Рішення № 14352531, 03.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11 Справа № 2/5009/146/11

Суддя

Господарський суд Запорізької області у складі:

суддя: Мойсеєнко Т.В.

Секретар судового засідання: Утюж С.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/146/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство “Газоочистка”, м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Енергоальянс”, м. Запоріжжя,

про стягнення 13844,44 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача : Яцик Ю.Г. (довіреність б/н від 26.10.2010 р., адвокат);

від відповідача: Шмаровоз Т.М. (довіреність № 17 від 25.02.2011 р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоочистка», м. Запоріжжя, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергоальянс», м. Запоріжжя, 8089,46 грн. заборгованості за договором від 26.02.2010 р. № 03Г/2010 на виконання робіт з виготовлення металевих елементів кабельної естакади КЕ1, пені за порушення договірних зобов’язань в розмірі 819,95 грн., 3% річних в розмірі 1388,55 грн., втрат від інфляції в розмірі 1546,48 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.02.2011 р.

Ухвалою від 15.02.2011 р. розгляд справи відкладався до 03.03.2011 р. за клопотанням відповідача, а також у зв’язку з невиконанням сторонами вимог суду, для повторного витребування доказів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у позові з тих підстав, що позивач не оформив належним чином документи (рахунок, акт прийому-передачі, акт виконаних робіт), які, на думку відповідача, є підставами для кінцевого розрахунку. Останній також зауважує, що без відповідного акту прийому-передачі відповідач не має змоги підтвердити факт виконання робіт перед своїм контрагентом, замовлення якого він виконував.

В судовому засіданні 03.03.2011 р. були присутніми представники обох сторін. За їх клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2011 р. надав заяву про уточнення позовних вимог від 28.02.2011 р. № 027-П, згідно з якою позивач відмовився від вимог про стягнення пені в сумі 819,95 грн., збільшив розмір 3% річних до 1422,47 грн. та розмір інфляційних втрат до 1700,01 грн., підтримав раніше заявлені вимоги про стягнення 8089,46 грн. основного боргу та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Уточнення позовних вимог відповідають ст. 22 ГПК України, не порушують чиїх-небуть прав та охоронюваних законом інтересів, тому прийняті судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.03.2011 р. підтримав заперечення на позовну заяву, викладені у відзиві на неї, та просив у зволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 03.03.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали позовної заяви та справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

26.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “НВП «Енергоальянс»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство “Газоочистка” (виконавець) укладено договір № 03Г/2010 на виконання робіт по виготовленню металевих елементів кабельної естакади КЭ1.

Згідно з п. 1.1 договору позивач прийняв на себе зобов’язання з виготовлення металевих елементів кабельної естакади КЭ1 згідно кресл. № 224103.3500.5-КМ в осях 1-30 загальною вагою 14,071 тн. за ціною 9037,42 грн., в тому числі ПДВ 1506,24 грн. за 1 тн.

Згідно з п. 3.1 договору сторони домовились, що розмір оплати «виконавцю», а відповідно ціна даного договору визначається умовами даного договору та специфікацією металоконструкцій (додаток № 1) та складає 127165,48 грн., в тому числі ПДВ –21194,25 грн.

У додатку 1 до договору сторони погодили специфікацію металоконструкцій: металеві елементи кабельної естакади КЭ1 в кількості 14,071 тн. по ціні 7531,18 грн., усього на суму 127165,48 грн. з ПДВ.

Згідно з п. п. 3.2.1, 3.2.2 договору встановлено наступний порядок розрахунків: замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця передплату в розмірі 70000,00 грн., в тому числі ПДВ 11666,67 грн., до початку виконання робіт, а іншу суму замовник сплачує протягом 5 банківських днів з моменту поставки продукції.

У п.4.1 договору сторони встановили строк для виконання робіт – 30 календарних днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок виконавця.

Згідно з п. 5.2 договору після завершення робіт виконавець передає результати виконаних робіт замовнику, одночасно надаючи останньому 2 екземпляри акту прийому-передачі та видаткової накладної.

У п. 9.5 договору визначено строк дії договору: початок –з моменту отримання виконавцем передоплати, закінчення –до повного та належного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань (п. № 4 даного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2010 р. позивач поставив відповідачу погоджений у договорі та в специфікації товар –металічні елементи кабельної естакади КЭ1 в осях 1-30 в кількості 14,071 тн. по ціні 7531,18 грн., усього на суму 127165,48 грн. з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною РН-0000005 від 15.03.2001 р. (а.с. 40).

Товар отримано уповноваженим представником відповідача Тетирко Є.В. на підставі довіреності № 11 від 11.03.2010 р. Факт отримання товару за договором № 03Г/2010 на виконання робіт по виготовленню металевих елементів кабельної естакади КЭ1 відповідач не заперечує.

Одночасно позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000004 від15.03.2010 р. на загальну суму 127165,48 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов п. 3.2.2 договору відповідач мав здійснити остаточні розрахунки за отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту поставки продукції, тобто до 20.03.2010р. включно.

