Постанова № 14357368, 10.03.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р. Справа № 2а-9393/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання-Дишковець Ю.М.,

представника позивача - Ломака Ю.М.,

представників відповідача - Коваленко Л.М., Горової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-9393/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рона -маркет ” (далі позивач, ТОВ “Рона-маркет”) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Сумська МДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006061500/0 від 04 листопада 2010 року та податкове повідомлення - рішення №0006071500/0 від 04 листопада 2010 року, які винесені Сумською МДПІ;

- стягнути з державного бюджету понесені судові витрати.

В обґрунтування доводів позовної заяви зазначив, що 04.11.2010 року Сумською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання TOB ТВК «Рона-Маркет» по сплаті штрафів за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме:

- № 0006061500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 10 % на сумі 1814 грн. 95 коп. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»;

- №0006071500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 50 % на суму 74913 грн. 02 коп. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств».

Підставою застосування штрафу та винесення даного рішення є висновок податкового органу про затримку сплати позивачем на 29 календарних дня узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 18149 грн. 40 коп. та на 266 календарних дня - узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 149826 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0006061500/0 від 04.11.2010 року та №0006071500/0 від 04.11.2010 року суперечить законодавству з питань оподаткування та прийняті податковим органом за межами його компетенції, яка встановлена законом з наступних підстав.

Податковий орган зобов'язаний у відповідності до ст. 19 Конституції України діяти в спосіб, в межах та в порядку, визначеному Конституції України та діючим законодавством, що свідчить про заборону вчинення дій, що не відповідають таким обмеженням.

Товариство зобов'язане у відповідності до ст. 67 Конституції України сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач є платником податку на прибуток і відповідно має зобов'язання з визначення суми даного податку, що підлягає сплаті, її розрахунку та поданні податкової декларації з цього податку та його сплаті до відповідного бюджету.

Зміст даного зобов'язання визначений в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до абзацу 1 пункту 16.4 ст. 16 даного Закону податок на прибуток за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду, а абзацом 2 даного : пункту вказаної статті зазначеного Закону встановлено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Позивач вчасно виконав зобов'язання по сплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Однак, Сумська МДПІ зарахувала вказані суми не за призначенням платежу, що був визначений позивачем, а як сплата боргу, що виник на підставі податкових повідомлень - рішень, винесених відповідачем за результатами документальної перевірки.

Крім того, позивач визначив призначення цих коштів, як сплата власних, узгоджених зобов'язань з податку на прибуток.

Таким чином, відповідач на власний розсуд розпорядився грошовими коштами позивача, які є його власністю, а потім, вчинивши такі дії застосував до нього штраф.

Однак, відповідач не має повноваження самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податку при його сплаті, самостійно та на власний розсуд розпоряджатися власністю платника податку.

Відсутність компетенції у податкового органу вчиняти зазначені дії обґрунтовується наступним.

Положенням ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» погашення податкового боргу платника податків може відбуватися лише за тими рішеннями органу стягнення, які є виконавчими документами, а джерелами такого погашення є будь-які активи платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 даного Закону встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Тобто, примусове та самостійне зарахування відповідачем грошових коштів, які є активами Товариства на погашення податкового боргу при відсутності рішення суду є неправомірним.

Застосування відповідачем штрафу є наслідком самостійних дій останнього по зарахуванню грошових коштів, сплачених Товариством не на погашення зобов'язань, які були визначені самим Товариством, а на погашення тих зобов'язань, необхідність погашення яких була визначена самою інспекцією.

Отже, органи державної податкової служби не мають повноважень самостійно змінювати призначення платежу, визначного платником податків.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 26.10.2010 року відповідачем проведено невиїзні документальні перевірки позивача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету.

26.10.2010 року за підсумками перевірки Сумською МДПІ складено акти перевірки №27/10/15-026/34362950 та №28/10/15-026/34362950 (а.с. 15-16).

