Рішення № 14353616, 15.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.11                                                                                           Справа№ 13/216 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємсва „Зелений Гай”, с.Розвадів Миколаївського району Львівської області

про стягнення 91477,65 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Герей О.Д. –виконавчий директор

Представнику відповідача роз’яснено права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ до відповідача: Приватного підприємсва „Зелений Гай”, с.Розвадів Миколаївського району Львівської області про стягнення 91477,65 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.02.2011року.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 03.02.2011р.

В судовому засіданні 10.03.2011р. оголошено перерву до 15.03.2011р.

Позовні вимоги позивачем обґрунтувано наступним:

27 червня 2008 року між ТзОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” та ПП„Зелений Гай” укладено договір фінансового лізингу №L2653-06/08, на виконання якого позивачем передано відповідачу у тимчасове володіння на умовах фінансового лізингу два напівпричепи марки „Schwarzmueller”, однак відповідачем у порушення умов договору, зокрема пунктів 5.1-5.5, 8.1.4 загальних умов фінансового лізингу, що є додатком №4 до договору, не сплачено лізингові платежі за період жовтень, листопад, грудень 2009 року за рахунками-фактурами №L2653-06/08/14 від 01.10.2009 р., №L2653-06/08/15 від 02.11.2009 р., №L2653-06/08/16 від 01.12.2009 р. і №L2653-06/08/дод.2 від 09.10.2009 р., внаслідок чого утворився борг відповідача перед позивачем на вказану суму.

Відповідачем у відзиві на позов відзначено, що позивачем у позовній заяві, всупереч п.5 ч.4 ст.54 ГПК України, не наведено обґрунтованого розрахунку сум боргу, який стягується, та що види і суми лізингових платежів за жовтень-грудень 2009 року (14-16 лізингові періоди) визначені графіком платежів, що є додатком №1 до договору, і згідно з цим графіком борг відповідача перед позивачем за цей період складає 43601,16 грн.

Позивачем у запереченні на відзив, додатково, до обґрунтування позовних вимог, наведених у позовній заяві додано, що відповідно до пунктів 6.1.1- 6.1.4 загальних умов ним в односторонньому порядку збільшено лізингові платежі за жовтень-грудень 2009 року, керуючись зокрема, тим, що оскільки сторони для розрахунку лізингових платежів обрали валюту - долар США, то лізингові платежі, визначені у графіку, змінено пропорційно зміні встановленій Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США.

Відповідачем надано акт звірки розрахунків, яким визнано борг перед позивачем на загальну суму 43601,16 грн., що відповідає графіку.

Представником позивача у судовому засіданні 10 березня 2011 року подано клопотання про перерву у засіданні для підготовки та подання ґрунтовного розрахунку позовних вимог з відображенням складових розміру заборгованості, порядку її обчислення, з посиланням на конкретні умови договору проте, не повідомивши про причини неявки, 15 березня 2011 року у судове засідання не з’явився та не надав зазначеного розрахунку.

Розглянувши матеріали даної справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

27 червня 2008 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу №L2653-06/08, предметом якого є передача лізингодавцем (позивачем) лізингоодержувачу (відповідачу) у тимчасове володіння і користування за плату предмета лізингу згідно з специфікацією, що є додатком №2 до договору, а саме: двох напівпричепів марки „Schwarzmueller” моделі SPA 3/Е, загальною вартістю (з урахуванням ПДВ) 517500 грн.

На виконання п.1.1 договору позивачем передано відповідачу предмет лізингу,- цей факт визнано сторонами та підтверджено актом приймання-передачі від 11.08.2008 р.

Відповідно до вимог цього ж п.1.1 договору відповідач зобов’язався сплачувати лізингові платежі на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поточні лізингові платежі складаються із двох видів: відшкодування частини вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу визначено у графіку (п.4.2 договору).

Оплата поточних лізингових платежів здійснюється у національній валюті- гривні (п.4.7 договору).

Згідно з п.9.3 договору цей договір становить повну домовленість між сторонами, за винятком зміни графіка платежів у визначеному цим договором і його додатках порядку.

У вказаному графіку зафіксовано, що у жовтні 2009 року (14 лізинговий період) відповідач мав сплатити позивачу 14671,52 грн., у тому числі: відшкодування частини вартості предмета лізингу- 11263,24 грн. і комісії- 3408,28 грн., у листопаді 2009 року (15 лізинговий період)- 14533,72 грн., у тому числі: відшкодування частини вартості предмета лізингу- 11263,24 грн. і комісії- 3270,48 грн., у грудні 2009 року- 14395,92 грн., у тому числі: відшкодування частини вартості предмета лізингу- 11263,24 грн. і комісії- 3132,68 грн., а всього 43601,16 грн.

