Рішення № 14360745, 01.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11                                                                                           Справа№ 7/1(11)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар»в особі стуркутрного підрозділу ТзОВ «Агро-Дар»

до відповідача Лопатинське споживче товариство

про стягнення заборгованості

ціна позову: 6359,08грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - не з’явився;

від відповідача –Боровець М.С., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Лопатинського споживчого товариства про стягнення заборгованості; ціна позову: 9934,61грн., в тому числі 3575,53грн. основного боргу.

14.01.2011р. Позивачем уточнено позовні вимоги до розміру 6359,08грн. без врахування суми основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунками заборгованості, доказами скерування копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, доказами сплати державного мта та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, договором купівлі-продажу №256-10 від 21.04.2010р., додатком №1 до Договору, витягом з положення про структурний підрозділ Позивача, актом звірки взаємних розрахунків, довідкою про включення стуркутрного підрозділу в ЄДРПОУ, довіреністю на право здійснення представництва, накладними №4129 від 27.08.2010р. на суму 8962,42грн., №1929 від 31.05.2010р. на суму 4783,22грн., листом Відповідача Позивачу, листом-попередженням Позивача, актом звірки розрахунків, описом документів, влкадених до позовної заяи.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/1(10) від 04.01.2011р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17год. 00хв. 27.01.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/1(11) від 27.01.2011р. та від 09.02.2011р. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/1(11) від 15.02.2011р. продовжено строк розгляду справи на 1 день до 01.03.2011р.

Представнику Відповідача по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах гсоподарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі Позивачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, а також листи Позивача до суду), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився.

Протягом розгляду справи від Позивача надійшли наступні документи:

14.01.2011р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Позивача про розгляд справи без участі представника, до якого долучено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2010р., та відповідь Відповідача Позивачу;

також, 14.01.2011р. до господарського суду Львівської області надійшли уточнюючі позовні вимоги, в яких Пзивач зазначає, що у зв’язку з тим, що Відповідачем 24.12.2010р. здійснено часткову оплату боргу в розмірі 3605,75грн., Позивач просить стягнути з Відповідача 6359,08грн.; до заяви додано акт звірки взаємних розрахунків, підписаний Позивачем та платіжне доручення від 24.12.2010р.;

07.02.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника Позивача.

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, позов частково визнав.

27.01.2011р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просить відмовити Позивачу у позовних вимогах в частині стягнення основного боргу, та частково задоволити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 283,14грн., 56,52грн.3% річних.

До відзиву додано копії платіжних доручень №245 від 31.05.2010р. на суму 5200грн., №291 від 12.07.2010р. на суму 2000грн., №292 від 27.07.2010р. на суму 2800грн., №408 від 25.08.2010р. на суму 4986,95грн., №512 від 02.11.2010р. на суму 1000грн., №517 від 12.11.2010р. на суму 1000грн., №525 від 22.11.2010р. на суму 1000грн., №538 від 29.11.2010р. на суму 500грн., №562 від 23.12.2010р. на суму 3605,75грн., та виписок з банку за 13.10.2010р., 26.10.2010р., копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ, копію поштової квитанції про відправлення копії відзиву Позивачу, копію довіреності на право здійснненя представництва.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.04.2010р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №256-10 (далі –Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, Продавець на постійній основі зобов’язується передавати у власність Покупця товар (далі –Товар), а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених даним Договором; загальна кількість Товару, що продається протягом строку дії данного Договору, ассортимент, сума, визначаються на підставі накладних.

Відповідно до п.п.4.1 4.2 Договору, ціна на Товар визначається та зазначається у накладних Продавця, що підписуються Сторонами; сума Договору складається з сумм вартості Товарів, проданих Продавцем протягом дії Строку данного Договору.

Згідно п.5.1 Договору, порядок проведення розрахунків за поставлений Товар визначається за домовленістю Сторін і здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки Товару шляхом переказу коштів на поточний рахунок Продавця.

Відповідно до п.7.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010р.

