Рішення № 14354694, 15.03.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р.

Справа № 4/133.

За позовом Комунального підприємства Вижницьке міське будинкоуправління

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Італобоніфіка”

про стягнення заборгованості –5974,09 грн.

Суддя О. Г. Проскурняк

Представники:

Від позивача –Олексюк О.Ф.

Від відповідача –Джурюк Г.І., Ренато Момессо.

В засіданні приймав участь

У судовому засіданні 14 березня 2011 року було оголошено перерву до 15 березня 2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство Вижницьке міське будинкоуправління звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Італобоніфіка” про стягнення заборгованості у сумі 5974,09 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 11 травня 2008 року між КП “Вижницьке міське будинкоуправління” та ТОВ фірма “Італобоніфіка” укладений договір № 59 про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів (сміття). 15 лютого 2009 року між сторонами повторно укладено договір № 56 про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів (сміття) на 2009 рік. На підставі даних договорів відповідачу надавались послуги з вивезення сміття. Однак відповідач не належним чином проводив оплату за надані послуги, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 3309,34 грн. Далі позивач стверджує, що окрім боргу, відповідач у відповідності з пунктом 1 рішення виконавчого комітету Вижницької міської ради № 94 від 11.08.2010 року має сплати 300,00 грн. неустойки за порушення зобов’язання для всіх категорій споживачів, згідно статті 625 ЦК України та пункту 2 означеного рішення інфляційні та три відсотки річних у сумі 183,49 грн., згідно пункту 3 рішення 5 % штрафу за несвоєчасну оплату за надані послуги, що складає 165,47 грн., а також згідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, пеню у розмірі 0,1 % вартості послуги за кожний день прострочення у сумі 2015,79 грн., всього суму 5974,09 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що позивачем необґрунтовано визначено борг у сумі 3309,34 грн. При цьому, не погоджується з твердженням позивача, що відповідачем перевищувались передбачені договором обсяги твердих побутових відходів. Відповідач зазначає, що позивач не виконував свої зобов’язання з вивозу сміття та не реагував на неодноразові звернення про необхідність регулярного надання послуг.

У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що позивачу було дозволено взяти контейнери для сміття на 2-3 місяці, які не було повернуто, у зв’язку з чим тверді побутові відходи підприємство складувало на землі, при цьому працівники комунального підприємства відмовлялись завантажувати на сміттєвоз, тому вивіз сміття здійснювалось транспортом підприємства. Оскільки послуги позивачем не надавались, відповідач не сплачував кошти.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

11 травня 2008 року та 15 лютого 2009 року між Комунальним підприємством Вижницьке міське будинкоуправління та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Італобоніфіка” укладено договори № 59 та 56 про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів (сміття).

Відповідно до пункту 1 даних договорів, відповідач доручає, а позивач надає послуги по утилізації твердих побутових відходів (сміття). Пунктом 2.1 договорів № 59, 56 визначено щомісячну вартість послуг, відповідно у розмірі 539,04 грн. та 558,17 грн.

Як вбачається з подорожніх листів вантажного автомобіля Комунального підприємства Вижницьке міське будинкоуправління, позивачем надавались відповідачу послуги по вивезенню твердих побутових відходів (сміття), у період відповідно до розрахунку з квітня 2008 року по березень 2009 року.

Також, в підтвердження належного надання послуг являється лист Вижницької міжрайонної гуртово-роздрібної торгової бази від 22 лютого 2011 року на території якої проводить діяльність відповідач, згідно якого зазначається, “що в дійсності КП “Вижницьке МБУ” систематично проводило вивіз сміття від нашого підприємства та підприємств орендарів, які знаходяться та проводять свою діяльність на території міжрайбази по вул. Українська, 87, м. Вижниця, протягом 2008, 2009, 2010 років і проводить на даний час”.

Так, згідно розрахунку заборгованості ( складеного у формі акту звірки ) позивач надав відповідачу послуги у період з квітня 2008 року по березень 2009 року на суму 6059,18 грн. з яких відповідачем оплачено 2749,90 грн., тому заборгованість відповідача становить 3309,34 грн.

Як вбачається, платіжним дорученням № 13 від 5 березня 2009 року, відповідач оплатив частково у розмірі 2658,42 грн. вартість наданих позивачем послуг за вивіз сміття, що вкотре підтверджує надання позивачем послуг відповідно до укладених договорів.

При цьому, доводи відповідача щодо самостійного вивезення сміття з посиланням на власні шляхові листи, стосується періоду з 30 квітня по 9 вересня 2009 року. Також, не спростовує обставин належного надання позивачем послуг, повторний лист Вижницької міжрайонної гуртово-роздрібної торгової бази від 01 березня 2011 року.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідач не виконував належним чином зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг, у зв’язку з чим виник борг у сумі 3309,34 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за прострочення виконання зобов’язання позивач правомірно нарахував три відсотки річних у сумі 183,49 грн. та інфляційні у сумі 271,36 грн.

Тобто, виходячи із позовних вимог, суд дійшов висновку позов задовольнити частково та стягнути суму основного боргу у розмірі 3309,34 грн. та три відсотки річних у сумі 183,49 грн.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позову у частині стягнення неустойки у сумі 300,00 грн., 5 % штрафу у сумі 165,47 грн. та 1 % пені у сумі 2015,79 грн., виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Тобто, означеними нормами встановлено, що забезпечення виконання зобов’язання визначається договором або законом.

Однак, рішенням виконавчого комітету Вижницької міської ради № 94 від 11 серпня 2010 року вирішено встановити неустойку за порушення зобов’язання для всіх категорій споживачів у сумі 300,00 грн. ( пункт 1); затвердити штраф у розмірі 5 % від суми боргу за несвоєчасну оплату за надані послуги ( пункт 3).

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З урахуванням вищевикладеного, суд не застосовує означене рішення виконавчого комітету.

Так, укладені між сторонами договори № 59 та 56 від 11 травня 2008 року та 15 лютого 2009 року не містять умов щодо забезпечення виконання зобов’язання у формі сплати неустойки, штрафу та пені.

Згідно абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тобто, виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.(постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року, справа № 42/562).

Оскільки, жодна із сторін не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а також у даних правовідносинах не допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, тому відсутні правові підстави для нарахування пені у розмірі 0,1 відсотка, у сумі 2015,79 грн.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Італобоніфіка”, вул. Українська, 87, м. Вижниця, код 25078186, р/р 26001251499001 у ЧФ “Приватбанк”, МФО 3562825 на користь Комунального підприємства Вижницьке міське будинкоуправління, вул. Івасюка, 5, м. Вижниця, код 33095407, р/р 26006060086001 у філії ВАТ КБ “Надра”, МФО 356505 —3309,34 грн. боргу, 183,49 грн. трьох відсотків річних, 59,62 грн. державного мита, 137,96 грн. оплати витрат за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у задоволенні позову у частині стягнення неустойки у сумі 300,00 грн., 5 % штрафу у сумі 165,47 грн., 1 % пені у сумі 2015,79 грн.

Суддя О.Г. Проскурняк

Повне рішення складено 18 березня 2011 року.