Рішення № 14354170, 10.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 березня 2011 року

справа № 5020-239/2011

За позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя

(вул. Вороніна, 11, м. Севастополь, 99011)

в інтересах Комунального підприємства „Севтеплоенерго”

держави Севастопольської міської Ради,

в особі ідентифікаційний код 03358357

(вул. Павличенко, 2, м. Севастополь, 99011)

до Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки,

ідентифікаційний код 30026756

(вул. Самокиша, 30, м. Сімферополь, 95011)

в особі Севастопольського міського ринкового торгу

управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки,

ідентифікаційний код 20750312

(вул. Щербака, 1, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 65,21 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

прокурор (Прокурор Ленінського району м. Севастополя) –Радулов А.Д., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури м. Севастополя, посвідчення № 644;

позивач (КП „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради) –явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки) –Саламахін О.Д., представник, довіреність № 15 від 13.08.2009.

Обставини справи:

17.02.2011 Прокурор Ленінського району м. Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі –позивач) з позовом до Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в особі Севастопольського міського ринкового торгу управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки (далі –відповідач) про стягнення 1683,84 грн., з яких: 1618,62 грн. –сума основної заборгованості за спожиту теплоенергію; 46,05 грн. –пеня; 10,25 грн. –інфляційні втрати та 8,91 –3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 107 від 14.12.2005 не оплатив рахунки-фактури № 107 від 22.09.2010, № 107 від 05.10.2010, № 107 від 07.12.2010 за вересень-листопад 2010 року, внаслідок чого у останнього перед КП „Севтеплоенерго” СМР утворилася заборгованість в сумі 1618,62 грн.

У засідання суду 10.03.2011 позивач не з’явився, надав телефонограму про розгляд справи за відсутності його представника, зазначивши, що відповідачем погашена сума основного боргу; просив стягнути з відповідача суму пені, збитків від інфляції та 3% річних, заявлених у позові /арк. с. 27/.

Відповідач в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України надав суду відзив на позов з доказами часткового погашення заборгованості /арк. с. 27-28/, просив припинити провадження у справі, оскільки погасив заборгованість в повному обсязі –в сумі, узгодженій в акті звірення взаєморозрахунків /арк. с. 31/.

Ухвалою від 10.03.2011 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1618,62 грн. припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

14.12.2005 між Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) та Управлінням кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку № 107 (далі –Договір) /арк. с. 10-12/, предметом якого є постачання теплової енергії Покупцеві.

За умовами Договору Продавець зобов’язується передати Покупцеві теплову енергію до межі балансової і експлуатаційної відповідальності своєчасно і відповідної якості, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1. Договору).

Розрахунковим періодом вважається календарний місяць (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.7. Договору розрахунки за теплову енергію здійснюються в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно з тарифами, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунка за розрахунковий місяць.

За період з вересня по листопад 2010 року відповідачу нараховано 1618,62 грн. з ПДВ, згідно з такими рахунками:

№ 107 від 22.09.2010 за вересень 2010 року на суму 539,54 грн. /арк. с. 14/;

№ 107 від 05.10.2010 за жовтень 2010 року на суму 539,54 грн. /арк. с. 15/;

№ 107 від 07.12.2010 за листопад 2010 року на суму 539,54 грн. /арк. с. 16/.

Проте, Покупець за отриману теплову енергію не розрахувався, тобто не виконав свої зобов’язання за Договором в частині розрахунків, що стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

З матеріалів справи убачається, що відповідач погасив наявну заборгованість в повному обсязі /арк. с. 30-31/, але строки оплати отриманої теплової енергії були пропущені, у зв’язку з чим позивач вимагає стягнути з відповідача пеню у розмірі 46,05 грн., збитки від інфляції у сумі 10,25 грн. та 3% річних в сумі 8,91 грн.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Тлумачення поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” наведено в пункті 2 резолютивної частини зазначеного рішення. Так, Конституційний Суд України вказує, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 5 Закону України „Про місце самоврядування в України” встановлено, що Севастопольська міська Рада є органом місцевого самоврядування, до основних повноважень якого згідно зі статтею 13 Закону України „Про теплопостачання” входить: регулювання діяльності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об’єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території; встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Таким чином, органом, який уповноважений здійснювати функції держави в сфері теплопостачання, є Севастопольська міська Рада, яка для здійснення цих функцій створила КП „Севтеплоенерго” СМР.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи основний борг відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію в сумі 1618,62 грн. погашений, проте оплата здійснена відповідачем із пропуском визначеного домовленістю сторін строку.

Так, за умовами Договору (пункт 4.4.) розрахунки за теплову енергію здійснюються в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже:

- рахунок № 107 від 22.09.2010 за вересень 2010 року на суму 539,54 грн. відповідач повинен був сплатити не пізніше 15.10.2010;

- рахунок № 107 від 05.10.2010 за жовтень 2010 року на суму 539,54 грн. –не пізніше 15.11.2010;

- рахунок № 107 від 07.12.2010 за листопад 2010 року на суму 539,54 грн. –не пізніше 15.12.2010.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару (теплової енергії) не виконав, оскільки оплата теплової енергії здійснена ним лише 03.02.2011.

Тобто відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання. Причому прострочення боржника (відповідача у справі) почалось з 16.10.2010, 16.11.2010 та 16.12.2010 відповідно за кожним зобов’язанням окремо.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а 3% річних по грошових зобов’язаннях є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Тобто передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року сума основного боргу відповідача за Договором склала 1618,62 грн.

За розрахунком позивача сума інфляційних втрат становить 10,25 грн. /арк. с. 20/.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 10,25 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 8,91 грн. відповідно до наданого розрахунку /арк. с. 21/.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд також вважає його правильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 8,91 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення штрафу і пені надається в Цивільному кодексі України.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.8. Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від нарахованої до сплати суми.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Суд погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем /арк. с. 19/, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 46,05 грн. підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги Прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради до Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в особі Севастопольського міського ринкового торгу управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки про стягнення 46,05 грн. –пені, 10,25 грн. –інфляційних втрат та 8,91 –3% річних, а разом 65,21 грн. підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 6,52 грн. (1% від 65,21 грн.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 9,14 грн. (65,21/1683,84*236,00) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Севастопольського міського ринкового торгу управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки (99011 м. Севастополь, вул. Щербака, 1, ідентифікаційний код 20750312, п/р 26001060124775 в СФ ПАТ КБ „Приватбанк”, м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павличенко, 2, ідентифікаційний код 03358357, п/р 2603700017270 в СФ ПАТ „Укрексімбанк”, м. Севастополь, МФО 384986) 65,21 грн. (шістдесят п’ять грн. 21 коп.), з яких: 46,05 грн. –пеня, 10,25 грн. –інфляційні втрати та 8,91 –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 6,52 грн. (шість грн. 52 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 9,14 грн. (дев’ять грн. 14 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О.Головко

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 15.03.2011.