Постанова № 14397815, 23.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р.

11 год.08 хв.Справа № 2-а-5695/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Філімонова О.В, за участю представників позивача Софянік І.П., Литош В.О., представників відповідача Тосік Н.І., Кермач А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Херсоні:

- № 0002552301/0 від 18.06.2010, № 0002552301/1 від 03.09.10, № 0002552301/2 від 27.10.19 про донарахування ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" податку на прибуток в сумі 1446 530,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1179976,70 грн.;

- № 0002562301/0 від 18.06.2010, № 0002562301/1 від 03.09.10, № 0002562301/2 від 27.10.10 про донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1280 779 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 640 389 грн.;

- № 0000851702/0 від 18.06.2010, № 0000851702/1від 03.09.10, № 0000851702/2 від 02.11.10 про донарахування податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем сумі 644,86 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1564,72 грн.

Рішення прийняті на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 (акт № 2401/23-5/05396638), якою встановлено, що підприємством занижено на 1446 530,00 грн. податок на прибуток, на 1280 779,00 грн. податок на додану вартість, на 644,86 грн. податок з доходів найманих працівників.

З висновками акту перевірки ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" не погодилось, надало письмові заперечення, які не були прийняті податковим органом до уваги. Скарги позивача про перегляд повідомлень рішень ДПІ у м. Херсоні залишені без задоволення, податкові повідомлення рішення без змін. Відповідачем 03.09.10 було надіслано ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" відповідні податкові повідомлення рішення: № 0002552301/1 від 03.09.10, № 0002562301/1 від 03.09.10, № 0000851702/1 від 03.09.10. Скарги ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" подані до Державної податкової адміністрації в Херсонській області про перегляд повідомлень рішенням ДПА в Херсонській області № 4529/10/25-014 від 14.10.10 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечує, вважає рішення про визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій такими, що прийняті відповідно до чинного законодавства. Відповідач надав письмові заперечення, представники відповідача прибули в судове засідання, просять відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" є юридичною особою, платником податків. Податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Херсоні № 0002552301/0 від 18.06.2010, № 0002552301/1 від 03.09.10, № 0002552301/2 від 27.10.19 було визначено ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1446 530 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1179976,70 грн. На думку податкової інспекції, заниження даного податку сталось внаслідок:

- порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" (далі - Закон про прибуток), а саме: заниження валового доходу в IV кварталі 2008 року у сумі 311284,95 грн. через не відображення в бухгалтерському обліку та не включення до складу валових доходів вартості відвантаженого на експорт товару 311 285 грн.,

- порушення пп.1.32 ст. 1, п. 5.1 , пп. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток, завищення валових витрат у сумі 512115,96 грн. в жовтні-грудні 2008 року,

- порушення п. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону про прибуток внаслідок безпідставного включення до валових витрат в 1-му кварталі 2009 року нарахованих відсотків в сумі 929757,20 грн. згідно договору позики з ТОВ "Венчурні Інвестиційні проекти",

- порушення пп. 5.1, пп. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток внаслідок зайвого віднесення до валових витрат вартості сільгосппродукції в сумі 4032210 грн. в т.ч.: за 2 квартал 2009 року 3942850 грн.; за 3 квартал 2009 року 30400 грн.; за 4 квартал 2009 року 5 960грн.,

- порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток через віднесення до складу валових витрат без підтверджуючих документів вартості проживання в готелі згідно авансового звіту № 1311 від 25.09.09 на суму 750 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено збиток від операцій з цінними паперами та деривативами за 2008 рік на суму 2219195 грн, за 2009 р. на 2219195 грн.

В п. 3.1.1 акту перевірки зазначено про заниження позивачем валового доходу в IV кварталі 2008 року у сумі 311284,95 грн. внаслідок не відображення в бухгалтерському обліку та не включення до складу валових доходів суми 311285 грн. по ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08. ДПІ у м. Херсоні посилається на данні АРМу "Митниця" та лист Миколаївської митниці №22-21/2697 від 05.05.10, які підтверджують реалізацію ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" сільськогосподарської продукції за межі митної території України по ВМД № 504040013/8/4315 від 07.11.08 (насіння гарбуза у кількості 22 тонни на загальну суму 311284,95 грн.), фірма отримувач AMER AL SAMAK. Відправник товару ТОВ "Агро-Торг", яке відправляло за дорученням позивача товар на експорт.

Позивач вважає ці висновки помилковими та такими, що не відповідають нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", мотивуючи тим, що дійсно між ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" (комітент) та ТОВ "Агро - Торг" (комісіонер) укладено договір комісії № 584 від 12.11.2007, у відповідності до якого ТОВ "Агро - Торг" (комісіонер) за дорученням комітента здійснював за плату від свого імені та за рахунок комітента реалізацію на експорт з України товару, що належить комітенту; оформляв експортні вантажні митні декларації, що підтверджують право власності комітента на експортуємий товар. ТОВ "Агро-Торг" в періоді з жовтня 2008 року по грудень 2009 року відвантажив на експорт товар, здійснивши його декларування, про що склав звіти (з додаванням копій зовнішньо - економічних контрактів, ВМД, актів виконаних робіт), які були прийняті та підписані ВАТ "ЕК "Херсонобленерго". За даними бухгалтерського обліку заборгованості ТОВ "Агро-Торг" (Комісіонера) перед ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" (Комітентом) станом на 31.12.2008 не рахується, що позивач вважає доказом того, що весь товар, що переданий на комісію, був реалізований.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що в ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08 було допущено помилку в гр. 2, а саме невірно вказано комітента - замість "Кіровоградській філії "Київ-Дніпровського МППЗТ" було вказано "ВАТ Енергопостачальна компанія Херсонобленерго". Позивач надав суду відповідь ТОВ "Агро-Торг" (лист №25-05/4 від 25.05.2010) про те, що в рамках договору комісії № 584, укладеного між ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "Агро-Торг", відвантаження товару на експорт за ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08 не відбувалось. Відвантаження по вищезазначеній ВМД здійснювалась за договором №729 від 30.09.2008 між ТОВ "Агро-Торг" та "Кіровоградською філією "Київ - Дніпровське МППЗТ", пятий основний екземпляр надано до "КФ ВАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ", що додатково підтверджується листом № 08-15/3126 від 27.05.10 Миколаївської митниці Державної митної служби України. Окрім того, ТОВ "Агро-Торг" надало копію листа № 1-18/05 від 18.05.10 ПП ОСОБА_5, яка надає послуги з митного оформлення експортно-імпортних вантажів, про те, що в ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08 було допущено помилку в найменуванні комітента "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго". Підтвердженням того, що комітентом по даній операції є "Кіровоградська філія "Київ - Дніпровського МППЗТ" є договір комісії № 729 між TOB "Агро-Торг" та "Кіровоградською філією "Київ - Дніпровського МППЗТ", додатки до договору за №1 та № 2, в біржовому контракті за № СГ ЗЕД-1029-F від 06/11/2008 та в зовнішньоекономічному контракті за № 1044 від 06/11/2008 є посилання на цей договір, до операції надано договір купівлі - продажу № 117 от 09/01/2006 між КФГ "Аіст" та "Кіровоградською філією "Київ - Дніпровського МППЗТ". Дану помилку Миколаївською митницею було виправлено та внесені необхідні зміни в тверду та електронну копії вищевказаної ВМД щодо комітента та власника вантажу - "Кіровоградська філія "Київ - Дніпровського МППЗТ", митниця також надіслала необхідну інформацію до ДПІ у м. Херсоні. Отже, документально не підтверджено факт відправлення позивачем товарів на експорт згідно з ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08.

