Постанова № 1436, 02.06.2006, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2006 р. Справа № 12/288

Суддя господарського суду Чернівецької області Бабак Людмила Миколаївна

розглядаючи справу

за позовом

до відповідача Путильське дочірнє підприємство спільного українсько-російського підприємства "Ямал"

пор перегляд ухвали за нововиявленими обставинами по справі 12/288

за участю представників:

позивача: Микитчук І.В. – представник, доручення № 1-01/05 від 10.01.2006 року

відповідача: Клим Н.І. – представник, довіреність № 12 від 29.03.2006 року

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 30.11.2005 року припинено провадження у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Путильському районі до Путильського дочірнього підприємства “Ямал” смт.Путила про стягнення 10409,57грн.

15.02.2006 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про перегляд даної ухвали за нововиявленими обставинами, посилається на те, що у ході попереднього розгляду справи, ДП “Ямал” надало суду докази того, що підприємство не є юридичною особою, а тому провадження у справі було припинено.

Після цього управлінням Пенсійного фонду України в Путильському районі було зроблено запит до державного реєстратора, який надав дані, які підтверджують, що ПДП “Ямал” зареєстроване як юридична особа.

Про зміну свого статусу відповідач Пенсійний фонд не повідомив, а тому позивач вважає, що це є нововиявлені обставини, про які він не знав і не міг знати на момент розгляду справи. З такою позицією позивача погоджується і суд.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.03.2006 року звернувся з клопотанням перенести судове засідання, яке судом було задоволене.

У судовому засіданні 29.03.2006 року позивач підтримує позов.

Відповідач заперечує проти позову і просить залишити його без розгляду, оскільки в провадженні господарського суду Чернівецької області знаходиться справа № 8/136, порушена за позовом позивача у даній справі до підприємства “Ямал” про стягнення 9621,68грн. 5.07.2005 року. На даний час, як стверджує відповідач, ця справа знаходиться у Львівському апеляційному господарському суді. Окрім того підприємство СП (компанія) “Ямал” не є платником внесків до Пенсійного фонду.

Одночасно представник відповідача звернувся з клопотанням зупинити провадження у справі у зв’язку з необхідністю проведення взаємозвірки по розрахунках та надання додаткових доказів. Проти такого клопотання не заперечує і представник позивача (а.с. 45), а тому воно було задоволене судом.

У судовому засіданні 15.05.2006 року представник позивача пояснив, що провадження у справі № 8/136, порушене за позовом прокурора Путильського району Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Путильському районі Чернівецької області до Путильського дочірнього підприємства “Ямал” смт. Путила про стягнення 9621,68грн. недоїмки, яка виникла за період січень-квітень 2006 року, припинене, оскільки Фонд відмовився від позову, тому що означена сума ввійшла складовою частиною в позовні вимоги, по яких порушено провадження у справі № 12/288. У зв’язку з цим просить стягнути з відповідача 10406,57грн. недоїмки

Представник відповідача наполягає на тому, що його борг менший і взагалі, як господарюючий суб’єкт, який сплачує єдиний податок, він не повинен перераховувати кошти до ПФУ. Окрім того, враховуючи розбіжності, що є між сторонами при підрахунку суми недоїмки, просить суд зупинити провадження у справі для надання можливості представити додаткові докази.

Задовольняючи дане клопотання, суд зобов’язав позивача зазначити період, за який стягується борг, тому що у позовній заяві вказано, що це лютий-червень 2005 року, а в листі від 6.05.2006 року за номером 629/05 – січень-червень 2005 року (а.с. 4, 52).

Окрім того, суд повторно запропонував позивача провести звірку з відповідачем по розрахунках, оскільки наданий відповідачем акт по результатах звірки не може бути взятий до уваги, тому що борг у ньому вказаний за станом на 1.01.2006 року, а необхідно – за станом на 1 липня 2005 року, оскільки сума недоїмки оприділена у позові – червень 2005 року включно (а.с. 59).

Позивачу також необхідно було надати суду додаток № 23 про розрахунок страхових внесків відповідачем за січень 2005 року за умови змінення ним позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що його вимоги стосовно стягнення з відповідача заборгованості стосуються періоду лютий – червень 2005 року. При цьому позивач не уточнив свої вимоги стосовно суми позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав наведених вище.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд встановив.

На протязі лютого – червня 2005 року відповідач подавав позивачу розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (додаток № 23), відповідно до яких загальна сума страхових внесків, що їх повинен був сплатити боржник за означений період складає 15291,93грн., у тому числі: лютий – 3512,42грн., березень – 4311,05грн., квітень – 3740, 20 грон., травень – 1331,42грн., червень – 2396,84грн. (а.с. 6-10).

Всього за період – лютий-червень 2005 року відповідач у рахунок заборгованості сплатив 6174,01грн., із них: в лютому – 3139,95грн., березні – 242,76грн., квітні – 830,38грн., травні – 888,30грн., червні 2005 року – 1073,22грн. (а.с. 59).

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 9177,92грн., що складає різницю між 15291,93грн. та 6174,01грн., а не 10409,57грон., як просить позивач.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково з таких мотивів.

Путильське дочірнє підприємство спільної українсько-російської компанії “Ямал” зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа (а.с. 28), а тому є роботодавцем згідно статті 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно зі статтею 15 названого Закону страхувальники, до яких відноситься позивач, є платниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У зв’язку з вимогами зазначених статей, твердження позивача про те, що він як суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником внесків до Пенсійного фонду, слід визнати безпідставним, а тому судом до уваги не приймається.

Щодо пріоритету Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” перед Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, то слід зазначити наступне.

Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, прийнятий Верховною Радою України і вирішує питання, які стосуються порядку сплати підприємствами внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі юридичними та фізичними особами, які обрали особливий порядок оподаткування.

Окрім того, відповідно до пункту 15 Перехідних положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, до приведення законодавства України у відповідності із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому закону.

Частиною шостою статті 18 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

До актів законодавства, які встановлюють пільгове оподаткування, відноситься Указ Президента України № 727 від 03.07.1998 року “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Згідно частини 4 статті 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Вищевикладене дозволяє суду зробити висновок, що посилання позивача на те, що Закон “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не може до нього застосовуватися, є надуманим і таким, що суперечить законодавству.

Керуючись статтями 14, 15, 18, пунктом 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 9 жовтня 2003 року, статтями 86, 87, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктом три, шість Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Путильського дочірнього підприємства “Ямал” – вул.Українська, 123 смт. Путила, р/р 260094635 у Путильському відділенні ЧОД АППБ “Аваль” МФО – 356464, ЄДРПОУ – 3180712:

- на користь управління Пенсійного фонду України в Путильському районі Чернівецької області – вул.Українська, 180 смт.Путила, р/р 25607312003176 у ВАТ “Державний Ощадний банк України”, МФО 356345, код 21430578 – 9177,92грн. недоїмки

- у доход державного бюджету 91,77 грн. державного мита.

3. У решті позовних вимог відмовити

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л.М. Бабак