Рішення № 14376277, 16.03.2011, Оріхівський районний суд Запорізької області

Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 2-819-307/11

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

16.03.2011 11:30:19 оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого суддіШудирк А.А.

При секретаріПіхуля Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Оріхівського районного суду Запорізької області по вулиці Першотравнева, 23 в місті Оріхові Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Управління державного казначейства у Запорізькій області про зобовязання виконати обовязок в натурі, -

В С Т А Н О В И В :

20 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що вона має майнові права на грошовий вклад. Наявність якого підтверджується ощадною книжкою з рахунком НОМЕР_1.

Згідно статті 1064 Цивільного кодексу України (Ощадна книжка):

1. Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою.

В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент предявлення ощадної книжки у банк.

2. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

3. Видачі банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі предявлення ощадної книжки.

Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для предявлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

22.09.2010 р. вона звернулась до відповідача з вимогою про видачу грошей з ощадної книжки з рахунка НОМЕР_1.

Але відповідач до чинного часу не повернув їй гроші. У своїй відповіді відповідач зазначив: «згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9.01.2008 р. № 1 компенсаційні виплати здійснювались вкладникам, після внесення даних про них в інформаційно-технічну систему «Реєстр вкладників заощаджень громадян», - в межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше 1000 гривень на одного вкладника. Виплати по вкладам понад встановленого розміру постановою КМУ не передбачені.».

Відповідно до ст. 1068 п. 3 ЦК України банк зобовязаний віддавати гроші.

У відповідності до п. 2 ст. 1060 ЦК України відповідач повинен був видати вклад по першій вимозі вкладника. У цій статті визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі сплином встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Обмеження на розпорядження рахунком допускається тільки за рішенням суду або в випадках встановлених законом.

Законом вважається нормативний акт прийнятий Верховною Радою України який вступив в законну силу. Нормативних актів які припиняють право власності Верховна Рада не приймала, тому що це обмежує ст. 41 Конституції України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої ст. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України). В Україні надзвичайний стан не вводився.

Зазначає, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 7, 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», за конституційним зверненням ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших громадян щодо офіційного тлумачення положень статей 22, 41, 64 Конституції України (справа про заощадження громадян) від 10 жовтня 2001 року № 13-рп/2001 встановлено:

-неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції України призвело, на думку заявників, до порушення їх права власності, зокрема щодо повернення за першою вимогою їхніх вкладів та права розпоряджатися ними.

Вирішуючи спір щодо конституційності положень статей 7, 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», Конституційний Суд України виходив з такого:

п. 5 рішення Відповідно до Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша статті 41); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, права приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41).

Грошові кошти є обєктом права власності, в тому числі приватної (стаття 13 Закону України «Про власність». Відповідно до статті 384 Цивільного кодексу Української РСР громадяни можуть зберігати кошти в державних банківських та інших кредитних установах розпоряджатися вкладами, одержувати по вкладах доход у вигляді процентів або виграшів, провадити безготівкові розрахунки відповідно до статутів зазначених установ та виданих у встановленому порядку правил.

Наука цивільного права виходить з того, що розміщення особою коштів на рахунках ощадного банку з метою їх збереження є реалізацією її права власності на ці кошти і водночас укладенням між вкладником і ощадним банком цивільно-правової угоди (договору банківського вкладу), підтвердженням якої є ощадна книжка.

Реальність будь-якого субєктивного права власності полягає в його гарантованості. Вклади фізичних осіб Ощадного банку України, зазначається в Законі України «Про банки і банківську діяльність», гарантуються державою (частина друга статті 57).

Що ж стосується зобовязання держави гарантувати вклади фізичних осіб Ощадного банку України, то ці зобовязання мають цивільно-правовий характер. Держава, зазначається в частині другій статті 384 Цивільного кодексу Української РСР, гарантує таємницю вкладів, їх збереження і видачу за першою вимогою вкладника.

Ці положення законодавства узгоджуються з наведеними вище положеннями Конституції України, а також частиною другою статті 3 Основного Закону. Відповідно до якої права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

п. 5.2. рішення Одним із способів захисту права власності вкладників є відновлення становища, яке існувало до порушення цього права (частина перша статті 6 Цивільного кодексу Української РСР).

Законом, окремі положення якого оспорює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, встановлено зобовязання держави перед громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які внаслідок інфляції та інших обставин фактично втратили свої грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також в установи Ощадного банку України протягом 1992-1994 років, якщо вони перебували на його рахунках не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років (стаття 1). Суть цих зобовязань полягає у збереженні та відновленні реальної вартості зазначених заощаджень громадян шляхом їх одноразової компенсаційної індексації установами Ощадного банку України протягом грудня 1996 року березня 1997 року, що й було зроблено та засвідчено видачею ощадних книжок вкладником (статті 2, 5) Подальша компенсаційна індексація заощаджень громадян відповідно до положень частини другою статті 3 Закону здійснюється під час видачі вкладів.

Відновлення заощаджень громадян шляхом компенсаційної індексації в установах Ощадного банку України означає не тільки поновлення їх реальної вартості, але й право вкладника як власника своїх грошових заощаджень вимагати повернення відновленої і проіндексованої суми цього вкладу.

