Постанова № 14396625, 14.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2011 р. справа № 2а-7860/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Костенко Т.І.,

представника відповідача - Присяжного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, про скасування податкового повідомлення-рішення № 33510/10/23-4130003782340/0 від 16.12.2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь”, 05.06.2006 року звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, про скасування податкового повідомлення - рішення № 33510/10/23-4130003782340/0 від 16.12.2005 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 08.11.2006 позовні вимоги ТОВ «Фірма «Донбаскамінь» були задоволені у повному обсязі (а.с. 103-104).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007 постанова Господарського суду Донецької області від 08.11.2006 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2009 постанова Господарського суду Донецької області від 08.11.2006 та ухвала Донецького апеляційного Господарського суду від 11.01.2007 скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

15.05.2009 року справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, про скасування податкового повідомлення-рішення № 33510/10/23-4130003782340/0 від 16.12.2005 року надійшла до Донецького окружного адміністративного суду, справі присвоєно номер 2а-7860/09/0570 та передано на розгляд судді Христофорову А.Б.

Як вбачається із позовної заяви позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, вказав, що за наслідками проведеної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” встановлені порушення та складено акт № 774/23-4/13477761 від 08.12.2005 року на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення, що оскаржується.

Вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкове повідомлення рішення таким, що прийнято незаконно та підлягає скасуванню.

Не погоджується із висновками акту перевірки щодо завищення податкового кредиту за наявності заборгованості перед постачальниками.

Вважає, що право на нарахування податкового кредиту не повязано із фактом сплати, оскільки вищевказаною нормою закону підставою для виникнення права визначено або оплату товару або сам факт нарахування сум у звязку із придбанням товарів.

Вважає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить посилань на оплату як обовязкову підставу для виникнення податкового кредиту.

Вважає, що податковий орган своїми діями порушує його права. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

В обгрутування наданих суду письмових заперечень зазначив, що вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що прийнято правомірно.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, проаналізувавши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, - Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” (Далі ТОВ „Фірма „Донбаскамінь”), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Київської районної ради м. Донецька, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 23.03.1993 року (а.с.17), ідентифікаційний код юридичної особи 13477761, згідно довідки № 13477761, станом на 04.01.2000 року, знаходиться в ЄДРПОУ (а.с.18).

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька (Далі ДПІ у Київському районі м. Донецька), у розумінні КАС України, - є субєктом владних повноважень.

20.05.2005 року ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” було подано до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2005 року.

Згідно п.25 розділу ІІІ якої зазначено залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобовязань платника протягом трьох наступних звітних періодів на суму 2567362,00 гривень (а.с.13-14).

ДПІ у Київському районі м. Донецька у період з 18.10.2005 року по 08.12.2005 року було проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” за період квітень 2005 року.

За наслідками проведеної перевірки 08.12.2005 року встановлені порушення та складено акт № 774/23-4/13477761 (Далі за текстом, - акт перевірки) (а.с.5-12).

16.12.2005 року на підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення № 33510/10/23-4130003782340/0 (Далі за текстом, - спірне податкове повідомлення - рішення), яким ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2567362,00 гривень та нараховано штрафну фінансову санкцію на суму 873823,40 гривень (а.с.15).

Згідно висновків акту перевірки встановлено необґрунтованість заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ у звязку з порушенням п. 1.8 ст.1, п.п. 7.7.2 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено відємне значення ПДВ за квітень 2005 року на суму 2567362,00 гривень.

Висновок податкового органу щодо встановлених порушень повязує із тим, що на час перевірки розрахунки за укладеними договорами між ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” ЗАТ «ВО «Техсировина», ТОВ «Облік» не були проведені у повному обсязі.

До того ж податковий орган, посилаючись на приписи ст. 657 та ст. 210 Цивільного кодексу України, наполягає на тому, що за відсутністю нотаріального посвідчення укладеного між ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” та ЗАТ «ВО «Техсировина» договору купівлі продажу нерухомого майна від 14.04.2005 року № 07/04, зазначена угода не є вчиненою, що позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що 04.04.2005 року між ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” та ТОВ «Облік» був укладений договір купівлі - продажу модулю шліфованого МШ-3-2 (а.с. 74-75).

Ціна договору склала 436 9200,00 гривень, у тому числі ПДВ 72820,00 гривень.

Факт поставки модулю підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунку фактури від 05.04.2005 року № 4, накладної від 05.04.2005 року № 4 та податкової накладної від 05.04.2005 року № 4 на суму 436920,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість в сумі 72820,00 гривень.

Платіжним дорученням від 05.04.2005 року № 5 на суму 365000,00 гривень позивач частково сплати вартість модулю вказавши в графі призначення платежу передплата за модуль шліфувальний згідно договору 1 від 04.04.2005 року у т.ч. ПДВ 60833,33 гривень (а.с.81).

Таким чином наявна фактична сплата податку на додану вартість, яка не оспорюється сторонами та наразі підтверджується матеріалами справи і відповідає обставинам встановленим актом перевірки (а.с.10).

Згідно п.п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»,- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Згідно акту перевірки дійсною перевіркою правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” було встановлено, що із загальної суми, яка належала сплаті постачальникам за перевіряємий період, яка становить 15404172,00 гривень у тому числі ПДВ 2567362,00 гривень фактична сплата склала 365000,00 у т.ч. ПДВ 60833,00 гривень постачальнику ТОВ «Облік».

Станом на 07.11.2006 року кредиторська заборгованість ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” перед ТОВ «Облік» за договором купівлі продажу модулю шліфованого МШ-3-2 складає 71920,00 гривень.

Відповідачем не спростовується наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення суми ПДВ у розмірі 60833,33 гривень до податкового кредиту, внаслідок виконання договірних зобовязань між ТОВ „Фірма „Донбаскамінь та ТОВ «Облік».

Сторонами не спростовується, що фактична сплата податку на додану вартість в межах спірних правовідносин, була здійснена лише за наслідками виконання договірних зобовязань між ТОВ „Фірма „Донбаскамінь ТОВ «Облік».

В свою чергу, актом перевірки встановлено, що ТОВ «Облік» сума податку на додану вартість включена до податкових зобовязань відповідного періоду, відображена у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за квітень 2005 року.

Вказані обставини встановлені податковим органом на підставі довідки зустрічної перевірки № 237/23-4 від 10.10.2005 року, здійсненої фахівцем ДПІ у Київському районі м. Донецька (а.с.9).

Що стосується висновків акту перевірки щодо встановлених порушень у вигляді завищення відємного значення ПДВ за квітень 2005 року, які в свою чергу, повязані із відсутністю фактичних розрахунків позивачем із постачальником ЗАТ «ВО «Техсировина», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 14.04.2005 року між позивачем та ЗАТ «ВО «Техсировина» укладено договір купівлі продажу нерухомого майна від 14.04.2005 року № 07/04.

Детальний перелік майна обумовлений у специфікації № 1 до договору купівлі - продажу нерухомого майна від 14.04.2005 року № 07/04.

Ціна договору складає 14967252,00 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 2 494542,00 гривень.

Факт передачі нерухомого майна підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту прийому передачі від 18.04.2005 року № 1 на суму 14967252,00 гривень та податковою накладною від 18.04.2005 року № 9 на суму 14967252,00 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 2 494542,00 гривень.

Часткове погашення заборгованості по цій господарській операції відбулось 19.05.2006 року в порядку ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Водночас, згідно описової частини акту перевірки обставин щодо фактичних розрахунків з постачальником ЗАТ «ВО «Техсировина» не встановлено.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що фактичних розрахунків позивачем із постачальником ЗАТ «ВО «Техсировина» станом на момент проведення перевірки не здійснено.

Суд також не приймає до уваги документи надані позивачем на підтвердження фактичних розрахунків позивачем із постачальником ЗАТ «ВО «Техсировина», зокрема такі як акти звірки від 25.01.2007 року, заява про залік зустрічних однорідних вимог, акт прийому передачі векселів від 25.01.2007 року, вексель серії АА 0212192 від 25.01.2007 року, додаткову угоду до договору купівлі - продажу № 07/04 від 14.04.2005 року.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Зазначений пункт регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є обєктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобовязань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту векселі).

Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 зазначеного Закону для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання з цього податку, крім податкових векселів. Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобовязань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”: векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають обєкти оподаткування (пункт 3.1 статті 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Таким чином, документи, що надані позивачем і складені вже після проведення перевірки за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення рішення, не свідчать про фактичне здійснення розрахунків та не створюють жодних правових наслідків для спірних правовідносин.

Згідно ч.1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Таким чином, оскільки відповідачем доведено обґрунтованість висновків акта перевірки в частині завищення відємного значення ПДВ на суму 2506528,67 гривень, (встановлене заниження 2567362,00 грн. фактична сплата 60833,33 гривень = 2506528,67 грн.) зменшення суми бюджетного відшкодування визначеного згідно спірного податкового повідомлення - рішення підтверджується в частині 2506528,67 гривень.

Водночас під час розгляду справи судом неодноразово було витребувано у відповідача розрахунок штрафних (фінансових) санкцій застосованих спірним податковим повідомленням - рішенням.

Однак вимоги суду в цій частині не були виконані.

До того ж представником відповідача у судовому засіданні не надано жодних вмотивованих пояснень щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 873823,40 гривень.

Правовою підставою застосування штрафної фінансової санкції у спірному податковому повідомленні - рішенні зазначено підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ, згідно якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Разом з тим судом встановлено, що сума 873823,40 гривень утворилась у звязку із нарахуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50 % від суми 1747646,80 гривень, внесення якої до спірного податкового повідомлення рішення є безпідставним, оскільки не стосуються періоду, що перевірявся згідно акту від 08.12.2005 року № 774/23-4/13477761.

Представником відповідача у судовому засіданні також не надано вмотивованих пояснень щодо підстав включення суми 1747646,80 гривень до спірного податкового повідомлення рішення.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення рішення в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування на суму 60833,33 гривень та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 873823,40 гривень.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2,30 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, про скасування податкового повідомлення-рішення № 33510/10/23-4130003782340/0 від 16.12.2005 року, - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, № 33510/10/23-4130003782340/0 від 16.12.2005 року в частині визначення завищення бюджетного відшкодування на суму 60833,33 гривень та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 873823,40 гривень.

Присудити з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” витрати зі сплати судового збору у розмірі 2,30 грн. (дві гривні тридцять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14 березня 2011 року.

Повний текст постанови складений 19 березня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.