Посилання ДПІ на те, що після прийняття митної декларації митним органом не допускаються зміни, доповнення та відкликання митної декларації, суд вважає таким, що не впливає на суму валового доходу за 4-й квартал 2008 року. Якщо ДПІ вважає позивача відправником товару для цілей оформлення ВМД, то для цілей оподаткування та визначення валового доходу експортером товару є саме платник податку - Кіровоградська філія "Київ - Дніпровського МППЗТ", у зв'язку з чим висновок про заниження суми валового доходу позивачем є неправильним.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про відсутність порушення ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" приписів п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств".

В п.п.3.1.2.1 акту перевірки зазначено про завищення ВАТ валових витрат у сумі 512115,96 грн. в жовтні-грудні 2008 року. ДПІ у м. Херсоні стверджує, що позивач порушив вимоги п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами у ДП "Енергоринок" та її реалізації у роздріб через мережу ліній електропередач підприємством включено до складу валових витрат вартість електричної енергії у повному обсязі, не зменшивши при цьому валові витрати на суму понаднормативних втрат електричної енергії, як не врахована через лічильники споживачів.

ДПІ у м. Херсоні посилається на лист Мінпаливенерго № 05/32-0043 від 15.01.10, в якому наведена інформація, щодо фактичних технологічних витрат електроенергії компанії на транспортування електричної енергії мережами ВАТ "Херсонобленерго", та її перевищення над нормованими витратами (понаднормативні витрати) у жовтні та грудні 2008 року. ДПІ робить висновок про відсутність безпосереднього зв'язку витрат на покриття понаднормативно втраченої електроенергії з господарською діяльністю позивача.

Позивач, в свою чергу, посилається на те, що всю електричну енергію, куплену в ДП "Енергоринок", він правомірно відніс до складу валових витрат в повному обсязі з підстав того, що електроенергія це вид продукції, транспортування якої від виробника до споживача здійснюється за рахунок певної частини самої продукції. Її специфікою, як товару є одномоментність її виробництва і споживання та неможливість її складування. Тому витрати електроенергії під час її транспортування є об'єктивною складовою технологічного процесу. Позивач посилається на те, що запровадження нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів передбачено постановою КМУ від 15.07.97 № 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві", в абзаці 2 п. 1 якого зазначено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств. Нормування питомих витрат ПЕР має стимулюючу функцію. Стаття 17 Закону України "Про енергозбереження" визначає економічні санкції за перевитрати ПЕР, які не мають відношення до оподаткування. "Методикою складання структури балансу електроенергії в електричних мережах 0,38 - 150 кВ, аналізу його складових і нормування технологічних витрат електроенергії", затвердженоїнаказом Мініпалива та енергетики України від 17.12.03 р. № 757, підкреслюється, що значення технологічних витрат розраховані з певною похибкою, яка залежить від точності визначення вхідних даних та припущень, що прийняті у методиках нормування. Представник позивача посилається на те, що при визначенні нормативних витрат електроенергії неможливо врахувати: індивідуальні графіки навантаження і коефіцієнти потужності у вузлах розрахункової схеми,наявність схем, відмінних від нормальних, зокрема ремонтних тощо, фактичний розподіл та несиметрія фазних навантажень по фідерах 0,4 кВ, погодні умови (температура повітря і вологість по всій протяжності мереж) тощо. Тільки звітні (фактичні) витрати електроенергії в електромережах відображають вплив усіх факторів і є об'єктивною величиною витрат електроенергії на її транспортування. НКРЕ, є органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці, основним завданням якого, серед іншого, є участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України. Постанови НКРЕ, якими ліцензіатам встановлюються економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії, оподаткування не стосуються. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що ДПІ використовується базовий період квартал, податкові зобов'язання позивачу податковим органом нараховані за четвертий квартал 2008 року.

Суд констатує, що є обгрунтованими посилання податкової інспекції на те, що до складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені законом, що використовуються для забезпечення господарської діяльності підприємства. Ці вимоги є обов'язковими і для підприємств, метою діяльності яких є роздрібний продаж електричної енергії, придбаної оптом. Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.04.07 № 464 "Про затвердження деяких економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для І та ІІ класу напруги", від 17.04.08 № 524 "Про затвердження деяких економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для І та ІІ класу напруги" затверджено, зокрема, економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для І та II класу напруги на II - IV квартали 2007 року та І квартал 2008 року, на II - IV квартали 2008 року та І квартал 2009 року, річні економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. НКРЕ затверджуються економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах щоквартально. Положенням про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію, затвердженим постановою НКРЕ від 19 квітня 2002 року № 398 визначено, що понаднормативні технологічні витрати електроенергії - це різниця між звітними технологічними витратами електроенергії і нормативними значеннями технологічних витрат електроенергії. У свою чергу, звітні технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами - обсяги електроенергії, що визначаються як різниця між надходженням і корисним відпуском електричної енергії, а нормативні технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами це сума значень технічних розрахункових втрат електроенергії при нормованих значеннях режимних параметрів, нормативних значеннях витрат електроенергії на власні потреби підстанцій та витрат електроенергії на плавлення ожеледі. Відповідно до даного Положення базовий період - річний термін, який передує прогнозному періоду, а ДПІ взято як базовий період два місяці жовтень та грудень 2008 року. За підсумками 2006 - 2009 років ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" понаднормативних витрат електроенергії не має, річні показники не порушуються, норми не перевищуються, що підтверджується наданими суду відомістю структури балансу електроенергії та технологічних втрат електроенергії на передачу по електричних мережах за 2008 рік та податковою інспекцією не спростовано. Отже, є обґрунтованими доводи позивача про те, що податковим органом безпідставно використовувався квартал як базовий період щодо понаднормативних технологічних витрат електроенергії. Таким чином, не підтверджено завищення валових витрат ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" на суму 512 115,96 грн.

