Рішення № 14353853, 03.03.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р. Справа № 5016/44/2011(1/6)

Миколаїв

за позовом: 1-й позивач: фізична особа підприємець ОСОБА_1

/АДРЕСА_2/

2-й позивач: фізична особа підприємець ОСОБА_2

/АДРЕСА_2/

До 1- ого відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

/АДРЕСА_1/

До 2- ого відповідача: Миколаївська міська рада

/54001, м. Миколаїв, вул. Адмиральська, 20/

про: визнання недійсним договору оренди землі від 12.07.2007р. № 5044, зобовязання звільнити земельну ділянку та передати її Миколаївській міській раді за актом прийому-передачі,-

Суддя Васильєва Л.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від 1 позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;

від 2 позивача: ОСОБА_4, дов. № № 1809 від 03.08.2010 р.;

від 1 відповідача: ОСОБА_5, дов. № 3 від 14.02.2011 р.;

від 2 відповідача: Сакара Ю.В., дов. № 1639/209/14/22 від 23.06.2009 р.

Позивачі звернулися до господарського суду із позовною заявою, в якій просять визнати недійсним договір оренди землі від 12.07.2007р., зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 5044від 16.07.2007 р., укладений між підприємцем ОСОБА_3 та Миколаївською міською радою, при цьому просять зобовязати підприємця ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку та передати її Миколаївській міській раді за актом прийому-передачі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що пункти 6 та 6.1 (розділ ІІ) рішення органу місцевого самоврядування від 03.03.2007р. № 11/36, на підставі якого укладено спірний договір, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 р. у справі №8/245/07 визнані нечинними та скасовані.

Представник відповідача -1 проти задоволення позовних вимог заперечує, мотивуючи це тим, що за спірним договором підприємцю ОСОБА_3 фактично передана у користування не та земельна ділянка, про яку він клопотав, а саме земельна ділянка площею 12 кв. м. поблизу житлового будинку АДРЕСА_3 замість земельної ділянки площею 12 кв. м. поблизу житлового будинку АДРЕСА_3 Про підготовку проекту рішення про внесення змін до пп. 6 та 6.1 рішення органу місцевого самоврядування від 03.03.2007р. № 11/36 в частині зміни адреси наданої підприємцю ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки Миколаївською міською радою прийнято рішення від 14.09.2007 р. за №14/47, яке згідно постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.05.2010 р. у справі №2-а-230/2010 р. міській раді належить виконати. З огляду на це позовні вимоги вважає необґрунтованими.

Представник відповідача-2 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

Згідно пунктів 6, 6.1 (розділ ІІ) рішення Миколаївської міської ради № 11/36 від 03.03.2007 р. підприємцю ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку площею 12 кв. м. для встановлення та обслуговування торгового кіоску поблизу будинку АДРЕСА_3

На виконання вказаного рішення між підприємцем ОСОБА_3 та Миколаївською міською радою був укладений договір оренди землі від 12.07.2007 р., зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 5044 від 16.07.2007 р. Згідно п. 1.1 спірного договору підприємцю передана в оренду земельна ділянка площею 12 кв. м. поблизу житлового будинку АДРЕСА_3, що також підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 16.07.2007 р.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 р. у справі №8/245/07 пункти 6 та 6.1 (розділ ІІ) рішення Миколаївської міської ради № 11/36 від 03.03.2007 р., визнані нечинними та скасовані з мотивів їх невідповідності діючому земельному законодавству. Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили.

Щодо доводів відповідача -1 щодо надання йому за спірним договором іншої за своїм розташуванням земельної ділянки, а саме земельної ділянки площею 12 кв. м. поблизу житлового будинку АДРЕСА_3 замість земельної ділянки площею 12 кв. м. поблизу житлового будинку АДРЕСА_3, то суд їх відхиляє, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 був погоджений з відповідними органами, але ж в одних погодженнях мова йде про можливість відведення йому земельної ділянки площею 12 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3, а в інших можливість відведення земельної ділянки поблизу будинку АДРЕСА_3 Згідно письмових пояснень представника Миколаївської міської ради від 03.03.2011 р. та схеми перенесення меж земельної ділянки на місцевість з привязкою кутів до місцевих предметів та кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що підприємцю ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 12 кв. м. саме поблизу житлового будинку АДРЕСА_3

Отже, відповідачу -1 була надана у користування земельна ділянку, про яку якраз він і клопотав (поблизу житлового будинку АДРЕСА_3).

Як вбачається з договорів оренди № 10/25 від 28.02.2003 р. та № 2/27 від 30.06.2006 р., укладених з Миколаївської міською радою, підприємець ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, площею 12 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3, а підприємець ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки, площею 18 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3. Зазначені земельні ділянки передані їм в оренду для розміщення та обслуговування торгівельних кіосків.

Згідно схеми генплану міста Миколаєва та розбивочного плану земельна ділянка, надана в оренду ОСОБА_3 розташована поблизу із земельними ділянками, на яких розташовані торгівельні кіоски підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1, і при влаштуванні на ній торгівельного кіоску відповідача-1, прохід до об'єктів торгівлі позивачів буде повністю перекритий.

Згідно положень ч.1,2 ст.103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Порушення прав позивачів неправомірним використання підприємцем ОСОБА_3 земельної ділянки площею 12 кв. м. поблизу житлового будинку АДРЕСА_3 встановлена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 р. у справі №8/245/07.

Згідно ч. 2 ст.. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Посилання відповідача -1 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.05.2010 р. у справі №2-а-230/2010 р., якою зобовязано Миколаївську міську раду виконати рішення від 14.09.2007 р. за №14/47 про підготовку проекту рішення про внесення змін до пп. 6 та 6.1 рішення органу місцевого самоврядування від 03.03.2007р. № 11/36 в частині зміни адреси наданої підприємцю ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки ніяким чином не може вплинути на положення спірного договору, оскільки саме рішення органу місцевого самоврядування від 03.03.2007р. № 11/36 в цій частині (пп. 6 та 6.1) скасовано повністю.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (редакція на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»земля є об'єктом права комунальної власності, і відповідно з п.34 ст.26 цього Закону, до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (редакція на момент виникнення правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що спірний договір оренди землі укладено на підставі пунктів 6, 6.1 рішення Миколаївської міської ради (п. 1.1 договору оренди землі), які визнані нечинними та скасовані, суд вважає позовні вимоги в частині визнання правочину недійсним обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобовязання підприємця ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку та передати її Миколаївській міській раді за актом прийому-передачі, то у задоволенні цих позовних вимог належить відмовити, оскільки такі вимоги можуть предявлятися лише власником земельної ділянки (стороною правочину).

Згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Застосування подвійної реституції в розумінні ст. 216 ЦК України у даному випадку є неможливим, оскільки позивачами не надано доказів сплати підприємцем ОСОБА_3 до місцевого бюджету орендних платежів, а 2-м відповідачем їх отримання.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним договір оренди землі від 12.07.2007 р., зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 5044 від 16.07.2007 р., укладений між підприємцем ОСОБА_3 та Миколаївською міською радою.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2/ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3/ державне мито в сумі 21,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 59,00 грн.

5.Стягнути з Миколаївської міської ради /54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573/ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3/ державне мито в сумі 21,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 59 грн.

6. Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 15.03.2011 р.

Суддя Л.I.Васильєва