Рішення № 14360143, 23.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.11р.

Справа № 5005/809/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське", с. Чапаєвка Широківського району Дніпропетровської області

про стягнення 10 159,34 грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське", с. Чапаєвка Широківського району Дніпропетровської області.

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ.

Про: визнання недійсними пунктів договору

Суддя Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Комерзан О.О., дор. № 28-12/10-3 від 28.12.2010р.

Від відповідача: Матвєєва М.О. дов. б/н від 07.02.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 10 159,34 грн. за договором фінансового лізингу № L2780-07/08 від 25.07.2008р.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що відповідачем не були виконані свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, передбачених договором фінансового лізингу № L2780-07/08 від 25.07.2008р., який укладений між сторонами, що є підставою для стягнення з відповідача лізингових платежів в примусовому порядку згідно з ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 292 ГК України, ст.ст. 1, 11, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що ним в повному обсязі виконані грошові зобов’язання перед позивачем, передбачені умовами договору фінансового лізингу № L2780-07/08 від 25.07.2008р., тому підстави для сплати відповідачем 10 159,34 грн., які становлять комісію лізингодавця відсутні.

Відповідач, такод пред'явив у суді зустрічний позов до позивача про визнання недійсним п. 4.9. Договору фінансового лізингу № L2780-07/08 від 25.07.2008р., укладеного між сторонами, та визнання недійсним п. 6.1-6.2 Загальних умов фінансового лізингу (додатку № 4 до Договору фінансового лізингу № L2780-07/08 від 25.07.2008р.), який ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обгрунтовані, тим, що спірні пункти договору суперечать вимогам ст.ст. 6, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, оскільки включають лізингові платежі, які не передбачені вищенаведеним Законом та розраховуються, виходячи з курсу долара США до гривні, що є підставою для визнання їх недійсними в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Позивач за первісним позовом зустрічний позов не визнає, вказуючи при цьому на відповідність спірних пунктів договору вимогам чинного законодавства України, погодження сторонами умов договору шляхом його підписання та фактичне виконанням сторонами Договору фінансового лізингу № L2780-07/08 від 25.07.2008р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L2780-07/08 (надалі - «Договір»), згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (Додаток № 2 до Договору), яким є сіялка Flexi Соіl SТ 820, 9.7 м., нова, 2008 р.в., з датчиками контролю висіву, серійний номер Y8S003018-Y8S001076-Y8S003650 у кількості 1 шт., а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння Відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу.

Згідно п. 1.2 Договору лізингу, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (додаток № 1 до Договору лізингу) та не може бути менше одного року. Додаток № 1 до Договору лізингу - Графік лізингових платежів (надалі - Графік) є його невід'ємною частиною, у відповідності з п.9.4 Договору лізингу.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.6 Договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та комісію Лізингодавця.

Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, склад лізингових платежів, встановлених п.п. 4.1, 4.2., 4.6 Договору відповідає вимогам ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору лізингу) (надалі - Загальні умови), Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3 Загальних умов).

З пункту 5.4 Загальних умов вбачається, що Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Пунктом 4.9. Договору лізингу передбачено, що для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні, Сторони обрали валюту - долар США. При цьому всі визначені цим Договором платежі, за виключення компенсації відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу, Лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в Графіку.

У Графіку сторони домовились, що зазначений в цьому Графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за курсом НБУ до обраної згідно Договору іноземної валюти на перший робочий день першого лізингового періоду, а у випадку зміни на день складання рахунку Лізингодавця за другий та наступні лізингові періоди встановленого НБУ курсу гривні до обраної згідно Договору іноземної валюти, зазначені в цьому Графіку лізингові платежі за кожний з періодів лізингу змінюються пропорційно зміні курсу на день складання рахунку за відповідний лізинговий період.

Одночасно з цим, п. 4.7 Договору передбачено: оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі Договору, здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування коштів на рахунок Лізингодавця.

Відповідно до п. 6.1 Загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись): 1) у випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу; у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором; у разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення; у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період встановленого НБУ курсу гривні до зазначеної в п.4.9. Договору валюти (тобто долару США) по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої, визначеної в Договорі валюти; в інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.

Згідно з п. 6.2 Загальних умов, змінений за правилами п. 6.1 загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Таким чином, у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також ставки фінансування на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у Графіку лізингових платежів. Розрахована саме таким чином сума і підлягає сплаті Лізингоодержувачем.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач в порушення умов Договору, зокрема, п.п. 5.1-5.5, п. 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 10 159,34 гривень за наступними рахунками №№: L2780-07/08/23-005 від 02.08.2010р. на суму 5 081,60 грн.; L2780-07/08/24-006 від 01.09.2010р. на суму 5 077,74 грн.