ДПІ у м. Херсоні в пп. 3.1.2.1 акту перевірки стверджує, що позивач в порушення вимог п.1.11.1 п.1.11 ст. 1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" безпідставно включив до валових витрат в 1-му кварталі 2009 року нараховані відсотки в сумі 929 757,2 грн. згідно договору позики № 2 від 15.10.08 з ТОВ "Венчурні Інвестиційні проекти".

Ці висновки позивач вважає помилковими, безпідставними, та такими, що не відповідають нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в звязку з тим, що не відображав в податковому обліку господарської операції по нарахуванню відсотків за отриману позику, та не відносив їх взагалі до складу валових витрат. Позивач стверджує, що господарська операція була відображена тільки в бухгалтерському обліку на рахунку 9521 "Інші фінансові витрати". Позивач стверджує, що в декларації з податку на прибуток по ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" згідно первинних документів (актів купівлі-продажу, видаткових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень та інших), які фіксують факти здійснення господарських операцій за 2008 рік по рядку 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" відображено суму 674537 348 грн.; за даними декларації з податку на прибуток ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" за 3 квартали 2008 року по рядку 04.1 декларації відображено суму 504 890 875 грн. Таким чином, в IV кварталі 2008 р. на валові витрати віднесено 169646 473 грн. у складі: - витрати на придбання електричної енергії 126926296 грн.; - витрати, здійснені, як компенсація вартості на придбання товарно-матеріальних цінностей 39648 867 грн.; - витрати, здійснені як компенсація вартості виконаних робіт, послуг 3071310 грн. Позивач посилається на те, що всі первинні документи в повному обсязі надавались ДПІ у м. Херсоні при перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ.

Судом встановлено, що в акті перевірки дане порушення описано з розбіжностями. Так, на сторінці 20 акту перевірки ДПІ вказує про включення до декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2009 року по рядку 04.1 до складу валових витрат нараховані відсотки в сумі 929 757,20 грн., а на стор. 21 вказує, що віднесено до складу валових витрат нараховані відсотки за користування позиковими грошовими коштами в інших періодах - в 4 кварталі 2008 року 796622,95грн. (в жовтні 2008р. 174098,63 грн., в листопаді 2008р. 305917,76 грн., в грудні 2008р. 316606,56грн.), в 1-му кварталі 2009 року (в січні) 133134,25 грн. Ці розбіжності відповідач не усунув і в судовому засіданні. Отже, не зрозуміло, в яких податкових періодах та яких деклараціях з податку на прибуток підприємств позивачем віднесено до складу валових витрат нараховані відсотки за користування позиковими грошовими коштами.

Пунктом 1.7 наказу Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.05 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Як визначено пп. 2.3.2 розділу II Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки. Пунктом 2.3.4 Порядку визначено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів/та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства. Обов'язок доказування обставин, що свідчать про вчинення платником порушення податкового законодавства покладається на податковий орган відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства. Суду не надано доказів того, що в складі валових витрат підприємства включено відсотки за договором позики. Представник ДПІ в судовому засіданні посилався на те, що перелік валових витрат був набраний в електронному вигляді, але позивач ухилився від узгодження складових цих витрат. Небажання посадових осіб "Херсонобленерго" співпрацювати з фахівцями ДПІ при проведенні перевірки не звільняє посадових осіб податкової служби від обов'язку складання акту перевірки у відповідності до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, з посиланням документи. ДПІ у м. Херсоні під час судового розгляду не надала доказів, які б могли свідчити про факт включення відсотків в сумі 929 757,20 грн. згідно договору позики № 2- 2008/09406 від 15.10.08р. з ТОВ "Венчурні Інвестиційні проекти" в рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток по ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" за 2008 рік та 1 квартал 2009 року, тому суд вважає це не достовірно встановленим фактом, а тільки припущенням перевіряючих.

ДПІ у м. Херсоні в п. 3.1.2.1 акту перевірки (стор.21-27) встановило, що ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" здійснювало операції з експорту сільськогосподарської продукції, основним постачальником якої за квітень 2009 року було ТОВ "Грінс-Агро". Між товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Агро" та відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" був укладений договір купівлі продажу №676 від 19 січня 2009 року, предметом якого є купівля-продаж товарів (горіхів, насіння гарбузу, насіння гірчиці, проса) на загальну суму 45 817 292,26 грн., у тому числі ПДВ 7636 215,37 грн. Зустрічною перевіркою даного постачальника було виявлено, що одним з основних постачальників товару було ПП "Мегалотт" (м. Одеса), провести перевірку якого неможливо через відсутність за місцезнаходженням (юридичною адресою). За даними податкових органів основні засоби у ПП "Мегалотт" відсутні, декларація за 1 півріччя 2009 року до податкової інспекції не подавалась, дане підприємство не є сільгоспвиробником. Відповідач з'ясував, що за даними додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ ТОВ "Грін-Агро" було виявлено, що поставлений позивачу товар 198 тн проса продовольчого та 40 тн насіння гарбуза на загальну суму 2292070 грн. (в т.ч. ПДВ 382021 грн.) цей постачальник отримав від ПП "Фрідом-07" по 3 му ланцюгу постачання. ПП "Фрідом-07" має стан платника порушено провадження у справі про банкрутство, знято з обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеса 27.01.10, відсутнє за юридичною адресою, у підприємства відсутні основні засоби, транспорт. ДПІ у акті перевірки робить висновок, що ПП "Фрідом-07" та ПП "Мегалотт" видавались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, цими юридичними особами порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, тому є нікчемним. Документи, які підтверджують поставку товару від ПП "Фрідом-07" до ПП "Мегалотт", відсутні, у підприємств не було майна, трудових та виробничих ресурсів для здійснення господарських операцій. Оскільки, правочини між ПП "Фрідом-07" та ПП "Мегалотт" визнано нікчемними, всі подальші операції з товаром, який був предметом за нікчемними угодами, також податкова інспекція визнає нікчемними, а це угоди між ПП "Мегалотт" та ТОВ "Грін-Агро", та угоди між ТОВ "Грін-Агро" та позивачем, тому операції по формуванню позивачем валових витрат за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Грін-Агро" також є нікчемними. ДПІ стверджує, що компанія порушила вимоги п. 5.1 ст. 5 пп. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" в частині зайвого віднесення в 2-4 кварталах 2009 р. до складу валових витрат вартості сільгосппродукції, придбаної у ТОВ "ГрінАгро" на підставі видаткових накладних згідно договорів поставки, які є нікчемні та укладені всупереч ст. 215, п.1 ст. 203 ЦК та зміст яких не відповідає нормам Цивільного Кодексу України, моральним засадам суспільства, дія яких направлена на незаконне заволодінням майном держави в вигляді податкових надходжень з податку на прибуток на загальну суму 4032 210 грн. в т.ч.: за 2 квартал 2009 року 3942850 грн.; за 3 квартал 2009 року 30 400 грн.; за 4 квартал 2009 року 58 960 грн.

