Ухвала суду № 14356263, 02.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-450/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід»(далі ТОВ "Кароб Сід") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі ДПІ у Дарницькому районі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.12.09р. за № 0004342305/0/57426

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №0004342305/0/57426 від 28.12.09 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник ДПІ у Дарницькому районі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповіцно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції Працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.07р. по 30.06.09р. За результатами перевірки складено Акт від 11.12.2009 року № 6193/2305/35510193.

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог п.п. 8.4.1. п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено суму податкового зобовязання на суму 20595,95грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва 28.12.09 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004342305/0/57426 яким за позивачем визнано суму податкового зобовязання в розмірі 28910,30грн. в тому числі за основним платежем 20595,81 грн., штрафні (фінансові) санкції 8314,49грн.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що фактично заниження податку на прибуток позивачем відбулося в наслідок віднесення до валових витрат суму амортизаційних відрахувань в розмірі 82383,81грн., що виникла у звязку із віднесенням позивачем до 2 групи основних фондів придбані ними легкові автомобілі з урахуванням сплаченого податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Кароб Сід” протягом перевіряємого періоду було придбано автомобіль Volvo XC 90783 вартістю 423300,50грн. втому числі ПДВ 70550,09грн., Volvo XC 90788 вартістю 423300,50грн. в тому числі ПДВ 70550,08грн. та Volvo XC 90690 вартістю 429228,00грн. втому числі ПДВ 71538,00грн. Вказані автомобілі позивачем було придбано для власного виробничого використання, сплачену суму податку на додану вартість в сумі 212 638,17грн., включало до складу валових витрат товариства. Крім того, ТОВ „Кароб Сід” протягом перевіреного періоду включило до амортизаційних відрахувань суму амортизаційних відрахувань по другій групі основних фондів автомобілів Volvo з нормою амортизації 10 відсотків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковий орган під час здійснення перевірки хибно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток, а тому податкове повідомлення-рішення №0004342305/0/57426 від 28.12.09р. підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Підпунктом 8.4.1. п.8.4. ст.8 Закону про прибуток встановлено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених п.п.7.8, 10.2 і ст.13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. Підпункт 8.4.1 п.8.4. ст.8 вказаного Закону встановлює, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

В силу наведених норм позивач не повинен включати до складу валових витрат сплачений ПДВ по придбаних автомобілях та збільшувати балансову вартість II групи основних фондів на суму сплаченого ПДВ, а тому нарахування амортизаційних відрахувань на суму ПДВ по придбаних автомобілях не відповідає Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на абзац 2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. В силу даної норми позивач зобовязаний віднести до складу валових витрат суму ПДВ, сплачену при придбанні легкового автомобіля.

Вищенаведене свідчить, що положення абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»протирічать одне одному.

Відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пп. 8.4.1. п.8.4. ст.8 Закону про прибуток є загальним положенням закону, а абзац 3 пп.5.3.3. п.5.3. ст.5 Закону про прибуток є спеціальною нормою закону. При цьому спеціальна норма по відношенню до загальної діє тільки тоді, коли витримуються вимоги встановлені абзацом 3 пп.5.3.3. п.5.3. ст.5 Закону про прибуток. Оскільки банківська установа виконує одночасно операції, що підлягають обкладанням податком на додану вартість (далі - ПДВ) та не є обєктом оподаткуванням таким податком, позивач при придбанні легкових автомобілів не відносив суму ПДВ на валові витрати, а відповідно до вищезазначеної норми Закону про прибуток визначив суми амортизаційних відрахувань з урахуванням податку на додану вартість, що відповідає вимогам законів України.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні сум ПДВ, фактично сплачених при придбанні легкових автомобілів, які відносяться до основних фондів та підлягають амортизації, на збільшення балансової вартості 2 групи основних фондів на відповідні суми ПДВ. Безпідставними є доводи апелянта, що спеціальним законом в даному випадку є Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вони не відповідають пп. 4.4.1 п. 4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, з метою однакового застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України, судом враховується позиція адміністративних судів у даній категорії справ. А саме береться до уваги постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року у справі №2-а-4602/09/2670 за позовом ВАТ «ЕРСТЕ БАНК»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, що є в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення ДПІ у Дарницькому районі діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

Відповідно до ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вище наведеного позовні вимоги ТОВ "Кароб Сід" підлягають задоволенню, оскільки відповідають змісту законодавства.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

І.Й.Петрик