Постанова № 14361257, 08.02.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

08.02.11 Справа № 14/102

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Рівнеазот»від 24.11.2010р. № 863-10-8

на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.11.2010р. (рішення підписано 19.11.2010р.)

у справі № 14/102

за позовом Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Укренергозбут», м. Київ

до відповідача ВАТ «Рівнеазот», м. Рівне

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ, в особі Філії «Північно-Західне регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Рівне

про стягнення 611697,39 грн.

за участю представників:

від позивача - Нікітін О.С. –представник;

від відповідача - Лук’янчук С.М. –представник;

від третьої особи на стороні відповідача –Лук’янов О.В. –представник.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2011р., з підстав зазначених у ньому, внесено зміни у склад колегії суддів, введено замість судді Дубник О.П. суддю Кордюк Г.Т. і розгляд справи розпочато заново.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено. Заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.11.2010р. у справі № 14/102 позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»(33017, м. Рівне, 17, р/р2600.2.010182980 у Філії ВАТ Банку «Фінанси та Кредит»у Рівненській області, МФО 333603, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Закритого акціонерного товариства «Укренергозбут»(04053, м.Київ, вул.Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 30167642) 538 691, 39 грн. основного боргу, 12 441,55 - 3% річних, 60 564,45 грн. інфляційних, 6116,98 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване нормами ст. ст. 526, 553, 556, 625 ЦК України, а також тим, зокрема, що в силу умов Договору поруки Поручитель, який виконав вимоги Боржника, має всі права Кредитора за Кредитною угодою. Таким чином, позивач виконавши зобов’язання ВАТ "Рівнеазот" за Кредитним договором №Ю 1-05/0182-476 від 27.07.2005 року в частині сплати відсотків по кредиту у сумі 538691,39 грн., набув прав Кредитора у вказаному зобов’язанні, а тому вимоги позивача є правомірними.

Відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 16.11.2010р. у справі № 14/102 вказуючи, що таке прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Зокрема, апелянт, посилаючись на ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України та умови договору поруки №Ю1-05/0182-476/1 від 28.12.2006 року, зазначає про відсутність доказів направлення кредитором (Банком) та отримання поручителем (позивачем) вимоги про виконання зобов’язання щодо погашення заборгованості в сумі 538 691, 39 грн., а відтак, на думку відповідача, перерахування позивачем коштів у вказаному розмірі ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” не можна вважати виконанням договору поруки. Поряд з цим, відповідач звертає увагу суду на те, що копія платіжного доручення № 1365 від 29.12.2006р., поданого позивачем на підтвердження виконання зобов’язання за договором поруки, не є належним доказом виконання зобов’язання, оскільки не оформлене у порядку, передбаченому чинним законодавством.

10 січня 2011 року апеляційному господарському суду від третьої особи поступив відзив на апеляційну скаргу.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

На виконання вимог ухвали суду від 20.01.2011р. третьою особою подано суду виписку по особовому рахунку ЗАТ «Укренергозбут»за 29.12.2006 року та копію платіжного доручення № 1365 від 29.12.2006р. Вказані документи оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

У цьому судовому засіданні представники сторін дали усні пояснення, навели свої доводи і міркування з питань, які виникли у ході судового процесу.

Зокрема, представник позивача заперечив доводи скаржника, просить рішення Господарського суду Рівненської області від 16.11.2010р. у справі № 14/102 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки вважає, що скаржник не навів жодного порушення законодавства при прийнятті місцевим судом рішення по справі, що свідчить про безпідставність апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

27.07.2005 року між Рівненською Філією ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” (в тексті договору - Банк) та ВАТ “Рівнеазот”(в тексті договору - позичальник) було укладено кредитний договір №Ю 1-05/0182-476, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 1 999 739,28 грн., а Позичальник зобов’язується повернути отримані кошти до 27 липня 2007р., і сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 18,8% річних (а за користування кредитом з моменту, вказаного в підпункті “б”п.3.1. даного Договору, сплатити проценти в збільшеному розмірі).