Позивач вважає висновки ДПІ у м. Херсоні помилковими та такими, що не відповідають нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" є субєктом підприємницької діяльності, з метою одержання прибутку та здійснює діяльність в межах законодавчо незаборонених видів діяльності. ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" здійснює свою господарську діяльність по придбанню товару для подальшої реалізації на експорт на підставі договорів, укладених на Українській універсальній біржі, клієнтом якої є позивач. Договір з ТОВ "Грін-Агро" укладений саме на біржі. Факт продажу підтверджується видатковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 2 Наказу Мінфіна України від 24.05.1995 №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Реальний товарний характер господарських операцій по придбанню зазначеного товару засвідчують первинні документи акти приймання-передачі, оформлені згідно Закону України "Про бухгалтерський облік", в яких зазначено зміст та обсяг господарської операції по прийому - передачі товару, та обовязкові реквізити: найменування товару; одиницю виміру; ціну; загальну вартість; місце поставки; пакування товару та інше. ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" не мало взаємовідносин з юридичними особами ПП "Мегалотт" та ПП "Фрідом 07", на які посилається ДПІ у м. Херсоні в акті перевірки. Позивач при здійсненні господарської операції по придбанню товарів та інших операцій, не має а ні обовязку, а ні можливості проводити дослідження господарської діяльності контрагентів по всім "ланцюгам постачання". Крім того, позивач вважає, що відповідач не надав достатніх доказів того, що ТОВ "Грін-Агро" придбавав товар оптом лише у ПП "Мегалотт". ТОВ "Грін-Агро" листом від 03.06.10 повідомило позивача про те, що має складські приміщення, дійсно придбавало сільгосппродукцію у ПП "Мегалотт" та інших постачальників, заперечує взаємовідносини з ПП "Фрідом 07".

Щодо даного порушення, суд дійшов до наступних висновків. Згідно норм ст. ст. 42, 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Пунктом 1.32. ст. 1. Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В податковому обліку, на підставі первинних документів, ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" відображає валові витрати згідно Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств". Пунктом 5.1 Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2.1 Закону чітко визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Пунктом 5.11 статті 5 даного Закону чітко визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Всі первинні документи по придбанню товарів від ТОВ "Грін-Агро", які відображені в обліку позивача, тобто, накладні, акти прийому-передачі товару, розрахункові документи та інші, мають обовязкові реквізити, зауважень до їх складання у податкової інспекції немає. ТОВ "Грін-Агро" відобразило операції з позивачем в своєму податковому обліку. Доказів того, що даний постачальник не мав ресурсів для виконання операції поставки сільгосппродукції, суду не надано. ДПІ не довела належними доказами відсутності факту реалізації сільгосппродукціїї, відсутності мети реального настання правових наслідків при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ "Грін-Агро".

Суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що здійснювані ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" операції по купівлі - продажу сільськогосподарських товарів здійснюються поряд з ліцензійною діяльністю по передачі та постачанні електричної енергії, що в свою чергу виключає обізнаність на даному сегменту ринку, позивачу не було відомо про існування тих чи інших налагоджених стабільних зв'язків та учасників які могли бути обізнані стосовно один одного. З цією метою товариство користувалось послугами товарної біржі. Також суд бере до уваги відповідь ТОВ "Грін Агро" на запит позивача про наявність складських приміщень, відповідні документи про дану обставину, а також про те, що товар придбавався у різних оптових постачальників, серед яких дійсно було ПП "Мегалотт", з послідуючою передачею на оптові торги Української універсальної біржі згідно біржових контрактів, жодних взаємовідносин з ПП "Фрідом-07" не здійснювались. Також суду надано документальне підтвердження оформлення позивачем господарських операцій подальшої передачі купленої у ТОВ "Грін-Агро" сільгосппродукції на відповідальне зберігання комісіонерам ТОВ "Агро Торг" (згідно п. 2.8. Договору комісії № 584 від 12.11.07 р.), та ТОВ "Синтез груп и К" (згідно п. 2.8. Договору комісії № 688 від 18.08.08 р.), які, також мали умови для зберігання сільгосппродукції. Реальний товарний характер зазначених операцій посвідчується відповідними Екологічними деклараціями, сертифікатами якості, сертифікатами радіоактивності, фітосанітарними сертифікатами.

Не надано суду доказів існування кримінальних справ відносно посадових осіб ТОВ "Грін-Агро", або ПП "Мегалотт", ПП "Фрідом-07", які, на думку ДПІ, діяли тільки з метою отримання податкової вигоди, заволодіння державним майном, відсутні докази фальсифікації або підробки документів, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Посилання відповідача на порушену кримінальну справу № 18-323 суд не приймає до уваги, як не підтверджене документально будь-яким слідчим документом, тому визначити зв'язок кримінальної справи з даним спором неможливо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.ДПІ не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в первинних бухгалтерських та податкових документах позивача, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як визначає ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Необхідно звернути увагу, що згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України на нікчемність правочину можна посилатись тільки за наявності прямої норми у законодавстві про його недійсність (нікчемність). Чинне законодавство України не передбачає такої підстави нікчемності договору як відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність на підприємстві потужностей, транспорту, нерухомого майна та інших засобів. Законодавство не містить також солідарної відповідальності платника податку за порушення, які зроблені його контрагентом або постачальником контрагента по ланцюгу. Діюче законодавство України не передбачає такої підстави нікчемності договору як укладення договору між двома платниками податків щодо товарів, робіт, послуг, які були отримані одним з цих платників податків від третьої особи на підставі нікчемного договору. Крім того, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні", а ні інші нормативні акти, які діяли на момент перевірки, не містять норм, які б надавали податковій службі право самостійно відносити ту чи іншу подію до договорів, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Отже, ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", керуючись п. 1.32 ст.1, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств", на підставі первинних документів, що в повній мірі відповідають вимогам законодавства та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" правомірно відобразило валові витрати на суму 38 181 076,88 грн. по придбаному у період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 товару за договором №676 від 19.01.2009 з ТОВ "ГрінАгро".

