Рішення № 14353494, 17.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.11                                                                                 Справа № 8/9/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фирма "Меркурий", м. Донецьк,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛС-ГРУП-2010», м. Луганськ

про стягнення 44636 грн. 97 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Осипенко М.Ю. –представник за довіреністю № б/н від 16.03.11 року;

від відповідача – представник за довіреністю № б/н від 01.02.11, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача частки попередньої плати за поставлену продукцію у сумі 43384,18 грн. та пені за період з 31.10.10 року по 06.01.11 року у сумі 1252,79 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №061010, укладеного між сторонами 06.10.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 03.02.11 року до 17.02.11 року; з 17.02.11 року до 03.03.11 року та з 03.03.11 року до 17.03.11 року - у зв’язку з неявкою сторін та невиконанням відповідачем вимог суду у частині подання витребуваних документів.

До початку судового засідання 17.03.11 року позивач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання, призначеного на 03.03.11 року та 17.03.11 року, не з’явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений судом до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.64;72); проти позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість та стверджуючи, що він поставив на користь позивача залишок насіння соняшника масою 11,03923 тонни на суму 43384,18 грн., що, на його думку, підтверджується податковою накладною №28 від 12.10.10 року на поставку ним на користь позивача насіння соняшника масою 11,03923 тонни на суму 43384,18 грн. (відзив на позовну заяву № б/н від 16.02.11 року), - однак видаткову накладну на підтвердження останньої обставини до справи не надав.

Позивач наполягав на вирішенні спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, стверджуючи, що дії останнього спрямовані на навмисне затягування розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, а також те, що термін розгляду справи, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 21.03.11 року, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

06.10.10 року між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір №0610101, відповідно до якого продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупцеві, а останній – оплатити та прийняти насіння соняшника урожаю 2010 року (надалі –продукція) на умовах самовивозу зі складу продавця (п.1.1); загальна маса продукції за договором –63,613 тонни (п.2.1).

Ціна продукції –3930,00 грн. за 1 тонну (п.3.1), загальна вартість продукції, що підлягає поставці, - 249999,09 грн. (п.3.2).

Поставка продукції повинна бути здійснена до 30.10.10 року (п.4.1).

Сторони домовилися, що поставка продукції повинна бути підтверджена наступними документами: а)оригіналом видаткової накладної, виписаної проти довіреності покупця; б)оригіналом податкової накладної, в)рахунком-фактурою продавця з точним зазначенням кількості, ціни продукції (без ПДВ), загальної суми (без ПДВ); разом до сплати (п.4.2).

Згідно п. 5.1 покупець зобов’язаний здійснити оплату 100% вартості продукції на розрахунковий рахунок продавця або шляхом внесення готівкових грошових коштів до каси продавця впродовж 1-го банківського дня від дня надання рахунка.

Оплата за продукцію вважається здійсненою у момент списання грошових коштів з банківського рахунку покупця відповідно до реквізитів, вказаних продавцем у виставленому рахунку-фактурі (п.5.2).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що сторона, яка порушила його умови, відшкодовує іншій стороні спричинені її діями або бездіяльністю збитки та упущену вигоду у порядку, встановленому чинним законодавством України.

У випадку невиконання будь-якою із сторін зобов’язань за цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення не доставленої у строк продукції, не здійсненої плати (п.6.2).

Покупець залишає за собою право відмовитися від приймання продукції у випадку, коли її поставка буде здійснена продавцем пізніше строку, вказаного у п.п.4.1 пункту 4 цього договору (п.6.3).

Нарахування штрафних санкцій, передбачених договором, припиняється в момент фактичного виконання зобов’язань в натурі, якщо інше не встановлено сторонами в претензії або іншій письмовій формі, у т.ч. додатковими угодами до цього договору (п.6.4), при цьому нарахування штрафних санкцій є правом сторони (п.6.5) (а.с.9).

На підтвердження своїх вимог позивач надав до справи рахунок №б/н від 08.10.10 року на суму 250000,00 грн., виставлений продавцем з метою здійснення покупцем попередньої оплати вартості зазначеної у договорі продукції (а.с.10).

Покупець (позивач) сплатив вказану суму коштів, що підтверджується платіжними дорученнями: №403 від 08.10.10 року на суму 150000,00 грн. (а.с.11) та №406 від 12.10.10 року на суму 100000,00 грн. (а.с.12).