п. 5.3. рішення Відповідно до Конституції України право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

З огляду на ці положення встановлений Законом (стаття 7) механізм, відповідно до якого заощадження повертаються не за першою вимогою вкладника, як це передбачено статтею 384 Цивільного кодексу Української РСР, а «у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік», обмежує конституційне право власності громадян, грошові вклади яких відновлені шляхом компенсаційної індексації в Державному ощадному банку України.

п. 7 рішення відновлені та проіндексовані згідно із Законом вклади є обєктом права приватної власності громадян. З огляду на це дія статей 22,41, 64 Конституції України, про необхідність офіційного тлумачення яких йдеться в конституційному зверненні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших громадян, поширюється також і на відносини власності, обєктом яких є зазначені вклади.

На підставі викладеного і керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вирішив: Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»від 21 листопада 1996 (зі змінами) в частині щодо повернення заощаджень громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, відновлених та проіндексованих згідно з цим Законом в установах Ощадного банку України, залежно «від віку вкладника»та «інших обставин».

В аспекті конституційного звернення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших громадян положення статей 22, 41, 64 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється також на відносини власності, обєктом яких є вклади, відновлені та проіндексовані згідно з Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»в установах Ощадного банку України.

Положення статті 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

На підставі Європейської конвенції про захист основних прав та свобод людини відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»конвенція та практика Європейського суду з прав людини виступає як джерело права на Україні. Таким чином вона має право звертатись до суду мотивуючи свої вимоги рішеннями Європейського суду з прав людини, відмова будь-якого суду України в розгляді її вимог з приводу порушень конвенції та застосування практики Європейського суду з прав людини, вже є порушенням ст. 6 ч. 1 Європейської конвенції про захист основних прав та свобод людини.

Невидача відповідачем їй грошей по вкладу є прямим порушенням статті першої Протоколу № 1 Європейської конвенції про захист основних прав та свобод людини. В статті 1 Протоколу № 1 Конвенції вказано: «Всяка фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.»

У своєму рішенні Європейський Суд з прав людини по справі «Бурдов проти Росії»№ 59498/00,п. 40 встановив, що «заявлення права», про яке йдеться в статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд у примусовому порядку.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється на підставі ст. 55 Конституції України та статті 16 Цивільного кодексу України, де визначено що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

п. 5) примусове виконання обовязку в натурі;

Вважає, що за даних обставин необхідно застосувати до відповідача примусове виконання обовязку в натурі. Обовязок цей витікає з положень Цивільного кодексу України та покладено державою на відповідача.

Позов подається за місцем знаходження філії або представництва відповідача у Оріхівському районі Запорізької області, тобто згідно п. 7 ст. 110 ЦПК України (п. 7 Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть предявлятися також за їх місцезнаходженням.) місцем розгляду справи позивач визначає Оріхівський районний суд Запорізької області.

Позивач в судове засідання не зявилася, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена у встановлений законодавством спосіб, до суду надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі та прохає його задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні не зявилися, надали заперечення проти позову, в якому пояснили, що вимоги позивача необґрунтовані, так як зобовязання по відновлення втрачених заощадження взяла на себе держава, а тому повернення втрачених заощаджень регулюється відповідним законом.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог були зроблені пасинням на норми законодавства, які вже не діють, а саме Закон України «Про власність», а також на норми цивільного законодавства, а саме Цивільний кодекс України в редакції 2003 року, який не регулює правовідносини з відновлення втрачених заощадження громадян, що були зроблені до часу незалежності України.

Також, позивач визначив відповідачем Філію Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка не є юридичною особою, а тому і не має процесуальної дієздатності, звідси і виступати відповідачем по справі не може.

Судовим слідством встановлено, що позивач має ощадну книжку за рахунком НОМЕР_1, у Відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Тому, вирішуючи цей спір, суд прийшов до висновку, що мова йде не про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання укладеного між вкладником та ощадним банком договору, а про повернення відновлених у встановленому порядку заощаджень.

Виходячи із загального правила ст. 2 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які передбачають, що держава зобовязується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

Даним Законом, зокрема, визначено, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться виключно в грошовій формі за рахунок державного бюджету, починаючи з 1997 р. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. Відновлення і повернення проіндексованих заощаджень провадиться лише через установи Ощадного банку України в межах коштів перерахованих для цих цілей Головним управлінням Державного казначейства.

Порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України визначається Кабінетом Міністрів України. Заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Крім того, Ощадний банк України провадить виплату проіндексованих заощаджень в межах передбачених для цього Державним бюджетом України і перерахованих з нього грошових сум, встановленої поетапності та черговості їх повернення, визначеного співвідношення між групами вкладників.

Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також в разі смерті вкладника обсяг виплат частини проіндексованого вкладу спадкоємцям або іншим особам, які взяли на себе організацію похорону, згідно ч. 2 ст. 7 згаданого Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, встановив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не передбачено коштів на повернення проіндексованих заощаджень громадян України, і які в свою чергу і не були перераховані відповідачу.

При таких обставинах, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 27, 31, 60, 74, 76, 167, 199, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України, ст.ст. 2, 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Управління державного казначейства у Запорізькій області про зобовязання виконати обовязок в натурі, -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 держмито в сумі 54,00 грн. на рахунок 31417537700212 код одержувача 34676974 і на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр»витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 83 грн. на р/р 26001014180002, код ЄДРПОУ 30045370, банк: ВАТ «Банк Універсальний»м. Львів, МФО банку: 325707.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а для осіб які не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:А.А. Шудрик