Рішення № 14354365, 24.02.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2011 р. Справа № 8/98. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" м.Київ

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення заборгованості - 196558,90 грн.

Суддя І.В.Марущак

Представники:

Від позивача Рогожина І.В. дов. від 02.02.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ", звернулося з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних за період з вересня 2009 р. по листопада 2010 р. в загальній сумі 196558,90 грн., в тому числі 185177,39 грн. основного боргу, 8355,01 грн. інфляційних витрат, 3026,50 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору №109/8 від 18.05.2010 р., відповідачем отримано товар загальною вартістю 191440,22 грн., згідно видаткових накладних за період з вересня 2009 р. по листопад 2010 р. Відповідачем вартість товару оплачено частково, непогашеною залишилась заборгованість в сумі 185177,39 грн. у звязку з чим йому нараховано інфляційні та три проценти річних за період з 25.09.2009 р. по 20.12.2010 р.

Провадження у справі порушено ухвалою від 27.12.2010 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 11.01.2011 р. Ухвалою від 11.01.2011 р. у звязку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 10.02.2011 р., позивача зобовязано надати копії довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей із зворотньою стороною, рахунки фактури по наданим видатковим накладним, відповідача відзив на позов.

В судовому засіданні 10.02.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав витребувані документи.

Відповідач в судовому засіданні 10.02.2011 р. позовні вимоги не визнавав та надав докази часткової сплати заборгованості, відзиву на позов не надав.

В судовому засіданні 10.02.2011 р. оголошена перерва розгляду справи у звязку із необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами до 24.02.2011 р. 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 24.02.2011 р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних за період з вересня 2009 р. по листопада 2010 р. в загальній сумі 157531,91 грн., в тому числі 142816,79 грн. основного боргу та 10522,70 грн. інфляційних витрат, 4192,42 грн. 3% річних за період з 25.09.2009 р. по 24.02.2011 р.

Зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству, та не порушує охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб. Заява про зменшення позовних вимог приймається.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав витребувані документи.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнавав та надав докази часткової сплати заборгованості, відзиву на позов не надав.

В судовому засіданні 24.02.2011 р. об 12 год. 05 хв. оголошена перерва розгляду справи у звязку із необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами до 24.02.2011 р. 15 год. 00 хв.

Після перерви розгляду справи представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних за період з вересня 2009 р. по листопада 2010 р. в загальній сумі 106777,63 грн., в тому числі 92061,51 грн. основного боргу та 10522,70 грн. інфляційних витрат, 4192,42 грн. 3% річних за період з 25.09.2009 р. по 24.02.2011 р.

Зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству, та не порушує охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб. Повноваження представника на зменшення позовних вимог судом перевірені. Заява про зменшення позовних вимог приймається.

Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги визнає частково лише в сумі основного боргу в розмірі 92062,51 грн.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

У період з вересня 2009 року по листопад 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП УДТ»та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений господарський договір у спрощеній формі наступним шляхом.

Відповідачу, на підставі його замовлень на придбання товару позивачем виставлялись рахунки фактури (містяться в матеріалах справи).

Позивачем за період вересень 2009 р. по листопад 2010 р. на підставі видаткових накладних за вказаний період, був відвантажений товар на суму 364893,43 грн. (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

Даний товар отриманий відповідачем, що підтверджується його підписом на видаткових накладних та довіреностях на отримання товаро-матеріальних цінностей, що містяться в матеріалах справи, даний факт підтверджується також частковою оплатою товару та не заперечується відповідачем.

Відповідачем оплачено отриманого товару згідно платіжних доручень (знаходяться в матеріалах справи) на суму 272830,92 грн. В дану суму також входить сума 22 979,69 грн. здійсненої відповідачем переплати ,яка виникла у звязку із тим, що відповідач здійснюва оплату по рахункам-фактурам, а поставка здійснена по деяким із них у видаткових накладних була в меншій сумі.

Посилання відповідача на платіжні доручення № 283 від 23.09.2009 р. на суму 12000 грн. (рахунок-фактура № 0016721 від 23.09.2009 p.) та № 294 від 08.10.2009 р. на суму 4150 грн. (рахунок-фактура № 0016721 від 23.09.2009 p.) до уваги не беруться оскільки в призначенні платежу у даних платіжних дорученнях зазначено рахунок-фактуру № 0016721 від 23.09.2009 p. стягнення по якому в даному позові позивачем не заявлялося, а також в матеріалах справи відсутня видаткова накладна по даному рахунку-фактурі.

З вищевикладеного випливає, що відповідачем не оплачено вартість товару на суму 92062,51 грн., дана сума заборгованості визнається відповідачем у відзиві на позов.

Будь-яких доказів на спростування позовних вимог чи про сплату заборгованості, часткового її погашення, повернення товару відповідач до суду не подав.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником господарських відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобовязань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою угода, яка укладена між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість товару після отримання товару, однак, не оплатив, у звязку з чим сума 92062,51 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочку виконання грошового зобовязання позивач нарахував відповідачу, на підставі статті 625 ЦК України, 10522,70 грн. інфляційних витрат та 4192,42 грн. 3% річних за період з 25.09.2009 р. по 24.02.2011 р., однак, стягненню дані суми підлягають частково.

Для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, має значення встановлення факту прострочення платежу та конкретного періоду прострочення, разом з тим, сторонами не визначено термін оплати товару.

Оскільки сторонами не визначено конкретної дати оплати за поставлений товар ні в видаткових накладних ні в рахунках фактура (посилання позивача на те, що він визначений в рахунках фактурах не відповідає дійсності, оскільки в них лише зазначена дата до якої дійсний рахунок - фактура, а не термін його оплати) необхідно застосування ст. 530 Цивільного кодексу України.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає: "Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства".

Посилання позивача на те, що положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України є безпідставними з огляду на те, що ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України не визначає конкретного терміну виникнення зобовязання, на її підставі лише можна встановити про виникнення права вимоги по сумі основної заборгованості. Також ст. 625 ЦК України є загальною, а не спеціальною нормою, щодо договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до вищевикладеного для визначення конкретного строку виконання зобовязання необхідно застосовувати ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України (дана позиція міститься у постанові ВГСУ від 24.02.2010 р. по справі №11/53).

01 жовтня 2010 року позивачем була направлена відповідачеві претензія № 011010/1 щодо сплати заборгованості, в сумі 177396,05 грн. Претензія отримана відповідачем 07.10.2010 р., згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення №0407307827339.

Відповідно стягнення підлягає інфляційні втрати в сумі 2393,63 грн, та 3% річних в сумі 1006,38 грн. за період з 15.10.2010 р. по 24.02.2011 р.(розрахунок здійснений судом міститься в матеріалах справи).

Статтею 33 ГПК України передбачено що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем не надано доказів повного або часткового погашення заборгованості.

Судові витрати у звязку із частковим задоволенням позовних вимог належить стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в Чернівецькій філії ПАТ КБ «Приватбанк», м.Чернівці МФО 356282, код ЄДРПОУ-НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (04073 вул. Сирецька, 31-б м.Київ р/р 26001164489001 в КРУ КБ «Приватбанк»м. Києві МФО 321842, код ЄДРПОУ 24744047) 92062,51 грн. суму основного боргу, 2393,63 грн. інфляційних втрат, 1006,38 грн. 3% річних, 954,62 грн. державного мита та 210,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 24.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 01.03.2011 року.

Суддя І.В. Марущак.