Відповідач визнав факт отримання вказаної суми коштів та стверджує, що на виконання своїх зобов’язань за договором він згідно видатковій накладній №27 від 06.10.10 року відпустив на користь позивача 52,574 тонн насіння соняшника вартістю 3275,00 грн. за 1 т на загальну суму 206615,82 грн. (а.с.13), що, крім того, підтверджується також податковою накладною №27 від 08.10.10 року на таку ж масу продукції та на таку ж суму (а.с.15).

Відповідач стверджує, що він також поставив на користь позивача залишок продукції масою 11,03923 т за ціною 3275,00 грн. за 1 т на загальну суму 43384,18 грн., що, як він вважає, підтверджується податковою накладною №28 від 12.10.10 року (а.с.14).

Загальна кількість поставленої продукції, крім того, згідно доводам відповідача, підтверджується довіреністю №439 від 06.10.10 року (а.с.57) на отримання уповноваженою особою позивача 60-ти тонн насіння соняшника.

Видаткова накладна на відпуск відповідачем на користь позивача продукції масою 11,03923 тонни на суму 43384,18 грн. відповідачем до справи не надана, незважаючи на те, що суд надав йому достатньо часу для подання цього доказу.

Позивач категорично заперечив факт отримання від відповідача вищезгаданого залишку продукції.

Як вбачається з наданих до справи доказів, він 07.12.10 року за вих. №43/7 спрямував на адресу відповідача претензію з вимогою до 15.12.10 року виконати своє зобов’язання з поставки 11,03923 тонни продукції на суму 43384,18 грн. (а.с.16), яку відповідач отримав (а.с.17-19), але заходів до поставки не вжив, від здійснення взаємозвірки стану розрахунків за договором ухилився (а.с.18;67).

06.01.11 року за вих. №293/1 позивач спрямував на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів у спірній сумі та повідомив про відмову від отримання недопоставленої частини продукції (насіння соняшника) (а.с.20); відповідач отримав цю вимогу (а.с.21), але заходів до повернення грошових коштів не вжив.

З огляду на викладене позивач, керуючись умовами пунктів 6.1-6.7 договору та чинним законодавством, на суму основного боргу в 43384,18 грн. нарахував за період з 31.10.10 року по 06.1.11 року пеню у сумі 1252,79 грн., та просить стягнути їх з відповідача.

Останній, позов не спростував та не оспорив, свої заперечення проти позову документально не підтвердив.

Крім того, суд, оцінивши доводи відповідача в частині довіреності, на яку посилається відповідач як на один з доказів, - не погоджується з ним, виходячи з того, загальна маса продукції, яку був уповноважений отримати представник позивача згідно з цією довіреністю, становить 60 тонн, в той час, як за договором підлягала продажу продукція загальною вагою 63,613 тонни.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.692 ЦКУ, - тобто сплатив на користь відповідача обумовлену договором суму грошових коштів, - з огляду на що відповідач, отримавши від позивача плату за товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк поставити (продати) на його користь обумовлену договором продукцію, виконавши у такий спосіб приписи ст.ст.662-664 Цивільного кодексу.

Так, згідно ч.1 ст. 662 Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, - при цьому в силу ст. 663 ЦКУ продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 664 Кодексу встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

          Суд вважає доведеним, що відповідач не надав до справи належних та допустимих доказів продажу (поставки) на користь позивача спірної кількості продукції.

          Стаття 665 Цивільного кодексу визначені правові наслідки відмови продавця передати товар, а саме: у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1), - що і вчинив позивач.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          З цими приписами Цивільного кодексу кореспондується п.6.6 укладеного між сторонами договору.

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Позивач дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛС-ГРУП-2010", ідентифікаційний код 36901885, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 1-я Трамвайная, 129В/2, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фирма "Меркурий", ідентифікаційний код 20381369, яке знаходиться за адресою: місто Донецьк, вул.Університетська, 32/43, - основний борг за недопоставлене насіння соняшника у сумі 43384 (сорок три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 18 коп., пеню у сумі 1252 (одна тисяча двісті п’ятдесят дві) грн. 79 коп., а також витрати: по сплаті державного мита у сумі 446 (чотириста сорок шість) грн. 37 коп.; на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          У судовому засіданні 17.03.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 21 березня 2011 року.

Суддя                                                   А.П.Середа