04 листопада 2010 року Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі зазначених актів перевірки прийнятно податкові повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання TOB «Торгівельно - виробничий комплекс «Рона -Маркет» (далі - Товариство) по сплаті штрафів за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме: № 0006061500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 10 відсотків у сумі 1 814 грн. 95 коп. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» (а.с. 7); № 0006071500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 50 відсотків на суму 74 913 грн. 02 коп. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи податкове повідомлення-рішення № 0006061500/0 від 04 листопада 2010 року прийнято на підставі даних акта перевірки № 27/10/15-026/34362950 від 26 жовтня 2010 року.

За результатом перевірки відповідач дійшов до висновку, що позивач несвоєчасно сплатив податок на прибуток, який ним був самостійно задекларований (узгоджений) в податковій декларації № 9003114981 від 06 серпня 2010 року.

Відповідач дійшов даного висновку виходячи з того, позивач несвоєчасно, з затримкою на 19 та 29 календарних днів, сплатив до бюджету суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яку самостійно визначив в податковій декларації № 9003114981 від 06 серпня 2010 року.

Зазначена несвоєчасність, за висновком відповідача, полягає в тому, що 06 серпня 2010 року позивач самостійно визначив (нарахував) податкове зобов'язання в податковій декларації з податку на прибуток, яке він повинен був добровільно сплатити в термін до 19 серпня 2010 року, але до цієї дати він його не сплатив. Сплата, як вважає відповідач відбулася 07 та 17 вересня 2010 року. 07 вересня 2010 року відповідач зарахував сплачені позивачем 195 грн. 65 коп. в рахунок погашення його податкового зобов'язання за вказаною декларацією. Дане зарахування призвело до застосування (нарахування) відповідачем по відношенню до TOB «Торгівельно-виробничий комплекс «Рона-Маркет» штрафної санкції в сумі 19 грн. 75 коп. через затримку сплати вказаного податкового зобов'язання на 19 календарних днів.

17 вересня 2010 року відповідач зарахував сплачені позивачем 17 953 грн. 75 коп. в рахунок погашення його податкового зобов'язання за вказаною декларацією. Дане зарахування призвело до застосування (нарахування) відповідачем по відношенню до позивача штрафної санкції в сумі 1 795 грн. 38 коп. через затримку сплати вказаного податкового зобов'язання на 29 календарних днів.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

В акті перевірки відсутнє посилання на дату, коли саме позивач повинен був здійснити сплату узгодженого податкового зобов'язання, відсутнє посилання на те за який саме базовий податковий (звітний) період подавалася зазначена декларація, а також відсутнє посилання на платіжні документи за якими відбулася така сплата.

Згідно п.п. 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.»

Відповідно до п.п. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств. Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено граничний день подання податкової декларації та граничний день сплати суми податкового зобов'язання, зазначеного в такій декларації.

Порядок подання податкової декларації про прибуток, крім вказаних вище вимог Закону України № 2181, які є загальними, визначений також в абзаці другому пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.»

Таким чином, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкова декларація про прибуток подається за такі базові податкові (звітні) періоди, як квартал, півріччя, три квартали та рік. При цьому, податкова декларація за півріччя розраховується наростаючим підсумком з урахуванням першого та другого кварталу.

Щодо подання позивачем податкової декларації та сплати визначеного нарахованого в ній податкового зобов'язання, суд зазначає, що податкова декларація № 9003114981 від 06 серпня 2010 року була подана позивачем за календарне півріччя 2010 року (останній день подання 09 серпня 2010 року).

Виходячи з того, що останнім днем подання вказаної декларації було 09 серпня 2010 року, то останнім днем сплати суми податкового зобов'язання, яке в ній значено було 19 серпня 2010 року.

Позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив суму податкового зобов'язання, значеного (нарахованого) за податковою декларацією № 9003114981 і зробив це і навіть до настання строку подання даної декларації.

Станом на 19 серпня 2010 року позивач мав переплату із зазначеного податку, яка виникла через його авансові платежі до бюджету з даного податку, які ним були зроблені на протязі 2 кварталу 2010 року.

26 травня 2010 року позивач сплатив за платіжним дорученням № 2210 до бюджету 10 000 грн. в якості авансового платежу з податку на прибуток за травень 2010 року.

11 червня 2010 року позивач сплатив за платіжним дорученням № 2589 до бюджету 10 000 грн. в якості авансового платежу з податку на прибуток за червень 2010 року.