Графіком передбачено, що зазначений у ньому розмір поточних лізингових платежів розраховується за вибором лізингодавця за курсом гривні, встановленим НБУ до валюти, визначеної у п.6.1.4 загальних умов, за мінусом 4%, або середньозваженим курсом гривні, встановленим НБУ до валюти, теж визначеної п.6.1.4 загальних умов, розрахованим за поданою формулою, а коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами п.п. 6.1.1- 6.1.5 цих же загальних умов.

Як виходить зі змісту графіка, ним передбачено формулу визначення курсу гривні, але не передбачено формули коригування лізингових платежів із застосуванням такого курсу, а щодо цього зроблено відсилання до п.п. 6.1.1- 6.1.5 загальних умов.

Відповідно до пункту 6.1 загальних умов лізингодавець вправі в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів, а саме:

- у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки euribor (якщо у п.4.9 договору сторони обрали валюту євро), або розміру ставки usdlibor (якщо у п.4.9 договору сторони обрали валюту долар США), розмір комісії за кожний період лізингу пропорційно змінюється (п.6.1.1 загальних умов);

Однак, у п.4.9 договору, крім гривні, не передбачено іншої валюти для розрахунків, а тому цей випадок не може бути застосований до зобов’язань відповідача.

- у випадку зміни на день складання рахунку поточного лізингового платежу курсу гривні, встановленого НБУ, до зазначеної у п.4.9 договору валюти у порівнянні з курсом, який зафіксовано у графіку, поточні лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої валюти (п.6.1.4 загальних умов);

Проте, у п.4.9 договору для розрахунків не передбачено інший вид валюти ніж гривня, а тому цей випадок теж не може бути застосований до зобов’язань відповідача.

- у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця тощо (п.6.1.2 загальних умов);

Позивач не вказує на випадки такого характеру, як на підставу для збільшення розміру поточних лізингових платежів, вказаних у графіку.

- у випадку перевищення розміру комісії за договором над подвійною обліковою ставкою НБУ, встановленою на день нарахування комісії, розмір комісії збільшується на суму, яка дорівнює сумі ПДВ за ставкою 20%, нарахованою на таке перевищення (п.6.1.3 загальних умов);

Оскільки, підстав для збільшення розміру комісії не встановлено, то цей випадок теж не може бути застосований до зобов’язань відповідача.

- у інших випадках, визначених договором та додатках до нього (п.6.1.5 загальних умов);

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач будь-якими іншими випадками позовні вимоги не обґрунтовує.

Пунктом 6.2 загальних умов обумовлено, що змінений за правилами п.6.1 цих умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця і підлягає оплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку, з чого виходить, що у такому порядку підлягають сплаті лише ті лізингові сплатежі, які змінені за правилами, конкретно передбаченими п.п. 6.1.1- 6.1.5 загальних умов.

Відповідно до пункту 7.1 загальних умов фінансового лізингу обов’язок страхування предмета лізингу покладено на лізингодавця, а не на лізингоодержувача.

Пунктами 5.1- 5.5, 8.1.4 загальних умов, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, визначено строки та порядок сплати лізингових платежів, але не передбачено випадки та порядок збільшення визначених графіком розмірів поточних лізингових платежів. Так, п.5.1 передбачено обов’язок лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі, зазначені у графіку, а п.8.1.4 визначено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі, а саме: щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця (п.5.3 загальних умов).

Відповідно до цього ж п.5.3 загальних умов лізингоодержувач має сплачувати поточні лізингові платежі на підставі рахунку лізингодавця.

Дослідженням рахунків-фактури, якими позивач підтверджує позовні вимоги, з’ясовано наступне:

Зі змісту рахунку-фактури №L2653-06/08/14 від 01.10.2009 р. вбачається, що за жовтень 2009 року (14 лізинговий період) позивачем нараховано відповідачу поточний лізинговий платіж на загальну суму 28321,18 грн., у тому числі: 12533,08 грн. відшкодування частини вартості предмета лізингу, що суперечить умовам договору та графіку, і 9769,48 грн. комісії без ПДВ та 6018,48 комісії з ПДВ, що теж суперечить умовам договору і графіку.

