Рішення № 14353772, 17.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.11                                                                                           Справа№ 5015/51/11

Суддя О.Запотічняк при секретарі Р.Джус розглянула матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ, в особі філії - Пустомитівське відділення №6381 ВАТ «Державний ощадний банк України», м.Пустомити.

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівська пересувна механізована колона №7», м. Пустомити.

про: стягнення кредитної заборгованості в сумі 7552,39 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.

За участю представників:

Від позивача: Грущинський Р.М. . - представник

Від відповідача: Нагірний Р.Р. - представник

Сторонам роз’яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

          Суть спору: позов заявлено відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії "Пустомитівське відділення №6381" відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до відповідача відкритого акціонерного товариства "Львівська пересувна механізована колона №7" про стягнення кредитної заборгованості в сумі 7552,39 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою суду від 17.01.11р. порушено провадження у справі і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 02.02.11р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, ствердив, зокрема, що згідно кредитного договору №2073-2 від 31.07.08р. відповідачу нараховано 3662,08 грн. відсотків за користування кредитом та 68,47грн. сума пені за прострочені платежі по відсотках. Просить позов задоволити і стягнути заборгованість шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві, ствердив, що 17.05.2010 р. ухвалою господарського суду Львівської області порушено провадження у справі № 33/32 про банкрутство ВАТ “Львівська ПМК № 7”та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов"язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов"язкових платежів). Крім того, відповідач стверджує, що позивач є не поточним кредитором, а кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника.

В судовому засіданні 02.02.11р. оголошувалась перерва до 22.02.11р.

21.02.11р. позивачем було подано заяву про уточнення розміру заборгованості, згідно якої позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7552,39 грн., з яких 7442,42 грн. сума процентів з основного боргу та 109,97 грн. сума пені за прострочені платежі.

В судовому засіданні 22.02.11р. оголошувалась перерва до 03.03.11р.

У зв’язку з хворобою судді Запотічняк О.Д. судове засідання 03.03.11р. не відбулось. Після виходу судді Запотічняк О.Д. на роботу, ухвалою від 09.03.11р. розгляд справи було призначено на 17.03.11р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів за клопотанням позивача.

В судове засідання 17.03.11р. з’явився представник позивача, збільшені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав уточнення до відзиву в якому просив суд відмовити в позові повністю.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

31.07.2008 р. між ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Пустомитівське відділення №6381 ВАТ “Державний Ощадний банк України” та ВАТ “Львівська ПМК №7” укладено кредитний договір №2073-2, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 202320,00 грн., з остаточним поверненням кредиту зі сплатою відсотків за його користування не пізніше 31.07.2013 р.

В забезпечення виконання зобов"язань по кредитному договору від 31.07.08р.№2073-2 між сторонами укладено договір застави механічного транспорту від 31.07.08 р., згідно якого боржник передав в заставу позивачу рухоме майно, а саме автобус-D, марки-А, модель 09214 Богдан.

Відповідач - ВАТ “Львівська ПМК №7”належним чином не виконав умов заначеного кредитного договору і його заборгованість перед банком станом на день подання позову до суду за період з 30 листопада 2010р.- по 21 лютого 2011 р. по кредитному договору №2073-2 від 31.07.08р. становить 5552,55грн., в тому числі: 7442,42 грн. сума відсотків з основного боргу; 109,97 грн. - сума пені за прострочені платежі.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальник процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконане встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.1.1. договору, за порушення взятих на себе зобов"язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом та комісійних винагород, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченного платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.п.1.5.2 договору, відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну, зазначеного в п.1.2. цього договору. При нарахуванні відсотків, день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку відсотків не включається.

Відповідно до п.п.1.5.3 договору, відсотки повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Відповідно до п. 6.1 договору застави, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання заставодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором, а рівно випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих Заставодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Відповідно до п. 6.4 договору застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про заставу” від 02.10.1992 р., заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються виходячи з наступного. 17.05.2010 р. ухвалою господарського суду Львівської області порушено провадження у справі № 33/32 про банкрутство ВАТ “Львівська ПМК № 7”та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

14.12.2010 р. господарським судом Львівської області по справі № 33/32 про банкрутство ВАТ “Львівська ПМК №7”, винесено ухвалу про визнання судом вимог кредиторів, та затверджено реєстр вимог кредиторів, з яких вимоги ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії Пустомитівське відділення № 6381 ВАТ "Ощадбанк" в сумі 2608681,63грн. є вимогами першої черги.

Як зазначено в пункті 5.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів.

Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р., поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, вимоги банку щодо виконання зобов”язань відповідачем по кредитному договору №2073-2 від 31.07.08 р. за період листопад 2010 –лютий 2011 р. є поточними вимогами на які мораторій не поширюється.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість Відповідача перед Позивачем по кредитному договору в сумі 7552,39грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення шляхом звернення стягнення заставлене на майно, згідно договору застави механічного транспортного засобу від 31.07.08р., укладеного між ВАТ "Львівська пересувна механізована колона №7" та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Пустомитівського відділення №6381 ВАТ "Державний ощадний банк України", а саме автобус-D, марки-А, модель 09214 Богдан,номер шасі (кузова, рами) Y7ВА092148В001320, білого кольору,2008 р.в., реєстраційний номер ВС5946ВК- шляхом реалізації предмету застави у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України "Про заставу" в межах суми заборгованості – 7552,39грн.

Судові витрати слід віднести на винну сторону відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Окрім того, суд зазначає наступне.

Сума боргу, яку позивач просив суд стягнути в позовній заяві з відповідача без врахування заяви про збільшення позовних вимог становила3730,55 грн. Таким чином виходячи з положень Декрету Кабінету Міністрів України, сума державного мита при поданні даного позову повинна була становити 102,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито в сумі 102,00 грн. (платіжне доручення № 002953_001 від 12.01.11р.).

Однак, при поданні заяви про уточнення розміру заборгованості, якою позовні вимоги було збільшено до 7552,39 грн., позивачем було додатково сплачено державне мито в сумі 102,00 грн. (платіжне доручення № 068519_001 від 18.02.11р).

Загальна сума боргу заявлена до стягнення становить 7552,39 грн., а тому виходячи з положень Декрету Кабінету Міністрів України, сума державного мита при поданні даного позову повинна була становити 102,00 грн., а позивачем в загальному сплачено 204,00 грн. державного мита.

Тобто, позивачем було зайво сплачено державне мито в сумі 102,00 грн.

Відповідно до п.1 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Оскільки, позивачем зайво сплачено державне мито в сумі 102,00 грн. згідно платіжного доручення № 068519_001 від 18.02.11р. воно підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 589, 590, 612, 1054, 1048 ЦК України, ст. 20 Закону України “Про заставу”, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з ВАТ "Львівська пересувна механізована колона №7" (с.Милошевичі, вул.Хутір Радовань, 1, код ЄДРПОУ 05513158) на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Пустомитівського відділення №6381 ВАТ "Державний ощадний банк України" (м.Пустомити, вул.Шевченка, 181, код ЄДРПОУ 02762691) 7442,42 грн. відсотків з основного боргу та 109,97грн. пені за прострочені платежі шляхом звернення стягнення заставлене на майно, згідно договору застави механічного транспортного засобу від 31.07.08р., укладеного між ВАТ "Львівська пересувна механізована колона №7" та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Пустомитівського відділення №6381 ВАТ "Державний ощадний банк України", а саме автобус-D, марки-А, модель 09214 Богдан,номер шасі (кузова, рами) Y7ВА092148В001320, білого кольору,2008 р.в., реєстраційний номер ВС5946ВК- шляхом реалізації предмету застави у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України "Про заставу" в межах суми заборгованості –7552,39грн.

3.Стягнути з ВАТ "Львівська пересувна механізована колона №7" (с.Милошевичі, вул.Хутір Радовань, 1, код ЄДРПОУ 05513158) на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Пустомитівського відділення №6381 ВАТ "Державний ощадний банк України" (м.Пустомити, вул.Шевченка, 181, код ЄДРПОУ 02762691) 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати довідку на повернення ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Пустомитівського відділення №6381 ВАТ "Державний ощадний банк України" з державного бюджету 102,00 грн. державного мита згідно платіжного доручення № 068519_001 від 18.02.11р.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.03.2011 року.

Суддя