28.12.2006 року між ВАТ Банк “Фінанси та Кредит”, ЗАТ “Укренергозбут” та ВАТ “Рівнеазот" було укладено Договір поруки №Ю1 -05/0182-476/1, за яким ЗАТ “Укренергозбут” (Поручитель) зобов'язується перед ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” (Кредитором) відповідати за своєчасне та повне виконання ВАТ “Рівнеазот” (Боржником) зобов'язань за Кредитним договором №Ю 1-05/0182-476 від 27.07.2005 року.

Листом №2669 від 29.12.2006р. філія ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” у Рівненській області повідомила ЗАТ “Укренергозбут” про те, що ВАТ "Рівнеазот" не може виконати взяті на себе зобов'язання по Кредитному договору №.ЮІ -05/0182-476 від 27.07.2005р. в частині сплати відсотків, нарахованих по 31.12.06 року включно. В зв'язку з цим, просила погасити нараховані проценти по Кредитному договору згідно Договору поруки № Ю1-05/0182-476/1 від 28.12.2006р. в розмірі 538691,39 грн.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, ЗАТ “Укренергозбут” погасило заборгованість ВАТ “Рівнеазот”, а саме відсотки по кредиту згідно договору поруки №Ю1-05/0182-476/1 від 28.12.2006р. у сумі 538 691,39грн., про що свідчить платіжне доручення від 29.12.2006р. №1365.

Листом №2/207-1/2 від 11.01.2007 року ЗАТ “Укренергозбут” повідомило ВАТ “Рівнеазот” про погашення заборгованості у сумі 538 691,39грн. та звернулось з вимогою у строк до 20.12.2007 року погасити заборгованість, що виникла у ВАТ “Рівнеазот” перед ЗАТ “Укренергозбут” у сумі 538 691,39грн.

Несплата відповідачем вказаних коштів в добровільному порядку слугувала підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником.

Згідно із ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Як було зазначено вище, позивачем 29.12.2006 року платіжним дорученням № 1365 перераховано Рівненській філії “Банк “Фінанси та Кредит” 538 691,39грн. з призначенням платежу: “Погашення % по кредиту зг. дог.поручит. № 1-05/0182-476/1 від 28.12.06 за ВАТ “Рівнеазот” Поручитель ЗАТ “Укренергозбут”. Одержувачем у вказаному платіжному дорученні вказано Рівненську філію банку “Фінанси та Кредит”, код 25894576.

Поряд з цим, на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2011р. третьою особою - ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Північно-західне регіональне управління” в підтвердження отримання коштів від ЗАТ “Укренергозбут” в розмірі 538 691,39грн., в якості погашення заборгованості ВАТ “Рівнеазот”, надано суду виписку по особовому рахунку ЗАТ «Укренергозбут» за 29.12.2006 року та копію платіжного доручення № 1365 від 29.12.2006р.

Відповідно до пункту 2 статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

У відповідності до п. 2.4. Договору поруки, Поручитель, який виконав вимоги Боржника, має всі права Кредитора за Кредитною угодою.

Таким чином, виконавши зобов’язання ВАТ "Рівнеазот" за Кредитним договором №Ю 1-05/0182-476 від 27.07.2005 року в частині сплати відсотків по кредиту у сумі 538 691,39 грн. позивач набув прав Кредитора у вказаному зобов’язанні.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 538 691,39 грн.. заборгованості по відсотках за кредитним договором №Ю 1-05/0182-476 від 27.07.2005 року ґрунтується на законі та договорі, а відтак правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже правомірними є і вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12 441, 55 грн. та інфляційних в сумі 60 564,45 грн., які нараховані за період з 20.12.2007р. по 25.09.2008 року.

З огляду на наведене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог ЗАТ «Укренергозбут»в повному обсязі.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського Рівненської області від 16.11.2010р. у справі № 14/102 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Скрипчук О.С.