Постанова № 14397395, 03.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2010 року                               Справа № 2а-7800/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Батрак І.В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:                     Новомиколаївського районного споживчого товариства,

смт. Новомиколаївка Запорізької області

до відповідача: Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької

          області, м. Вільнянськ Запорізької області

про           визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

          Новомиколаївське районне споживче товариство звернулося із адміністративним позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000151502/3 від 07.09.2010 року про сплату штрафу 50 % у розмірі 15037,52 грн., винесене на підставі акту перевірки № 48/15-01752297 від 23.02.2010 року.

          В обґрунтування позову посилається на те, що в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки Новомиколаївського районного споживчого товариства № 48/15-01752297 від 23.02.2010 року не розкриває суті порушення, які були допущені підприємством, а викладені в ньому факти стосовно несплати підприємством податку на додану вартість з вересня 2008 року по лютий 2009 року є неправдивими та не відповідають дійсності. Натомість стверджує, що підприємством своєчасно та в повному обсязі були проведені перерахування податку на додану вартість за період з вересня 2008 року по лютий 2009 року.

          Представник позивача в судове засідання не з’явився, заявив клопотання від 03.11.2010 року вх. № 33271 про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає.

          Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях від 03.11.2010 року (вх. № 33229) зазначає, що відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях. Тобто, при сплаті поточних зобов’язань звітного періоду в особовому рахунку проводяться погашення існуючого податкового боргу попереднього періоду, що в свою чергу призводить до несвоєчасної сплати податкових зобов’язань у наступних періодах. Вказує, що при подальшій сплаті податкових зобов’язань Новомиколаївським РСТ сум податку на додану вартість, зарахування коштів здійснюватиметься відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України № 218-ІІІ від 21.12.2000 р., тобто попередньо погашатиметься податковий борг, а вже потім – податкові зобов’язання, що не є податковим боргом. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, клопотанням від 03.11.2010 року вх. № 33272 просить суд розглянути справу за його відсутності. Заперечення на адміністративний позов підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За результатами проведеної 23.02.2010 Вільнянською МДПІ Запорізької області документальної невиїзної перевірки Новомиколаївського районного споживчого товариства з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань по податку на додану вартість, складено акт № 48/15-01752297.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата податку на додану вартість.          

          23.02.2010 року на підставі акта перевірки Вільнянською МДПІ Запорізької області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151502/0, яким позивачу на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 234 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 30075,04 грн., накладено штраф у розмірі 50 % в сумі 15037,52 грн. за платежем: податок на додану вартість.

          За наслідками адміністративного оскарження податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000151502/1 від 20.04.2010 року, № 0000151502/2 від 17 червня 2010 року, № 0000151502/3 від 07 вересня 2010 року.

          Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0000151502/3 від 07 вересня 2010 року, Новомиколаївське районне споживче товариство звернулося до суду.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) (надалі за текстом Закону України № 2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Із наявних документів судом встановлено, що: 19.03.2009 позивачем подана декларація з податку на додану вартість за лютий 2009 року, в якій визначено податкове зобов’язання в сумі 6179,00 грн., граничний термін сплати якого 30.03.2009. Фактично позивачем сплачено платіжним дорученням № 32 від 19.03.2009 - 6179,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ за лютий 2009»; 21.04.2009 позивачем подана декларація з податку на додану вартість за березень 2009 року, в якій визначено податкове зобов’язання в сумі 16980,00 грн., граничний термін сплати якого 30.04.2009. Фактично позивачем сплачено платіжними дорученнями № 318 від 17.04.2009 - 4500,00 грн., № 338 від 21.04.2009 - 2750,00 грн., № 322 від 22.04.2009 – 3000,00 грн., № 339 від 23.04.2009 – 6730,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009»; 22.04.2009 позивачем подано уточнюючий розрахунок з визначенням податкового зобов’язання з ПДВза січень 2009 року, в якому визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 75,00 грн., граничний термін сплати якого 22.04.2009. Фактично позивачем сплачено платіжним дорученням № 319 від 22.04.2009 – 79,00 грн. (в т.ч. 4 грн. пені) з призначенням платежу «ПДВ згідно коригування за 2009»; 19.05.2009 позивачем подана декларація з податку на додану вартість за квітень 2009 року, в якій визначено податкове зобов’язання в сумі 6841,00 грн., граничний термін сплати якого 01.06.2009. Фактично позивачем сплачено платіжним дорученням № 368 від 21.05.2009 - 6841,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ за квітень 2009».

          Тобто, Новомиколаївським районним споживчим товариством своєчасно та в повному обсязі сплачено самостійно визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість з лютого 2009 року по квітень 2009 року включно.

          Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.           Як зазначалося вище, платник податку протягом граничних строків та в повному обсязі сплатив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість з лютого 2009 року по квітень 2009 року включно, тому підстав для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 у відповідача не було.

          Суд вважає необґрунтованими висновки Вільнянською МДПІ Запорізької області, викладені в акті від 23.02.2010 р. № 48/15-01752297 про результати документальної невиїзної перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету Новомиколаївським районним споживчим товариством податку на додану вартість, з огляду на таке.

          Відповідач, не заперечуючи факт сплати позивачем податку на додану вартість в сумі 30075,00 грн. у той же час, посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, на виконання якого Вільнянською МДПІ Запорізької області самостійно змінено призначення платежу та направлено суми за платіжними дорученнями № 32 від 19.03.2009 в сумі 6179,00 грн., № 318 від 17.04.2009 в сумі 4500,00 грн., № 338 від 21.04.2009 в сумі 2750,00 грн., № 322 від 22.04.2009 в сумі 3000,00 грн., № 339 від 23.04.2009 в сумі 6730,00 грн., № 319 від 22.04.2009 в сумі 79,00 грн., № 368 від 21.05.2009 в сумі 6841,00 грн. в рахунок існуючого податкового боргу позивача.

          Відповідно до положень п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, на який посилається відповідач у запереченнях, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

           Аналіз положень вказаної норми дає підстави стверджувати, що вона не встановлює права податкового органу на самостійну зміну контролюючим органом призначення платежу, яке було самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні на сплату податкових зобов’язань по податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період. Слід зазначити, що не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України № 2181, або іншими законами з питань оподаткування. Тому посилання відповідача на приписи п. 1.6 Розділу І Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 також є безпідставними.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)          обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)          безсторонньо (неупереджено);

5)          добросовісно;

6)          розсудливо;

7)          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;

8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)          своєчасно, тобто проятгом розумного строку.

          Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          З огляду на положення ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штраф в розмірі 50 % у сумі 15037,52 грн. за платежем податок на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000151502/3 від 07 вересня 2010 року слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Новомиколаївського районного товариства до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області № 0000151502/3 від 07 вересня 2010 року про нарахування Новомиколаївському районному споживчому товариству 15037,52 грн. штрафу за платежем податок на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Новомиколаївського районного товариства (70100, Запорізька область, смт. Новомиколаївка, вул. Комсомольська, буд. 78, код ЄДРПОУ 01752297) 3 (три) грн. 40 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

          Суддя                              (підпис)                    І.В. Батрак