У поясненні, зробленому у даному рахунку, щодо збільшення позивачем розміру цих платежів, зазначено, що при їх розрахунку застосовано: значення libor 1М відповідно до п.6.1.1 загальних умов величиною 0,24625 % річних, проте цим пунктом загальних умов не передбачено валюти libor; індексацію платежів за коефіцієнтом 1,72195, яка відповідає співвідношенню курсу гривні (uan) до долара США (usd) на дату складання графіку та дату виставлення рахунку, однак договором, графіком і загальними умовами не передбачено індексацію поточних лізингових платежів, а тому збільшення позивачем розміру цих платежів є безпідставним.

Також, у частині комісії п.п.4.1, 4.6, 4.7 договору передбачено комісію як єдиний платіж- без її поділу на комісію без ПДВ і комісію з ПДВ.

Отже, за жовтень 2009 року відповідач має сплатити позивачу 14671,52 грн., із них: 11263,24 грн. як відшкодування частини вартості предмета лізингу та 3408,28 грн. комісії, як це передбачено графіком.

З таких же підстав за листопад 2009 року відповідач має сплатити позивачу поточний лізинговий платіж у розмірі, визначеному графіком, а саме: 14533,72 грн., із них-11263,24 грн. як відшкодування частини вартості предмета лізингу та 3270,48 грн. комісії, а не 28069,18 грн., як вказано у рахунку-фактурі позивача №L2653-06/08/15 від 02.11.2009 р.; за грудень 2009 року теж у розмірі, визначеному графіком, а саме: 14395,92 грн., із них: 11263,24 грн. як відшкодування частини вартості предмета лізингу та 3132,68 грн. комісії, а не 27712,93 грн., як вказано у рахунку-фактурі позивача №L2653-06/08/16 від 01.12.2009 р.

З наведених підстав за жовтень, листопад, грудень 2009 року борг відповідача перед позивачем зі сплати поточних лізингових платежів складає 43601,16 грн.

Такий борг визнано відповідачем.

Оскільки п.7.1 загальних умов обов’язок страхування предмета лізингу покладено на лізингодавця, а не на лізингоодержувача, то у відповідача немає підстав платити за рахунком позивача №L2653-06/08/дод.2 від 09.10.2009 р.

При вирішенні спору судом враховано, що:

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ст.509 ЦК України на підставі договору виникає зобов’язання, тобто правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу певну річ на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, між позивачем і відповідачем на підставі договору фінансового лізингу №L2653-06/08 від 27.06.2008 р. виникло зобов’язання, відповідно до якого відповідач має слачувати позивачу лізингові платежі у розмірі та у строк, що встановлені цим договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог,- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням даної вимоги - того, що зобов’язання має виконуватись відповідно до умов договору, суд прийшов до висновку, що відповідач має сплатити позивачу поточні лізингові платежі за жовтень, листопад, грудень 2009 року у розмірах, визначених графіком, що є додатком №1 до вказаного договору, на загальну суму 43601,16 гривень, водночас, судом не знайдено підстав, які б були передбачені цим договором або законом, для збільшення розміру цих платежів.

Судом з’ясовано, що наведені позивачем у позовній заяві підстави для збільшення розміру поточних лізингових платежів не відповідають конкретним умовам договору.

Судом враховано, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку сум збільшення розміру поточних лізингових платежів понад розміри, визначені графіком.

При цьому, позивачем не виконано вимоги п.5 ч.2 ст.54 ГПК України, якими передбачено, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми боргу.

Позивач, також, не виконав передбачений п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.33 ГПК України обов’язок, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог чи заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов’язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, є порушенням зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідачем порушено строк сплати поточних лізингових платежів за жовтень, листопад грудень 2009 року, що є порушенням зобов’язання.

Отже, борг відповідача перед позивачем складає 43601,16 грн.

Суд, повно, всесторонньо і об’єктивно розглянувши всі обставини справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Львівської області, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Зелений гай” (81634, Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів, вул.Сагайдачного, 72, код ЄДРПОУ 30418517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м.Київ, просп.Московський, 9 корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657) 43601,16 грн. боргу та 436,01 грн. державного мита і 112,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 47876,49 грн. боргу, 478,76 грн. державного мита і 123,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

5. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Рішення оформлене і підписане 18.03.2011р.

Суддя