Рішення № 14353454, 15.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.11                                                                                 Справа № 27/23/2011

Суддя Лазненко Л. Л., при секретарі судового засідання Дрожановій О.В., розглянув матеріали за позовом

Закритого акціонерного товариства ”Макіївкокс”, м.Макіївка Донецької області

до Закритого акціонерного товариства ”Михайлівське”, м.Золоте-5, м.Первомайськ Луганської області

про стягнення 6691грн. 45 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Буланий М.С., дов. № 07-7368 від 29.12.2010, юрисконсульт; Єжов К.В., дов. № 07-7357 від 29.12.2010, юрисконсульт;

від відповідача: Гравова Н.В., дов. № 144 від 28.01.2011

в с т а н о в и в:

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Макїївкокс», м. Макіївка Донецької області, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Михайлівське», м. Золоте-5, м. Первомайськ Луганської області про стягнення 6691 грн. 45 коп. –вартості нестачі вугільного концентрату.

Відповідач у справі позов не визнав, посилаючись на виконання у повному обсязі своїх зобов’язань за договором № 01-07/10 від 01.07.2010 щодо поставки вугільної продукції по накладній № 52358691.

На думку відповідача, весь ризик втрати товару перейшов до замовника по договору, а посвідчення на представника громадськості видано 18.09.2010, тобто до встановлення нестачі –17.09.2010 (відзив на позовну заяву № 157 від 01.02.2011, а.с. 29-31).

Господарським судом досліджені всі обставини у справі повно та всебічно, заслухані пояснення повноважних представників сторін, оцінені надані ними докази у справі, з чого суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, який підлягає повному задоволенню з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,17.09.2010 на адресу ЗАТ «Макіївкокс»надійшов вугільний концентрат по залізничній накладній № 52358691 у вагонах: 66782962, 66572686, 63690630, 65730350, 64953961, 67877480 зі станції і залізниці відправлення Мар"ївка Донецької області та відправника ЗАТ «Михайлівське», м. Золоте-5 Луганської області на станцію і залізницю призначення Ханженково Донецької області, одержувачу ЗАТ «Макіївкокс», м. Макіївка Донецької залізниці.

Спір у справі виник у зв’язку з виявленою недостачею вантажу –вугільного концентрату в шести вагонах, які надійшли 17.09.2010 на адресу позивача за залізничною накладною № 52358691.

За накладною /а.с. 14/ загальна вага вантажу визначена відправником 401000 кг.

Спосіб зазначення маси: на вагонних вагах вантажепід’ємністю –150 тон.

Відвантаження вугілля –концентрату здійснено відповідачем на виконання умов договору № 01-07/10 від 01.07.2010 /а.с. 50-54/.

На станцію призначення вантаж прибув в справних вагонах, без слідів втрати, розкрадення під час перевезення та 17.09.2010 виданий, згідно ст.52 Статуту залізниці, без перевірки, який прийнятий ЗАТ «Михайлівське».

Позивачем оплачений рахунок –фактура постачальника № 28459 від 15.09.2010 /а.с. 16/ за платіжним дорученням № 9869 від 28.10.2010 /а.с. 17/.

У згаданому рахунку – фактурі містяться відомості про вантаж нетто у вищеназваних вагонах, про які вказано в залізничній накладній №52358691.

При прийомці вугільного концентрату по кількості /зважуванні вантажу/ позивачем виявлена нестача вантажу у вагонах, про що складений акт прийомки продукції по кількості № 1438/п від 17.09.2010 /а.с. 9/.

Нестача вантажу позивачем виявлена по масі брутто вагонів.

Приймання вугільного концентрату здійснювалося позивачем відповідно до вимог Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 № П-6 /надалі –Інструкція П-6/.

У зв’язку з виявленою нестачею вантажу у зазначених вагонах, згідно п.п. 16, 17 Інструкції П-6, приймання вугільного концентрату було призупинено і викликано представника відправника вантажу –відповідача у справі для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту.

Представник відповідача не прибув на виклик позивача, з такого подальша прийомка вугільного концентрату здійснювалась з представником громадськості, а у подальшому складений акт прийомки продукції по кількості № 1438 від 18.09.2010 /а.с. 10/.

Це кореспондується з п. 18 Інструкції П-6.

Позивачем була здійснена перевірка маси брутто вагонів /акт № 1438 від 18.09.2010 про вагу тари/, в якому зазначено, що перевантажування пустих вагонів провадилося на справних 150т вагах, перевірених лабораторією Держстандарта, зроблений висновок про те, що вага вагонів, визначена шляхом перевантажування, і вказані в даному акті не відповідають даним ваги вагонів, вказаних у залізничній накладній /а.с. 11/.

