, у тому числі з повним звітом та доказами виконання п. 1 Дозволу (т. 1, а.с. 67 –72).

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Господарський суд відхиляє доводи прокуратури та позивача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин ч. 5 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", з огляду на те, що перша відмова у видачі дозволу мотивована виявленням недостатніх відомостей та зобов’язано Відкрите акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" надати повний звіт про стан водогосподарської діяльності підприємства.

Разом з тим, при повторному зверненні, відповідачем надано витребуваний повний звіт (т.1, а.с. 68 –71), тобто усунуто причини, в розумінні ч. 5 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", що стали першою підставою для відмови у видачі дозволу.

Таким чином господарський суд вважає, що Дозвіл на спеціальне водокористування відповідач мав отримати до 13.12.2010р. (з урахуванням вихідних днів).

Між тим, 14.12.2010р. Центр дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради повідомив Відкрите акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" про те, що Дозвіл від Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області ним ще не отримано. Про це Центр зробив відповідну відмітку на заяві відповідача про отримання дозволу (т.1, а.с. 67 –оборот).

Згідно з ч. 6 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

30.12.2010р. Відкрите акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" звернулося з листом № 2706/01-6, до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, яким повідомило, що 07.12.2010р. відповідач повторно звертався до третьої особи із заявою на отримання дозволу на спеціальне водокористування на 2011р., але за станом на 29.12.2010р. підприємством не отримано ані дозволу на спеціальне водокористування, ані обґрунтованого рішення про відмову у його видачі. На підставі ч. 6 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" Відкрите акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" залишає за собою право на забір води з р. Дніпро та скид стічних вод через рукав р. Коноплянка до р. Дніпро на умовах та в кількості, зазначених у попередньому дозволі з продовженням терміну його дії до 01.01.2012р. (т. 1, а.с. 72).

Разом з тим, прокурор та позивач зазначають про те, що повторну відмову у видачі дозволу зареєстровано у відділі кадрів, планування та загальних питань Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області 15.12.2010р. № 4-3400-9-1, яку того ж дня було передано в Центр дозвільних процедур. Згідно з вказаним листом (т. 1, а.с. 73) Державне управління відмовило у видачі дозволу на спеціальне водокористування у зв’язку з тим, що у поданому звіті відсутні заходи щодо зниження вмісту нафтопродуктів, заліза загального, БСК5, ХСК та інших речовин, які перевищують встановлені нормативи стічних вод підприємства.

Прокурор звертає увагу суду на те, що згідно журналу реєстрації заяв та документів необхідних для видачі документів дозвільного характеру, представник відповідача 15.12.2010р. отримав вищевказаний лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування, про що свідчить підпис представника підприємства в графі 11 журналу.

Господарський суд не погоджується з такими доводами прокурора та позивача на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи (т. 2, а.с. 33, 71) графа 11 журналу Центру дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради повинна містити наступні відомості: Відмітку про відмову у видачі документа дозвільного характеру (номер та дата місцевого дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру), підпис заявника та дата.

Між тим, вказана графа містить лише дату та номер листа відмови Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області та підпис представника заявника про отримання, а отже вказаний журнал не може бути належним доказом отримання представником Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" листа –відмови саме 15.12.2010р., оскільки не містить інформації про дату отримання ним такого листа.

Крім того, вказана графа містить відомості про отримання відмови у отриманні дозволу іншим підприємством, представник якого поставив у цій графі підпис та дату отримання.

За твердженнями відповідача, що не спростовано прокурором, позивачем та третьою особою (т. 2, а.с. 81), лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області про відмову у видачі дозволу від 15.12.2010р. № 4-3400-9-1, отримано відповідачем у Центрі дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради лише 14.01.2011р., та зареєстровано в бюро з діловодства Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" 18.01.2011р., що підтверджується відповідним штемпелем про отримання вхідної кореспонденції за № вх. 329 (т. 1, а.с. 73).