Зазначені вище рахунки-фактури містять дату їх сплати та вихідні дані розрахунку на дату виставлення рахунку, курс НБУ грн. до іноземної валюти на дату виставлення рахунку та коефіцієнт індексації платежу, тобто наведені у рахунках суми до сплати, які становлять комісію Лізингодавця розраховані у відповідності до вищенаведених умов Договору щодо визначення розміру конкретного лізингового платежу.

З огляду на вищенаведене, суд відхиляє доводи Відповідача щодо не належного обґрунтування Позивачем заявленої до стягнення у справі суми та невідповідності її розрахунку умовам Договору. Не надано Відповідачем і обґрунтованого контррозрахунку заявленої до стягнення суми.

Безпідставними є і заперечення Відповідача, які зводяться до того, що ним в повному обсязі виконані грошові зобов’язання перед Позивачем щодо сплати вартості предмету фінансового лізингу за Договором, а відтак вимоги щодо сплати 10 159,34 грн., які становлять комісію Лізингодавця, після сплати вартості предмету лізингу є безпідставними.

Так, Відповідач зазначає, що ним було сплачено вартість предмета фінансового лізингу, лізингові платежі та 1% викупної вартості предмету лізингу, що передбачений п. 3.3 Договору, в лютому 2010р. Сума комісії, яка визначена графіком та мала бути сплачена підприємством за період з жовтня 2008р. по лютий 2010р. становить 100705,10 грн. Загальна сума лізингових платежів, що мала бути перерахована Відповідачем за отриманий предмет фінансового лізингу, з урахуванням 1% викупної вартості предмета та за виключенням 30% вартості в розмірі 243900,00 грн., які були сплачені до моменту передачі предмета фінансового лізингу, становить 669805,10 грн. В той же час, перерахована по зазначеному договору за період з жовтня 2008р. по лютий 2010р. сума становить 700274,42 грн., що підтверджується наданими виписками банку.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем сплачувалися лізингові платежі без врахування умов щодо зміни розміру та порядку визначення лізингових платежів, що встановлені п. 4.9. Договору, Графіком та п.п. 6.1-6.2 Загальних умов, які Відповідач вважає такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Отже, розбіжності між сторонами щодо розміру заборгованості за Договором викликані різним тлумаченням сторонами умов Договору, зокрема п. 4.9., п.п. 6.1-6.2 Загальних умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Стаття 806 ЦК України, також встановлює, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. А п. 3 цієї ж статті унормовано, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною 3 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно ж з ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

За ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з умов Договору, валютою здійснення розрахунків є гривня, а п. 4.9. Договору та п.п. 6.1-6.2 Загальних умов лише встановлюють порядок визначення лізингових платежів на час здійснення розрахунків з застосуванням курсу долару США до гривні, що не суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства України.

В свою чергу, Закон України «Про фінансовий лізинг»також не містить приписів, які б містили заборону щодо вираження розміру лізингових платежів у еквіваленті іноземної валюти.

При цьому, суд враховує, що Сторони у Договорі та додатках до нього, добровільно встановили формульне визначення розміру лізингових платежів, що не суперечить нормам чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини. Сторони за взаємною згодою визначили умови та випадки зміни лізингових платежів.

Отже, підписавши Договір та погодившись з його умовами, позивач безпідставно та необгрунтовано посилається на невідповідність способу встановлення розміру лізингових платежів вимогам чинного законодавства.

За наведених обставин, правові підстави, встановлені ст.ст. 203, 215 ЦК України для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним п. 4.9. Договору фінансового лізингу № L2780-07/08 від 25.07.2008р., укладеного між сторонами, та визнання недійсним п. 6.1-6.2 Загальних умов фінансового лізингу (додатку № 4 до Договору фінансового лізингу № L2780-07/08 від 25.07.2008р.) відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно первісний позов слід задовольнити, виходячи також з наступного.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 5.1, 5.3, 5.4., 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Абзац 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до абз. 1 п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статті 525, 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи усе вищевикладене, позовні вимоги Позивача за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення Відповідача є безпідставними.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито у сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 сплачені позивачем за первісним позовом за розгляд справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Судові витрати за зустрічним позовом слід віднести на позивача за зустрічним позовом.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" (53751, Дніпропетровська обл., Широківський р-н, с. Чапаєвка, вул. Пролетарська, 3, ЄДРПОУ 30701137, п/р 2600310540 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп 5, ЄДРПОУ 34480657, п/р № 2600514928 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 300335) заборгованість за договором фінансового лізингу № L2780-07/08 від 25.07.2008р. у сумі 10159,34грн., а також витрати на оплату державного мита в сумі 102,00грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., видати наказ.

В задоволенні зустрічного позову –відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом віднести на позивача за зустрічним позовом.

Суддя

Чередко А.Є.

22.03.2011р.