Постанова № 14396561, 17.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2011 р. справа № 2а-24204/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кониченка О.М.

при секретарі

13 год. 25 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 109

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Мірошниченко А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекс -2000» м. Дружківка

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка

про скасування податкових повідомлень рішень від 23.03.2010 року №№ 0000092320/0, 0000082320/0, від 19.04.2010 року №№ 0000092320/1, 0000082320/1, від 06.09.2010 року №№ 0000092320/2, 0000082320/2 частково, в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі визнання нікчемного правочину на загальну суму 141337,7 грн., з яких податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 76003,7 грн. (54446 грн. сума по податку та 21557,7 грн. сума штрафних санкцій) та податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 65334 грн. (43556 грн. сума по податку та 21778 грн. сума штрафної санкції)

За участю

представників сторін:

від позивача: Макаров В.М. за довір.

від відповідача: Константінеді О.М. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метекс - 2000» м. Дружківка, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання дій ДПІ у м. Дружківка щодо направлення податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 року №№ 0000092320/2, 0000082320/2 протиправними, скасування податкових повідомлень рішень №№ 0000092320/0, 0000082320/0 від 23.03.2010 року, №№ 0000092320/1, 0000082320/1 від 19.04.2010 року, №№ 0000092320/2, 0000082320/2 від 06.09.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у м. Дружківка було проведено планову виїзну перевірку «ТОВ «Метекс-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 рік. За результатами перевірки складено акт № 67/2300/34247003 від 10.03.2010 року. На підставі акту перевірки відповідачем було направлено на адресу підприємства податкові повідомлення-рішення від 23.03.2010 року №№ 0000092320/0, 0000082320/0. Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 02.04.2010 року позивач звернувся зі скаргою до відповідача. За наслідками розгляду скарги податковою інспекцією було прийнято рішення від 19.04.2010 року № 5763/10/25-013-3/7, яким скарга підприємства була залишена без задоволення, а повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду скарги інспекцією були надіслані на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №№ 0000092320/1, 0000082320/1 від 19.04.2010 року. Підприємством зазначені повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА у Донецькій області. Рішенням ДПА в Донецькій області від 09.06.2010 року № 9542/10/25-013-5 повторна скарга позивача була залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін. Податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду повторної скарги не направлялись. Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до ДПА України з повторною скаргою. Рішенням ДПА України від 21.08.2010 року скарга позивача була залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін. На адресу позивача були направлені податкові повідомлення-рішення 0000092320/2, 0000082320/2. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та вважає висновки акту перевірки не обєктивні та такі що не відповідають фактичним обставинам.

З урахуванням того, що позивачем було здійснено процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №№0000092320/0, 0000082320/0 від 23.03.2010 року, тобто підприємство зверталось з первинною та повторними скаргами до ДПІ у м. Дружківка, ДПА у Донецькій області та ДПА України які були залишені без задоволення, інспекцією були надіслані на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №№ 0000092320/1, 0000082320/1 від 19.04.2010 року, №№ 0000092320/2, 0000082320/2 від 06.09.2010 року та які були отримані ТОВ «Меткс-2000» вже після подання позову до суду. Позивач просить скасувати крім податкових повідомлень рішень №№ 0000092320/0, 0000082320/0 від 23.03.2010 року, ще й №№ 0000092320/1, 0000082320/1 від 19.04.2010 року, №№ 0000092320/2, 0000082320/2 від 06.09.2010 року. Та просив суд визнати дії ДПІ у м. Дружківка щодо направлення податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 року №№ 0000092320/2, 0000082320/2 протиправними.

14 січня 2010 року представник позивача надав до судового засідання уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просив скасувати податкові повідомлення рішення від 23.03.2010 року №№ 0000092320/0, 0000082320/0, від 19.04.2010 року №№ 0000092320/1, 0000082320/1, від 06.09.2010 року №№ 0000092320/2, 0000082320/2 частково, в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі визнання нікчемного правочину.

24 січня 2011 року представник позивача надав до судового засідання доповнення до заяви про уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просив скасувати податкові повідомлення рішення від 23.03.2010 року №№ 0000092320/0, 0000082320/0, від 19.04.2010 року №№ 0000092320/1, 0000082320/1, від 06.09.2010 року №№ 0000092320/2, 0000082320/2 частково, в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі визнання нікчемного правочину на загальну суму 141337,7 грн., з яких податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 76003,7 грн. (54446 грн. сума по податку та 21557,7 грн. сума штрафних санкцій) та податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 65334 грн. (43556 грн. сума по податку та 21778 грн. сума штрафної санкції).

Відповідач проти позову заперечував з тих самих підстав, що викладені у письмових запереченнях на позов.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метекс -2000» м. Дружківка є юридичною особою, 21.04.2006 року зареєстроване Виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області за № 423, включене до ЄДРПОУ за № 34247003, знаходиться на податковому обліку ДПІ у м. Дружківка з 321.04.2006 року.

