Рішення № 14353005, 03.03.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2011 р.Справа № 5013/67/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Безчасній Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/67/11

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, Кіровоградська область, м. Олександрія

про визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 294 від 26.01.2011 р.;

від відповідача - Малахова Т.Ю., довіреність № 20 від 10.01.2011 р. начальник юридичного відділу; Федоренко В.Ф., довіреність № 395 від 03.03.2011 р.

В судовому засідання проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позову заяву з вимогою визнати недійсним з моменту вчинення договір на постачання теплової енергії окремих приміщень, розташованих в опалюваній будівлі, № 602 від 01.03.2008 р., що укладений з комунальним підприємством "Теплокомуненерго".

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ч. 4 ст. 203 , абз. 1 ч. 2 ст. 207, п. 2 ст. 208, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України та мотивовані порушенням під час укладання договору обов'язкових умов договору згідно ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 180 Господарського кодексу України та невідповідності договору умовам типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630.

Відповідачем позов заперечено, про що надано письмовий відзив та пояснення по справі (а.с. 68-69, 104-105), з тих підстав, що: затвердженої форми типового договору купівлі-продажу теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачами - юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та іншими суб'єктами господарювання на сьогодні не має, а тому укладання таких договорів здійснюється на загальних підставах; в укладеному між сторонами договорі досягнуто згоди з усіх істотних умов, що притаманні договору даного виду; договір підписано сторонами, протокол розбіжностей відсутній, умови договору виконувались обома сторонами, а тому договір є укладеним та відповідає вимогам законодавства.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 10.02.2011 р. та від 22.02.2011 р.

В судовому засіданні 03.03.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; представники відповідача позов заперечили.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору є вимога позивача про визнання недійсним договору від 01.03.2008 р. № 602 на постачання теплової енергії окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі, за умовами якого комунальне підприємство "Теплокомуненерго" (Енергопостачальна організація) прийняла на себе зобов'язання постачати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (Споживач) теплову енергію у відповідності з діючими нормами теплопостачання, а Споживач - оплатити отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с. 14-20).

Пунктом 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відносини в галузі теплопостачання врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами, та зобов'язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Поміж тим, на момент укладення між сторонами спірного договору, була відсутня затверджена форма типового договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем - суб'єктом господарювання і теплопостачальною організацією.

Правилами N 630 від 21 липня 2005 р., на які посилається позивач, затверджено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі зазначеного типового договору.

Право Кабінету Міністрів України затверджувати типові договори передбачено, зокрема, частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України.

Разом з тим, відповідно до частини 4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть (а не повинні, як зазначає позивач) визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

При укладенні договору на основі типового договору, чинне законодавство не зобов'язує сторони укладати договори, за своїм змістом абсолютно тотожні умовам типового договору, а дозволяє сторонам конкретизувати ці умови, зберігаючи загальний зміст. Під відступом від змісту типового договору слід розуміти включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов'язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором.

З урахуванням вищенаведеного, посилання позивача на невідповідність умов договору від 01.03.2008 р. № 602 на постачання теплової енергії умовам типового договору, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (розділ VI) визначено порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг, де статтею 26 встановлено істотні умови договору

Позивач вказує на те, що спірний договір в порушення статті 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” не містить таких істотних умов, як: порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту.

Як зазначено вище, за своєю правовою природою спірний договір є господарським, при укладанні якого мають бути застосовані спеціальні правила складання, визначені законодавством, що регулює правовідносини саме у сфері теплопостачання.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 23 Правил). У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок (п. 24 Правил). У договорі зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії (п. 25 Правил). Якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря вище зазначеної в нормативних документах, то проводиться перерахунок плати за теплоносій у бік зменшення (п. 27 Правил).

Сторонами при укладені договору № 602 було узгоджено зазначені умови у відповідності до викладених вище Правил. Відповідні показники відображені в додатку № 1 до договору, що підписаний обома сторонами, та умовами договору узгоджено, що облік споживання теплової енергії, у т.ч. перерахунки, виконується розрахунковим шляхом (п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 7.1.2. договору).

Є безпідставним посилання позивача на те, що сторонами при укладенні спірного договору не визначено точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу, оскільки пунктом 5.4. спірного договору встановлено, що Енергопостачальна організація постачає теплову енергію до обрізу фундаменту будівлі. Даним пунктом також передбачено, що рівномірний розподіл теплової енергії між усіма приміщеннями будівлі виконує балансоутримувач будівлі (експлуатаційна організація, яка обслуговує внутрішні мережі опалення та гарячого водопостачання).

Пунктом 3.2.11. договору визначено умови доступу до приміщення, а саме зазначено, що Споживач зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ представників Енергопостачальної організації до систем теплопостачання, опалювальних приладів, теплоспоживаючих установок і приладів обліку теплової енергії (за їх наявності).

Слід відмітити, що об'єкт, на який здійснювалось теплостачання за оспорюваним договором, розташований в житловому багатоквартирному будинку, а тому теплопостачання здійснюється централізовано і система опалення приміщення є спільною із системою опалення будинку.

Згідно укладеного між відповідачем та приватним підприємством “Житло-Сервіс-01” договором ремонт і випробування теплопроводів, тепловикористовуючого обладнання, запірно-регулюючої арматури відповідного будинку здійснюється зазначеним підприємством в межах визначеної експлуатаційної відповідальності (а.с. 110-111).

З викладеного господарський суд приходить до висновку про досягнення між сторонами при укладенні спірного договору згоди щодо істотних умов, необхідних для договорів даного виду.

Як повідомляється сторонами, договір від 01.03.2008 р. № 602 на постачання теплової енергії виконувався обома сторонами до моменту його розірвання, що виключає підстави вважати його неукладеним.

Посилання позивача на пункт 1 Прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є безпідставним, оскільки вказані положення визначають наслідки для договорів, які укладенні до набрання чинності вказаним законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарський суд не встановив підстав для визнання договору від 01.03.2008 р. № 602 на постачання теплової енергії недійсним з наведених у позові мотивів.

Позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 09.03.2011 р.