Стосовно неправомірності висновку ДПІ у м. Херсоні про безпідставне віднесення до складу валових витрат суми у розмірі 750 грн. (п.п.3.1.2.8. акту перевірки, стор. 29) суд встановив, що ДПІ у м. Херсоні стверджує про порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств", а саме - ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" віднесено до складу валових витрат без підтверджуючих документів вартість проживання в готелі згідно авансового звіту № 1311 від 25.09.09 на суму 750 грн.

Дані висновки ДПІ у м. Херсоні позивач вважає такими, що не відповідають нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в звязку з тим, що він не відображав в податковому обліку та не відносив до складу валових витрат з податку на прибуток, господарську операцію по відшкодуванню вартості витрат за проживання у відряджені на суму 750 грн. Позивач зазначає в позові про те, що згідно Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку в Україні господарська операція по відшкодуванню вартості витрат за проживання у відряджені була відображена тільки в бухгалтерському обліку на рахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" відповідно до Інструкції Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99.

Обов'язок доказування обставин, що свідчать про вчинення платником порушення податкового законодавства, покладається на податковий орган відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства. Суду не надано доказів того, що в складі валових витрат підприємства включено суму 750 грн. витрат. Суд вважає, що податковою інспекцією не доведено факту порушення, не зазначено в акті перевірки на підставі яких документів зроблено такий висновок. Представник ДПІ в судовому засіданні посилався на те, що перелік валових витрат був набраний в електронному вигляді, але позивач ухилився від узгодження складових цих витрат. Ці доводи суд не приймає до уваги, оскільки такі дії посадових осіб "Херсонобленерго" при проведенні перевірки не звільняють посадових осіб податкової служби від обов'язку складання акту перевірки у відповідності до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, з посиланням на належні докази. Таким чином, при розгляді судом справи не підтверджено факту порушення ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств", а саме - не відображення господарської операції по відшкодуванню вартості витрат за проживання у відряджені в складі валових витрат з податку на прибуток.

Податковими повідомленнями рішеннями ДПІ у м. Херсоні № 0002552301/0 від 18.06.2010, № 0002562301/1 від 03.09.10, № 0002562301/2 від 27.10.10 були донарахувані позивачу податкові зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1280 779 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 640 389 грн. Так, ДПІ у м. Херсоні в п.п. 3.2.2.1 акту перевірки (стор. 39-40) стверджує, що позивач порушив вимоги п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні господарської діяльності, яка полягає в закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами в ДП "Енергоринок" та використанні її на негосподарські потреби, не зменшивши при цьому податковий кредит на суму понаднормативних втрат електричної енергії, що на її думку призвело до завищення податку на додану вартість у сумі 102423,20 грн.

Позивач вважає, що не порушив вимоги п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та правомірно відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, згідно отриманих податкових накладних за куповану в ДП "Енергоринок" електричну енергію.

Суд дослідив питання понаднормативних втрат при розгляді правильності формування валових витрат і дійшов до висновку щодо відсутності понаднормативних втрат, отже, відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, отримавши податкові накладні від ДП "Енергоринок", покупець товару ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" набуває права на включення сум податку на додану вартість, вказаних у податкових накладних, до податкового кредиту на суму 102423,20 грн.

Стосовно висновку ДПІ у м. Херсоні про завищення податкового кредиту на суму 806 453 грн. (п.п.3.2.2.1 акту) внаслідок здійснення операцій придбання сільгосппродукції у ТОВ "Грін-Агро", суд дійшов до наступного. ДПІ у м. Херсоні (стор. 40 - 47 акту) стверджує, що позивач порушив вимоги п.п. 7.2.1,п.п. 7.2.6 , п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в частині зайвого віднесення в 2009 році до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними згідно договорів поставки сільгосппродукції, які, як рахує ДПІ, є нікчемні та укладені в супереч ст.ст. 203, 215 ЦКУ та зміст яких не відповідає нормам Цивільного Кодексу України, моральним засадам суспільства, дія яких направлена на незаконне заволодінням майном держави в вигляді податкових надходжень з податку на додану вартість.

Позивач посилається на те, що не порушив норми п.п. 7.2.1, п.п.7.2.6 , п. 7.2, п. п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість у вартості сільгосппродукції, придбаної у ТОВ "Грін-Агро" та вважає, що угоди які укладені з ТОВ "Грін-Агро" є дійсними та відповідають всім нормам діючого законодавства України з наступних підстав. Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна, що є, згідно Закону звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, відповідно до положень п. п. 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податкові накладні, отримані позивачем від постачальника, в повній мірі відповідають вимогам щодо заповнення податкової накладної, які встановлені п.п.7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної та її формі, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97р. №233/2037. Таким чином, отримавши податкові накладні, покупець товару ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" правомірно набув право на включення сум податку на додану вартість, вказаних у цих податкових накладних, до податкового кредиту, згідно Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, виданих ТОВ "Грін-Агро", не є безумовною підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту. Для того, що дійти до висновку про неправомірне формування платником податкового кредиту, податковому органу необхідно довести, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності. З іншої сторони, суд вважає, що відсутність у податкових органів можливості перевірити чи відобразили постачальники позивача по ланцюгу до виробника в податковому обліку здійснення господарських операцій та сплатили з операцій поставки податки, також не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Всі податкові накладні у позивача були в наявності, вартість придбаних товарів оплачена в грошовій формі, віднесено до складу валових витрат.

ТОВ "Грін-Агро" відображало операції з позивачем в податкових зобов'язаннях податкових декларацій з ПДВ. За таких обставин, той факт що контрагенти даного постачальника ТОВ "Век-експо" не мав будівль, транспортних засобів, техніки, основних фондів, тільки одного працівника не є беззаперечним доказом несплати ПДВ по операціями купівлі-продажу, укладеним позивачем з ТОВ "Грін-Агро". ДПІ не довела належними доказами відсутності факту реалізації продукції, відсутності мети реального настання правових наслідків при здійсненні господарських операцій позивачем. Суду не надано доказів приймання будь-яких рішень про притягнення контрагентів позивача по ланцюгу до відповідальності. Не надано суду доказів існування кримінальних справ відносно посадових осіб цих підприємств, які, на думку ДПІ, діяли тільки з метою отримання податкової вигоди, заволодіння державним майном, відсутні докази фальсифікації або підробки документів, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Позивач надав суду докази подальшого відвантаження купленої сільгоспродукції на експорт.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту повністю відповідають механізму, визначеному Законом про ПДВ. Твердження ДПІ про те, що необхідною умовою включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача судом до уваги не приймається, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування. Невиконання позивачем вимог закону при формуванні податкового кредиту судом не встановлено.