Відповідач здійснив оплату вартості поставленого товару з порушенням встановленого строку та лише частково, а саме:

31.05.2010 р. –сплатив 21000,00 грн.;

22.06.2010 р. –сплатив 20000,00 грн.;

23.07.2001 р. –сплатив 30000,00 грн.

Всього сплачено 71000,00 грн., що підтверджується виписками банку за особовим рахунком позивача за 31.05.2010р., 22.06.2010р., 23.07.2010 р. відповідно (а.с. 19-21).

25.08.2010 р. сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 48076,02 грн. (а.с. 23).

Зобов’язання по оплаті позивачу остаточної вартості товару на суму 8089,46 грн. відповідачем не виконані.

У зв’язку з цим, 30.10.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 0032-Д від 27.10.2010 р. з вимогою про сплату суми заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені (а.с. 24-31). Надсилання претензії підтверджується копіями опису вкладення від 30.10.2010р. та фіскального чеку від 30.10.2010 р. № 9053 (а.с. 32). Позивач просив відповідача в порядку досудового врегулювання спору здійснити розрахунки з позивачем у 30-денний строк.

Претензія залишена відповідачем без виконання.

В акті звіряння взаємних розрахунків відповідач підтвердив, що станом на 23.02.2011р. розмір заборгованості ТОВ “НВП «Енергоальянс»перед ТОВ «РМСП «Газоочистка»за виконані роботи по договору від 26.02.2010р. № 03Г/2010 складає 8089,46 грн.

Доказів оплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення заборгованості, оскільки вважає, що строк оплати продукції не настав. Посилається на те, що сторонами не складалися акти виконаних робіт та прийому-передачі продукції, які, на думку відповідача, є підставами для здійснення розрахунків.

Суд вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам договору. Так, відповідно до п. 3.2.2 договору остаточні розрахунки здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту поставки продукції. Факт поставки продукції підтверджується видатковою накладною РН-0000005 від 15.03.2001 р., по якій товар отримано уповноваженим представником відповідача, та не заперечується самим відповідачем. Тобто відповідач прийняв результат робіт у повному обсязі без зауважень. Доказів заявлення будь-яких претензій при отриманні від позивача товару відповідач суду ненадав. Таким чином, у відповідача виникло зобов’язання оплатити прийнятий товар. В договорі відсутні положення про те, що підставою для розрахунків є акти прийняття-передачі та/або виконаних робіт, а тому відсутність даних актів не є перешкодою для здійснення розрахунків. Крім того, форма акту приймання- виконаних робіт сторонами не встановлювалась. Видаткова накладна свідчить про те, що відповідач отримав товар, що є результатом виконаної позивачем роботи, тобто фактично прийняв робити, що були виконані.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8089,46 грн. грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач порушив строки оплати поставленого товару.

Позивач пред’явив до стягнення 1422,47 грн. як 3% річних, нарахованих на суму боргу 8089,46 грн. за період з 22.03.2010 р. по 03.03.2011р. (згідно розрахунку, доданого до заяви про уточнення позовних вимог).

Розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, судом перевірено та визнано вірним. Вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі 1422,47 грн.

Також позивач нараховує на суму боргу інфляційні втрати за період з березня 2010 р. по січень 2011 р. від суми боргу 8089,46 грн., зокрема заявлено 1700,01 грн. (згідно розрахунку, доданого до заяви про уточнення позовних вимог).

У Листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначено, що для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок позивача судом встановлено, що позивачем невірно розраховано втрати від інфляції. Зокрема, невірно включено до розрахунку індекс інфляції за березень 2010р., оскільки заборгованість виникла з 22.03.2010 р., тому з урахуванням наведених рекомендацій нарахування індексу інфляції слід здійснювати з квітня 2010 р. Також невірно застосовано індекси інфляції.

При визначенні втрат від інфляції за період з квітня 2010 р. по січень 2011 р. суд виходив з наступного розрахунку:

1)за період з 22.03.2010 р. по 30.05.2010 р. необхідно застосовувати загальний індекс інфляції за квітень-травень 2010 року, однак він становить 99,7 х 99,4 = 99,1018, тобто інфляції не було, тому сума боргу 127165,48 грн. за цей період не індексується;

2)за період з 31.05.2010 р. по 21.06.2010 р. необхідно застосовувати індекс інфляції за червень 2010 р., однак він становить 99,6, тобто інфляції не було, тому сума боргу 106165,48 грн. за цей період не індексується;

3)за період з 22.06.2010 р. по 22.07.2010 р. необхідно застосовувати індекс інфляції за липень 2010 р., однак він становить 99,8, тобто інфляції не було, тому сума боргу 86165,48 грн. не індексується;

4)за період з 23.07.2001 р. по 24.08.2010 р. нараховано індекс інфляції за серпень 2010 р. (101,2) на суму боргу 56165,48 грн., звідси інфляційні втрати становлять: 56165,48 грн. х 101,2 - 56165,48 грн. = 673,99 грн.;

5)за період з 25.08.2010 р. по січень 2011 р. нараховано загальний індекс інфляції за вересень 2010 р. –січень 2011 р. (102,9 х 100,5 х 100,3 х 100,8 х 101,0 = 105,60008686) на суму боргу 8089,46 грн., звідси інфляційні втрати становлять: 8089,46 грн. х105,60008686 - 8089,46 грн. = 453,01 грн.