Таким чином, після перевірки маси брутто вагонів, зазначені у накладній, шість вагонів були вивантажені на складі позивача, пусті вагони були переважені, про що складений акт про вагу тари № 1438 від 18.09.2010, а шляхом віднімання від перевіреної ваги брутто вагонів ваги тари вагонів, позивачем визначений фактичний розмір маси нетто вантажу у спірних шести вагонах та точний розмір нестачі в них, що зазначено в акті № 1438 від 18.09.2010 про приймання продукції за кількістю.

Позивач правомірно керувався приписами п. 14 Інструкції П-6, яким передбачено, що при неможливості зважування продукції без тари, визнання маси нетто визначається шляхом перевірки маси брутто на час отримання продукції та маси тари після звільнення її з-під продукції, а результати перевірки оформляються актами.

Саме це було виконано позивачем: під час зважування вагонів з вугільним концентратом виявлена розбіжність з даними, зазначеними у перевізних документах, у зв’язку з чим складений відповідний акт.

Позивач сповістив відповідача про прибуття у шести вагонах №№ 66782962, 66572686, 63690630, 65730350, 64953961, 67877480 за залізничною накладною № 52358691 недовантажу вугільного концентрату марки "Ж": вага по документу –401 тони, фактично –391, 75 тон. Недовантаж складає 9,25 тон /телефонограма № 86 від 17.09.2010, а.с. 18/.

За вказаною телефонограмою позивач викликав представника відповідача для спільної прийомки продукції по кількості.

Ця телефонограма була залишена без реагування.

Саме з цього позивачем була завершена прийомка продукції за кількістю без представника відповідача, спільно з уповноваженим представником громадськості.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України встановлює, що особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені спеціальним Законом.

Так, згідно ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу та п. 22 Статуту залізниць України, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Пунктом 129 Статуту регламентовано, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодежувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач.

Згідно п. 37 Статуту у накладній, зокрема, зазначається маса вантажу, яка визначається відправником, а п. 24 Статуту, передбачає, що саме вантажовідправник несе відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За змістом п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зазначеної в перевізних документах у разі, якщо вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2 % маси.

Згідно п. 5 Інструкції П-6 вантажоодержувач зобов’язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акта у випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документів, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті.

Акт приймання продукції за кількістю є доведеністю позивачем факту отримання продукції з недостачею.

З наведених обставин суд вважає, що позов заявлений обґрунтовано, враховуючи правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам.

Розрахунок суми позовних вимог зроблений позивачем, згідно акту прийомки продукції від 18.09.2010 № 1438, враховуючи вагу нетто по документах, фактичну вагу по залізничній накладній № 52358691, фактичну недостачу, вартість однієї тони вугільного концентрату марки «Ж»-1479,10 грн. без ПДВ.

Відповідачем у справі не оспорений цей розрахунок і визначену суму –6691, 45 коп. недостачі вугільного концентрату, контррозрахунок цієї суми не наданий навіть у судовому засіданні, яке відбулося 15.03.2011.

У разі пред’явлення позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу по конкретній накладній і встановлення одержувачем на станції призначення недостачі вантажу, що перевозиться залізницею, при відсутності підстав для покладення відповідальності на перевізника у випадках, передбачених ст. 111 Статуту залізниць України, відповідальність у розмірі вартості недостачі продукції може бути покладена на вантажовідправника.

Правове обґрунтування такої позиції випливає із ст. 22 Статуту залізниць України, згідно з якими договір перевезення конкретного вантажу /залізнична накладна/ укладається відправником із залізницею на користь третьої особи –одержувача /вантажовідправник та вантажоодержувач пов’язані між собою договором перевезення/; при цьому відправник повинен зазначити у накладній кількість або масу зданого до перевезення вантажу, а у відповідності із ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

При цьому, не має істотного значення, яким документом зафіксована така недостача –комерційним актом залізниці або приймальним актом одержувача, складеним згідно приписів Інструкції П-6.

Доводи відповідача носять суб’єктивний характер, не є належними доказами в обґрунтування доводів у справі.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 15.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Михайлівське", 93299, м. Золоте-5, м. Первомайськ Луганська область, ідентифікаційний код 33623481, на користь Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс", м. Макіївка, вул. Горького, 1, ідентифікаційний код 32598706, вартість нестачі вугільного концентрату у сумі 6691 грн. 45 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 21.03.2011.

          Суддя                                                                      Л.Л. Лазненко

Надруковано 3 примірника:

1-до справи                                                                                                     вих.№

2- позивачу                                                                                                    

3-відповідачу