Чинне законодавство України не передбачає такої підстави нікчемності договору як відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність на підприємстві потужностей, транспорту, нерухомого майна та інших засобів, які свідчили про діяльність підприємства. Законодавство не містить солідарної відповідальності платника податку за порушення, які зроблені його контрагентом. Діюче законодавство України не передбачає такої підстави нікчемності договору як укладення договору між двома платниками податків щодо товарів, робіт, послуг, які були отримані одним з цих платників податків від третьої особи на підставі нікчемного договору. Крім того, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні", а ні діюче законодавство України не містять норм які б надавали податковій службі право самостійно відносити ту чи іншу подію до договорів, які суперечать інтересам держави та суспільства. Суд вважає підтвердженим фактичне виконання поставки продукції. Позивач надав документальне підтвердження факту такої поставки, накладні, платіжні документи, договора, супровідні документи, докази подальшого використання продукції. ДПІ, в свою чергу, не надала доказів тих обставин, на які посилається, а саме - доказів того, що постачальник не задекларував податкові зобов'язання за операцією з позивачем. Отже, позивачем не порушено вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при включенні до податкового кредиту суми 806 453 грн.

ДПІ було виявлено, що товариством занижені податкові зобов'язання на суму 371902 грн. 88 коп. в лютому 2009 року внаслідок не включення до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість суму ПДВ за операціями продажу цінних паперів. В п. 3.2.1 акту перевірки (стор. 33-36) ДПІ стверджує, що позивачем в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не включено до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий 2009 р. суму ПДВ в розмірі 371 902,88 грн. за операціями продажу цінних паперів. ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" (продавець) через (торговця) ТОВ "ТИТАН ЗБЕРІГАЧ" уклало договори з ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада" (покупець) купівлі-продажу цінних паперів (інвестиційних сертифікатів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Трансінвест") загальною договірною вартістю 929757,20 грн. в обмін на векселі за наступними договорами: - № Б-167/02-09 від 06.02.2009 про передачу цінних паперів іменних інвестиційних сертифікатів, Пайового венчурного інвестиційного фонду "Трансінвест", компанія з управління активами ТОВ "КУА Глобус Менеджмент", кількістю 378 шт., номінальна вартість одного ЦП 1000 грн. Загальна договірна вартість пакету цінних паперів - 590757,20 грн.;

- № Б-169/02-09 від 06.02.2009 р. про передачу цінних паперів інвестиційних сертифікатів на предявника, Пайового венчурного інвестиційного фонду "Надрокористувач" недиверсифікованого виду закритого типу, компанія з управління активами ТОВ "МГ-Капітал", кількістю 226 шт., номінальна вартість одного ЦП 1000 грн. Загальна договірна вартість - 339000,00 грн.

Згідно умов договорів розрахунок за цінні папери дійснювався шляхом видачі покупцем на користь продавця простих векселів. Після передачі продавцю (позивачу) зазначених векселів, що оформлюється актом прийому-передачі, розрахунок вважається виконаним належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно актів прийому-передачі цінних паперів від 10.02.2009 покупець в рахунок оплати цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) передав позивачу прості векселі (емітент: ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада"). ДПІ вважає, що грошові зобов'язання щодо платежу за договорами купівлі-продажу сертифікатів припиняються видачею простих векселів та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселями. Тобто, в подальшому прості векселя були продані, отже грошові зобов'язання щодо платежу за векселями перед ВАТ ЕК "Херсонобленерго" проведені не будуть. Продаж сертифікатів не за грошові кошти за змістом пп. 3.1.1 ст. 3 Закону про ПДВ є об'єктом оподаткування, дана операція має ознаки продажу товарів. На думку ДПІ, позивач занизив ПДВ на суму 185951,44 грн.

В подальшому, ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", через торговця цінних паперів реалізувало векселі покупцю - ТОВ "ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ" згідно договору купівлі-продажу № Б-173/02-09 від 10.02.2009 р. на загальну суму 929757,20 грн.

Протоколом від 12.02.2009 р. ВАТ ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ" відповідно до ст. 601 ЦК України дійшли згоди про припинення зобовязань на суму 929757,20 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог та згідно даних бухгалтерського обліку і актів звірки ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" закриває свою заборгованість перед ТОВ "ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ" по сплаті відсотків за користування грошовими коштами, отриманими відповідно договору позики №2/2008 від 15.10.2008 р., а ТОВ "ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ" закриває свою заборгованість перед ВАТ ЕК "Херсонобленерго" по сплаті за прості векселі, придбані відповідно договору № Б-173/02-09 від 10.02.2009. ДПІ вважає векселі товаром відповідно до пп. 1.6, 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ, тому в акті прийшла до висновку про порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ, позивач занизив податок на додану вартість на суму 185951 грн. 44 коп. у лютому 2009 р. при продажу векселів як товару.

Позивач вважає висновки ДПІ у м. Херсоні помилковими та такими, що не відповідають нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та посилається на те, що купівля продаж цінних паперів за грошові кошти та операції з обміну цінних паперів на інші цінні папери не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов до висновку, що при продажі цінних паперів (сертифікатів) та продажу векселів зобовязання з ПДВ у ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" не виникають у відповідності з п. п. 3.2.1., п. п. 3.2.4 п. 3.2, п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. За порядком їх розміщення (видачі) інвестиційні сертифікати належать до емісійних цінних паперів. Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). Статтею 12 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді. Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Згідно умов договорів купівлі-продажу цінних паперів, які укладені через професійного торговця, розрахунки здійснюються шляхом видачі покупцем на користь продавця декількох простих векселів на загальну суму угоди. Відповідно до приписів статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя. Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 чітко визначено, що інвестиційні сертифікати та векселі є валютними цінностями.

Виходячи із умов розрахунків за вищевказаними договорами купівлі-продажу цінних паперів, які здійснюються шляхом видачі покупцем на користь продавця декількох простих векселів на загальну суму угоди, угода за своєю економіко-правовою сутністю має елементи договору міни згідно ст. 715- ст.716 Цивільного кодексу України. За договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Пунктом 3.2 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не включаються до об'єкту оподаткування операції з:

- випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності,…відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; …п. 3.2.1.); - операції з обігу валютних цінностей (п.п.3.2.4).