Всього інфляційні втрати становлять: 673,99 грн. + 453,01 грн. = 1127,00 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в цій сумі. В частині стягнення 573,01 грн. інфляційних втрат в позові слід відмовити.

Від позовних вимог про стягнення пені у розмірі 819,95 грн. позивач відмовився в заяві про уточнення позовних вимог, яка враховуючи положення ст. 22 ГПК України прийнята судом. Тому провадження у справі в частині стягнення 819,95 грн. пені підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відмовою позивача від цих вимог.

В позовній заяві позивачем також заявлені до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу обґрунтовані тим, що у зв’язку з тривалим невиконанням відповідачем договірних зобов’язань, позивач змушений був звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Діксі»для вжиття заходів досудового врегулювання спору, оформлення претензії, складення процесуальних документів та представництва інтересів ТОВ «РМСП «Газоочистка»в господарському суді. Для цього позивач уклав з ТОВ «Юридична фірма «Діксі»договір про надання юридичних послуг № 010/10 від 26.10.2010р. (а.с.14-16).

Згідно з заявою про уточнення позовних вимог від 28.02.2011р. № 027-П, стягнення витрат на правову допомогу заявлено позивачем як судові витрати згідно ст. 44 ГПК України.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор ті інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК України.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту ст. ст. 44, 48 ГПК України та наведеного Роз’яснення, до судових витрат відносяться витрати на оплату послуг саме адвоката.

Тобто відшкодуванню підлягають суми, сплачені стороною судового процесу лише адвокату, а не іншим особам, у тому числі суб’єктам підприємницької діяльності, які також мають право представляти інтереси сторін за наявності відповідної довіреності.

У ст. 2 Закону України від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 даного Закону адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Договір про надання юридичних послуг № 010/10 від 26.10.2010р. укладено позивачем з ТОВ «Юридична фірма «Діксі».

Рахунок-фактуру № 023/10 від 27.10.2010 р. на оплату юридичних послуг виставлено позивачу даним товариством. Згідно платіжного доручення № 19 від 14.02.2011 р. позивач оплатив вартість послуг, зазначену у рахунку, на користь товариства, а не безпосередньо адвокату, якому доручено представляти інтереси позивача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Юридична фірма «Діксі»є адвокатським об’єднанням.

Враховуючи викладене, наявні у справі документи не підтверджують сплату сум на правову допомогу саме адвокату, а тому не є доказом понесення позивачем саме судових витрат згідно ст. ст. 44, 48 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що до судових витрат відповідно до ст. 44 ГПК України відносяться витрати, пов'язані саме з розглядом справи.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 26.10.2010 р. до договору від 26.10.2010 р. № 010/10 та протоколом узгодження договірної ціни № 2 від 26.10.2010 р. передбачено надання позивачу послуг не лише з підготовки позовної заяви та представництва інтересів позивача в суді, але й послуги з ведення претензійної роботи, представництва інтересів позивача в органах виконавчої служби, банківських установах. Згідно з п. п. 3, 4 вказаної додаткової угоди та п. 2 протоколу порядок оплати послуг визначено як 100% передоплата, а остаточна вартість послуг встановлюється на день складення акту прийому-передачі робіт (послуг) з урахуванням вартості фактично відпрацьованих судоднів та сум відшкодування витрат, понесених фірмою у зв’язку з виконанням останньою договірних зобов’язань.

Позивачем не надано суду акту прийому-передачі робіт (послуг) згідно договору про надання юридичних послуг, який би підтверджував фактично надані послуги. А з наявних у справі доказів не вбачається, які конкретно послуги з надання юридичної допомоги надані позивачу та були оплачені.

Таким чином, позивачем всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні цих вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергоальянс»(юридична адреса: вул. Перемоги, 2. м. Запоріжжя, 69001; фактична адреса: вул. Макаренка, 9, м. Запоріжжя, 69032; п/р 2600610232201 в ПАТ «МетаБанк»м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 34535737, індивідуальний податковий номер 345357308291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство “Газоочистка” (Північне шосе, б. 5-А, кв. 45, м. Запоріжжя, 69006, п/р 26009222238100 в АКІБ «УКРСИББАНК м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 23878627, індивідуальний податковий номер - 238786208293) 8089,46 грн. (вісім тисяч вісімдесят дев’ять грн. 46 коп.) основного боргу, 1422,47 грн. (одна тисяча чотириста двадцять дві грн. 47 коп.) –3% річних, 1127,00 грн. (одна тисяча сто двадцять сім грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 105,88 грн. (сто п’ять грн. 88 коп.) державного мита та 207,68 грн. (двісті сім грн. 68 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 573,01 грн. інфляційних втрат в позові відмовити.

В частині стягнення 819,95 грн. пені провадження у справі припинити.

У стягненні 2000,00 грн. витрат на правову допомогу відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення складено і підписано

відповідно до вимог ст. 85 ГПК України 09.03.2011 р.