25 червня 2010 року позивач сплатив за платіжним дорученням № 2589 до бюджету 20 000 грн. в якості авансового платежу з податку на прибуток за червень 2010 року.

16 липня 2010 року позивач сплатив за платіжним дорученням № 3286 до бюджету 10 000 грн. в якості авансового платежу з податку на прибуток за 2-й квартал 2010 року. Таким чином, 19 серпня 2010 року податкове зобов'язання позивача за зазначеною декларацією було погашено за рахунок авансових платежів, сплачених до бюджету на протязі 2 кварталу 2010 року. Щодо зарахування та сплати коштів 07 та 17 вересня 2010 року, суд зазначає наступне.

Кошти, які були зараховані відповідачем 07 та 17 вересня 2010 року є коштами, були сплачені позивачем до бюджету за 3 квартал 2010 року, а не за 2 квартал 2010року.

Так, 07 вересня 2010 року позивач сплатив до бюджету за платіжним дорученням № 4252 кошти в сумі 218 грн. в якості оплати податку на прибуток в сумі 208 грн. та штрафної санкції в сумі 10 грн. за 3 квартал 2010 року.

17 вересня 2010 року позивач сплатив до бюджету за платіжним дорученням № 4454 кошти в сумі 20 000 грн. в якості авансового платежу з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач в своєму акті навіть невірно зазначив суми коштів, які були сплачені позивачем 07 та 17 вересня 2010 року.

Таким чином, відповідач зарахував в погашення самостійного узгодженого позивачем податкового зобов'язання за півріччя 2010 року суми коштів, які були сплачені позивачем за 3 квартал 2010 року, а платежі за 2 квартал 2010 року, які і сплачені позивачем, шляхом авансування зарахував в погашення інших податкових зобов'язань позивача, не пов'язаних з таким звітним періодом, як півріччя 2010 року.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи податкове повідомлення-рішення № 0006071500/0 від 04 листопада 2010 року винесено на підставі акта перевірки № 28/10/15-026/34362950 від 26 жовтня 2010 року.

За результатом зазначеної перевірки відповідач дійшов до висновку, що позивач несвоєчасно сплатив податок на прибуток, який ним був самостійно задекларований (узгоджений) в податковій декларації № 20444 від 04 листопада 2009 року та податковій декларації № 9002899924 від 03 лютого 2010 року.

Відповідач дійшов зазначеного висновку виходячи з того, позивач несвоєчасно, з затримкою на 174 календарних дня, сплатив до бюджету суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яку самостійно визначив в податковій декларації № 9002899924 від 03 лютого 2010 року.

Зазначена несвоєчасність, за висновком відповідача, полягає в тому, що 03 лютого 2010 року позивач самостійно визначив (нарахував) податкове зобов'язання в податковій декларації з податку на прибуток, яке він повинен був добровільно сплатити в термін до 19 лютого 2010 року, але до цієї дати він його не сплатив.

Сплата, як вважає відповідач відбулася 12 серпня 2010 року в сумі 79 448грн.

12 серпня 2010 року відповідач зарахував сплачені позивачем 79 448 грн. в рахунок погашення його податкового зобов'язання за вказаною декларацією. Зазначене зарахування призвело до застосування (нарахування) відповідачем по відношенню до Позивача штрафної санкції в сумі 39 724 грн. через затримку сплати вказаного податкового зобов'язання на 174 календарних дня.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що позивач несвоєчасно сплатив до бюджету суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яке самостійно визначив в податковій декларації № 20444 від 04 листопада 2009 року.

Зазначена несвоєчасність, за висновком відповідача, полягає в тому, що 04 листопада 2009 року позивач самостійно визначив (нарахував) податкове зобов'язання в податковій декларації з податку на прибуток, яке він повинен був добровільно сплатити в термін до 19 листопада 2009 року, але до цієї дати він його не сплатив.