Чинним законодавством сертифікатам (як і векселям) одночасно надано як статус цінних паперів, так і статус валютних цінностей. Відповідно, на операції з інвестиційними сертифікатами за отримання яких розрахунки здійснюються векселями на рівну суму, поширюється дія як підпункту 3.2.1, так і п. п. 3.2.4 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Таким чином, згідно зі статусом інвестиційних сертифікатів і векселів як цінних паперів, операції з ними не є об'єктом оподаткування з ПДВ незалежно від змісту операцій, у яких вони використовуються.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог. Припинення зобов'язання зарахуванням - означає відсутність предмета спору. Таким чином, залік зустрічних однорідних вимог це лише спосіб припинення зобов'язань, який з метою оподаткування не може вважатися продажем (поставкою) товарів.

Згідно з пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, … ; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку чи то на дату зарахування коштів на рахунок продавця, чи то на дату оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг (залежно від того, яка з цих подій відбулася першою), у постачальника послуг виникають податкові зобов'язання з ПДВ.

Тобто, з метою оподаткування податком на додану вартість операції з продажу векселів значення має дата однієї із зазначених подій а саме тієї, яка відбувається раніше. На дату події, яка відбувається другою - залік взаємної заборгованості, податкові зобовязання з податку на додану вартість, згідно Закону України "Про податок на додану вартість" вже не нараховуються. Законом, у тому числі п.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", також не передбачено механізм коригування (нарахування) податкових зобовязань після першої події, тобто продажу векселів за договором грошовими коштами.

Отже, на дату першої події (згідно п.п.7.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість") - передачі векселів - оподаткування операції з продажу товару вважається завершеним. Згідно Закону України "Про податок на додану вартість" продаж цінних паперів (векселів як товару) за кошти згідно п.п.3.2.1 не є обєктом оподаткування.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. У разі якщо векселі виступають окремим предметом договору купівлі-продажу, міни чи інших договорів, порядок оподаткування податком на додану вартість таких операцій визначається з урахуванням таких норм.

Згідно з положеннями підпункту 3.2.4 пункту 3.2 ст. 3 Закону не є об'єктом оподаткування операції з обігу валютних цінностей. Таким чином, при передачі векселів комітентом в рахунок погашення боргу перед комісіонером податок на додану вартість на вартість векселя не нараховується. Крім того, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з продажу комісіонером векселів за грошові кошти. Таким чином, при здійсненні операцій з векселями, податок на додану вартість на номінальну вартість векселя не нараховується і відповідно отримувач векселя не має права на формування податкового кредиту по придбаному (отриманому) векселю.

Отже, при продажі векселів покупцю ТОВ "ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ" згідно договору купівлі-продажу за яким зобов'язання припиняється зарахуванням, зобовязання з ПДВ у позивача не виникають у відповідності з п. п. 3.2.1., п. п. 3.2.4 п. 3.2, п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податковим повідомленням - рішенням ДПІ у м. Херсоні № 0000851702/0 від 18.06.2010 позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем 644,86 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1564,72 грн.

ДПІ у м. Херсоні в п. п. 5.1.6.1 акту перевірки стверджує, що в порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.9, п. п. 4.3.20 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 644,86 грн. Порушення сталось внаслідок неутримання податку в сумі 3 грн. 18 коп., з неутримання податку за перевищення добових підзвітними особами ОСОБА_7, ОСОБА_8, заниження податку в сумі 132 грн. 36 коп. внаслідок відшкодування витрат на проживання в готелі без належних документів, які засвідчують вартість витрат. Крім того, ДПІ було виявлено, що позивачем допущено заниження податку у сумі 509,32 грн. у зв'язку з виплатою навчальним закладам вартості послуг за підвищення кваліфікації в сумі, що перевищує та виплатою вартості підвищення кваліфікації установі, що не є закладом освіти. Було встановлено, що позивач виплатив Головному навчально-методологічному центру Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці згідно договору № 112-10.08-09280 від 13.10.2008 за підвищення кваліфікації ОСОБА_9 (акт № 8 от 08.11.2008) суму 1356 грн.;

- Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" за договором №54/2009/09886 від 17.12.2008 за підвищення кваліфікації працівників ОСОБА_10А, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 перераховано суму 7000 грн.; за договом №54/2009/09886 від 17.12.2008 за підвищення кваліфікації ОСОБА_16, ОСОБА_17М, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 перераховано 8000 грн.; за договором № 62/2009/09995 від 26.12.2008 за підвищення кваліфікації ОСОБА_24 та ОСОБА_25 перераховано 2000 грн.; ДПІ вирахувала, що вартість освітніх послуг перевищує визначений законодавцем розмір, сума перевищення є доходом громадян, який підлягає оподаткуванню.

- ДП НЕК "Укренерго" Дніпровська ЕС, що не належить до закладів освіти, виплачено 1909 грн. 44 коп. за підвищення кваліфікації ОСОБА_26 по договору №28-352-07/06508 від 16.10.2007.

Згідно із пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо підготовка чи перепідготовка платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами працедавця (з отриманням освітньо-кваліфікаційного рівня) здійснюється в навчальних закладах, то до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається і не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти (вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації або професіонально-технічних навчальних закладів) у рахунок компенсації вартості такого навчання, але не вище розміру суми, визначеної у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону " 889-IV, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи, тобто не вище суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. (у 2008 р. - 890 грн.). Перевищення суми місячної оплати за навчання понад встановлений рівень, на думку ДПІ, є додатковим благом найманого працівника, яке включається до місячного оподатковуваного доходу працівника та підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV.

Позивач заперечує факт заниження податку в сумі 132 грн. 36 коп. та 509 грн. 32 коп. Вважає, що висновок ДПІ суперечить Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підзвітними особами на підтвердження витрат по відрядженню були надані звіти про використання коштів на відрядження, до звітів були надані первинні документи: платіжні квитанції, рахунки за послуги проживання у готелі, фіскальний чек, які містять всі обовязкові реквізити розрахункових документів. Позивач правомірно не включив та не оподаткував податком з доходів фізичних осіб суми, сплачені на користь закладів освіти, та закладу що не належить до закладу освіти в звязку з тим, що ці суми, не є особистим доходом (додатковим благом) працівників компанії.

