Рішення № 14382326, 23.03.2011, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Справа № 2-136/11

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 березня 2011 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

при секретарі Галич О.П.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Подпругіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Укртрансконтейнер»про захист трудових прав (третя особа первинна профспілкова організація працівників контейнерного терміналу Іллічівського морського торговельного порту),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Іллічівського міського суду з позовною заявою, у якій, згідно останнього уточнення, просив визнати наказ директора Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»за № 128 л від 23.09.2009 р. про його звільнення за ст. 40 п. 3 КЗпП України незаконним, визнати його звільненим з ПП «УТК»за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 25.09.2009 р., стягнути з відповідача судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивовані невідповідністю процедури звільнення позивача приписам трудового законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 149 КЗпП України та ч. 1 ст. 43 КЗпП України.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Приватне підприємство «Укртрансконтейнер»позовні вимоги не визнало, з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с. 24, 41-45), підтриманих у судовому засіданні представником відповідача.

За клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на його стороні, залучено первинну профспілкову організацію працівників Контейнерного терміналу Іллічівського морського торговельного порту (далі Профспілка), членом якої є позивач, і яка згідно письмових пояснень (а.с. 97-98), а також пояснень її представника, наданих суду під час судового засідання, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та перевіривши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно наказу № 31 від 01.08.2005 р., ОСОБА_3 з 04.08.2005 р. прийнятий на роботу у Приватне підприємство «Укртрансконтейнер»на посаду менеджера з експлуатації виробничого підрозділу (а.с. 15).

Наказом за № 10-Н від 09.07.2009 р. в звязку із невиконанням розпорядження директора Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»№ 1 від 09.07.2009 р. оголошено догану менеджеру з експлуатації ОСОБА_3 Зі змістом наказу, а також порядком накладення стягнення позивач був незгоден, оскільки не давав пояснень (а.с. 14,18).

Наказом за № 14-Н від 08.09.2009 р. в звязку із невиконанням розпорядження директора Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»№ 4 від 31.09.2009 р. оголошено догану менеджеру з експлуатації ОСОБА_3 (а.с. 20).

Згідно наказу № 128-л від 23.09.2009 р. позивач звільнений за ст. 40 п. 3 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку). Як вбачається з тексту наказу № 128-л від 23.09.2009 р. підставою для його винесення стали догани, оголошені згідно наказів за № 10-Н від 09.07.2009 р. та № 14-Н від 08.09.2009 р.(а.с. 32)

Суд вважає, що наказ № 128-л від 23.09.2009 р. не може вважатись законним з оглядом на наступне.

Частиною 2 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).

Згідно розяснення, яке міститься у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно зясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Тобто, у справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України в кожному конкретному випадку має бути зясовано, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у звязку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Іншими словами, чинним законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Разом із тим, з матеріалів справи, зокрема, наказу № 128-л від 23.09.2009 р. та подання до Профспілки (а.с. 112), вбачається, що звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України відбулось як раз на підставі фактичної наявності сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення (накази за № 10-Н від 09.07.2009 р. та № 14-Н від 08.09.2009 р.), а не в звязку із безпосереднім порушенням ОСОБА_3 трудової дисципліни, що є неприпустимим з оглядом на приписи ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а також ст. 147 КЗпП України, якою встановлена можливість застосування за кожне порушення трудової дисципліни лише одного дисциплінарного стягнення.

Крім того, відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як вбачається з письмового рішення Профспілки за вих. № 165 від 21.09.2009 р., на якому міститься відмітка Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»про його отримання 21.09.2009 р. (а.с. 22-23), у наданні згоди на звільнення позивача відповідачеві було відмовлено.

При цьому, на думку суду, не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що позивачем не доведено факт членства у первинній профспілковій організації працівників Контейнерного терміналу Іллічівського морського торговельного порту, оскільки це спростовується встановленими у судових засіданнях обставинами, підтвердженими письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, зокрема, поясненнями третьої особи, заявою ОСОБА_3 про прийняття до членів профспілкової організації Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»від 15.09.2005 р., довідкою Профспілки за від 01.11.2010 р., протоколом загальних зборів членів Профспілки від 09.07.2009 р..

За викладених обставин, наказ № 128-л від 23.09.2009 р. має бути визнаний незаконним.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_3 про визнання його звільненим з Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 25 вересня 2009 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень відповідача згідно змін до штатного розкладу № 33 від 25 вересня 2009 року, посаду менеджера з експлуатації, на якій працював позивач до звільнення, було виключено зі штатного розкладу ПП «УТК», і на даний момент така посада на підприємстві відсутня. Крім того, в звязку із неможливістю здійснення господарської діяльності, повязаної із розірванням в судовому порядку договору про спільну діяльність № 435-О, укладеного 22.06.2005 року між ПП «УТК»та ДП «ІМТП», згідно наказу за № 64«а»- общ. від 04.11.2009 року «Про скорочення штату працівників», штат працівників Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»з 11.01.2010 року скорочено на 628 одиниць; господарська діяльність підприємством фактично не ведеться.

Згідно розяснення, яке міститься у абз. 3 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобовязує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим зап. 1 ст. 40 КЗпП у звязку з ліквідацією підприємства, установи, організації».

В звязку із тим, що ОСОБА_3 позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також про поновлення на роботі не заявляв, беручи до уваги скорочення відповідачем посади менеджера з експлуатації та фактичне згортанням ПП «УТК»господарської діяльності, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про визнання його звільненим з ПП «УТК»за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 25 вересня 2009 року.

Згідно частин 1 та 3 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним наказ директора Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»за № 128 л від 23.09.2009 року про звільнення ОСОБА_3 за ст. 40 п. 3 КЗпП України.

Визнати ОСОБА_3 звільненим з Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 25 вересня 2009 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»(68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 10, код ЄДРПОУ: 33140204) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) витрати на ІТЗ судового розгляду в розмірі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Укртрансконтейнер» (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 10, код ЄДРПОУ: 33140204) в дохід держави судовий збір в розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Пушкарський Д.В.