Працівниками Державної податкової інспекції у м. Дружківка було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Метекс-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 рік. За результати перевірки складено акт № 67/2300/34247003 від 10.03.2010 року.

Актом перевірки встановлено зокрема порушення:

-п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року № 283/97-ВР та п.1.6 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, - затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143;

-абз. 2 п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР в редакції від 03.04.1997 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000092320/0 від 23.03.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 86059,90 грн. та № 0000082320/0 від 23.03.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 65334 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 02.04.2010 року звернувся з первинною скаргою до Державної податкової інспекції у м. Дружківка. За наслідками розгляду первинної скарги податковою було прийнято рішення від 19.04.2010 року № 5763/10/25-013-3/7, яким скарга підприємства була залишена без задоволення, а повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду скарги інспекцією були надіслані на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №№ 0000092320/1, 0000082320/1 від 19.04.2010 року. Підприємством зазначені повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА у Донецькій області.

Рішенням ДПА в Донецькій області від 09.06.2010 року № 9542/10/25-013-5 повторна скарга позивача була залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін. Податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду повторної скарги не направлялись.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до ДПА України з повторною скаргою. Рішенням ДПА України від 21.08.2010 року № 8409/6/25-0515 скарга позивача була залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду скарги на адресу позивача були надіслані податкові повідомлення-рішення №№ 0000092320/2, 0000082320/2 від 06.09.2010 року, які були отримані підприємством 09.09.2010 року.

Актом перевірки порушення п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями та п.1.6 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, - затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 підприємством було занижено суму валового доходу по рядку 01.1 Декларацій "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" в розмірі 5053 грн., у тому числі занижено за 3 квартал 2008 року у сумі 5053 грн. та, як наслідок, за 2008 рік у сумі 5053 грн. в результаті того, що ТОВ «Метекс-2000» невірно була врахована сума попередньої оплати, яка була отримана на розрахунковий рахунок підприємства від здійснення операцій з продажу метизної продукції.

Встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року № 283/97-ВР, підприємством у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" завищено суму валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства всього на суму 217781 грн., у тому числі за З квартали 2008р. на суму 63023грн,, за 2008 рік на суму 73230грн, за 1 квартал 2009р. на суму 52277 грн., за півріччя 2009р. на суму 91742грн, за З квартали 2009р. на суму 144551грн., в результаті того, що до складу валових витрат та декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ "Метекс-2000" було віднесено витрати за отримання інформаційно-маркетингових послуг, які не несуть додаткової інформації, яку можливо використати у межах фінансово-господарської діяльності підприємства.

При цьому в акті перевірки було визначено про те, що ТОВ « ПГ Авітек» для позивача були знайдені нові партнери. Податковим органом зроблений висновок про те, що частина підприємств, яка зазначена у Звітах не є новими партнерами і тому у позивача не повинно було виникнути необхідності для їхнього пошуку агентом, а надані останнім послуги не несуть додаткової інформації, яку можна використати у господарській діяльності. Тому відповідачем із загальної суми витрат були виключені витрати, які сплачені агенту по контрагентам, з якими позивач мав правовідносини. При цьому відповідач визначив самостійно відсоток винагороди із сум сплачених позивачем контрагенту.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Основним видом діяльності ТОВ «Метекс-2000» є оптова торгівля метизної продукції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат віднесено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом абз.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «ПГ «Авітек» та ТОВ «Метекс-2000» було укладено агентський договір від 03.06.2008 року № 01/07-08 про надання послуг (сприяючих складанню договорів), згідно з п.1.1 якого ТОВ «Метекс-2000» (у подальшому «підприємство») доручає, а ТОВ «ПГ «Авітек» (у подальшому «комерційний агент») приймає на себе зобов'язання виступати в якості рекламного агента та надавати маркетингові послуги «підприємству» з продажу продукції «підприємства», комплектування та асортимент якої передбачені сторонами в Додатку 1, який є невід'ємною частиною вказаного договору. Комерційний агент здійснює пошук партнерів, підготовлює контракти, угоди та договори, здійснює інші послуги, які сприяють укладенню договорів і інших угод між позивачем та його контрагентами.

Крім того, у звітах агента, які підписані останнім та позивачем зазначено, що знайдені нові партнери, проведені переговори та укладені нові договори та угоди, а також проведені роботи по супроводженню діючих договорів(формування заявки по кількості та асортименту, слідкування за своєчасним відвантаженням та отриманням оплати) і відвантаження метизної продукції.

Витрати внаслідок отримання агентських послуг згідно зазначеного агентського договору, на вартість яких податковою інспекцією зменшено валові витрати підприємства, було підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (договори, акти виконаних робіт, звіти, податкові накладні), та які були надані перевіряючим. Крім того, перевіряючи отримали усі документи та усні пояснення, що згідно отриманих агентських послуг від ТОВ « ПГ Авітек» результатом є укладені договори на поставку покупцями метизної продукції, продажем якої займається ТОВ «Метекс-2000», та був отриманий підприємством прибуток. Укладення агентського договору є повністю доцільним та правомірним.

Згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В акті перевірки Державна податкова інспекція також вказує на те, що агентський договір від 03.06.2008 року № 01/07-08 є нікчемним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме: 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції яка діяла на час складання акту перевірки) передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України свідчили про нікчемність правочину - агентського договору від 03.06.2008 року № 01/07-08, також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку (з огляду на нині діючу редакцію ч.3 ст. 228 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави), тому будь-які підстави для того, щоб вважати його нікчемним, відсутні, оскільки з наведеного вбачається, що позивач отримав послуги, в тому числі із супроводження договорів із існуючими контрагентами, що підтверджується актами виконаних робіт, звітами, податковими накладними.

Відповідач не надав суду доказів того, що послуги отримані позивачем від агента не були використані у власній господарській діяльності. Посилання відповідача про те, що позивач не мав потреби у отриманні послуг за наявності існуючих договорів до уваги судом не приймається, оскільки агент надав зазначені послуги, що підтверджується документами долученими до справи. При цьому суд звертає увагу на дві обставини: по - перше, факт надання послуг, які не були визначені у агентському договорі підтверджується звітами про надання послуг, які викладені у письмовій формі та узгоджені керівниками підприємств, по друге - відповідач самостійно визначав відсоток від вартості відвантаженої продукції по актам здачі - приймання виключивши їх із сум валових витрат. Метод визначення відсотків не передбачений діючим законодавством.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем зроблений хибний висновок стосовно необґрунтованого віднесення до валових витрат здійснених позивачем, тому позовні вимоги стовно скасування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 76003,7 грн. (54446 грн. сума по податку та 21557,7 грн. сума штрафних санкцій) підлягають задоволенню.

Також, в акті перевірки Державною податковою інспекцією зазначено, що підприємством порушено абз.2 п.п.7.4.1 п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість всього на суму 43556 грн., в результаті того, що до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за перевіряємий період включено суми ПДВ по придбанню інформаційно-маркетингових послуг, які не несуть мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

В ході проведення перевірки ДПІ у м. Дружківка встановлено, що ТОВ «Метекс-2000» за перевіряємий період з 01.07.2008 рік по 30.09.2009 рік було отримано інформаційно-маркетингові послуги від ТОВ «Промислова група «Авітек», на загальну суму ПДВ 61428 грн. В зв'язку з цим, згідно з отриманими від ТОВ «ПГ «Авітек» податковими накладними, до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ у перевіряємому періоді ТОВ «Метекс-2000» було включено суму ПДВ в розмірі 61428 грн.

Перевіркою встановлено, що інформаційно-маркетингові послуги, отримані від ТОВ «Промислова група «Авітек», частково були використані, в господарській діяльності підприємства, а частково не були використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності ТОВ «Метекс-2000».

При цьому відповідач посилався на пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким було передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

З огляду на те, що судом у вищезазначеній постанові встановлено необґрунтованість висновків відповідача стосовно виключення із валових витрат сум, сплачених агенту і відсутність порушення закону про оподаткування прибутку підприємств, скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств позовні вимоги стовно визначення податку на додану вартість підлягають задоволенню. Позивачем надані суду як податкові накладні так і банківські виписки, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги з урахуванням доповнень до уточнень до позовної заяви підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат з державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекс -2000» м. Дружківка до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про скасування податкових повідомлень рішень від 23.03.2010 року №№ 0000092320/0, 0000082320/0, від 19.04.2010 року №№ 0000092320/1, 0000082320/1, від 06.09.2010 року №№ 0000092320/2, 0000082320/2 частково, в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі визнання нікчемного правочину на загальну суму 141337,7 грн., з яких податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 76003,7 грн. (54446 грн. сума по податку та 21557,7 грн. сума штрафних санкцій) та податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 65334 грн. ( 43556 грн. сума по податку та 21778 грн. сума штрафної санкції) - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.03.2010 року № 0000092320/0, від 19.04.2010 року № 0000092320/1 від 06.09.2010 року № 0000092320/2 частково, в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на підставі визнання нікчемного правочину на загальну суму 141337,7 грн., з яких податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 76003,7 грн. (54446 грн. сума по податку та 21557,7 грн. сума штрафних санкцій).

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.03.2010 року № 0000082320/0, від 19.04.2010 року № 0000082320/1, від 06.09.2010 року № 0000082320/2 частково, в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на підставі визнання нікчемного правочину у розмірі 65334 грн. (43556 грн. сума по податку та 21778 грн. сума штрафної санкції).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекс -2000» м. Дружківка судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 17 лютого 2011 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 22 лютого 2011 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.