Постанова № 14361618, 10.06.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-2291/08/6/0170

10.06.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЯковенко С.Ю.,

суддів Горошко Н.П. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняСкубілова Г.В.

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши апеляційні скарги Прокуратури АР Крим, ОСОБА_2, Головного Державного казначейства України (вул.Севастопольська, 19, м.Сімферополь, 95015 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Латинін Ю.А, судді Яковлев С.В., Цикуренко А.С.) від 11.12.09 у справі №2а-2291/08/6

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

доПрокуратури АР Крим (вул. Севастопольська 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015) Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6,Київ 14,01014) 3-тя особа:

Прокурор АР Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009 (головуючий суддя Латинін Ю.А., судді Яковлєв С.В., Цикуренко А.С.) частково задоволено позов ОСОБА_2 до Прокуратури АР Крим, Державного казначейства України, третя особа: прокурор АР Крим про спонукання до виконання певних дій: визнання протиправним наказу про звільнення, стягнення заробітної плати, моральної шкоди та судових витрат.

Визнано протиправним наказ прокурора АР Крим від 04.01.1999 № 1 про звільнення позивача з органів прокуратури за проступок, що порочить його як робітника прокуратури. З єдиного державного казначейського рахунку Державного казначейства України на користь позивача стягнуто шкода у вигляді втраченого заробітку у сумі 135056 грн. Стягнуто з Державного бюджету України судові витрати у сумі 985,32 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій у звязку з порушенням судом норм матеріального права просить постанову суду першої інстанції змінити, задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Конституція України гарантує кожному відшкодування збитків і моральної шкоди у повному обсязі; суд не застосував діючі закони України: «Про прокуратуру», «Про заробітну плату»тощо.

Відповідачі також звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга прокуратури АР Крим мотивована тим, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду з позовом; наказ прокурора АР Крим від 04.01.1999р. №1 був скасовано наказом в.о. прокурора АРК від 12.11.2007р. №2004, тому предмет оскарження відсутній. Відшкодування заробітку, не одержаного особою у звязку з незаконним відстроченням від посади, здійснюється тільки за час відбування кримінального покарання чи за період виправних робіт як адміністративного стягнення.

Апеляційна скарга Державного казначейства України мотивована тим, що суд не врахував, що згідно закону відшкодування шкоди у даному випадку провадиться за рахунок коштів державного бюджету України, а не за рахунок коштів Державного казначейства України. Суд не врахував, що право на відшкодування втраченого заробітку виникає, якщо підставою для звільнення став вирок суду про кримінальне покарання чи постанова про накладення стягнення у вигляду виправних робіт.

У судовому засіданні 27.05.2010 відповідачі підтримали апеляційні скарги з підстав, викладених у них.

В судове засідання 10.06.2010 відповідачі не зявились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Позивач у судовому засіданні 10.06.2010 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, вважаючи, що судом першої інстанції безпідставно не задоволені його позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати з урахуванням інфляції, компенсації за невикористану відпустку і моральної шкоди.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вислухавши позивача та представників відповідачів, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача та прокуратури АР Крим підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга Державного казначейства України задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Київського райсуду м. Сімферополя від 01.12.1998 позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та підвергнуто адміністративному арешту строком на 7 діб.

Постановою Голови Верховного Суду АРК від 03.12.1998 цю постанову Київського райсуду Сімферополя залишено без змін.

Наказом Прокуратури АР Крим від 04.01.1999 № 1 позивача звільнено з органів прокуратури з 04.01.1999 за проступок, який порочить його як робітника прокуратури (п.5 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 у справі ОСОБА_2 проти України" встановлено, що при застосуванні до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді арешту мало місце порушення ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а застосоване до нього покарання у вигляді адміністративного арешту за своєю суттю було кримінальним покаранням.

Постановою Верховного Суду України від 19.03.2007 постанову Київського райсуду м. Сімферополя від 01.12.1998 і постанову Голови Верховного суду АРК від 03.12.1998 скасовано, а справу провадженням закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Постановою Верховного суду України від 11.04.2007 у постанові від 19.03.2007 виправлені помилки (а.с.9-10).

У звязку з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 своєчасно ( 24.04.2007 - у місячний строк) у порядку цивільного судочинства звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання запису про звільнення недійсною, стягнення збитків та моральної шкоди.

Рішенням Київського райсуду м. Сімферополя в АР Крим від 05.10.2007 скасовано наказ Прокурора АРК від 04.01.1999 № 1 про звільнення ОСОБА_2 за проступок, що порочить робітника прокуратури; позивача поновлено на посаді старшого прокурора Прокуратури АР Крим; запис у трудовій книжці позивача про звільнення визнано недійсним, стягнуто з держави України шляхом списання з єдиного державного казначейського рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період незаконного звільнення по день ухвалення рішення в розмірі 345 407,21 грн. та моральну шкоду у сумі 35 000,00 грн., в решті позову відмовлено ( а.с.13-15).

Наказом прокурора АРК від 12.11.2007р № 2004 скасовано наказ прокурора АРК від 04.01.1999 № 1 про звільнення позивача з посади старшого прокурора відділу, позивача поновлено на роботі в органах прокуратури АРК на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури АРК.