Його сплата, як вважає відповідач відбулася 26 травня 2010 року в сумі 7 940 грн. коп., 11 червня 2010 року в сумі 9 752 грн. 48 коп., 25 червня 2010 року в сумі 19 10 грн. 23 коп., 16 липня 2010 року в сумі 9 632 грн. 69 коп., 12 серпня 2010 року в сумі 19 145 грн. 21 коп., 12 серпня 2010 року в сумі 4 496 грн. 84 коп.

В зазначені дати відповідач зарахував сплачені позивачем кошти в рахунок погашення його податкового зобов'язання за вказаною декларацією, що призвело до застосування (нарахування) відповідачем по відношенню до позивача штрафної санкції на загальну суму 35 189 грн. 02 коп.

Однак, зазначені висновки відповідач не відповідають дійсним обставинам, пов'язаним з самостійним узгодженням (нарахуванням) позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток на його самостійною сплатою.

Згідно підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.»

Відповідно до п.п. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств. Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).»

Таким чином, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено граничний день подання податкової декларації та граничний день сплати суми податкового зобов'язання, зазначеного в такій декларації.

Порядок подання податкової декларації про прибуток, крім вказаних вище вимог Закону України № 2181, які є загальними, визначений також в абзаці другому пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Таким чином, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкова декларація про прибуток подається за такі базові податкові (звітні) періоди, як квартал, півріччя, три квартали та рік. При цьому, податкова декларація за півріччя розраховується наростаючим підсумком з урахуванням першого та другого кварталу.

Податкова декларація № 9002899924 від 03 лютого 2010 року була подана позивачем за 2009 рік.

Останнім днем сплати суми податкового зобов'язання, яке в ній зазначено було 19 лютого 2010 року.

Позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив суму податкового зобов'язання, визначеного (нарахованого) за податковою декларацією № 9003114981 і зробив це до настання строку подання даної декларації.

Станом на 19 лютого 2010 року позивач мав переплату з вказаного податку, яка виникла через його авансові платежі до бюджету з даного податку, які ним були зроблені на протязі 2009 року та січня 2010 року.

Таким чином, 19 лютого 2010 року податкове зобов'язання позивача за вказаною декларацією було погашено за рахунок зроблених ним авансових платежів.

В частині, що стосується податкової декларації № 20444 від 04 листопада 2009 року, як була подана позивачем за 9 місяців 2009 року, то останнім днем сплати суми податкового зобов'язання, яке в ній зазначено було 19 листопада 2009 року.

Позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив суму податкового зобов'язання, визначеного (нарахованого) за вказаною податковою декларацією і зробив це він навіть до настання строку подання даної декларації.

Як вбачається із картки особового рахунку позивача станом на 19 листопада 2010 року позивач мав переплату з вказаного податку, яка виникла через його авансові платежі до бюджету з даного податку, які ним були зроблені на протязі 3 кварталу 2009 року.

Таким чином, 19 листопада 2010 року податкове зобов'язання Позивача за вказаною декларацією було погашено за рахунок зроблених ним авансових платежів.

Щодо зарахування та сплати коштів 26 травня 2010 року, 11 червня 2010 року, 25 червня 2010 року, 16 липня 2010 року та 12 серпня 2010 року, суд зазначає наступне.

Кошти, які були зараховані відповідачем за вказаними датами є коштами, які були сплачені позивачем до бюджету за травень, червень, 2 квартал, 3 квартал 2010 року.

Таким чином, відповідач зарахував в погашення самостійного узгодженого TOB «Торгівельно-виробничий комплекс «Рона -Маркет» податкового зобов'язання за 9 місяців 2009 року суми коштів, які були сплачені позивачем за травень, червень, 2 квартал, 3 квартал 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України.

Згідно до пункту 5 статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Згідно пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до п. 6 статті 7 Закону України “ Про Національний банк України ” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань чи податкового боргу.

Згідно статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України “ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У зазначених випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

З наданих позивачем платіжних доручень, картки особових рахунків по податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України вбачається своєчасність та повнота сплати Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість , відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах.

Таким чином, висновки складених відповідачем вищезазначених актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 4 листопада 2010 року №0006061500/0 та №0006071500/0, винесено з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, тому зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 4 листопада 2010 року №0006061500/0 та №0006071500/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" понесені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 15.03.2011 р.