Постанова № 14387961, 21.03.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-а-476/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Золотарьова Л.І.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання незаконною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати діяльність відповідача незаконною, щодо не нарахування позивачу державної пенсії та додаткової пенсії з 01.01.2007 року та зобов'язати відповідача провести з 01.01.2007 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат, нарахування та виплату позивачу заборгованості з державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, зобовязати відповідача призначити йому в подальшому основну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком і виплачувати щомісячно в подальшому та стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що йому, як постраждалому в наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи необхідно виплачувати пенсію в розмірі, який дорівнює 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої повинен складати - 50 % мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Оскільки розмір фактично виплачуваної пенсії був значно нижчим, він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в письмовій формі, однак пенсія відповідачем не була перерахована, тому дії відповідача є незаконними.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова відкрите скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про перерахунок пенсії.

Позивач до судового засідання не зявився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, у запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ч. 5 ст. 54 Закону №796 передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, а не ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», тому і пенсія відповідачу була призначена та виплачена відповідно до ПКМ України в повному обсязі, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. Також, представник відповідач наполягала на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України. Надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені факти та відповідні до них правовідносини.

В ході судового розгляду було встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та є інвалідом ІІІ групи з 30.03.1992 року. (згідно із довідкою МСЕ серії ВТЭ 9 № 057577).

Відповідно до ч.І ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту Закон №796).

Суд зазначає, що ст. 49 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам віднесено до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після визнання права на державну пенсію.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам III групи 50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі ст. 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Згідно зі ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум на одну особу з розрахунком на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у розмірі з 01 січня 2007 350 грн. з 1 квітня 359 грн., з 1 жовтня 366 грн..

Відповідно до ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у розмірі з 01 січня 2007 380 грн., з 1 квітня 406 грн., з 1 жовтня 411 грн..

Враховуючи зазначене відповідач повинен зробити перерахунок та виплату позивачу державної та додаткової пенсії виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму починаючи з 01.01.2007р. по 31.12.2007р..

З положень Закону України, від 28.12.2007, № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вбачається, що текст ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 20% прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18. підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24 - 34. підпунктів 1-6, 8 - 12, пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

У рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/2008 також зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

В зазначеному Рішенні Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п. 28 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” втратило чинність 22 травня 2008 року.

Отже, суд вважає, що з моменту прийняття рішення Конституційного суду, а саме з 22.05.2008р. відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату позивачу основної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлена пенсія інвалідам 3 групи першої категорії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої повинен складати - 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV. Та зазначене нарахування відповідач повинен здійснювати до 08.09.2009р.(на момент прийняття судового рішення), оскільки до зазначеної дати діють ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції на 09.07.2007р..

Таким чином, перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідач повинен зробити позивачу виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму починаючи з 22.05.2008 року.

Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»№835 VІ від 26.12.2008 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визначені неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»дію Закону України «Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не зупинено. Таким чином, відповідач у 20092010 рр. повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає, необхідним зобовязати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, враховуючи положення ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка визначає що нараховані суми не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком з нарахуванням втрати частини доходів.

Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФ У в Київському районі м. Харкова, по не виконанню з 01.10.2007 року по 31.12.2007 рік. та з 22.05.2008 року приписів ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання державної та додаткової пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 76 ЗУ “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 08.2.1995 року, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров*ю особи, не обмежується строком давності.

Стосовно вимоги позивача, щодо зобов'язання відповідача після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості з належних позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах призначити до виплати позивачу у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє не відповідає вимогам закону, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 ст. 87 КАС України до судових витрат відносяться витрати на правову допомогу, до яких згідно пункту 1 статті 90 цього Кодексу належать витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Позивачем не надано доказів, підтверджуючих, що сплачені позивачем ТОВ «Надія»у м. Харкові 500 грн., є витратами за надання правової допомоги адвокатом або іншими фахівцями в галузі права в розумінні ст. 90 КАС України, а тому ці витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в якості судових витрат.

Керуючись ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 ХII від 28 лютого 1991 року зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року №3108 року IV, ст.. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 8-14, 71, 155, 159, 160 164, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність УПФ України в Київському районі м. Харкова, по не виконанню з 01.01.2007 року по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. приписів ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2007 року по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 21.03.2011 року.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року21.03.2011 року..

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий -