Рішення № 14353758, 14.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.11 Справа№ 5015/837/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ” (м. Київ)

до відповідача: Приватного підприємства “Нива В.Ш.” в особі Львівської філії №14 (м. Львів)

за участю третьої особи 1: Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (м. Львів)

за участю третьої особи 2: ОСОБА_3 (м. Львів)

за участю третьої особи 3: ОСОБА_4 (м. Львів-Винники)

за участю третьої особи 4: Товариства з обмеженою відповідальністю “Білдінг” (м. Львів)

про: визнання аукціону з продажу автомобіля недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Суддя: В.М.Пазичев

При секретарі: І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача: Буковинський Т.Й. - представник, довіреність від 31.12.2010 року

від відповідача: Не зявився

від третьої особи 1: Не зявився

від третьої особи 2: Не з”явився

від третьої особи 3: Не зявився

від третьої особи 4: Не зявився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ” (м.Київ) до Приватного підприємства “Нива В.Ш.” в особі Львівської філії №14 (м.Львів) за участю третьої особи 1 - Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (м.Львів), третьої особи 2 - ОСОБА_3 (м.Львів), третьої особи 3 - ОСОБА_4 (м.Львів-Винники), третьої особи 4 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Білдінг” (м.Львів) про визнання аукціону з продажу автомобіля недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.02.2011 року. Ухвалою від 28.02.2011 року розгляд справи відкладено до 04.03.2011 року для надання доказів по справі. Ухвалою від 04.03.2011 року розгляд справи відкладено до 14.03.2011 року, у звязку із відсутністю відповідача та третіх осіб.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.02.2011 року, про відкладення від 28.02.2011 року, від 04.03.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.02.2011 року за вх.№4587/11 позивач подав пояснення по справі.

14.03.2011 року за вх.№5828/11 позивач подав пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.02.2011 року, про відкладення від 28.02.2011 року, від 04.03.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив.

28.02.2011 року за вх.№4708/11 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

28.02.2011 року за вх.№4707/11 відповідач подав клопотання по справі.

04.03.2011 року за вх.№5293/11 відповідач подав клопотання по справі.

Третя особа 1 (Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області) вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.02.2011 року, про відкладення від 28.02.2011 року, від 04.03.2011 року не виконала повністю, відзив на позов представила, явку повноважного представника не забезпечила.

12.03.2011 року за вх.№5735/11 третя особа 1 подала пояснення по справі.

Третя особа 2 (ОСОБА_3) вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.02.2011 року, про відкладення від 28.02.2011 року, від 04.03.2011 року не виконала повністю, відзив на позов не представила, явку повноважного представника не забезпечила.

Третя особа 3 (ОСОБА_4) вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.02.2011 року, про відкладення від 28.02.2011 року, від 04.03.2011 року не виконала повністю, відзив на позов не представила, явку повноважного представника не забезпечила.

Третя особа 4 (Товариство з обмеженою відповідальністю “Білдінг”) вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.02.2011 року, про відкладення від 28.02.2011 року, від 04.03.2011 року не виконала повністю, відзив на позов не представила, явку повноважного представника не забезпечила.

Позов розглянуто в присутності позивача і третьої особи 2 за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 14.03.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

12 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ»(надалі по тексту позивач, ВАТ «Міжнародний комерційний банк»), та ОСОБА_4, код за ДРФО НОМЕР_1 (надалі по тексту - третя особа-3) був укладений Генеральний кредитний договір №К/1-07 (надалі по тексту - Кредитний договір) про надання кредиту у формі кредитної лінії з лімітом 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США траншами на умовах, викладених в додаткових договорах до Кредитного договору. Згідно з Додатковою угодою №К/1-07-1 від 12 квітня 2007 року до Кредитного договору, максимальний ліміт кредитної лінії збільшено на 416 800 (чотириста шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Згідно з Додатковим договором №К/07-01 від 12 січня 2007 року до Кредитного договору, третій особі-3 було надано кредитні кошти в розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США на рефінансування кредитної заборгованості перед Закритим акціонерним товариством «ПроКредитБанк», на добудову та ремонт житла, терміном до 11 січня 2008 року зі сплатою 14% (чотирнадцять відсотків) річних за користування кредитними коштами.

Згідно з Додатковим договором №К/1-07-2 від 12 квітня 2007 року до Кредитного договору, третій особі-3 було надано кредитні кошти в розмірі 416 800 (чотириста шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. на фінансування поточної діяльності, терміном до 11 січня 2008 року зі сплатою 21% (двадцять один відсоток) річних за користування кредитними коштами.

Для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи-3 перед позивачем по Кредитному Договору, на підставі Договору застави від 20 квітня 2007 року, що посвідчений ОСОБА_8, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, та зареєстровано в реєстрі за №3257 (надалі по тексту - «Договір застави»), третя особа -3 передала позивачу у заставу належний їй на праві власності автомобіль марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, кузов НОМЕР_5 державний номерний знак № НОМЕР_2 ( надалі по тексту - автомобіль). За домовленістю між позивачем та третього особою 3, заставну вартість автомобіля було оцінено в сумі 416 800 (чотириста шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., про що сторонами 12.04.2007 року був складений двосторонній Акт перевірки та оцінки майна, що передається в заставу (надалі по тексту заставна вартість автомобіля) (п.1.4. Договору застави).

У зв'язку з невиконанням третьою особою-3 умов Кредитного договору, 08 червня 2010 року Личаківським районним судом м. Львова у справі №2-2798/10 прийнято рішення про стягнення з третьої особи-3 на користь позивача заборгованості по Кредитному договору в розмірі 2 475 561 грн. 48 коп. та 1820 грн. 48 коп. судових витрат і, в подальшому, видано 25 жовтня 2010 року виконавчий лист на суму стягнення.

08 листопада 2010 року постановою підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа.

Однак, як зазначає в позовній заяві позивач, 03 лютого 2011 року, в розмові з державним виконавцем Кеда В.М. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області позивачу стало відомо про наступні факти, а саме, що:

29.09.2010 року Постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні при примусовому виконанні виконавчого листа №2-26961/10, виданого Франківським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_9 на користь ВАТ «Кредобанк»заборгованості у розмірі 859 043,20 грн., головним державним виконавцем Стельмащуком П.Я. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області для визначення вартості автомобіля було призначено експерта ОСОБА_10, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності якого виданий Фондом державного майна України 13.02.2008 року, який здійснював експертну оцінку автомобіля від імені суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання - ТзОВ «Білдінг».

Як зазначає позивач, згідно звіту про оцінку майна, складеного ТзОВ «Білдінг»04.10.2010 року, вартість описаного автомобіля було оцінено в сумі 146 390 грн.43 коп.

09.12.2010 року, на підставі Договору № 1410303 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна (надалі по тексту - Договір), укладеного між Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (надалі по тексту - третя особа-1 ) та Філією 14 Приватного підприємства «НИВА - В.Ш.», яка діяла від імені та в інтересах ПП «НИВА - В.Ш.»( надалі по тексту - відповідач), третя особа-1 доручила відповідачу здійснити дії по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого автомобіля, шляхом його продажу на аукціоні.

Позивач зазначає, що, згідно пункту 3.2. та розділу 6 Договору, оплата винагороди за надані послуги здійснювалась шляхом зарахуванням суми, сплаченої покупцем арештованого майна на поточний рахунок Спеціалізованої торговельної організації, яким виступає ПП «Нива В.Ш.»(код в ЄДРПОУ 33668915) в якості гарантійного внеску в сумі 21 812,11 грн., в рахунок виконання зобов'язання по оплаті суми винагороди, передбаченої п.3.1. цього Договору.

27 грудня 2010 року відповідачем було проведено аукціон з реалізації арештованого автомобіля. Стартова ціна лота (автомобіля) становила 146 390 грн.43 коп. Переможцем аукціону було визнано гр. ОСОБА_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 18 квітня 2008 року (надалі по тексту - третя особа-2), яка придбала автомобіль за ціною 146 700 грн. 00 коп.

Згідно протоколу №1410303-1 проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 27 грудня 2010 року, розмір коштів в сумі 124 841 грн. 70 коп. за придбане на аукціоні майно було внесено третьою особою-2 на депозитний рахунок державної виконавчої служби №37310005008795 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 34942940, одержувач - ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області. Призначення платежу: оплата за майно, згідно протоколу №1410303 -1 від 27.12.2010 року в сумі 124 841 грн. 70 грн., з яких суму в розмірі 124 088 грн. 38 коп. було перераховано третьою особою-1 на рахунок позивача, як оплату за реалізований відповідачем на аукціоні автомобіль, а різницю в розмірі 753 грн. 32 коп. було перераховано третьою особою-1 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг»- суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ( надалі по тексту - третя особа-4), як оплату винагороди за проведення звіту про оцінку майна з питань визначення вартості автомобіля.

Суму гарантійного внеску в розмірі 21 858 грн. 30 коп. було перераховано третьою особою-2 на рахунок відповідача, згідно умов Договору, в рахунок наданих послуг з реалізації автомобіля.

Позивач зазначає, що йому, як заставодержателю, за реалізований відповідачем автомобіль на аукціоні з реалізації арештованого рухомого майна, було перераховано всього лише суму в розмірі 124 088 грн. 38 коп., що є значно меншою від суми заставної вартості автомобіля, яка становить 416 800 грн. 00 коп.

Дані кошти були зараховані на рахунок позивача, згідно платіжного доручення №U4846 від 10 січня 2011 року.

Позивач стверджує, що відповідач не повідомляв його, як заставодержателя автомобіля, про час та місце проведення аукціону автомобіля та про початкову вартість реалізації автомобіля, що, на думку позивача, передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 року №1448 «Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна».

Окрім того, позивач стверджує, що про аукціон з продажу автомобіля, який відбувся 27 грудня 2010 року, позивачу стало відомо тільки після 10 січня 2011 року, після зарахування Головним управлінням юстиції у Львівській області на рахунок позивача, згідно платіжного доручення №U4846, коштів від реалізації автомобіля в сумі 124 088 грн. 38 коп. Також, позивач стверджує, що про факт проведення самого аукціону, в тому числі назву Спеціалізованої організації (відповідача), котрий проводив аукціон з реалізації арештованого рухомого майна, позивачу стало відомо 03 лютого 2011 року, після надання позивачу третьою особою-1, в ході виконавчого провадження, документів для ознайомлення.

Подавши додаткові пояснення по справі, позивач зазначає, що визнання угоди недійсною можливе з підстав, передбачених Цивільним кодексом України. У разі визнання недійсними аукціону (торгів), відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, кожна із сторін правочину (покупець і продавець) зобов'язана буде повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тобто, на думку позивача, переможець аукціону ОСОБА_3 буде зобов'язана повернути боржнику придбане на аукціоні майно, а ППВР ДВС ГУЮ у Львівській області, в свою чергу, повернути ОСОБА_3 сплачені нею кошти за це майно. Тому, позивач вважає, що ОСОБА_3 повинна приймати участь у цій справі.

Подавши відзив на позовну заяву, відповідач зазначає, що, відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом. Законом України «Про виконавче провадження», на думку відповідача, не передбачено іншого порядку реалізації заставленого майна, крім порядку, встановленого для арештованого майна.

Відповідач зазначає, що заборгованість гр. ОСОБА_4, боржника у виконавчому провадженні перед позивачем, не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, передбаченої статтею 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, на думку відповідача, в даному випадку не може застосовуватися Постанова КМУ від 22.12.1997 року №1448 «Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна».

Окрім того, відповідач зазначає, що 19 квітня 1999 року був прийнятий Закон України «Про виконавче провадження», який встановив для органів Державної виконавчої служби новий порядок проведення виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а також новий порядок проведення реалізації арештованого майна в умовах примусового виконання. Закон України «Про виконавче провадження», на думку відповідача, не передбачає іншого порядку проведення стягнення на заставлене майно, ніж як на арештоване, а також передбачає черговість задоволення вимог інших стягувачів, крім заставодержателя. Частина 5 статті 52 Закону України „Про виконавче провадження" прямо зазначає, що реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідач зазначає, що Тендерною комісією був проведений конкурс 07.12.2010 року між спеціалізованими організаціями, з якими Міністерством юстиції України укладені договори про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, щодо визначення спеціалізованої організації, яка буде здійснювати реалізацію майна боржника - ОСОБА_4, а саме: транспортний засіб марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Переможцем вищезгаданого конкурсу визнано ПП «Нива В.Ш.»в особі Філії 14 ПП «Нива - В.Ш.»з розміром винагороди 14,9 % за надані послуги.

Відповідач зазначає, що звернення стягнення проводилось державним виконавцем на підставі зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на підставі виконавчих документів, а саме: виконавчого листа № 2-2661/10, виданого Франківським районним судом м. Львова від 09.06.2010 року, та виконавчого листа № 2-з2798, виданого Личаківським районним судом м. Львова від 25.10.2010 року, на загальну сума стягнення 2 475 561,48 грн.

09 грудня 2010 року між ПП «Нива - В.Ш.»та ППВР ДВС ГУЮ у Львівській області був укладений договір за № 1410303 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, а саме: транспортного засобу марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 146 390,00 грн. без урахування ПДВ.

11.12.2010 року Філією 14 ПП «Нива - В.Ш.» було опубліковано інформаційне повідомлення на веб-сайті http://trade.іnformjust.ua/ за № 328199 у відповідності з вимогами до змісту такої інформації про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, а саме: лот №1 - транспортний засіб марки CITROEN С6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, стартова ціна 146 390,00 грн. без урахування ПДВ.

11 грудня 2010 року, як зазначає відповідач, Філією 14 ПП «Нива - В.Ш.»було надіслано письмове повідомлення державному виконавцю листом № 303с, разом із витягом із сайту, де давалось повідомлення, в якому зазначались дата, час, місце проведення аукціону по реалізації арештованого рухомого майна ОСОБА_4

Відповідач зазначив, що 22 грудня 2010 року Філією 14 ПП «Нива - В.Ш.»була здійснена реєстрація двох учасників аукціону з реалізації арештованого рухомого майна ОСОБА_4, а саме: учасник № 1 - ОСОБА_11, учасник № 2 - ОСОБА_3. Переможцем аукціону з реалізації вищезазначеного майна, згідно з даними протоколу № 1410303-1 від 27 грудня 2010 року, став учасник № 2 - ОСОБА_3, яка запропонувала за вказане майно 146 700,00 грн., без урахування ПДВ.

На думку відповідача, всі дії працівників Філії 14 ПП «Нива-В.Ш.»по реалізації арештованого майна боржника були здійснені з дотриманням усіх вимог Генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, № 3 від 15 січня 2010 року, Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. № 42/5, та іншими нормативно - правовими актами.

Подавши пояснення по справі, третя особа 1 зазначила, що реалізація арештованого рухомого майна, автомобіля марки CITROEN С6 ЕХС 03.01.2006 року виготовлення, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить боржнику ОСОБА_4, була проведена під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Франківського районного суду м. Львова № 2-2661/10 від 09.06.2010р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ „Кредобанк" 107 152,92 доларів США, що еквівалентно становить 857 223,20 грн. заборгованості по кредиту, 212,50 дол. США судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду. Вказаний виконавчий документ, як зазначає третя особа 1, був пред'явлений стягувачем до виконання до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, та переданий на виконання державному виконавцю 29.06.2010 року. Відповідно до вимог cт. 24 Закону України „Про виконавче провадження", державним виконавцем 30.06.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надано строк для добровільного виконання до 07.07.2010 року. Відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження від 22.09.2010 року, дане виконавче провадження було передано на виконання з Личаківського ВДВС ЛМУЮ до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області. 29.09.2010 року державним виконавцем було описано автомобіль боржника марки CITROEN C6 ЕХС, а 29.09.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою для проведення оцінки описаного автомобіля призначено оцінювача ТзОВ „Білдінг" ОСОБА_10 04.10.2010 року до підрозділу надійшов звіт про оцінку майна № 3475 від 04.10.2010 року, згідно якого вартість описаного майна становила 146 390,43 грн.

Про вартість описаного майна боржника, як зазначає третя особа 1, були повідомлені сторони виконавчого провадження, а саме ВАТ „Кредобанк" та ОСОБА_4

Окрім того, третя особа 1 зазначає, що, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, автомобіль боржника марки CITROEN С6 ЕХС, перебував в заставі перед позивачем. Оскільки, відповідно до cт. 44 Закону України „Про виконавче провадження", забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості заставленого майна задовольняються у першу чергу, відповідно, як зазначає третя особа 1, на адресу позивача 18.10.2010 року було направлено запит щодо наявності заборгованості ОСОБА_4 перед позивачем. У відповідь, як зазначає третя особа 1, позивач пред'явив до виконання виконавчий лист Личаківського районного суду м. Львова № 2-з2798 від 25.10.2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованості по Генеральному кредитному договору № К/1-07 від 12.01.2007 року в розмірі 2475561,48 грн., та 1820,00 гри. судових витрат, який був переданий на виконання державному виконавцю 03.11.2010 року. Третя особа 1 зазначає, що, відповідно до вимог cт. 24 Закону України „Про виконавче провадження", державним виконавцем 08.11.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надано строк для добровільного виконання до 15.11.2010 року. Третя особа 1 зазначає, що в супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження було вказано вартість автомобіля марки CITROEN C6 ЕХС, яка становила 146 390,43 грн.

Таким чином, як зазначає третя особа 1, 09.12.2010 року було укладено договір № 1410303 з ПП „Нива -В.Ш." про надання послуг про організацію і проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна. Згідно протоколу проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна № 1410303-1 від 27.12.2010 року, переможцем аукціону стала ОСОБА_3, яка внесла кошти за придбаний автомобіль в розмірі 124 841,70 грн. на депозитний рахунок 27.12.2010 року. Третя особа 1 зазначає, що, на виконання вимог cт. 43, 44 Закону України „Про виконавче провадження", отримані кошти були направлені на задоволення вимог стягувача - заставодержателя ПАТ „Піреус банк".

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу»(надалі ЗУ “Про заставу”), за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ст.20 ЗУ “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно ч.1 ст. 21 ЗУ «Про заставу», реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціямиз аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності,- виключно з аукціонів (публічних торгів).

Згідно п.1 ч.1 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі ЗУ “Про виконавче провадження”), у разі, якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею, у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Відповідно до ст. ст. 61, 66 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за незалежною оцінкою.

Згідно ч.5 ст.52 Закону України “Про виконавче провадження”, реалізація заставленого майна проводиться в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.50 Закону України “Про виконавче провадження”, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусової реалізації.

В ході судового розгляду було встановлено, що 12 січня 2007 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ», та ОСОБА_4, код за ДРФО НОМЕР_1, був укладений Генеральний кредитний договір №К/1-07 про надання кредиту у формі кредитної лінії з лімітом 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США траншами на умовах, викладених в додаткових договорах до Кредитного договору. Згідно з Додатковою угодою №К/1-07-1 від 12 квітня 2007 року до Кредитного договору, максимальний ліміт кредитної лінії збільшено на 416 800 (чотириста шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. Згідно з Додатковим договором №К/07-01 від 12 січня 2007 року до Кредитного договору, третій особі-3 було надано кредитні кошти в розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США на рефінансування кредитної заборгованості перед Закритим акціонерним товариством «ПроКредитБанк», на добудову та ремонт житла, терміном до 11 січня 2008 року зі сплатою 14% (чотирнадцять відсотків) річних за користування кредитними коштами. Згідно з Додатковим договором №К/1-07-2 від 12 квітня 2007 року до Кредитного договору, третій особі-3 було надано кредитні кошти в розмірі 416 800 (чотириста шістнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. на фінансування поточної діяльності, терміном до 11 січня 2008 року зі сплатою 21% (двадцять один відсоток) річних за користування кредитними коштами.

Для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи-3 перед позивачем по Кредитному Договору, на підставі договору застави від 20 квітня 2007 року, що посвідчений ОСОБА_8, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, та зареєстровано в реєстрі за №3257, третя особа - 3 передала позивачу у заставу належний на праві власності автомобіль марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року виготовлення, кузов НОМЕР_5, державний номерний знак № НОМЕР_2.

За домовленістю між позивачем та третього особою 3, заставну вартість автомобіля було оцінено в сумі 416 800 (чотириста шістнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп., про що сторонами 12.04.2007 року був складений двосторонній Акт перевірки та оцінки майна, що передається в заставу.

У зв'язку з невиконанням третьою особою-3 умов Кредитного договору, 08 червня 2010 року Личаківським районним судом м. Львова у справі №2-2798/10 прийнято рішення про стягнення з третьої особи-3 на користь позивача заборгованості по Кредитному договору в розмірі 2 475 561 грн. 48 коп. та 1820 грн. 48 коп. судових витрат і, в подальшому, видано 25 жовтня 2010 року виконавчий лист на суму стягнення.

08 листопада 2010 року постановою підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа.

29.09.2010 року постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Франківським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_9 на користь ВАТ «Кредобанк»заборгованості, головним державним виконавцем Стельмащуком П.Я. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області для визначення вартості автомобіля було призначено експерта ОСОБА_10, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності якого виданий Фондом державного майна України 13.02.2008 року, який здійснював експертну оцінку автомобіля від імені суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання Товаристав з обмеженою відповідальністю «Білдінг». Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТзОВ «Білдінг»04.10.2010 року, вартість описаного автомобіля було оцінено в сумі 146390 грн.43 коп.

09.12.2010 року, на підставі Договору № 1410303 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, укладеного між Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та Філією 14 Приватного підприємства «НИВА - В.Ш.», яка діяла від імені та в інтересах ПП «НИВА - В.Ш.”, третя особа-1 доручила відповідачу здійснити дії по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого автомобіля, шляхом його продажу на аукціоні.

27 грудня 2010 року відповідачем було проведено аукціон з реалізації арештованого автомобіля. Стартова ціна автомобіля становила 146 390 грн.43 коп. Переможцем аукціону було визнано гр. ОСОБА_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 18 квітня 2008 року, яка придбала автомобіль за ціною 146 700 грн. 00 коп.

Згідно протоколу №1410303-1 проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 27 грудня 2010 року, розмір коштів в сумі 124 841 грн. 70 коп. за придбане на аукціоні майно було внесено третьою особою-2 на депозитний рахунок державної виконавчої служби №37310005008795 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 34942940, одержувач -ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області. Призначення платежу - оплата за майно, згідно протоколу №1410303 - 1 від 27.12.2010 року, в сумі 124841 грн. 70 грн., з яких суму в розмірі 124 088 грн. 38 коп. було перераховано третьою особою-1 на рахунок позивача, як оплату за реалізований відповідачем на аукціоні автомобіль, а різницю в розмірі 753 грн. 32 коп. було перераховано третьою особою-1 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг», як оплату винагороди за проведення звіту про оцінку майна з питань визначення вартості автомобіля.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач стверджує, що відповідачем було порушено норми Постанови КМУ від 22.12.1997 року №1448 «Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна», однак з таким твердженням не можна погодитися, оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі Закон), реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом, а Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає іншого порядку реалізації заставленого майна, крім порядку, встановленого для арештованого майна.

Відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1099 року № 42/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна, який регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України “Про виконавче провадження”. Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України №1448 від 22.12.1997 року “Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна”, що прийнята до набрання чинності Законом України “Про виконавче провадження” (надалі Закон), в силу об”єктивних причин не могла бути прийнята на основі останнього, який, згідно преамбули Закону, визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, підлягає примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Тобто, з урахуванням того, що відносно питань виконання судових рішень спеціальними є норми, закріплені у цьому Законі, який введено в дію з 01.07.1999 року, вони мають пріоритет над нормами підзаконних актів, серед яких є Постанова Кабінету Міністрів України №1448 від 22.12.1997 року, а також повинні застосовуватися з урахуванням дії норм в часі за правилами пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Тому, норми Закону України “Про виконавче провадження”, а також прийнятого, на підставі ст.61 Закону, Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 року №42/5, мають пріоритет над нормами Постанови Кабінету Міністрів України №1448 від 22.12.1997 року “Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна”, яка була прийнята до прийняття цього Закону.

Згідно п.5.3.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, реалізація заставленого майна проводиться в порядку, установленому підпунктом 5.12 цієї Інструкції. Підпунктом 5.12 Інструкції передбачена реалізація арештованого майна. При цьому зазначено, що реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в п.5.1.2 цієї Інструкції, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній основі, на підставі договорів між ДВС і спеціалізованими організаціями шляхом продажу на торгах, аукціонах.

Згідно ч.2 п. 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, реалізація арештованого майна регулюється Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, при здійсненні примусової реалізації рухомого майна спеціалізована організація не повинна застосовувати Постанову Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997 року, оскільки на день проведення аукціону (прилюдних торгів) діяли норми Закону України «Про виконавче провадження»та Порядку реалізації арештованого майна, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 року №42/5.

Крім того, слід зазначити, що Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, визначено порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, на яке, згідно із законодавством, звернено стягнення, відповідно до п.12.3.4 ст.12 Закону України “Про оподатквання прибутку підприємств” (про що зазначено в п.1 відповідного Положення).

Пунктом 12.3 Закону України “Про оподатквання прибутку підприємств” визначений порядок відшкодування суми безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платників податку. Таким чином, Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, оскільки порядок відшкодування суми безнадійної заборгованості платника податку не відноситься до предмета спору у даній справі, оскільки обставини справи свідчать про те, що первинною підставою для проведенення аукціону було невиконання третьою особою 3 своїх договірних зобов”язань за кредитним договором, що не стосується порядку відшкодування безнадійної заборгованості як платника податку, що відноситься до податкових відносин.

Також, не можна погодитися з твердженням позивача, що майно, а саме автомобіль, реалізовано за заниженою вартістю, оскільки, згідно зі ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з часу, коли вони дізналися про наявність такого звіту та суму оцінки, проте позивач, незважаючи на вимогу суду, не надав доказів оскарження даної оцінки чи доказів звернення до суду із заявою про поновлення строку на оскарження.

Позивач стверджує, що не було опубліковано інформацію про майно, що підлягає реалізації, однак з таким твердженням позивача не можна погодитися, оскільки, згідно вимог норм чинного законодавства України, а саме: п. 3.6. Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 року № 42/5, відповідач 11.12.2010 року опублікував інформаційне повідомлення на веб-сайті http://trade.informjust.ua за № 328199, що підтверджується витягом з Системи реалізації конфіскованого та арештованого майна.

Позивач стверджує, що відповідач не повідомив його, як заставодержателя, про дату, час та місце проведення аукціону, що, на його думку, є порушенням чинного законодавства, однак, згідно Порядку реалізації арештованого майна, не передбачено обов'язку спеціалізованої організації письмово повідомляти заставодержателя про дату, час та місце проведення аукціону, а інформаційне повідомлення було розміщене на спеціалізованому веб-сайті і інформація про дату торгів була загальнодоступна.

Не може бути взято до уваги твердження позивача, що йому не було відомо про стартову вартість автомобіля на аукціоні, оскільки, відповідно до cт. 44 Закону України „Про виконавче провадження", забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості заставленого майна задовольняються у першу чергу, а тому, на адресу позивача 18.10.2010 року третьою особою 1 було направлено лист щодо залишку заборгованості в ОСОБА_4 перед позивачем. У відповідь позивач пред'явив до виконання виконавчий лист Личаківського районного суду м. Львова № 2-з2798 від 25.10.2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованості по Генеральному кредитному договору № К/1-07 від 12.01.2007 року в розмірі 2 475 561,48 грн. та 1 820,48 грн. судових витрат, який був переданий на виконання державному виконавцю 03.11.2010 р. Відповідно до вимог cт. 24 Закону України „Про виконавче провадження", державним виконавцем 08.11.2010 року винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надано строк для добровільного виконання до 15.11.2010 року. В супровідному листі до Постанови про відкриття виконавчого провадження, було вказано вартість автомобіля марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 р.в., Д.Н.З. НОМЕР_4, яка становила, згідно звіту про оцінку майна, складеного ТзОВ «Білдінг»04.10.2010 року, 146390,43 грн.

Окрім того, позивач стверджував, що вартість автомобіля, на яку був оцінений автомобіль є значно заниженою, оскільки, згідно договору застави від 20 квітня 2007 року, заставну вартість автомобіля марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, кузов НОМЕР_5 державний номерний знак № НОМЕР_2, за домовленістю між позивачем та третього особою - 3 було визначено в сумі 416 800 (чотириста шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., про що сторонами 12.04.2007 року був складений двосторонній Акт перевірки та оцінки майна. Однак, незважаючи на вимогу суду, позивач не представив належних та допустимих доказів того, що підчас укладення договору застави від 20 квітня 2007 року проводилася належна експертна оцінка вартості автомобіля.

Крім того, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Слід зазначити, що предмет даного спору опосередковано пов”язаний з виконанням господарського договору №1410303 від 09.12.2010 року про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, що укладений між Підрозділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та ПП “Нива-В.Ш.” в особі філії №14.

Аукціон (прилюдні торги) за своєю юридичною природою це продаж майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. Власником цього майна стає покупець, котрий запропонував за нього у ході торгів найвищу ціну. Таким чином, під час проведення аукціону укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої є покупець учасник аукціону, котрим може бути фізична чи юридична особа, і продавець відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить цей аукціон за договором із державною виконавчою службою.

Згідно ст.8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже, позивачем не доведено наявність правових підстав, у зв”язку з якими порушено його права чи інтереси, для звернення з вимогою щодо визнання недійсним аукціону, учасником якого позивач не був, та застосування наслідків недійсності правочину, що пов”язаний з його проведенням, належних та допустимих доказів визнання недійсним, у встановленому чинним законодавством України порядку, якого ні позивачем, ні будь-яким іншим учасником судового процесу не представлено.

Господарський суд виносить рішення в межах позовних вимог та на основі встановлення всіх обставин справи, що доведені належними доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження порушення відповідачем будь-яким чином прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Закон покладає на позивача обовязок доказування законності підстав своїх вимог, причому тільки належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити правову природу вимоги.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ” (м.Київ) до Приватного підприємства “Нива В.Ш.” в особі Львівської філії №14 (м.Львів) за участю третьої особи 1 - Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівської області (м.Львів), третьої особи 2 - ОСОБА_3 (м.Львів), третьої особи 3 - ОСОБА_4 (м.Львів-Винники), третьої особи 4 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Білдінг” (м.Львів) про визнання аукціону з продажу автомобіля недійсним та застосування наслідків недійсності правочину є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито ” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №945619 від 03.02.2011 року на суму 85,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №945658 від 03.02.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову - відмовити

Суддя