Рішення № 14354560, 10.03.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2011 р.

Справа № 11/5027/119/2011.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юніонтрейд”, м. Київ

до дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Чернівці

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 179905,92 грн.

Суддя Гушилик С.М.

За участю представників:

від позивача –Онищенко О. І., директор

від відповідача –Левченко І. С., довіреність від 22.09.2010 р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Юніонтрейд” м.Київ звернулось з позовом до дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 179905,92 грн., яка виникла в наслідок невиконання умов договору № 21/10 від 09.04.20010 року.

В обґрунтування своїх вимоги позивач посилається на те, що відповідач, всупереч укладеного між сторонами договору поставки продукції №20/10 від 09.04.2010р., не виконав свої договірні зобов’язання по оплаті поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 179905,92 грн., в тому числі: 152985,30 грн. основного боргу, 10708,97 грн. штрафу, 2929,77 грн. –три проценти річних, 6951,83 грн. інфляційних нарахувань та 6330,02 грн. пені.

Ухвалою суду від 07.02.2011 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.02.2011 року.

Ухвалою суду від 21.02.2011 року розгляд справи відкладено на 10.03.2011 року у зв’язку з неявкою представника відповідача.

10.03.2011 року господарським судом Чернівецької області отримано відзив на позовну в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме визнає: 152985,30 грн. основного боргу, 2929,77 грн. – три проценти річних, 6951,86 грн. інфляційних нарахувань та 6330,02 грн. пені. Позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 10708,97 грн. відповідач не визнає, посилаючись при цьому на відсутність підстав для його стягнення.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 10.03.2011 року, надав пояснення по суті позовних вимог і зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд –

ВСТАНОВИВ:

09.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Юніонтрейд”та ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” було укладено договір поставки продукції №20/10 (далі –Договір). Відповідно до умов вищезазначеного Договору постачальник (позивач у справі) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити щебінь гранітний різних фракцій та відсів гранітний (далі –продукція).

Відповідно до п. п. 4.3 та 4.4 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється на підставі виставленого рахунку на вартість поставленої партії продукції протягом 30 днів з дати одержання продукції, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач умови вищезазначеного Договору виконав добросовісно, відповідачу було поставлено обумовлену продукцію відповідної кількості і якості в період з 27.04.2010 року по 29.04.2010 року, що підтверджено видатковими накладними: № РН-0000041 від 27.04.2010 року, № РН-0000048 від 29.04.2010 року, № РН-0000049 від 29.04.2010 року на загальну суму 152985,30 грн.

Відповідач, в порушення умов Договору, за отриману продукцію не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 152985,30 грн.

Наявність боргу підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 12.01.2011 року.

Доказів погашення існуючої заборгованості з оплати поставленого товару відповідач суду не надав. Договір поставки продукції №20/10 від 09.04.2010 року є дійсним.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні доведено невиконання відповідачем договірного зобов’язання по оплаті вартості поставленої продукції, отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим і підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони в п. 6.3 Договору передбачили, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно розрахунку позивача пеня складає 6330,02 грн.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 6330,22 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов правомірним є нарахування позивачем 6951,86 грн. інфляційних та 2929,77 грн. трьох процентів річних.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 10708,97 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у наступному розмірі: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого вказаною нормою Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо, між іншим, порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

У Договорі № 21/10 від 09.04.2010 року сторони не визначили розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, іншими актами цивільного законодавства розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено. Згідно Указу Президента України від 08.11.2001 № 1056 “Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України” та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 “Про утворення відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” засновником, вищим органом і єдиним акціонером Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України. Однак, з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов’язання має саме грошовий характер, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу в сумі 10708,97 грн.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (м. Чернівці, вул. Головна, 205, ідент.код 31963989) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юніонтрейд” (м. Київ, вул. Петра Вершигори, 9, ідент.код 36347431) 152985,30 грн. основного боргу, 6330,02 грн. пені, 6951,86 грн. інфляційних, 2929,77 грн. трьох відсотків річних, 1691,97 грн. державного мита та 221,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 10708,97 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.М. Гушилик