Наказом Прокурора АРК від 12.11.2007 № 2011 позивача звільнено із прокуратури 12.11.07 за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 24.03.2008 апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в АРК задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 05.10.2007 в частині відшкодування моральної шкоди залишено без змін, в решті частини рішення суду скасовано, провадження у справі закрито.

Позивачу роз'яснено право звернення до суду за захистом своїх прав в порядку адміністративного судочинства.

На підставі цей ухвали Апеляційного суду АР Крим позивач 28.08.2008 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим суду з адміністративним позовом про визнання наказу про звільнення протиправним, скасування цього акту індивідуальної дії, поновленні на роботу у посаді старшого прокурора відділу прокуратури АР Крим, визнання запису у трудовій книжці про звільнення з органів прокуратури недійсною, зобовязання внести у трудову книжку запису про визнання звільнення з органів прокуратури недійсною, зарахування стажу до загального трудового стажу, стягнення збитків та моральної шкоди ( а.с.1-3).

У подальшому позивач вточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним наказ прокуратури про його звільнення з органів прокуратури, стягнути заробітну плату за період відсторонення від роботи з січня 1999 по 11.11.2007 з урахуванням індексу інфляції, стягнути моральну шкоду та судові витрати, повязані з проведенням експертизи ( а.с. 102).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідачів стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом є неспроможними, оскільки у цивільному порядку з позовом до суду позивач звернувся своєчасно; рішення суду від 05.10.2007 про часткове задоволення позову ОСОБА_2 було скасовано 24.03.2008. У порядку адміністративного судочинства ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом 28.08.2008, тобто у передбачений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк.

Відповідно до статті 8 Постанови Верховної Ради України "Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України" від 06.11.1991 дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Стаття 9 цієї Постанови визначає, що дисциплінарними стягненнями є: догана, пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України", звільнення та звільнення з позбавленням класного чину.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності наказу прокурора АР Крим від 04.01.1999 №1 про звільнення позивача з органів прокуратури з за проступок, який порочить його як робітника прокуратури, оскільки постановою Верховного суду України від 19.03.2007р. провадження в адміністративній справі стосовно позивача закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду »встановлює, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і утримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності зі статтею 3 даного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Згідно частині 1 статті 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає вимоги позивача щодо стягнення заробітної плати за період відсторонення від роботи також обґрунтованими.

Згідно статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексації підлягають доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Соціальні виплати, що мають цільовий та разовий характер, а також допомога у звязку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що заробітна плата підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням інфляції.

Відповідно до висновку експертизи №544 втрачений заробіток ОСОБА_2 з урахуванням інфляції складає 275294,97 грн. ( а.с.85-93).

Згідно довідки прокуратури АР Крим на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 05.10.2007 у порядку негайного виконання на користь позивача була виплачена заробітна плата за 1 місяць у сумі 2 590,73 грн., що не оспорював позивач у судовому засіданні 10.06.2010, тобто на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за мінусом цей суми.

Таким чином, на користь ОСОБА_2 з відповідача належить стягнути заробітну плату з урахуванням інфляції у загальній сумі 250853,62 грн.

Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду", не передбачено відшкодування грошової компенсації за невикористані відпустки, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_2

Крім того, на підставі п.3 частини 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення судових витрат у сумі 3 415,78 грн. у звязку з оплатою експертизи, оскільки вказаний Закон передбачає відшкодування цих витрат незалежно від повного чи часткового задоволення позовних вимог, а висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення даних вимог є помилковим.

Частинами 5 і 6 статті 4 цього Закону встановлено: відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

В адміністративному позові ОСОБА_2 просить відшкодувати йому моральну шкоду, яка заподіяна незаконним звільненням з роботи, посилаючись на порушення звичного життя, нормальних професійних звязків, переривання росту прокурора та юриста.

Рішенням Київського райсуду м. Сімферополя від 05.10.2007р. встановлено, що «незаконним арештом у позивача був порушений стан здоров`я, він втратив роботу, від чого був змінений звичний спосіб життя і нормальні професійні звязки, перервано професійне зростання як прокурора і юриста. Він не зміг влаштуватись на державну службу», у звязку з цим на користь ОСОБА_2 з держави України шляхом списання з єдиного державного казначейського рахунку Державного казначейства України стягнуто 35000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, моральна шкода з підстав, викладених у адміністративному позові, позивачу вже відшкодована рішенням суду від 05.10.2007, яке набрало чинності.

Доказів спричинення моральної шкоди з інших підстав позивачем суду не надано.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Крім того, рахунок державного бюджету, з якого може бути здійснено відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відкрито у Державному казначействі України

Згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 2 частини 1 статті 198, п.1 частини першої статті 201, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Прокуратури АР Крим - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державного казначейства України - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009 року у справі №2а-2291/08/6 - змінити.

Викласти резолютивну частину постанови від 11.12.2009 у наступній редакції:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ прокурора АР Крим від 04.01.1999р. №1 про звільнення ОСОБА_2 з органів прокуратури за проступок, що порочить його як робітника прокуратури.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного державного казначейського рахунку Державного казначейства України ( 01025 м.Київ, вул.. Бастіонна,6, ЄДРПОУ 20055032) на користь ОСОБА_2 шкоду у вигляді втраченого заробітку з урахуванням інфляції у загальній сумі 250853,62 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3415,78 грн.

В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 червня 2010 р.

Головуючий суддяС.Ю. Яковенко

Судді Н.П.Горошко О.А.Щепанська