Протягом строку дії Договору з 22.04.2010р. по 27.08.2010р. Позивачем поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 25237,45грн. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, даними акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2010р., та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010р., який не підписаний Відповідачем, проте, вихідні дані якого ним не заперечувались, та визнано кінцеве сальдо у розмірі 3575,53грн., як сума основного боргу станом на 22.12.2010р. (відповідно до даних відзиву на позовну заяву); також, наведене підтверджується здійсненням Відповідачем оплати поставленного Товару на загальну суму 25267,67грн. Дані щодо дат та сум поставки Товару, а також дані щодо дат та сумм здійснення Відповідачем оплати за поставлений Товар наявні у наведених вище документах.

Щодо стягнення 211,03грн. 3% річних та 1290,62грн. 18% річних.

У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 211,03грн. 3% річних та 1290,62грн. 18% річних.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до п.6.3 Договору, Покупець, який прострочив оплату Товару, зобов’язаний сплатити 18% річних від простроченої суми.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.6.3 Договору, суд приходить до висновку, що оскільки Договором визначено розмір процентів, які Відповідач, як боржник, зобов’язаний сплатити Позивачу (18%), то правові підстави до стягнення додатково ще 3% річних відсутні.

З Врахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 211,03грн. 3% річних за невиконання зобов’язання до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення 1290,62грн. 18% річних.

У додатку до позовної заяви Позхивач наводить розрахунок 18% річних, проведений за період з 15.06.2010р. по 21.12.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу за відповідні періоди, розмір процентів (18%), та період прострочення. При цьому суд зазначає, що Позивачем розраховано період прострочення з дат виникнення боргу по 21.12.2010р.

Відповідно до п.6.3 Договору, Покупець, який прострочив оплату Товару, зобов’язаний сплатити 18% річних від простроченої суми.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, перевіривши правильність проведеного Позивачем розрахунку, суд зазначає, що розрахунок проведено невірно виходячи з наступного.

Так, при зазначенні вихідної даної –суми боргу, Позивачем в розрахунку не взято до уваги наведені вище положення п.5.1 Договору, відповідно до якого, порядок проведення розрахунків за поставлений Товар визначається за домовленістю Сторін і здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки Товару шляхом переказу коштів на поточний рахунок Продавця.

Крім того, Позивачем, невірно розраховано періоди, за які здійснюється розрахунок 18% річних. Так, розраховуючи розмір 18% річних відповідно до наведеної у розрахунку динаміки зміни основного боргу, Позивачем розмір 18% річних розраховано не протягом періоду, в який існувала та чи інша сума боргу, а період прострочення по кожній з сум боргу визначено по 21.12.2010р.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведенного розрахунку 18% річних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1290,62грн. 18% річних за період з 15.06.2010р. по 21.12.2010р. підлягають до задоволення в розмірі 476,67грн., в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 813,95грн. 18% річних слід відмовити.

Щодо стягнення 35,76грн. інфляційних нарахувань.

У додатку до позовної заяви Позивач наводить розрахунок інфляційних нарахувань, проведений за період з 15.06.2010р. по 21.12.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу в розмірі 3575,53грн., середній індекс інфляції за період –1,01.

Відповідно до п.6.3 Договору, Покупець, який прострочив оплату Товару, зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфяляції за весь час прострочення.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно.

Так, розрахунок інфляційних нарахувань за період з 15.06.2010р. по 21.12.2010р. Позивачем проведено виходячи з суми боргу 3575,53грн. Проте, як зазначено самим ж Позивачем у підписаних актах звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2010р. та 31.12.2010р., розмір боргу протягом зазначеного періоду змінювався, враховуючи здійснені поставки та оплати.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, враховуючи наявні в матеріалах справи дані щодо дат та сум поставок Товару в межах дії Договору, та дат та сум здійснення оплати, суд зазначає, що розмір інфляційних нарахувань становить 309,26грн. Проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 35,76грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1106,56грн. пені.

У додатку до позовної заяви Позивачем подано розрахунок пені, проведений за період з 15.06.2010р. по 21.12.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу за відповідні періоди, дані величин облікової ставки Національного Банку України –7,75%, та періоди прострочення. При цьому суд зазначає, що Позивачем розраховано період прострочення з дат виникнення боргу по 21.12.2010р.

