Рішення № 14360663, 22.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.11                                                                                           Справа№ 5015/80/11

за позовом прокурора Мостиського району в інтересах держави в особі:

позивача : Зав”язанцівської сільської ради

до відповідача МПП “Водолій-Л”

про стягнення заборгованості

ціна позову 5286,18грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

прокурор - ЯворськийЯ.Т.-прокурор відділу;

від позивача- не з”явився;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

                    Господарським судом Львівської області розглядається за позовом прокурора Мостиського району в інтересах держави в особі Зав”язанцівської сільської ради до малого приватного підприємства “Водолій-Л” про стягненнязаборгованості; ціна позову 5286,18грн.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, листом Позивача Прокурору №424/02-17 від 27.12.2010р., копією договору оренди, розрахунком заборгованості по орендній платі станом на 01.01.2011 року, листом-претензією директору МПП “Водолій-Л” від 21.12.2010р., рішенням Зав”язанцівської сільської ради про погодження матеріалів інвентаризації земельної ділянки та передачі її в оренду на 50 років МПП “Водолій-Л”№№2,3 від 22.04.2005р., довідка про банківські реквізити, квитанцією про відправку позовної заяви сторонам.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/80/11 від 17.01.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 50хв. 07.02.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №5015/80/11 від 07.02.2011р.

Прокурору оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№5015/80/11від 17.01.2011р. та від 07.02.2011р., які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю. Протягом розгляду справи Прокурором подано довідку про включення Відповідача до ЄДРПОУ.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив..

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; лист №583/10/15 від 19.07.2010 року, лист-претензія директору МПП “Водолій-Л”, докази надіслання претензії Відповідачу, а також додаток1 до позовної заяви.

Представник Відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, явка визнавалась обов’язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.б ст.80 Земельного кодексу України, територіальні громади є суб’єктами права власності на землю, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно п.В ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.а, в ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.4 ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить справляння плати за землю.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міських рад.

Згідно п.а ч.1 ст.90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 02.02.2006 р. (далі –Договір), МПП “Водолій-Л” була надана земельна ділянка для обслуговування будівель та споруд цегельного заводу на території Зав”язанцівської сільської ради. Згідно п.9 даного договору, орендна плата повинна вноситись орендарем в розмірі 1762,06грн. в рік.

Відповідно до п.11 Договору, орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця.

Згідно довідки Зав”язанцівської сільської ради, Відповідач перестав вносити орендну плату за землю з 2008року, станом на 01.01.2011 року утворилась заборгованість в розмірі 5286,18 грн.

Несплата Відповідачем орендної плати за землю підтверджується, в тому числі, листом Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області №583/10/15 від 19.07.2010р.

Розмір боргу підтверджується, в тому числі, довідкою-розрахунком Позивача.

Позивачем скеровано Відповідачу вимогу №419/02-17 від 21.12.2010р. про оплату боргу, підтвердженням чого є поштова квитанція та фіскальний поштовий чек №6115 від 23.12.2010р. В матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену вимогу чи здійснення повної або часткової оплати боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.В ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 2, 5 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визнчається залежно від грошової оцінки земель. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у вланості або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача за Договором, здійснення часткової чи повної оплати боргу, враховуючи наявні в матеріалах справи доводи та представлені докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 5286,18грн. боргу підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.02.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.02.2011 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, п.3 ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 2, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 83-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, п.6 ст. 20, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р., ч. 1 ст. 20, п.34 ч. Ст. 26, п.4 ч.1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 1, ч.ч. 1,2 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 629, ч.1 ст. 759, ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, п.п. а, б, в ст. 12, п.б ст. 80, п. а ч. 1 ст. 90, ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, договором оренди землі від 17.04.2010р., ст.ст.2, 5, Закону України “Про плату за землю”, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з малого приватного підприємства “Водолій-Л ”(ідентифікаційний код 22403477, 81424, Львівська обл., Самбірський р.-н, с.Баранівці) на користь Зав’язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області ((81384, Львівська обл., Мостиський р.-н, с.Зав’язанці, ідентифікаційний код 04371453) 5286грн. 18коп. боргу.

3.          Стягнути з малого приватного підприємства “Водолій-Л” (ідентифікаційний код 22403477, 81424, Львівська обл., Самбірський р.-н, с.Баранівці) в доход державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 102грн. державного мита, та в доход державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

                    Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України,

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя