Постанова № 14355351, 16.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 р. Справа № 64/357-10

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача Козуб В.А.

відповідача не зявився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 854Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 24.01.11 року по справі № 64/357-10

за позовом - Державного підприємства Дослідне господарство "Кутузівка" інституту тваринництва АУААН с. Кутузівка

до - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Вовчанськ

про стягнення 77 509,96 грн. , -

встановила:

Державне підприємство Дослідне господарство "Кутузівка" інституту тваринництва Української академії аграрних наук звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить розірвати договір підряду на виконання робіт №188 від 03.09.07, укладений між Державним підприємством Дослідним господарством "Кутузівка" інституту тваринництва Української академії аграрних наук та Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2; стягнути з відповідача 57270,00грн. безпідставно набутих коштів,19082,01 грн. пені, 687,24 грн. індекс інфляції, 470,71 грн. 3% річних. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором № 188, який був укладений сторонами 03 вересня 2007 року.

13 грудня 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області відповідач надав заперечення на позов, в яких проти позову заперечує, та зазначає що договірні зобовязання були виконані в повному обсязі, але доказів в підтвердження цього у відповідача немає. Також просить суд застосувати строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.11 року по справі № 64/357-10 (суддя Добреля Н.С.) позов задоволений повністю. Розірвано договір підряду на виконання робіт №188 від 03.09.07, укладений між Державним підприємством Дослідним господарством "Кутузівка" інституту тваринництва Української академії аграрних наук та Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

Стягнуто з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Державного підприємства Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту тваринництва Української академії аграрних наук - 57270,00грн. безпідставно набутих коштів, 17367,00 грн. пені, 687,24 грн. індекс інфляції, 470,71 грн. 3% річних; 841,95грн. державного мита та 230,78грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме вимог ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі загальний строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлено тривалістю у три роки.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про те, що позовна давність сплила відповідачем було подано відповідну заяву до суду.

Так, згідно самої позовної заяви "03.09.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 188, за яким відповідач, зобов'язався на свій ризик виконати роботи. Строк виконання робіт визначався в п.1.5. договору до 30.10.2007р.

Таким чином, на думку відповідача, позовна заява була подана до суду після спливу 30.10.2010 року строку позовної давності.

Як зазначає відповідач, він повідомляв про безпідставність та незаконність позовних вимог позивача, оскільки договірні зобовязання були виконані ним належним чином, однак нажаль підтверджуючі документи не збереглися у звязку з великою давності подій, що відбувалися у 2007 році.

Свого представника відповідач в засідання судової колегії за поданою скаргою не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

В своїх запереченнях на позов та апеляційній скарзі відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, у зв'язку з тим, що,позивачем пропущено строк позовної давності, при зверненні з відповідним позовом до суду.

Ці твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні відповідно до п.1, п.3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.09 відповідачем було повернуто будівельні матеріали (накладна №53, а.с. 28) позивачу, в рахунок оплати своєї заборгованості по договору щодо придбання будівельних матеріалів для будівництва телятника, отже перебіг позовної давнини було перервано.

Як встановлено судом першої інстанції, 03.09.07 між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду №188, відповідно до п.1.1. якого, підрядник (відповідач) зобовязався на свій ризик виконати за завданням замовника (позивач) і на його території роботи по будівництву телятника відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязався прийняти цю роботу та оплатити її на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору, роботи за цим договором виконуються підрядником з використанням матеріальних засобів та інструменту підрядника.

Відповідно до п.3.1. договору, ціна договору становить 249457,00грн., з яких 125580,00грн. - вартість будівельних матеріалів та 123877,00грн. - вартість робіт по будівництву телятника, згідно додатків №1 та №2, які є невідємною частиною даного договору.

На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачеві аванс у розмірі 109000,00грн. (п.3.2. договору).

Відповідно до п.4.2. договору, передання робіт підрядником та прийняття їх замовником має оформлюватись актом, підписаним обома сторонами.

В порушення умов договору, відповідач не виконав у строк встановлений договором (п.1.5. договору) роботи, що мали бути виконані за договором, тобто до 30 жовтня 2007 року.

19.11.09 відповідачем було повернуто будівельні матеріали (накладна №53) позивачеві на суму 51730,00 грн., без надання акту про виконання робіт за отриманим авансом, що підтверджує відмову від виконання зобовязань передбачених договором, або неналежне їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу вимогу за вих.№167 від 08.07.10 року про повернення отриманих грошових коштів, проте сума попередньої оплати відповідачем повернута не була, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 57270,00 грн. Також, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповідної відповіді.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно п.2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку суми позовних вимог, доказів виконання робіт, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині розірвання укладеного між сторонами договору та стягнення 57270,00 грн. збитків. Тобто коштів за рахунок невикористаного та не підтвердженого виконанням робіт авансу.

Однак, суд першої інстанції безпідставно (не правомірно) задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 687,24 грн. інфляційних та 470,71 грн. 3% річних з посиланням на ст. 625 ЦК України, оскільки зазначена стаття передбачає відповідальність за невиконання боржником грошового зобовязання. Однак невиконання відповідачем робіт за укладеним договором підряду не може вважатись порушення грошового зобовязання.

Також, суд першої інстанції безпідставно не застосував скорочений строк позовної давності та стягнув з відповідача пеню передбачену пунктом 8.3 укладеного сторонами договору в сумі 17367,00 грн., оскільки ст. 264 ЦК України передбачає переривання позовної давності вчиненн ям особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку і не стосується скороченого строку позовної давності щодо стягнення пені.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 525. 526, 610, 611 ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 624, ст. 625, ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 99, п.2 ст. 103, п.п. 3, 4 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 24.01.11 року по справі № 64/357-10 в частині стягнення 17367,00 грн. пені, 687,24 грн. інфляційних, 470,71 грн. 3% річних та 185,24 держмита скасувати та в позові в цій частині відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р 2600800002114 в ХОД Райффайзен Банк "Аваль" м.Харків, МФО 350589) на користь Державного підприємства Дослідне господарство "Кутузівка" (вул. Шкільна,6 с. Кутузівка, Харківський р-н, Харківська обл, 62405, ЄДРПОУ 05460427, п/р № 2600210417 в ПАТ "мегабанк", м.Харків, МФО 351629) Інституту тваринництва Української академії аграрних наук - 92,62 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 16.03.2011 року.