Постанова № 14356256, 02.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3837/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційні скарги Першого заступника прокурора Житомирської області, Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Закрите акціонерне товариство «Житомирські ласощі»(далі ЗАТ «Житомирські ласощі») звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі ДПІ у м. Житомир) № 0000512304/0 від 19 травня 2010 року, стягнення з державного бюджету на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2010 року в сумі 1474057 грн. та заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за березень 2010 року в сумі 2322344 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000512304/0 від 19.05.2010 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Житомирські ласощі" заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за лютий 2010 року в сумі 1474057 грн. та згідно декларації за березень 2010 року в сумі 2322344 грн., а всього 3796401 грн. на рахунок № 26009000677601 МФО 322302 ВАТ " Агрокомбанк" м. Київ. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Житомирські ласощі" 1703,40 грн. понесених судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Перший заступник прокурора Житомирської області, представник Державної податкової інспекції у м. Житомирі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ "Житомирські ласощі" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р. По результатах перевірки був складений акт № № 2801/23-2/00382071 від 13.05.2010 року.

У відповідності до зазначено акту податковим органом зроблено висновок про те, що ЗАТ "Житомирські ласощі" на порушення абз. пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 р. в розмірі 1474057 грн. та за березень 2010 року в розмірі 2322344 грн., оскільки ЗАТ не може підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ вітчизняним постачальникам, яка могла бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за лютий-березень 2010 року, а тому втратило право на відшкодування ПДВ. Вказана сума не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок, однак може бути врахована в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі акта перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 № 0000512304/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3796401 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно було заявлено до відшкодування 3796401 грн., тому позов підлягає задоволенню і відшкодуванню з бюджету .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання не чинним податкового повідомлення рішення, так як рішення у цій частині постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

Згідно п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 цього Закону, платники податку зобовязані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є обєктами оподаткування згідно із ст.3 та звільнених від оподаткування згідно із ст.5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно до ч.2 ст.3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Податковим органом не встановлено порушень складання Позивачем податкових накладних. Актом перевірки підтверджено, що Позивач належним чином веде реєстри отриманих та виданих податкових накладних, показники яких задекларовані в податкових деклараціях.

Доводи контролюючого органу про те, що за відсутності аналітичного бухгалтерського обліку він не міг підтвердити правильність формування позивачем у перевіряємому періоді складу податкового кредиту, правильність розрахунку від'ємного значення по ПДВ та заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, а також не мав можливості підтвердити сплату за наданими до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників є безпідставними.

Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг на протязі перевіряємого періоду підтверджено наданими суду банківськими документами.

Також є безпідставними і доводи апеляції про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту Позивачем через ознаки сумнівності деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.

Посилання податкового органу на неотримання матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника, не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення ДПІ у м. Житомир діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000512304/0 від 19 травня 2010 року судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з державного бюджету на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2010 року в сумі 1474057 грн. та заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за березень 2010 року в сумі 2322344 грн..

Податкова інспекція не наділена законом такою функцією, як формування податкового кредиту платника податку на додану вартість, право на який виникає у останнього за п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий кредит формується платником податку самостійно та відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період. У разі ж невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку фактично порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету. Відповідно, способом захисту такого порушеного права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетне відшкодування податку на додану вартість).

Однак, визнання не чинним податкового повідомлення рішення само по собі не може бути підставою для стягнення з Державного бюджету коштів, так як відповідачем не завершена процедура підтвердження суми заявленого відшкодування.

Також слід зазначити що ні до повноважень Державного казначейства України ні до органів державної податкової служби в рамках Закону України «Про державну податкову службу»та ст.21 Бюджетного кодексу України не відноситься відшкодування податку на додану вартість платникам такого податку.

При цьому, з метою однакового застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України, судом враховується позиція адміністративних судів у даній категорії справ. А саме береться до уваги ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2010 року у справі К-11439/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, що є в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Першого заступника прокурора Житомирської області, Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року скасувати в частині стягнення з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі»заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2010 року у сумі 1474057 грн. та згідно декларації за березень 2010 року в сумі 2322344 грн., а всього 3796401 грн. на рахунок № 26009000677601 МФО 322302 ВАТ «Агрокомбанк»м.Київ.

В цій частині у задоволені позову відмовити.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 09 березня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

І.Й.Петрик

Повний текст рішення виготовлений 09 березня 2011 року.