При перевірці правильності донарахування податку з доходів фізичних осіб суд взяв до уваги наступне. Відповідно до п.1.1 Закону № 889, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість...(п.1.2 ст.1 Закону № 889). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з оподатковуваних доходів відмінних від заробітної плати з джерелом їх походження з України є податковий агент (абз. "а" п.17.2 ст.17 Закону № 889). Пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889 встановлено, що податковим агентом с юридична особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Згідно п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону № 889 - податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Відповідно до пп..20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889 - у разі якщо податковий агент до або під час виплати (нарахування) доходу не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону № 889 об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід. Пп. 4.3.20 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" стосується порядку звільнення від оподаткування чи оподаткування частини суми, сплаченої працедавцем закладам освіти, в розмірі, що перевищує визначену підпунктом 6.5.1 статті 6 Закону величину в розрахунку на кожний місяць, лише у випадку сплати таких коштів за навчання найманих працівників підприємства у закладі освіти в порядку підготовки чи перепідготовки. Отже, у даному підпункті не йдеться про сплачені підприємством кошти закладам освіти за надані послуги з підвищення кваліфікації спеціалістів підприємства. .

Визначення понять "підготовка", "перепідготовка" і "підвищення кваліфікації" наведене у постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій". Підготовка і перепідготовка це здобуття освіти відповідного освітнього кваліфікаційного рівня за відповідними програмами навчальних закладів, а підвищення кваліфікації це підвищення рівня професіоналізму, тобто, рівня здобутої освіти шляхом підготовки і перепідготовки у закладах освіти. Тому це різні категорії, які не підлягають ототожненню. Оскільки підпунктом 4.3.20 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлений порядок оподаткування лише понесених підприємствами витрат на підготовку та перепідготовку найманих осіб, то цей пункт не розповсюджується на оподаткування понесених витрат на підвищення кваліфікації таких осіб.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" доходом фізичної особи - платника податку є сума будь-яких коштів, вартість матеріального чи нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, а метою проведення підготовки чи перепідготовки працівників є створення інтелектуального потенціалу підприємства для досягнення цим же підприємством значних позитивних результатів у здійснюваній господарській діяльності, Витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності такого підприємства, є з врахуванням норм Закону про прибуток витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства, і не вважаються особистими доходами працівників.

Щодо перерахованої суми 1909,44 грн. ДП НЕК "Укренерго" Дніпровська ЕС, яке не належить до закладів освіти, за підвищення кваліфікації ОСОБА_26, ця сума витрат підприємства, на думку позивача, також не є доходом (додатковим благом) найманої особи, а тому не включаються до складу оподатковуваного доходу. До складу доходу фізичної особивідповідно до пп.4.2.9 "а" п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору. Згідно з п.п. 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємства" витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, включаються до валових витрат у розмірі до 3% відсотків фонду оплати праці звітного періоду. Позивач сплатив грошові кошти ДП НЕК "Укренерго" Дніпровська ЕС, а не своєму працвнику ОСОБА_26 Зважаючи на специфіку діяльності позивача, особу небезпечність галузі, підвищення кваліфікації працівника є безумовним виконанням трудової функції, яка безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства. Це є витрати на виробничі цілі і не може вважатися додатковим благом у розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Праціник не вибирав даний заклад підвищення кваліфікації, ні визначав розмір оплати, який би його влаштував як громадянина, за проходження навчання в такому закладі, не мав можливості відмовитися від проходження такого навчання при залишенні на своїй посаді. Отже, проходження навчання цілком пов'язано з його професійною діяльністю на даному підприємстві.Та обставина, що всі уміння, навики та знання отримані при навчанні залишаються у фізичної особи, не є визначальним для включення вартості навчання до доходу такої особи. Законодавець передбачає як підставу не включення вартості навчання до доходу особи саме зв'язок даного навчання з виконанням фізичною особою трудової функції.

ДПІ у м. Херсоні у п. п. 5.1.6.1 акту перевірки (стор. 60) стверджує, що позивач порушив вимоги пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. 2 пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо заниження податку з доходів фізичних осіб на 132,36 грн. у звязку із не визначенням обєкта оподаткування та не включення до складу загального місячного оподаткованого доходу платника податку. ДПІ у м. Херсоні також посилається на порушення позивачем вимог абз. 1 пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", тобто, не стягнуто штраф з платника податку у розмірі 15% суми надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження, та не повернених у встановлені строки, у сумі 105 грн.

Позивач заперечує дані обставини, посилаючись на те, що підзвітною особою ОСОБА_8 після виконання виробничого завдання на підтвердження витрат по відрядженню (посвідчення про відрядження № 1328 від 22.09.2009), було надано звіт №1311 про використання коштів на відрядження на суму 1340 грн. До звіту були надані первинні документи: квитанція № 1278 від 23.09.2009 за послуги проживання у готелі "Сапфір" (ПП ОСОБА_27М.) на суму 350 грн.; рахунок № 001567 від 23.09.2009 та фіскальний чек №223-5 від 23.09.2009 за проживання у готелі-ресторані "Орлине гніздо" (ЗАТ "Максим М") на суму 750 грн. Позивач вважає, що зазначені первинні документи містять всі обовязкові реквізити розрахункових документів. Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вказано, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Документом, що підтверджує витрати на наймання жилого приміщення, повинен бути розрахунковий документ, в якому зазначено прізвище працівника, направленого у відрядження, термін проживання та вартість основних та додаткових послуг, отриманих у готелі (мотелі) або від інших осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи. З наданих при перевірці документів вбачається, що відсутній розрахунковий документ на суму 1340 грн., який би засвідчував вартість витрат на проживання, рахунок № 223-5 (т. 2, арк. справи 110) не є фіскальним чеком, оскільки не має всіх необхідних реквізитів розрахункового документа, проведений не через зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій. За таких підстав суд вважає, що позивачем дійсно занижений податок на суму 132 грн. 26 коп. Штраф у розмірі 15% суми надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження, та не повернених у встановлені строки, у сумі 105 грн. застосований правомірно.

Позов задовольняється частково. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні:

- № 0002552301/0 від 18.06.2010, № 0002552301/1 від 03.09.10 про донарахування ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" податку на прибуток в сумі 1446 530,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1179976,70 грн.,

- № 0002562301/0 від 18.06.2010, № 0002562301/1 від 03.09.10 про донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1280 779 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 640 389 грн.,

- № 0000851702/0 від 18.06.2010, № 0000851702/1 від 03.09.10 в частині донарахування податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем сумі 509,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1018 грн. 64 коп.

Відмовити в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0000851702/0 від 18.06.2010, № 0000851702/1 від 03.09.10 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб 135 грн. 54 коп. та застосування штрафних санкцій 546,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 березня 2011 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6