Крім того, суд зазначає, що навіть, якщо взяти до уваги доводи прокуратури та позивача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин ч. 5 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", про що було зазначено вище, то все одно, повторна відмова в видачі дозволу на спеціальне водокористування отримана заявником тільки 18.01.2011р., оскільки іншого позивачем та прокурором, шляхом надання відповідних доказів, не доведено, тобто із значним пропущенням строків, встановлених приписами Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов’язань.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно пункту 1.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 27.06.2001 N 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені приписи законодавства, господарський суд не вбачає винних дій відповідача та недотримання ним природоохоронного законодавства, оскільки Відкритим акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ", вчинено всі необхідні дії, у відповідності до вимог ст. 49, ч. 1 ст. 50 Водного кодексу України та положень Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" для отримання необхідного дозволу на спеціальне водокористування.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. N 765 "Про реалізацію статей 31 і 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1510 ( 1510-2002-п ) від 11.10.2002, N 1160 ( 1160-2003-п ) від 25.07.2003, N 1542 ( 1542-2003-п ) від 02.10.2003, N 743 (743-2007-п) від 16.05.2007 затверджено, в тому числі, перелік особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

До цього переліку віднесено, в тому числі, і підприємства хімічної промисловості, до складу яких належить й Відкрите акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ", оскільки підприємство є великим виробником аміаку, карбаміду, солі каустичної і рідкого хлору, соляної кислоти, гіпохлориту натрію, натрійкарбоксиметилцелюлози різних марок, посуду одноразового використання та іншої продукції.

Відповідно до п. 1.5 вищевказаних роз’яснень, виходячи з вимог статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну ними навколишньому природному середовищу шкоду відповідно до статті 450 Цивільного кодексу України.

Питання про віднесення підприємств, організацій до числа таких, що являють собою підвищену екологічну небезпеку, вирішуються відповідно до вимог частини третьої статті 66 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.95 N 554 "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" (з подальшими змінами). Такі підприємства звільняються від відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тільки у разі, коли доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Наявність у цьому разі вини потерпілого у формі необережності не є підставою для звільнення відповідного підприємства від обов'язку щодо відшкодування шкоди.

Що ж до підприємств, не віднесених до власників джерел підвищеної екологічної небезпеки, але діяльність яких пов'язана з підвищеною екологічною небезпекою, то вони звільняються від відшкодування шкоди, якщо доведуть, що шкоду заподіяно не з їх вини.

Враховуючи, що підприємство відповідача віднесено до підприємств, діяльність яких пов'язана з підвищеною екологічною небезпекою, воно не могло зупинити свою діяльність у зв'язку з несвоєчасною видачею дозволу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд не вбачає наявність в діях відповідача порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Господарський суд відхиляє клопотання прокурора та третьої особи про зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується представниками сторін Дніпропетровським окружним адміністративним судом порушено провадження у справі у справі 2а/0470/1200/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, третя особа: Центр дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

У вказаній позовній заяві № 016/В-юр від 14.01.2011р. Відкрите акціонерне товариство

"ДніпроАЗОТ" просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області щодо розгляду заяви Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" від 07.12.2010р. на одержання дозволу на спеціальне водокористування на 2011 рік та доданих до неї документів.;

- зобов’язати Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області видати Відкритому акціонерному товариству "ДніпроАЗОТ" дозвіл на спеціальне водокористування на строк з 01.01.2011р. до 31.12.2011р.

Прокурор зазначає, що до встановлення адміністративним судом вини Державного управління охорони навколишнього природного середовища неможливо розглянути господарську справу № 5005/707/2011. Позивач та третя особа підтримують клопотання прокурора а повному обсязі.

В судовому засіданні 21.03.2011р. представником відповідача надано суду копію заяви про зменшення розміру позовних вимог № 016-юр від 18.03.2011р. у адміністративній справі 2а/0470/1200/11 з відміткою суду про отримання 21.03.2011р., згідно з якою Відкрите акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" просить:

- скасувати рішення Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, оформлене листом від 15.12.2010р. № 4-3400-9-1, яким Відкритому акціонерному товариству "ДніпроАЗОТ" відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування на 2011 рік;

- зобов’язати Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області видати Відкритому акціонерному товариству "ДніпроАЗОТ" дозвіл на спеціальне водокористування на строк з 01.01.2011р. до 31.12.2011р.

У зв’язку з цим відповідач наполягає на продовженні розгляду господарської справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом, в розумінні ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Суд зазначає, що предметом розгляду в адміністративній справі є скасування рішення про відмову у видачі відповідачу дозволу на спеціальне водокористування на 2011 рік та видачі дозволу на строк з 01.01.2011р. до 31.12.2011р.

Розгляд же господарської справи полягає у встановленні вини відповідача у заподіянні збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Викладене свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у господарській справі, у зв’язку з чим, клопотання прокурора та третьої особи задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 44, 48-50 Водного кодексу України, ст. 41, 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", ст.ст. 67 - 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 153, 218, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 24.03.2011р.