Відповідно до п.6.2 Договору, у випадку порушення терміну оплати за Товар, передбаченому у п.5.1 Договору, Покупець несе відповідальність шляхом сплати Продавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від неоплаченої суми за кожен день прострочки, при чому вимоги, визначені п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не застосовуються.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного банку України (НБУ) від 07.06.2010р. N259, розмір облікової ставки НБУ з 08.06.2010р. становив 9,5000%, згідно Постанова НБУ від 07.07.2010р. N320, розмір облікової ставки НБУ з 08.07.2010р. становив 8,5000%, відповідно до Постанови НБУ від 09.08.2010р. №377, розмір облікової ставки НБУ з 10.08.2010р. становив 7,7500%.

Проте, перевіривши правильність проведеного Позивачем розрахунку, суд зазначає, що розрахунок проведено невірно виходячи з наступного.

Так, при зазначенні вихідної даної –суми боргу, Позивачем в розрахунку не взято до уваги наведені вище положення п.5.1 Договору, відповідно до якого, порядок проведення розрахунків за поставлений Товар визначається за домовленістю Сторін і здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки Товару шляхом переказу коштів на поточний рахунок Продавця.

Крім того, Позивачем, невірно розраховано періоди, за які здійснюється розрахунок пені. Так, розраховуючи розмір пені відповідно до наведеної у розрахунку динаміки зміни основного боргу, Позивачем розмір пені розраховано не протягом періоду, в який існувала та чи інша сума боргу, а період прострочення по кожній з сум боргу визначено по 21.12.2010р.

Також, при проведенні розрахунку пені Позивачем взято до уваги величину облікової ставки НБУ у розмірі 7,75%, хоча, як наведено вище, протягом періоду, за який розраховується пеня, існували і більші величини облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1106,56грн. пені підлягають до задоволення в розмірі 476,96грн., в частині стягнення 629,60грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 3715,11грн. штрафу.

У додатку до позовної заяви Позивач надає розрахунок штрафу.

Так, згідно п.6.2 Договору, Позивачем розраховано 715,11грн. штрафу, вихідними даними для якого є сума боргу –3775,53грн., період прострочення –з 11.08.2010р. по 21.12.2010р., розмір процентів –20%.

Крім того, згідно п.6.7 Договору, Позивачем зазначено про розмір штрафу –3000грн.

З данного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.4 ст.231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), тобто даною статтею встановлено два способи визначення розміру неустойки, а саме встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.

Проте, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону.

Отже, законодавець передбачив, що за порушення саме грошових зобов’язань штрафні санкції, незалежно від їх виду (неустойка, штраф, пеня), встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, при цьому, обчислення цих санкцій обмежується спеціально визначеним Законом, і не може бути більшою подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що Позивачем нараховано Відповідачу пеню та штраф одночасно за весь період прострочення, тобто Позивачем не враховано ідентичність правової природи нарахованих сум, що є неустойкою, крім того, штрафи розраховано і у відсотковому співвідношенні, і у визначеній грошовій сумі. Розмір неустойки розраховано двома різними способами за одне і те саме правопорушення –несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов’язання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.6.7 Договору, у разі прострочення оплати за поставлений Товар понад 90 календарних днів, Покупець сплачує штраф у розмірі 300грн. У розрахунку 3000грн. штрафу Позивачем не наведено обгрунтування прострочення оплати за поставлений Товар за будь-якою із поставок понад 90 днів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3715,11грн. штрафу.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.03.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.03.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 231 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з Лопатинського споживчого товариства (80261, Львівська обл., Радехівський р.-н, смт.Лопатин, вул.Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 01757863) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар»в особі труктурного підрозділу ТзОВ «Агро-Дар»у м.Луцьку (43001, м.Луцьк, вул.Володимирська, 55, ідентифікаційний код 34890683) 476,67грн. 18% річних, 35,76грн. інфляційних нарахувань, 476,96грн. пені, 10,2грн. державного мита, 23,6грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                     Фартушок Т.Б.